Постанова від 25 червня 2026 р. у справі №520/34014/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2026 р. Справа № 520/34014/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Семененко М.О. , Подобайло З.Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Дмитро Волошин) від 02.03.2026 по справі № 520/34014/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ОМЕГА//”

до Київської митниці

про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ “ОМЕГА//”, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив:

визнати протиправним та скасувати протиправне рішення про коригування митної вартості товарів № UA100320/2025/000066/2 від 11.07.2025 Київської митниці відокремленого підрозділу Державної митної служби України;

визнати протиправним та скасувати протиправне рішення про коригування митної вартості товарів № UA100320/2025/000091/2 від 15.08.2025 Київської митниці відокремленого підрозділу Державної митної служби України;

визнати протиправним та скасувати протиправне рішення про коригування митної вартості товарів № UA100320/2025/000097/2 від 26.08.2025 Київської митниці відокремленого підрозділу Державної митної служби України;

визнати протиправним та скасувати протиправне рішення про коригування митної вартості товарів № UA100320/2025/000103/2 від 04.09.2025 Київської митниці відокремленого підрозділу Державної митної служби України;

визнати протиправним та скасувати протиправне рішення про коригування митної вартості товарів № UA100320/2025/000107/2 від 16.09.2025 Київської митниці відокремленого підрозділу Державної митної служби України;

визнати протиправним та скасувати протиправне рішення про коригування митної вартості товарів № UA100320/2025/000124/2 від 14.10.2025 Київської митниці відокремленого підрозділу Державної митної служби України.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржувані рішення Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів є протиправними. Позивач указує, що оскаржувані рішення підлягають скасуванню, тому він звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.12.2025 у справі № 520/33404/25 роз`єднано в самостійні провадження позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ОМЕГА//” до Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 у межах справи № 520/34014/25 прийнято адміністративну справу № 520/34014/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ОМЕГА//” до Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії з позовними вимогами про визнання протиправним та скасування протиправного рішення про коригування митної вартості товарів №UA100320/2025/000097/2 від 26.08.2025 Київської митниці відокремленого підрозділу Державної митної служби України - до розгляду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 по справі № 520/34014/25 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA100320/2025/000097/2 від 26.08.2025, прийняте Київською митницею відокремленого підрозділу Державної митної служби України.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ОМЕГА//” за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України сплачений судовий збір у розмірі 403,73 грн. (чотириста три гривні 73 копійки) та витрати на правничу допомогу у розмірі 833,33 грн (вісімсот тридцять три гривні 33 копійки).

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що до митного оформлення надано митну декларацію країни відправлення від 21.06.2025 № 310120250517445881 складена не офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, що суперечить статті 254 МКУ, тому такий документ прийнятий до уваги митним органом, але не може бути використаним для підтвердження митної вартості товар. Також декларація країни відправлення не містить дати її оформлення та відміток митних органів, також зазначений номер коносаменту, відрізняється від номеру коносаменту який подано декларантом разом з митною декларацією. Вказує, що декларантом до митного оформлення не надано лінійного коносаменту (MASTER BILL OF LADING). При цьому зазначає, що MASTER BILL OF LADING, як договір морського перевезення, містить ключову інформацію, необхідну митним органам для здійснення перевірки достовірності декларування складових митної вартості, зокрема вартості транспортування вантажу, відповідно до умов розділу ІІІ Кодексу. Посилається на те, що відповідно до п. 2.3 контракту від 01.01.2025 № 087173-25 ціна включає в себе вартість товару, упаковки, тари тощо, які не виділені в наданих документах, що не дає можливість визначити ціну самого товару. Вказує, що в наданому рахунку від 16.08.2025 № 4804 та довідці про транспортні витрати від 20.08.2025 № 4804/08 вказано вартість страхування контейнерного обладнання у сумі 1326,40 грн., проте в розрахунку додаткових витрат в митній декларації вартість страхування не зазначено. Також зазначає, що довідка про транспортні витрати не відноситься до первинних документів та її ведення не передбачено чинним законодавством. Крім того вказує, що до митного оформлення для підтвердження витрат на транспортування надано рахунок про транспортні витрати від 16.08.2025 № 4804 та довідку про транспортні витрати від 20.08.2025 № 4804/08, яка видана ТОВ «ФАЕТОН ФОРВАРДІНГ». Однак, згідно автотранспортної накладної CMR від 19.08.2025 № 6779 перевізником товару є ТОВ «АРСІ ТРАНС». Отже, відбулося залучення третіх осіб до перевезення товару.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Також просив стягнути з Київської митниці відокремленого підрозділу Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43997555, 03124, місто Київ, бульв. Гавела Вацлава, будинок 8А) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОМЕГА//» (62495, Харківська область, Харківський р-н, смт. Васищеве, вул. Промислова, 1, код ЄДРПОУ 45055636) судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000,00 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Сторони про розгляд справи в порядку письмового провадження повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ “ОМЕГА//” (Покупець) та HARBIN XIANBAI IMPORT AND EXPORT TRADING CO., LTD (Продавець) було укладено Контракт № 087173-25 від 01.01.2025.

