Постанова від 25 червня 2026 р. у справі №460/3788/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2026 року Справа № 460/3788/26 пров. № А/857/19212/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., суддів Димарчук Т. М., Сала П. І., розглянув в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 24.03.2026 про повернення позовної заяви у справі №460/3788/26 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Рівненській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся Агро Бізнес» про надання органу стягнення дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податку, що перебуває у податковій заставі,-

Короткий зміст позовних вимог

03.03.2026 Головне управління ДПС у Рівненській області (далі – ГУ ДПС, позивач) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про надання органу стягнення дозволу на погашення усієї суми податкового боргу товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся Агро Бізнес» (далі – ТОВ «Полісся Агро Бізнес», відповідач) у розмірі 496997,45грн. за рахунок майна цього платника податку, що перебуває у податковій заставі.

09.03.2026 суд залишив без руху позовну заяву ГУ ДПС від 03.03.2026 та встановив позивачу строк тривалістю 10 днів для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання або заяви із обґрунтуванням та доказами наявності передбачених законом підстав для звільнення від сплати судового збору, оригіналу платіжного документа про сплату судового збору за подання цієї позовної заяви.

18.03.2026 позивач надіслав суду клопотання про відкриття провадження у справі, у якому зазначив, що як територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, на підставі пункту 27 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI (далі – Закон №3674-VI) звільнений від сплати судового збору у цій справі, оскільки предметом розгляду є стягнення податкового боргу. Позивач зауважив, що статтею 95 Податкового кодексу України (далі – ПК України) передбачено заходи, які контролюючий орган здійснює з метою погашення податкового боргу платника податків, одним із яких є звернення до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, а відтак - податковий орган звільняється від сплати судового збору у питаннях, пов`язаних зі стягненням сум узгоджених грошових зобов`язань платників податків.

Висновок Верховного Суду у справі 320/9860/23 від 17.04.2025, на який посилається суд першої інстанції в ухвалі про залишення позову без руху, зроблено per incuriam (з лат. «через недогляд»), тому його не слід враховувати при вирішенні цього процесуального питання. Адже правова позиція Верховного суду щодо застосування положень пункту 27 частини 1 статті 5 Закону №3674-VI сформована починаючи з 2023 року (постанови від 02.05.2023 року у справі №160/300/23, від 18.10.2023 у справі №160/3085/23, від 14.03.2024 у справі №807/1863/16, від 17.01.2025 у справі 160/4973/24, від 08.05.2025 у справі 320/3566/24) та зводиться до того, що зміни, внесені до Закону №3674-VI на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу» від 03 листопада 2022 року №2719-IX, звільняють податковий орган від сплати судового збору у питаннях, пов`язаних зі стягненням сум узгоджених грошових зобов`язань платників податків, в т.ч. на стадії отримання органом стягнення в судовому порядку дозволу на продаж активів боржника для погашення усієї суми його податкового боргу.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

В оскарженій ухвалі від 24.03.2026 про повернення позовної заяви ГУ ДПС від 03.03.2026 суд першої інстанції дійшов висновку, що в цій ситуації предметом спору є надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, що не є тотожним стягненню податкового боргу, а тому у розумінні п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону №3674-VI податковий орган не звільняється від сплати судового збору за подання такого позову. На обґрунтування цього висновку суд першої інстанції навів такі мотиви:

1) відповідно до п. 87.2 та пп. 88.1, 88.2 ст. 88 ПК України джерелом погашення податкового боргу може бути будь-яке майно платника податків, що перебуває в податковій заставі. Порядок реалізації такого майна визначено статтею 95 ПК України. Рішення суду про надання дозволу є підставою для подальшого прийняття контролюючим органом відповідного рішення. Відповідно до пп. 20.1.34 та пп. 20.1.34-1 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючий орган має право: - звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини; - звертатися до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу або його частини за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Подібну диференціацію категорій позовів наведено в частині першій статті 283 КАС України, відповідно до якої провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо: - надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі (пункт 3); - стягнення коштів за податковим боргом (пункт 5). Тому надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу або його частини за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі є заходом забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків щодо погашення податкового боргу, який передує прийняттю контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Отже, надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу не слід плутати із вимогами іншого характеру – стягнення сум податкового боргу.

