Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №712/15467/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №712/15467/25 2/760/11623/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Нестеренко Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Петренко А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборни України про встановлення факту, що має юридичне значення: проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу,

за участю позивача ОСОБА_1 (у режимі відеоконференцзв`язку),

представника позивача ОСОБА_2 (у режимі відеоконференцзв`язку),

свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (у режимі відеоконференцзв`язку),

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Міністерства оборни України про встановлення факту, що має юридичне значення: проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з початку 2005 року позивачка проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У період спільного проживання у позивачки разом з ОСОБА_7 народилася спільна дитина - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Починаючи з 2005 року позивач, разом із ОСОБА_7 проживали однією сім`єю, виховували спільну дитину, а також двох дітей позивачки від першого шлюбу: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , піклувались про дітей, спільно займалися побутом, спільно вирішували питання життєзабезпечення сім`ї, витрачаючи кошти на спільні цілі, спільно проводили дозвілля, святкували дні народження та інші події. У період часу проживання, ОСОБА_7 виконував обов`язки чоловіка, а ОСОБА_1 обов`язки дружини. Протягом усього часу проживання спільною сім`єю разом з ОСОБА_7 робити необхідні ремонти в квартирі, за місцем спільного проживання: АДРЕСА_1 . Також, майже кожних вихідних їздили провідувати батьків ОСОБА_7 , які проживали за адресою: АДРЕСА_2 . Також ОСОБА_7 відповідально ставився до виховання та навчання доньки, в однаковій мірі з позивачкою цікавився проблемами своєї дитини, разом відвідували батьківські збори, весь вільний час проводили в сім`ї з дитиною.

ІНФОРМАЦІЯ_4 під час виконання бойового завдання по захисту Батьківщини в наслідок штурмових дій противника поблизу н.п. Іванівка, Куп`янського району Харківської області загинув цивільний чоловій позивача - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , солдат 1 кулеметного відділення кулеметного взводу НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 . У Сповіщеннях № 193 від 16.10.2025, № 146 від 18.10.2025 про загибель, ОСОБА_7 був зазначений як чоловік позивачки.

23.10.2025 на кладовищі № НОМЕР_1 , розміщеного в АДРЕСА_3 позивачкою було здійснено поховання ОСОБА_7 .. Під час проходження військової служби, ОСОБА_7 переводив позивачці грошові кошти та навпаки. Протягом усього часу перебування ОСОБА_7 на військовій службі, позивач з ним підтримувала спілкування за допомогою за стосунку Viber. Вказані вище обставини підтверджують свідки, яких позивач просить викликати в судове засідання та підтвердити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу. На підставі викладеного ОСОБА_1 просить суд встановити факт, що має юридичне значення: проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу як чоловіка та жінки.

02.03.2026 через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив Міністерства оборони України на позовну заяву, у якому представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

В обґрунтування відзиву зазначено, що позовна заява не відповідає вимогам статей 175, 177 ЦПК України, оскільки позивачем не наведено обставин та не надано доказів порушення її прав, свобод чи інтересів саме Міністерством оборони України. Відповідач вказував, що позовні вимоги фактично не стосуються Міністерства оборони України, а тому позов пред`явлено до неналежного відповідача.

Представник відповідача зазначив, що позивач не зверталась до Міністерства оборони України із заявами чи вимогами, за результатами розгляду яких були б порушені її права чи інтереси, а також не надала доказів прийняття відповідачем будь-яких рішень, дій чи бездіяльності, які могли б бути предметом судового оскарження. На думку відповідача, у разі наявності спору з суб`єктом владних повноважень такий спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Крім того, відповідач звернув увагу суду на те, що встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу може вплинути на права та обов`язки інших осіб, зокрема дітей, батьків, дружини, утриманців та можливих спадкоємців загиблого військовослужбовця, які не залучені до участі у справі.

Також у відзиві зазначено, що подані позивачем докази не підтверджують факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету, взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Відповідач вказував, що надані фотознімки, банківські перекази, пояснення свідків, акти ОСББ та повідомлення про загибель військовослужбовця не є належними та допустимими доказами у розумінні статей 77-78 ЦПК України.