Відповідно до п. 1.1 Контракту Продавець зобов`язується продати, а Покупець прийняти і сплатити протягом терміну дії цього Контракту Товар (в тому числі, але не обмежуючись, - запчастини до автомобілів та інше) в асортименті, кількості, якості і за ціною, що вказані в інвойсах, які мають юридичну силу специфікацій та являються невід`ємними частинами Контракту. Поставка Товару здійснюється партіями. При цьому під Партією розуміється вся сукупність Товару, яка поставляється Покупцю за одним інвойсом.

Пунктом 1.2 Контракту передбачено, що найменування, ціни, кількість відповідно до яких вироблений Товар на кожну позицію Товару, що поставляється, вказуються у відповідних інвойсах, які є невід`ємною частиною цього Контракту і мають юридичну силу специфікацій.

Відповідно п. 2.1 до Контракту ціна Товару узгоджується Сторонами та вказується в інвойсі і приймається на умові FOB (ІНКОТЕРМС-2020) порт Ningbo, CHINA. В інвойсі може бути передбачений інший порт. В інвойсі може бути передбачена будь-яка інша умова поставки, відповідно до якої проводиться поставка за цим інвойсом. Сторони додатково вказують момент переходу права власності на Товар, якщо він відрізняється від вказаного у п.3.6. Контракту.

Згідно з п. 3.1 Контракту Товар за даним Контрактом поставляється на умовах FOB (ІНКОТЕРМС-2020) порт Ningbo, CHINA, якщо інший порт чи умови поставки не зазначено у відповідному інвойсі.

ТОВ "ОМЕГА//" було подано до Київської митниці ВП Держмитслужби України ЕМД 25UA100320032148U2 від 25.08.2025.

Разом із митною декларацією позивачем до митного оформлення подані наступні документи: пакувальний лист (Packing list) XB25-OMH25 від 30.05.2025, рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) XB25-OMH25 від 30.05.2025, коносамент (Bill of lading) XHSE070741212А від 27.06.2025, автотранспортна накладна (Road consignment note) 6779 від 19.08.2025, банківський платіжний документ, що стосується товару 187 від 29.07.2025, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 4801 від 16.08.2025, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 4804 від 16.08.2025, документ, що підтверджує вартість перевезення товару 4804/08 від 20.08.2025, контракт купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення 087173-25 від 01.01.2025, договір (контракт) про перевезення 053679-25 від 01.01.2025, договір (контракт) про перевезення 31082020 від 31.08.2020, заява від 25.08.2025, електронний сертифікат про не преференційне походження товару, факт видачі та/або зміст якого митний орган може перевірити на вебсайті компетентного C25MADKUH4E90644 02.07.2025 органу (організації), що видав сертифікат, копія митної декларації країни відправлення 310120250517445881 від 21.06.2025.

