Постанова від 25 червня 2026 р. у справі №500/5305/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/5305/25 пров. № А/857/9666/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Глушка І.В.,

суддів Глазька С.М., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Кушки Олександра Михайловича на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року, ухвалене суддею Мартиць О.І. у м. Тернополі у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі № 500/5305/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників НП України, Національної поліції України про визнання дій протиправними, зобов`язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

08 вересня 2025 року ОСОБА_1 (далі – позивач) через представника ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників НП України (далі – відповідач 1), Національної поліції України (далі – відповідач 2), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України від 08.04.2025 року №4/І/ХХ/3 про відмову у наданні статусу учасника бойових дій, що прийняте Національною поліцією України в особі комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України та зобов`язати Національну поліцію України в особі Комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України, прийняти рішення про надання статусу учасника бойових дій.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 через свого представника оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте без повного та всебічного з`ясування обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що формальні неточності у документах не можуть слугувати підставою для обмеження особи у реалізації законного права на отримання статусу учасника бойових дій та отримання пільг. Саме тому, вважає, що позивач не може нести тягар невірного оформлення ведення журналу розстановки нарядів та неправильного формулювання змісту наказів, неповного заповнення журналів чи неправильного формулювання змісту наказів, відтак оспорюване рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року підлягає скасуванню.

Національна поліція України скористалась своїм правом та подала відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції, вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що наказом ГУНП в Тернопільській області №668 дск від 06.2022 позивача відряджено в період з 10.05.2022 року до особливого розпорядження до м. Лисичанськ, Луганської області із відповідним екіпіруванням та засобами індивідуального захисту.

Також, наказом ГУ НП в Тернопільській області №242 о/с дск від 23.07.2022 позивача у зв`язку з завершенням виконання бойових завдань в складі оперативно-стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та на виконання листа Національної поліції України від 20.07.2022 року №1741 дск повернуто в пункт постійної дислокації 23.07.2022.

На момент відрядження та повернення до місця постійної дислокації позивач - ОСОБА_1 перебував на посаді начальника сектора дізнання відділення поліції №2 (м. Ланівці) Кременецького районного відділу поліції ГУ НП в Тернопільській області.

Згідно наказу ГУ НП в Тернопільській області №3177 дск від 26.12.2024 у період з 30.06.2022 року до особливого розпорядження, позивач був уведений до складу оперативно-стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » поліцейських зведеного загону Головного управління Національної поліції в Тернопільські області.

31.03.2023 ГУ НП в Тернопільській області за вих. № 824/2/07/2023 позивачу видано Довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України в період з 10 травня 2022 року по 10 червня 2022 року.

Однак, комісією Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України прийнято рішення №4/І/ХХ/3 від 08.04.2025 про відмову у наданні статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 .

Вважаючи таке рішення Комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників НП України протиправним, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Так, спірні правовідносини врегульовані наступними нормативно -правовими актами: Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про Національну поліцію», Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413 (далі – Порядок № 413), Положенням про комісію Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 23.05.2016 № 405 (далі – Положення про комісію).

Предметом позову ОСОБА_1 було визнання протиправним і скасування рішення Комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України від 08.04.2025 № 4/І/ХХ/3, яким позивачу відмовлено в наданні статусу учасника бойових дій (далі – УБД) на підставі: пункту 19 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; підпункту 1 пункту 24 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської фдерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413; абзацу третього пункту 4 розділу ІІ Положення про комісію Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 23.05.2016 № 405.

Так, відповідно до абзацу першого пункту 19 частини першої статті 19 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь: в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Згідно пунктів 1 та 2 розділу ІІ Положення про комісію № 405 основними завданнями Комісії є вивчення документів та прийняття рішення щодо надання та позбавлення статусу учасника бойових дій поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України, розгляд питань, пов`язаних з установленням статусу учасника війни відповідно до пунктів 2, 13 статті 9 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