Представник Міністерства оборони України посилався на правові висновки Верховного Суду та Конституційного Суду України щодо необхідності доведення факту спільного проживання, ведення спільного побуту, спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, а також взаємних прав та обов`язків осіб, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

У зв`язку з наведеним відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

01.05.2026 через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про закриття провадження у справі від Міністерства оборони України у зв`язку з відсутністю предмету спору та його обґрунтування.

У судовому засіданні позивач та представник позивача просили задовольнити позовну заяву у повному обсязі.

У судове засідання представник відповідача не з`явилася, належним чином повідомлена про день час та місце розгляду справи.

Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що особисто знала позивачку та ОСОБА_7 протягом тривалого часу, неодноразово бувала у них вдома за адресою спільного проживання. Зазначила, що вони проживали як подружжя, спільно вели господарство, разом здійснювали покупки для дому, займались вихованням дітей та проводили сімейне дозвілля. За словами свідка, позивачка та ОСОБА_7 разом відвідували сімейні заходи, святкували дні народження, підтримували родинні стосунки з батьками та родичами один одного. Свідок також повідомила, що ОСОБА_7 ставився до дітей позивачки як до рідних, матеріально їх підтримував та брав участь у їх вихованні. Після початку військової служби ОСОБА_7 позивачка постійно підтримувала з ним зв`язок, переживала за нього та займалась організацією його поховання після загибелі.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні показала, що тривалий час підтримувала дружні стосунки з позивачкою та ОСОБА_7 , у зв`язку з чим їй достеменно відомо про їх спільне проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Свідок пояснила, що позивачка та ОСОБА_7 разом проживали, спільно вирішували побутові питання, робили ремонт у квартирі, спільно розпоряджались коштами та фактично мали спільний сімейний бюджет. Також свідок зазначила, що вони разом відвідували батьків ОСОБА_7 у с. Балаклея, спільно проводили вихідні та сімейні свята. За словами свідка, у колі знайомих та родичів позивачку та ОСОБА_7 всі сприймали як чоловіка та дружину.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні підтвердив, що позивачка та ОСОБА_7 проживали разом однією сім`єю понад 15 років, вели спільний побут та мали взаємні права та обов`язки, притаманні подружжю. Свідок пояснив, що неодноразово бував у них удома, бачив, як вони разом здійснювали господарські справи, купували речі для дому, спільно виховували дітей та планували сімейні витрати. Також свідок зазначив, що ОСОБА_7 визнавав позивачку своєю дружиною, а їхню доньку - своєю дитиною, підтримував сім`ю матеріально та дбав про неї. Після мобілізації ОСОБА_7 позивачка підтримувала з ним постійний зв`язок та чекала його повернення з військової служби.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що знала сторони як сім`ю та не мала сумнівів у тому, що вони проживали саме як чоловік та дружина. Свідок повідомила, що позивачка та ОСОБА_7 спільно мешкали, разом виховували дітей, займались домашнім господарством та підтримували один одного у повсякденному житті. За словами свідка, ОСОБА_7 постійно проживав із позивачкою, брав участь у сімейних витратах, допомагав по господарству та забезпечував родину. Свідок також підтвердила, що після загибелі ОСОБА_7 саме позивачка займалась організацією поховання та поминальних заходів, що також свідчило про наявність між ними сімейних відносин.

Дослідивши матеріали справи, відзив, відповідь на відзив, заслухавши думку учасників процесу, свідків, суд доходить таких висновків.

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що з 2005 року позивачка ОСОБА_1 та ОСОБА_7 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вели спільний побут, мали взаємні права та обов`язки, притаманні подружжю, спільно вирішували питання сімейного життя, утримання сім`ї та виховання дітей.

Судом також встановлено, що у період спільного проживання у сторін народилась спільна дитина - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_3 , актовий запис № 1488, виданого ВДРАЦС по Соснівському району міста Черкаси Черкаського міського управління юстиції від 21.12.2010 р., та додатково підтверджує існування між сторонами сімейних відносин.