Позивачем було отримано запит (повідомлення) митного органу від 26.08.2025, в якому зазначено, що надані декларантом документи не містять відомостей щодо складових митної вартості, необхідних при її обчисленні, а також містять розбіжності, які мають вплив на числові значення складових митної вартості. Вказано, що у відповідності до частини 6 статті 53 Кодексу декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Процедуру консультації з декларантом проведено.

ТОВ "ОМЕГА//" було подано заяву від 26.08.2025 № 4583 для підтвердження заявленої митної вартості товарів за митною декларацією та надано пакет документів.

Позивачем було отримано рішення про коригування митної вартості товарів №UA100320/2025/000097/2 від 26.08.2025.

Позивач не погодився із завищенням митної вартості і звернувся до відповідача з проханням про випуск товару у вільний обіг під гарантійні зобов`язання згідно із ч.7 ст.55 МКУ, надав відповідачу нову митну декларацію ЕМД 25UA100320032375U3 від 26.08.2025 та додатково сплатив ПДВ у розмірі 15777,28 грн.

Керуючись ч. 8 ст. 55 МКУ, якою передбачено, що протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються, позивач звернувся до відповідача із заявою № 6233 від 09.10.2025 та надав додаткові документи та пояснення, якими усунув недоліки, зазначені у рішенні про коригування, зокрема: 1) копія акту № 4801 від 16.08.2025; 2) копія акту № 4804 від 28.08.2025; 3) копія платіжної інструкції від 21.08.2025 № 790095830.1; 4) копія платіжної інструкції № 804512380.1 від 08.09.2025; 5) переклад експортної декларації країни відправлення; 6) копія лінійного коносаменту.

Відповідач листом № 7.8-2/15-02/13/19269 від 16.10.2025 повідомив позивача про те, що відсутні підстави для визнання заявленої декларантом митної вартості товару за ЕМД №25UA100320032148U2 від 25.08.2025 та скасування рішення про коригування митної вартості №UA100320/2025/000097/2 від 26.08.2025.

Не погодившись з рішенням відповідача про коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду першої інстанції із вказаними вище позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення є необґрунтованим та прийнятим без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України).

Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; митний відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно із ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно із п. п. 5, 6, 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.ч. 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України).

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.

Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо митний органу має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно із ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч. ч. 3, 4 ст. 64 Митного кодексу України).

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного Кодексу України.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Крім того, системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному, з урахуванням вимог митного законодавства щодо необхідності проведення процедури митних консультацій.

При цьому, слід враховувати, що ст. 53 МК України, якою врегульовано порядок підтвердження декларантом заявленої митної вартості та її перевірки митницею, не містить жодних вимог щодо необхідності додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 по справі № 809/1884/16.

З матеріалів справи судом встановлено, що на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем (його декларантом) разом з митною декларацією (а також з урахуванням документів, що були надані додатково) надані копії таких документів: пакувальний лист (Packing list) XB25-OMH25 від 30.05.2025, рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) XB25-OMH25 від 30.05.2025, коносамент (Bill of lading) XHSE070741212А від 27.06.2025, автотранспортна накладна (Road consignment note) 6779 від 19.08.2025, банківський платіжний документ, що стосується товару 187 від 29.07.2025, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 4801 від 16.08.2025, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 4804 від 16.08.2025, документ, що підтверджує вартість перевезення товару 4804/08 від 20.08.2025, контракт купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення 087173-25 від 01.01.2025, договір (контракт) про перевезення 053679-25 від 01.01.2025, договір (контракт) про перевезення 31082020 від 31.08.2020, заява від 25.08.2025, електронний сертифікат про не преференційне походження товару, факт видачі та/або зміст якого митний орган може перевірити на вебсайті компетентного C25MADKUH4E90644 02.07.2025 органу (організації), що видав сертифікат, копія митної декларації країни відправлення 310120250517445881 від 21.06.2025.

