Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №334/4390/26 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 25.06.2026

Справа № 334/4390/26

Провадження № 2/334/3444/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

25 червня 2026 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

у складі: головуючого судді Ісакова Д.О.,

за участі секретаря судового засідання Прийменко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

11 травня 2026 року до Дніпровського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що вона є наймачем житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Окрім неї в квартирі АДРЕСА_2 зареєстрований її онук ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З 16.01.2020 року відповідач не проживає за зареєстрованим місцем проживання, оскільки виїхав на постійне місце проживання за межі України до російської федерації.

Відповідач квартирою не цікавиться, його особисті речі у квартирі відсутні. Реєстрація відповідача в квартирі чинить позивачу перешкоди у здійсненні права на приватизацію житла.

Знятися в добровільному порядку відповідач не має можливості.

Просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_2 .

15.05.2026 року ухвалою судді відкрито провадження у справі, призначено судовий розгляд за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Цією ж ухвалою витребувано від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію про те, чи перетинав громадянин України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , державний кордон України на в`їзд/виїзд, в період часу з 16 січня 2020 року по день надання відповіді.

Позивач позовні вимоги підтримала у повному обсязі, проти заочного рішення не заперечувала, просила провести розгляд справи без її участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений згідно вимог законодавства. Відповідач відзиву на позов не подав.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

У зв`язку з чим, на підставі ст. 247, 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу, в порядку заочного розгляду.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 4 75/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Частиною 2 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_3 є наймачем житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 на підставі корінця ордера на житлове приміщення №865 від 25.05.1971 року, виданого на підставі протоколу засідання комісії виконавчого комітету Запорізької міської ради депутатів трудящих по обміну жилої площі №19 від 22.05.1971 року.

На даний час окрім позивачки за вказаною адресою зареєстрований її онук, відповідач ОСОБА_2 , який не проживає за вказаною адресою з січня 2020 року, що підтверджується довідкою голови правління ОСББ «Дніпровське шосе 24» Гуренко В. від 15.04.2026 року.

Також, згідно акту №б/н від 15.04.2026 року, виданого головою правління ОСББ «Дніпровське шосе 24» за фактом обстеження квартири АДРЕСА_2 , комісією у складі: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 встановлено, що ОСОБА_2 не мешкає в квартирі АДРЕСА_3 з 2020 року.

З інформації наданої Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України вбачається, що ОСОБА_2 ( ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , документ НОМЕР_2 , перетнув кордон України у напрямку «виїзд» 16.01.2020 13:54 у пункту пропуску пп «Гоптівка», лінії розмежування з тимчасово окупованою територію України, транспортним засобом НОМЕР_3 .

Продовження реєстрації відповідача в квартирі створює позивачці перешкоди у реалізації свого права користування, вона регулярно сплачує комунальні послуги, які нараховуються в тому числі і на зареєстрованого за вказаною адресою відповідача та у здійсненні права на приватизацію житла.

Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

Відповідно до вимог статті 47 Конституції України держава гарантує кожному право на житло. Ніхто не може бути позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Частиною другою статті 64 Житлового кодексу України передбачено, що до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

За змістом статті 71 Житлового кодексу України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців у випадках тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв`язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання;

У зв`язку з тим, що відповідач багато років не проживає у вказаній квартирі, забрала свої речі та більше у спірну квартиру не поверталась, це свідчить про втрату нею інтересу до вказаного житлового приміщення.

Відповідно до приписів статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 9 Житлового Кодексу України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Згідно зі статтею 72 Житлового кодексу України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Судом встановлено, що відповідач зареєстрована в даному житловому приміщенні, проте вже більше десяти років не проживає, добровільно з реєстраційного обліку не знялась та залишається зареєстрованою в спірному житловому приміщенні, жодних зобов`язань пов`язаних з утриманням квартири не несе, ним не користується, не виконує обов`язки, пов`язані з утриманням, оплатою житлового приміщення, його речі за вказаною адресою відсутні, що чинить позивачці перешкоди у здійсненні права користування та приватизації житла.

Таким чином, з`ясувавши обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Питання щодо стягнення з відповідача судових витрат позивачем не ставиться.

Керуючись статтями: 4, 12, 13, 76-81, 89, 247, 259, 263-265, 273, 280-282, 354 ЦПК України, статтями: 64, 71, 72, 103, 107 ЖК України, -

УХВАЛИВ:

позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням – задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Ісаков Д.О.