З метою забезпечення виконання покладених на неї завдань Комісія має право: 1) вивчати довідки, документи та інші докази, надіслані керівниками структурних підрозділів центрального органу управління поліції, територіальних (міжрегіональних) органів поліції, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - відповідні керівники); 2) вивчати довідки, документи та інші докази, подані особисто; 3) у разі потреби заслуховувати пояснення осіб, зазначених у пункті 1 розділу І цього Положення, свідків, представників органів державної влади, громадських організацій, рад ветеранів; 4) подавати на розгляд міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яка утворюється Мінветеранів (далі - міжвідомча комісія), документи із спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання; 5) брати до уваги докази, пропозиції та рекомендації районних (міських) комісій, комісій територіальних (міжрегіональних) органів поліції під час вивчення матеріалів щодо надання статусу учасника війни іншим працівникам Національної поліції України; 6) приймати рішення про надання статусу учасника бойових дій; 7) приймати рішення про надання статусу учасника війни; 8) повертати для подальшого доопрацювання відповідним керівникам документи; 9) приймати рішення про відмову в наданні статусу учасника бойових дій; 10) приймати рішення про відмову в наданні статусу учасника війни; 11) приймати рішення про позбавлення статусу учасника бойових дій; 12) приймати рішення про позбавлення статусу учасника війни; 13) повторно розглядати за рішенням Голови Національної поліції України (особи, яка виконує його обов`язки) питання про надання статусу учасника бойових дій особам, яким було відмовлено в наданні такого статусу раніше.

Крім того, пунктом 4 розділу ІІ Положення про комісію № 405, визначено, що комісія відмовляє в наданні статусу учасника бойових дій, учасника війни у разі:

відсутності правових підстав для надання статусу учасника бойових дій, учасника війни;

відсутності документів, що містять достатні підтвердні докази і є підставою для надання статусу учасника бойових дій, учасника війни;

надання недостовірних даних про осіб, зазначених у пункті 1 розділу І цього Положення; виявлення факту подання недостовірної інформації про участь в антитерористичній операції чи здійсненні заходів із забезпечення національно безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх проведення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України або виконання завдань із розмінування, що має оперативний характер;

наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України або виконання завдань із розмінування, що має оперативний характер.

Відповідно до положень абзацу дев`ятого пункту 2 розділу ІІІ Положення про комісію № 405 комісія приймає рішення про надання статусу учасника бойових дій на підставі таких документів: для поліцейських, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, не менш як один з таких документів – витяги з наказів органу поліції про відрядження (залучення) поліцейського до районів ведення бойових дій (у яких зазначені номер та дата бойового розпорядження військового командування), витягів із журналів бойових дій (оперативних завдань, ведення оперативної обстановки), витягів із вахтових журналів, витягів із польотних листів, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, контузій, каліцтв.

Згідно з пунктом 3 Наказу №164-АГ, документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, є:

- бойовий наказ (бойове розпорядження);

- журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки, або бойове донесення, або постова відомість;

- рапорт (донесення) начальника підрозділу (тимчасово створеної групи, зведеного загону тощо) про участь кожного військовослужбовця у бойових діях із зазначенням кількості днів.

До документів, які надсилаються на розгляд Комісії, можуть додаватися інші документи – витяги (копії) з наказів органу поліції про залучення до виконання бойових розпоряджень (із поіменним списком поліцейських), витяги (копії) з наказів про виконання бойового (спеціального) завдання зведеним підрозділом Національної поліції України (з поіменним списком поліцейських), посвідчення про відрядження, витяги з бойових донесень (листи, рапорти, доповідні записки, довідки про виконання бойових завдань) із резолюцією уповноваженої посадової особи поліції, відрядженої до органів військового управління, зареєстрованих в органі (підрозділі) поліції, стройова чи доповідна записки, рапорти, розрахунки, книга нарядів чи інші документи, що підтверджують безпосередню участь поліцейських у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що містять докази та підтверджують факт виконання поліцейськими бойових (службових) завдань.

Відтак, з матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що 20.01.2025 року за вх. № 68дск з Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (далі – ГУНП в Тернопільській області) до Департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України, в складі якого функціонує Комісія УБД НПУ) надійшли матеріали в тому числі відносно позивача, задля розгляду питання щодо надання останньому статусу УБД.