Додатково декларантом надані такі документи: 1) копія акту № 4801 від 16.08.2025; 2) копія акту № 4804 від 28.08.2025; 3) копія платіжної інструкції від 21.08.2025 № 790095830.1; 4) копія платіжної інструкції № 804512380.1 від 08.09.2025; 5) переклад експортної декларації країни відправлення; 6) копія лінійного коносаменту.

Надаючи оцінку обставинам, які слугували підставою для прийняття цього рішення, суд зазначає наступне.

Що стосується доводів відповідача про те, що до митного оформлення надано митну декларацію країни відправлення від 21.06.2025 № 310120250517445881, яка складена не офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, що суперечить статті 254 МКУ, тому такий документ прийнятий до уваги митним органом, але не може бути використаним для підтвердження митної вартості товар, колегія суддів зазначає, що в силу приписів ст. 254 МК України у разі складення документа, що подається до митного оформлення, або офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, митний орган не вправі вимагати від декларанта перекладу такого документа українською мовою. Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що митна декларація країни відправлення не визначена ч. 2 ст. 53 МК України як документ, що підтверджує митну вартість, і тому відсутність декларації, не може бути підставою для витребування додаткових документів.

Колегія суддів також зазначає, що законодавчого визначення поняття "мова міжнародного спілкування" не існує. Так само немає чітко визначеного переліку іноземних мов, які є мовами міжнародного спілкування. Якщо керуватися звичаями ділового обороту, то до мов міжнародного спілкування відносяться мови найпоширеніші у світі та закріплені в міжнародному праві, мови, які офіційно застосовуються міжнародними організаціями - об`єднаннями держав відповідно до міжнародного права і на основі міжнародного договору. Таким чином, китайська мова, якою складені експортні декларації країни відправлення Китаю, є іноземною мовою міжнародного спілкування.

Отже, вимоги митного органу щодо перекладу цього документу не відповідають приписам ст. 254 МК України.

Крім того, разом із заявою № 6233 від 09.10.2025 позивач надав додаткові документи, серед яких був і переклад експортної декларації країни відправлення, а тому доводи митного органу в цій частині є безпідставними.

Щодо доводів митниці про те, що декларантом до митного оформлення не надано лінійного коносаменту (MASTER BILL OF LADING), колегія суддів зазначає, що до митного оформлення було подано коносамент (BILL OF LADING) XHSE070741212А від 27.06.2025 р. В цьому документі містяться вся необхідна інформація про морське перевезення: назви вантажовідправника і вантажоодержувача, експедитора, морської лінії, загальні відомості про вантаж, зокрема, унікальний номер контейнера, маршрут перевезення.

Колегія суддів зазначає, що коносамент не впливає на вартість товару, адже не містить вартісних показників, а митним органом жодним чином не обґрунтовано, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Фактично коносамент по своїй суті є певною гарантією від морського перевізника для вантажовідправника про те, що товар буде доставлений до порту призначення та в належному стані переданий вантажоотримувачу.

Коносамент, як товарно-транспортний документ на вантаж, не містить визначення вартості його перевезення морським транспортом, а відображає реквізити вантажовідправника та вантажоотримувача, характеристики товару та основні умови поставки, які узгоджені сторонами в договорі. При цьому, вказані в коносаменті загальні умови поставки товару не можуть суперечити умовам, вказаним в договорі.

Таким чином суд зазначає, що коносамент не є законодавчо визначеним, самостійним та необхідним документом, який підтверджує витрати на транспортування товару, а є лише товарно-транспортним документом, який відображає / підтверджує шлях переміщення / слідування товарно-матеріальних цінностей, що і було відображено в наданому до митниці коносаменті, а тому доводи митного органу в цій частині є безпідставними.

Щодо доводів відповідача про те, що відповідно до п. 2.3 контракту від 01.01.2025 № 087173-25 ціна включає в себе вартість товару, упаковки, тари тощо, які не виділені в наданих документах, що не дає можливість визначити ціну самого товару, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Отже, ціна товару що імпортується - це ціна вказана в інвойсі, з усіма доданими до неї вартостями маркування, пакування доставки до місця поставки за умовами контракту та приписи МК України не встановлюють обов`язку виділяти окремо в наданих документах ціну самого товару.