На підтвердження зазначених обставин позивачем надано письмові докази, фотоматеріали, відомості щодо спільного проживання сторін, листування, а також допитано свідків, показання яких є послідовними, логічними, узгоджуються між собою та з іншими доказами у справі.

Так, із показань свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 судом встановлено, що позивачка та ОСОБА_7 протягом тривалого часу спільно проживали за однією адресою, вели спільне господарство, здійснювали витрати на потреби сім`ї, разом виховували дітей, спільно проводили дозвілля, відвідували родичів та знайомих, брали участь у сімейних заходах та сприймались оточуючими як чоловік та дружина.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_7 брав участь у вихованні не лише спільної дитини, а й дітей позивачки від попереднього шлюбу, забезпечував сім`ю матеріально, здійснював витрати на побутові потреби сім`ї та виконував обов`язки чоловіка у сім`ї.

Судом враховано, що під час проходження військової служби ОСОБА_7 підтримував постійне спілкування із позивачкою, а після його загибелі саме позивачка здійснювала організацію поховання та пов`язаних із цим заходів, що також свідчить про наявність між ними сталих сімейних відносин.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно зі статтею 74 Сімейного кодексу України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Отже, для встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу необхідним є встановлення обставин спільного проживання сторін, ведення ними спільного побуту, наявності взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За правилами статей 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а достатніми - докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи.

Оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позивачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 доведено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 під час виконання бойового завдання, починаючи з 2005 року до дня його смерті, ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки матеріалами справи підтверджено спільне проживання сторін, ведення ними спільного господарства, наявність спільного побуту, взаємної підтримки, спільного виховання дітей та існування між ними взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Доводи представника Міністерства оборони України про неналежність та недопустимість доказів суд вважає необґрунтованими, оскільки надані у справі докази у своїй сукупності підтверджують наявність між позивачкою та ОСОБА_7 усталених сімейних відносин, притаманних подружжю.

Посилання відповідача на відсутність предмета спору також не заслуговують на увагу суду, оскільки встановлення зазначеного юридичного факту безпосередньо пов`язане із реалізацією позивачкою своїх прав, що виникають у зв`язку із загибеллю військовослужбовця під час проходження військової служби.

У статті 1 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» зазначено, що близькі родичі та члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - це чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Частиною шостою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.

Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.

Відповідно до пункту 3 Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, визначеним особам за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

З цього законодавчо сформульованого поняття сім`ї випливає, що ознаками сім`ї є, зокрема, спільне проживання, спільний побут та ведення спільного господарства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 07 грудня 2020 року у справі № 295/14208/18-ц (провадження № 61-12879св20) та постанові Верховного суду від 20 січня 2021 року у справі № справа № 178/90/18-ц (провадження № 61-12353св20).

Так, факт спільного проживання, ведення спільного господарства, спільного побуту, наявності спільного бюджету та спільного відпочинку ОСОБА_11 та ОСОБА_7 підтверджується матеріалами справи.

Окрім того, факт спільного проживання та ведення спільного господарства з ОСОБА_7 , підтверджується фотокартками спільного відпочинку, сімейних зустрічей та банківськими виписками та підтвердженнями вчинення спільних покупок, показами свідків у судовому засіданні.

Виходячи з предмету спору та норм чинного законодавства, якими регулюються правовідносини, які виникли між сторонами спору, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_7 без реєстрації шлюбу, починаючи з вересня 2025 року, підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, керуючись статтею 1 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядком виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884, статтею 3 СК України, статтями 15,16, 1216, 1217, 1258, 1264 ЦК України, статтями 2, 10, 12, 13,15, 141, 76-81, 89, 258, 263, 264, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Міністерства оборни України про встановлення факту, що має юридичне значення: проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу - задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 із ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 під час виконання бойового завдання, починаючи з 2005 року до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: Т.В. Нестеренко