2) п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону №3674-VI законодавцем сформульовано чітко та однозначно, тобто у спосіб, що не викликає множинності його розуміння та не потребує додаткового тлумачення. Ця норма містить вказівку на звільнення податкового органу від сплати судового збору лише за подання позову про стягнення сум податкового боргу, а не будь-яких інших позовних заяв, які прямо чи опосередковано пов`язані зі стягненням сум узгоджених грошових зобов`язань платників податків. У цій нормі йдеться виключно про звільнення від сплати судового збору «в частині стягнення сум податкового боргу». Водночас, жодних вказівок про те, що контролюючий орган звільняється від сплати судового збору «у питаннях, пов`язаних зі стягненням сум узгоджених грошових зобов`язань» така не містить. Розширювальне тлумачення цієї норми, про яке просить позивач, призведе до звільнення державного органу від сплати судового збору без належної правової підстави, що по суті означитиме порушення судом принципу рівності сторін шляхом надання незаконної переваги суб`єкту владних повноважень;

3) суд звертає увагу, що справи щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, є майновими, а тому логічно, що законодавець передбачив звільнення контролюючого органу по даним справам від сплати судового збору за подання позову, оскільки розмір судового збору залежав би від ціни позову та складав би великі суми. Натомість, справи щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу або його частини за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, є немайновими, розмір судового збору є незначним та стабільним;

4) суд не врахував посилання на судову практику, вказану позивачем у клопотанні від 18.03.2026, оскільки вважав за доцільне врахувати при прийнятті оскарженої ухвали висновки Верховного Суду (постанова від 17.04.2025 у справі №320/9860/23, ухвала від 14.01.2026 у справі№160/01.2026), які класифікував як «більш пізні», відповідно до яких надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу або його частини за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, не є тотожним стягненню податкового боргу, а тому орган ДПС не звільнений від сплати судового збору за подання такого позову на підставі п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону №3674-VI.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку, вважає, що оскаржуване судове рішення постановлене внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Апелянт просить апеляційний суд скасувати ухвалу від 24 березня 2026 року у справі 460/3778/26 про повернення позовної заяви та повернути справу для продовження розгляду до Рівненського окружного адміністративного суду. Покликається на те, що висновок суду першої інстанції про необхідність сплати судового збору з покликанням на позицію Верховного суду від 17.04.2025 у справі 320/9860/23 є помилковим, оскільки вважає цей висновок касаційного суду таким, що зроблений per incuriam (з лат. «через недогляд»). Наполягає, що правова позиція Верховного Суду щодо застосування положень пункту 27 частини 1 статті 5 Закону №3674-VI є усталеною з 2023 року, що підтверджується наведеним в апеляційній скарзі переліком низки постанов КАС ВС за 2023-2025рр. До прикладу, колегія суддів Верховного Суду у постанові від 17.01.2025 у справі 160/4973/24 при формуванні висновку врахувала, що частину першу статті 5 Закону №3674-VI доповнено пунктом 27 на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу» від 03.11.2022 №2719-IX, який набрав чинності 25.11.2022 року. Відповідно до пояснювальної записки до проекту цього закону, серед іншого, цей законопроект розроблений з метою економії та оптимізації бюджетних коштів на сплату контролюючими органами судового збору у питаннях, пов`язаних зі стягненням сум узгоджених грошових зобов`язань платників податків. Отже, відповідно до внесених змін податковий орган звільняється від сплати судового збору у питаннях, пов`язаних зі стягненням сум узгоджених грошових зобов`язань платників податків. Більше того, проаналізовані позивачем статті 87-95 ПК України є частиною глави 9 «Погашення податкового боргу платників податків», котра не містить такого конкретного поняття, як «стягнення сум податкового боргу» - як то передбачив законодавець Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу» від 03 листопада 2022 року №2719-IX, який набрав чинності 25 листопада 2022 року, частину першу статті 5 Закону №3674-VI, доповнивши його пунктом 27. Тобто усі заходи, що вживаються податковим органом згідно глави 9 Податкового кодексу України спрямовані на стягнення сум податкового боргу, а відтак – усі позовні заяви з цього предмету звільняються від сплати судового збору.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Суд на підставі частини четвертої статті 304 КАС України дійшов висновку, що відсутність відзиву відповідача на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Обставини справи, які мають значення для вирішення спірного процесуального питання