Що стосується доводів про те, що в наданому рахунку від 16.08.2025 № 4804 та довідці про транспортні витрати від 20.08.2025 № 4804/08 вказано вартість страхування контейнерного обладнання у сумі 1326,40 грн., проте в розрахунку додаткових витрат в митній декларації вартість страхування не зазначено, колегія суддів зазначає, що у відповідності до пп 5- 7 ч. 10 ст 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

За змістом рахунку та довідки про транспортні витрати, витрати у сумі 1326,40 грн. - це витрати на страхування контейнерного обладнання, а не вантажу. Тому в розрахунку ці витрати були до витрат на транспортування вантажу, а не до витрат на страхування вантажу, оскільки за своєю правовою природою це різні види страхування і збереження контейнерного обладнання пов`язане саме з транспортуванням. В свою чергу, ці витрати також включені до митної вартості товарів, про що свідчить графа 17 оскаржуваного рішення про коригування, оскільки сума в ній співпадає з сумою, вказаною у довідці про транспортні витрати.

Що стосується доводів апелянта про те, що довідка про транспортні витрати, з урахуванням з п. 44.1 Податкового кодексу України, не може бути належним, самостійним та виключно єдиним документом, що підтверджує витрати на перевезення товарів, колегія суддів зазначає таке.

Так, п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України передбачено надання наступних документів, які підтверджують митну вартість товарів: 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Тобто, Митний кодекс України не вказує конкретної назви документу, яким можна підтвердити вартість перевезення.

Згідно з довідкою про транспортні витрати № 1564/08 від 09.10.2025 транспортні витрати за межами митної території України по перевезенню контейнера 1*40 НС номер MSMU8230623 по коносаменту № XHSE070741117B по маршруту Нінгбо (Китай) – м. Гданськ (Польща) – Ягодин (Державний кордон України) склали: міжнародне морське перевезення за маршрутом Нінгбо (Китай) – м. Гданськ (Польща) 72044,80 грн; навантажувально-розвантажувальні роботи за межами митної території України 13909,03 грн; транспортно-експедиційні послуги за межами митної території України 3550,03 грн; експедиторська винагорода за межами митної території України 313,24 грн; страхування контейнерного обладнання 1252,95 грн; автотранспортні послуги по перевезенню вантажів в міжнародному сполученні за маршрутом: м. Гданськ (Польща) – Ягодин (Державний кордон України) автомобіль НОМЕР_1 причеп АС4257XF контейнер MSMU8230623 64735,91 грн. Всього транспортних витрат на суму 155805,96 грн.

З матеріалів справи судом встановлено, що до митного оформлення декларантом було надано довідку про транспортно-експедиційні витрати № 878 від 03.07.2025 від надавача експедиторських послуг та документ, що підтверджує вартість перевезення товару.

Згідно довідки № 878 від 03.07.2025 транспортно-експедиційні витрати з перевезення вантажу в контейнері MSKU0831170 автомобілем ВН1168TT/BH1668XG, що слідує за маршрутом: Ningbo, China - Гданськ, Польща - п/п Ягодин складають: 175899,87 грн: 1. Міжнародне перевезення за єдиним перевізним документом (CMR), BH1168TT/BH1668XG, за маршрутом: Гданськ, Польща - п/п Ягодин - складають 52 891,67 грн. 2. Допоміжні експедиційні послуги на митній території Польщі (документаційний збір, Т1 до кордону з Україною, винагорода агента) к-р MSKU0831170, Заявка NOM-0049874 / 12058 - складають 20 504,44 грн. 3. Навантажувально-розвантажувальні роботи на митній території Польщі - складають 14 768,28 грн. 4. Фрахт, за маршрутом: Ningbo, China - Гданськ, Польща - складають 87735,48 грн.

У довідці також вказано, що вантаж не страхувався.