В ході розгляду вказаних матеріалів Комісією УБД НПУ встановлено, що відповідно до витягу з наказу ГУНП в Тернопільській області від 06.05.2022 № 668 о/с дск ОСОБА_1 у період з 10.05.2022 до особливого розпорядження з метою надання підтримки підрозділам ГУНП в області, які на той час були розташовані на території Донецької області був відряджений міста Лисичанськ Донецької області.

Як вбачається зі змісту вказаного наказу ГУНП в Тернопільській області, Позивача відряджено до міста Лисичанськ Донецької області виключно надання підтримки підрозділам ГУНП в області, які на той час були розташовані на території Донецької області, відомостей про направлення позивача з метою виконання бойових розпоряджень військового командування наказ про відрядження останнього не містить, відповідно й у вказаному наказі відсутні номери та дати відповідних бойових розпоряджень.

А тому, наказ ГУНП в Тернопільській області від 06.05.2022 року № 668 дск «Про службове відрядження окремих працівників ГУНП в Тернопільській області», у зв`язку з відсутністю у ньому дати та номеру бойового розпорядження військового командування не є документом, який відповідно до абзацу дев`ятого пункту 2 розділу ІІІ Положення про комісію є підставою для надання статусу УБД.

Також, на розгляд Комісії УБД НПУ було надано копію наказу Національної поліції України від 11.06.2022 № 414 дск «Про організацію виконання бойового завдання Головнокомандувача Збройних Сил України», згідно якого відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 877 та на виконання бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України генерала Валерія Залужного «дата б/р» та «номер б/р» (у даному наказі зазначені дата та номер бойового розпорядження, з 11.06.2022 року виведено зі складу угрупування об`єднаних сил оперативно-стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » сили та засоби НПУ, відповідно до додатка № 1 до наказу та з 11.06.2022 року до особливого розпорядження, ввести до складу оперативно-стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » сили та засоби НПУ відповідно до додатка № 2 до наказу.

Згідно додатків № 1 та № 2 встановити, що вказаний наказ є таким, що стосується позивача, не вдається за можливе, оскільки у відповідних списках зазначені виключно підрозділи НПУ та зведені загони зі складу підрозділів НПУ, відомостей щодо позивача вказані списки не містять. Разом з цим, на розгляд Комісії УБД НПУ було надано копії із Журналу розстановки нарядів РПСПОП «Тернопіль» ГУНП в Тернопільській області в зоні проведення ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » інв. № 6 за період з 30.06.2022 по 22.07.2022, в якому міститься інформація щодо розстановки нарядів в оперативно-стратегічному угрупуванні військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Згідно наданих копій вбачається, що позивач 30.06.2022, 11.07.2022 та 22.07.2022 заступав у наряд згідно бойового розпорядження, однак дата та номер бойового розпорядження військового командування не вказаний, факти бойових зіткнень та припинення правопорушень, а також випадки травмування були відсутні.

З огляду на вищевикладене вбачається, що надані на розгляд комісії журнали не є журналами перелік яких визначений абзацом дев`ятим пункту 2 розділу ІІІ Положення про комісію, відповідно не є підставою для надання статусу УБД.

Разом з цим, в матеріалах наданих на розгляд комісії містились накази ГУНП в Тернопільській області від 23.07.2022 № 242 о/с дск «Про повернення до постійного місця дислокації працівників зведеного загону ГУНП в області з ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та від 26.12.2024 №3177 дск «Про затвердження списку поліцейських ГУНП в Тернопільській області, які були уведені до складу ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », зі змісту яких також вбачається що вказані накази, з огляду на положення абзацу дев`ятого пункту 2 розділу ІІІ Положення про комісію, не є підставою для надання ОСОБА_1 статусу УБД.

Враховуючи наведене вище, судом встановлено, що відповідачем у повному обсязі досліджені обставини справи в їх сукупності, за наслідками розгляду справи, рішення було прийнято обґрунтовано, із урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оцінюючи доводи апеляційного скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Кушки Олександра Михайловича залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року у справі № 500/5305/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Глушко

судді С. М. Глазько

Н. М. Судова-Хомюк