ТОВ «Полісся Агро Бізнес» перебуває в ГУ ДПС на обліку як платник податків.

У зв`язку із несплатою ТОВ «Полісся Агро Бізнес» самостійно визначених шляхом подання податкових декларацій №9038404259 від 20.02.2025, №9037304857 від 19.02.2025 податкових зобов`язань у встановлені ПК України строки ці суми набули статусу податкового боргу.

Про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, тощо ГУ ДПС повідомило боржника шляхом вручення ТОВ «Полісся Агро Бізнес» податкової вимоги форми «Ю» від 08.07.2025 року № 0005681-1303-1700.

26.08.2025 посадова особа ГУ ДПС здійснила опис майна ТОВ «Полісся Агро Бізнес» у податкову заставу, про що складено акт опису майна № 1086 від 26.08.2025.

В жовтні 2025 року ГУ ДПС звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з ТОВ «Полісся Агро Бізнес» коштів для погашення податкового боргу в сумі 276420,48 грн. Рішенням від 08.01.2026 року у справі 460/18139/25, яке 08.02.2026 набрало законної сили, суд задовольнив позов ГУ ДПС та стягнув з ТОВ «Полісся Агро Бізнес» кошти з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на загальну суму 276420,48 грн., а саме: - по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в сумі 244446,71грн.; - по земельному податку з юридичних осіб в сумі 31973,77грн.

ГУ ДПС на виконання рішення виставило платіжні інструкції на примусове списання (стягнення) коштів, які повернуто банками без виконання у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках ТОВ «Полісся Агро Бізнес».

Згідно інтегрованих карток платника податків станом на 03.03.2026 податковий борг ТОВ «Полісся Агро Бізнес» становить 496997,45 грн., у т.ч. 31973,77 грн. по земельному податку, 465023,68 грн. по податку на нерухоме майно.

Оскільки попередньо вжиті заходи по стягненню з боржника коштів не призвели до погашення податкового боргу, ГУ ДПС 03.03.2026 звернулося до окружного адміністративного суду з позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу ТОВ «Полісся Агро Бізнес» у розмірі 496997,45грн. за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі.

Релевантні джерела права та рішення касаційного суду щодо їх тлумачення

Відповідно до пункту 27 частини першої статті 5 Закону №3674-VI (зі змінами та доповненнями, в редакції Закону №2719-IX від 03.11.2022) від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Спірне питання у цьому апеляційному провадженні полягає у тому, чи можна кваліфікувати адміністративний позов органу ДПС про надання йому дозволу на погашення усієї суми податкового боргу платника податків - відповідача за рахунок його майна, що перебуває у податковій заставі, справою про стягнення сум податкового боргу для цілей застосування пункту 27 частини першої статті 5 Закону №3674-VI. З цього питання є протилежні за змістом висновки різних колегій Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду, на які покликаються апелянт та суд першої інстанції.

Так, обираючи підхід до правозастосування, наведений в оскарженій ухвалі, суд першої інстанції виходив з того, що доцільно застосувати «більш пізні» висновки Верховного Суду, зокрема постанову від 17.04.2025 у справі №320/9860/23.