Окрім того, позивачем, разом із заявою про надання додаткових документів від 18.09.2025 № 5484, надано Акт приймання-передачі наданих послуг № 942 від 15.07.2025 та платіжну інструкцію про оплату послуг експедитора від 25.07.2025 № 779709311.1, яких, за доводами позивача, не існувало на момент митного оформлення, та які додатково підтверджують інформацію про вартість перевезення.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14 зазначив, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (якими) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.07.2023 у справі № 803/718/17, від 15.10.2024 у справі №520/6058/24.

Отже, декларантом при митному оформленні імпортованих товарів відповідачу були надані належні документи, які містили розшифровку складових транспортних витрат, водночас відповідач у спірному рішенні про коригування митної вартості не зазначив посилань на докази, що свідчили б про заниження вартості транспортно-експедиційних послуг, у зв`язку з чим відповідні доводи митного органу є необґрунтованими.

Щодо доводів митного органу про те, що до митного оформлення для підтвердження витрат на транспортування надано рахунок про транспортні витрати від 16.08.2025 № 4804 та довідку про транспортні витрати від 20.08.2025 № 4804/08, яка видана ТОВ «ФАЕТОН ФОРВАРДІНГ», однак, згідно автотранспортної накладної CMR від 19.08.2025 № 6779 перевізником товару є ТОВ «АРСІ ТРАНС», а отже відбулося залучення третіх осіб до перевезення товару, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про мультимодальні перевезення» за договором мультимодального перевезення одна сторона (оператор мультимодального перевезення) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (замовника послуги мультимодального перевезення) надати послугу мультимодального перевезення, у тому числі із залученням інших учасників мультимодального перевезення вантажів до надання послуги мультимодального перевезення, в установлений договором строк. За статтею 12 цього ж Закону, розрахунки за роботи та послуги, пов`язані з мультимодальним перевезенням, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, провадяться за вільними цінами, визначеними за домовленістю сторін у порядку, що не суперечить законодавству про захист економічної конкуренції.

За положеннями статті 1, частини першої статті 14 Конвенції ООН «Про морське перевезення вантажів 1978 року» від 31.03.1978 перевізник означає будь-яку особу, якою або від імені якої з вантажовідправником укладено договір морського перевезення вантажу; коли перевізник або фактичний перевізник приймає вантаж у своє відання, перевізник на вимогу вантажовідправника зобов`язаний видати вантажовідправнику коносамент.

Згідно зі статтею 133 Кодексу торговельного мореплавства України, за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов`язується перевезти доручений йому відправником вантаж з порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт). Відповідно до частини четвертої статті 13 Кодексу торговельного мореплавства України, до мультимодальних перевезень і перевезень у прямому водному сполученні, що здійснюються за участю морських суден, правила цього Кодексу застосовуються в зазначених у ньому випадках, а також в частині, не передбаченій спеціальним законодавством, що регулює такі перевезення.

Так, 01.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАЕТОН ФОРВАРДІНГ» (як експедитором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА//» (як замовником) укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування №053679-25 (далі – Договір), за умовами якого замовник доручає, а експедитор зобов`язується за плату організувати за рахунок замовника транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО), перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надання інших транспортно-експедиторських послуг замовнику, за погодженням сторін.

Відповідно до пункту 3.1 вказаного Договору надано право експедитору, зокрема, укладати договори та угоди з перевізниками, портами, складами, судноплавними компаніями / її агентами, експедиторськими та іншими організаціями, які є резидентами або нерезидентами України, для виконання своїх обов`язків по дійсному Договору; представляти інтереси замовника у взаєминах з перевізниками, портами та іншими організаціями; залучати до виконання своїх обов`язків за Договором інші організації та осіб.

Згідно з пунктом 3.2 Договору до обов`язків експедитора належить, серед іншого, залучати транспортні засоби та забезпечувати їх подачу в порти, на з / д станції, склади, термінали або інші об`єкти для відвантаження / доставки вантажів в терміни, передбачені в заявці і Договорі; надавати послуги, в тому числі із залученням третіх осіб, пов`язані з прийманням, накопиченням, сортуванням, складуванням, навантаженням, розвантаженням, зберіганням, перевезенням вантажів.

Отже, договірні відносини щодо перевезення (мультимодального перевезення) спірної товарної партії у позивача наявні виключно з компанією-перевізником Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАЕТОН ФОРВАРДІНГ», яким було висталено рахунки на оплату послуг, а жодних договірних відносин у позивача з компаніями, які безпосередньо виконували автомобільне та морське перевезення не існує, тому декларант не міг надати такі документи. З третіми особами, які долучались основним перевізником до виконання послуг, розрахунок здійснює сам перевізник у межах договорів, укладених ним від свого імені з цими третіми особами.

З приводу залучення для виконання послуг з перевезення інших осіб Верховний Суд в постанові від 13.08.2020 по справі № 804/4963/16 висловив наступну правову позицію: «Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що за умовами договору передбачено право експедитора укладати договори з іншими перевізниками з метою виконання умов договору експедирування та здійснює оформлення перевізних документів, як - то товарно-транспортні накладні та коносаменти. Суд погоджується з висновком судів, що вказана обставина спростовує висновки митного органу щодо відсутності документального підтвердження наявності договірних відносин з безпосереднім перевізником товару за коносаментом N GCL/MER/ODS/160091 від 05.03.2016 року, а саме «GLC International Transportation Logistics Container Services Co.Ltd», адже позивач не зобов`язаний мати безпосередні господарські відносини з вказаною компанією-перевізником, адже всі обов`язки щодо належного, своєчасного перевезення вантажу та оформлення необхідних транспортних документів покладено на ТОВ «Фосдайк Груп».».

На підставі зазначеного можна дійти висновку, що для декларанта транспортні витрати утворюються виключно згідно взаємодії з основним перевізником. У свою чергу, залучення основним перевізником будь-яких суб`єктів (на виконання обов`язку «надавати послуги, в тому числі із залученням третіх осіб, пов`язані з перевезенням вантажів») характеризує лише обраний спосіб виконання наявних у нього зобов`язань, який не змінює розмір відповідної складової митної вартості для позивача, котрий розрахунки здійснював виключно з основним перевізником.

Вирішуючи спірні правовідносини, колегія суддів також зазначає, що Крім того, колегія суддів зауважує, що відомості з АСАУР носять допоміжний інформаційний характер та не є безперечним доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладені в постанові Верховного Суду від 24.10.2024 у справі № 804/1779/16.

Суд апеляційної інстанції підсумовує, що для митного оформлення імпортованого товару позивач надав документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України. Подані документи містять достовірні числові дані, які підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п`ятої статті 58 МК України.

Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Верховний Суд у постанові від 19.06.2024 по справі № 460/1143/19 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи, на думку контролюючого органу не підтверджували вартості, так як не містили всіх відомостей щодо складових вартості імпортованого товару, суд відхиляє, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані відповідачу під час проведення митних процедур.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що декларантом надано до контролюючого органу необхідні документи, а відповідачем, у свою чергу, не наведено обґрунтованих підстав для витребування у позивача додаткових документів та подальшого прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.

Також суд наголошує, що резервний метод не вимагає від митного органу доведення подібності (аналогічності) товарів, однак зазначений метод повинен ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях і це ґрунтування повинне бути підтвердженим в рішенні про коригування митної вартості.

Водночас оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару не містить пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У вказаному рішенні не зазначено докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

При цьому, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення (подібного, а не аналогічного товару) не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, а тому не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що позивач під час митного оформлення надав необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів, водночас відповідач не довів наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність оскаржуваного рішення, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про скасування рішення Київської митниці №UA100320/2025/000097/2 від 26.08.2025.

Що стосується висновків суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, відповідачем в апеляційній скарзі доводів з цього питання не наведено.

Отже, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті судового рішення у цій справі, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Що стосується заявленого позивачем клопотання про розподілу судових витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке.