Водночас апеляційний суд констатує, що суттєво поширенішою та хронологічно останньою є протилежна позиція, наведена у постановах Верховного Суду від 02.05.2023 у справі № 160/300/23, від 18.10.2023 у справі № 160/3085/23, від 14.03.2024 у справі № 807/1863/16, від 08.05.2025 у справі №320/3566/24, від 21.04.2026 у справі №160/36557/25, що зводиться до такого:

«Частина перша статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначає коло осіб, звільнених від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях. Так, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу» від 03 листопада 2022 року № 2719-IX, який набрав чинності 25 листопада 2022 року, частину першу статті 5 Закону №3674-VI, доповнено пунктом 27 такого змісту: "27) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи - в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до пояснювальної записки до проєкту Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу», серед іншого, цей законопроєкт розроблений з метою економії та оптимізації бюджетних коштів на сплату контролюючими органами судового збору у питаннях, пов`язаних зі стягненням сум узгоджених грошових зобов`язань платників податків.

Статтею 95 ПК України передбачено заходи, які контролюючий орган здійснює з метою погашення податкового боргу платника податків, одним із яких є звернення до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Отже, відповідно до внесених змін податковий орган звільняється від сплати судового збору у питаннях, пов`язаних зі стягненням сум узгоджених грошових зобов`язань платників податків.

Колегія суддів Верховного Суду визнає помилковим висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що в силу статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач не звільнений від сплати судового збору та повинен був сплатити судовий збір на загальних підставах.

Позивач як територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в силу пункту 27 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору у цій справі, оскільки предметом її розгляду є стягнення податкового боргу. Позивач під час розгляду цієї справи в усіх судових інстанціях звільняється від сплати судового збору незалежно від виду заяви, скарги (позовна заява, апеляційна скарга, касаційна скарга тощо), а також виду оскаржуваного судового рішення (ухвала, постанова, рішення).

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08 травня 2025 року у справі №320/3566/24.

Суди попередніх інстанцій наведеного не врахували та безпідставно поклали на податковий орган обов`язок зі сплати судового збору та передчасно дійшли висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.».

Апеляційний суд констатує, що різне тлумачення згаданої норми зумовлено термінологічною неузгодженістю Закону №3674-VI, КАС України та ПК України. Відповідно до статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів (а не «стягнення сум податкового боргу»), які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. КАС України в статті 283 оперує поняттям «стягнення коштів за податковим боргом». Водночас в Законі №3674-VI передбачено «стягнення сум податкового боргу», а не «стягнення коштів з метою погашення податкового боргу» чи «стягнення коштів за податковим боргом» як один із передбачених ПК України та КАС України заходів, які вживає контролюючий орган з метою «погашення податкового боргу» платника податку.

Апеляційний суд, проаналізувавши повноваження контролюючого органу щодо вжиття заходів за платника податків і на користь держави для погашення податкового боргу, поділяє висловлений в телеологічний (цільовий) підхід до тлумачення пункту 27 частини першої статті 5 Закону №3674-VI, відповідно до якого податковий орган звільняється від сплати судового збору у питаннях, пов`язаних зі стягненням сум узгоджених грошових зобов`язань платників податків, незалежно від виду таких заходів. Іншими словами, податковий орган звільняється від сплати судового збору як за звернення до суду про стягнення коштів платника податків для погашення його податкового боргу, так і за надання дозволу на реалізацію описаних в податкову заставу активів боржника для погашення його податкового боргу.

Отже, помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що позивач не звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 27 частини першої статті 5 Закону №3674-VI та повинен був сплатити судовий збір на загальних підставах.

Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З огляду на те, що апеляційний суд визнав висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви ГУ ДПС від 03.03.2026 помилковим, то апеляційну скаргу слід задовольнити - ухвалу суду першої інстанції від 24.03.2026 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Оскільки апелянт звільнений від сплати судового збору за подання апеляційної скарги в цій справі, підстав для вирішення цього питання немає.

Керуючись ст.ст. 122, 169, 243, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області задовольнити.

Скасувати ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 24.03.2026 про повернення позовної заяви Головного управління ДПС у Рівненській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся Агро Бізнес» про надання органу стягнення дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податку, що перебуває у податковій заставі.

Справу №460/3788/26 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Судові витрати не розподіляти.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Р. М. Москаль

судді Т. М. Димарчук

П. І. Сало

Повне судове рішення складено 26.06.26