Так, ст. 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

За змістом ч. ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов`язані з оплатою правової допомоги.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

До матеріалів справи позивачем долучено договір про надання правової допомоги № 169 від 26.05.2025 (далі – Договір), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА//» та Адвокатським бюро «ЛОНЧАК» в особі Лончак Тетяни Іванівни, предметом якого є юридичні послуг, що надаються виконавцем клієнту за плату, а саме: представництва в органах судової і виконавчої влади, органах місцевого самоврядування, органах державної виконавчої служби, органах державної реєстрації актів цивільного стану Міністерства юстиції України, Державній податковій службі України, Державній митній службі та Пенсійному фонді, а також їхніх територіальних органах, інших органах та в інших зносинах з суб`єктами владних повноважень, їх посадовими особами; складання процесуальних та інших документів; вчинення інших юридично значущих дій від імені та в інтересах клієнта.

Згідно з пунктом 2.1 Договору надання послуг (здійснення конкретних дій) здійснюється виконавцем виключно на підставі попередньої домовленості сторін, що визначає зміст та обсяг юридичної послуги, інші суттєві умови надання юридичної послуги, або в порядку, передбаченому п. 2.2 цього Договору

Виконавець зобов`язаний повідомити клієнта про необхідність вчинення в його інтересах додаткових дій і сторони можуть укласти в такому випадку додаткову угоду про надання додаткової послуги. Виконавець звільняється від відповідальності за заподіяння шкоди інтересам клієнта, якщо клієнт після попереджень виконавця не погодив шляхом підписання додаткової угоди на надання необхідної додаткової послуги (пункт 2.2 Договору).

Відповідно до пункту 3.1 Договору клієнт оплачує послуги згідно наданого Акту наданих послуг шляхом безготівкового рахунку на банківський рахунок виконавця.

Умовами п. 3.3 цього договору визначено, що факт надання послуг за Договором підтверджується Актами наданих послуг, що підписуються повноважними представниками Сторін.

Додатковою угодою № 3 від 12.12.2025 до Договору про надання правової допомоги №169 від 26.05.2025 ТОВ «ОМЕГА//» та Адвокатське бюро «ЛОНЧАК» погодили здійснення виконавцем наступних дій щодо оскарження актів індивідуальної дії в судах першої та апеляційної інстанцій (зокрема, рішення про коригування митної вартості товарів, яке є предметом спору у цій справі). Вказано, що дії по оскарженню включають в себе, в тому числі, складання відзиву на апеляційну скаргу – 1000,00 грн (підпункт 1.2 пункту 1 додаткової угоди). Пунктом 2 Додаткової угоди № 3 від 12.12.2025 встановлено, що у випадку виникнення у виконавця додаткових витрат, пов`язаних з складанням інших необхідних процесуальних документів в ході розгляду справи в суді та додаткових послуг, передбачених пунктами 1.2-1.3 цієї додаткової угоди, замовник зобов`язується компенсувати виконавцю такі витрати на підставі окремого Акту приймання-передачі наданих послуг. За пунктом 3 Додаткової угоди оплата додаткових витрат буде здійснена протягом 10 робочих днів з дати підписання сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази надання адвокатом послуг у суді апеляційної інстанції, зокрема, акти приймання-передачі послуг або інші документи, які б підтверджували обсяг та зміст виконаних робіт на цій стадії, що суперечить умовам п. 3.3 Договору про надання правової допомоги № 169 від 26.05.2025, а надана Додаткова угода № 3 від 12.12.2025 до Договору про надання правової допомоги № 169 від 26.05.2025 містить лише обумовлену сторонами вартість послуги щодо складання відзиву на апеляційну скаргу.

Заяви про неможливість подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин до закінчення спливу строку розгляду даної справи подано також не було.

Отже, за відсутності документально підтверджених та доведених понесених витрат позивачем на правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для їх відшкодування.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 по справі № 520/34014/25 залишити без змін.

У задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА//» адвоката Лончак Тетяни Іванівни про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий

Судді(підпис) (підпис) М.О. Семененко З.Г. Подобайло