Рішення від 22 січня 2026 р. у справі №759/18305/25 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/18305/25

пр. № 2/759/1715/26

23 січня 2026 року Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючого судді П`ятничук І.В., за участю секретаря судового засідання Кульбовської В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Першої київської державної нотаріальної контори про усунення перешкод у здійсненні права власності та зняття обтяження зі спадкового майна,

ВСТАНОВИВ:

До Святошинського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Першої київської державної нотаріальної контори про усунення перешкод у здійсненні права власності та зняття обтяження зі спадкового майна.

Позовна заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача. За заявою позивача державним нотаріусом Пятнадцятої київської державної нотаріальної контори було відкрито спадкову справу та прийнято документи для оформлення спадкового майна: квартирою АДРЕСА_1 (далі - квартира). Також позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на дану квартиру. Право власності на квартиру було зареєстровано за позивачем в реєстрі речових прав (ДРРП). За умовами ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. В подальшому в результаті перевірки нотаріусом документів позивачу стало відомо, що на квартиру було накладено обтяження, а саме яке зареєстроване в реєстру речових прав, а саме заборона, зареєстрована 20.10.2004 року Першою київською державною нотаріальною конторою, на підставі документів, заяви серія та номер: ВХ 2174, виданий 02.06.1997 (номер запису про обтяження в реєстрі: 60926551). З приводу обтяження квартири на звернення адвоката позивача до Першої київської державної нотаріальної контори, остання надавала відповідь, що усі документи на підставі яких була накладена заборона відсутні (знищені за терміном зберігання, понад 3 роки), скасувати арешт у позасудовому порядку не можливо.

Ухвалою судді 18 серпня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, призначено справу до розгляду на 21 листопада 2025 року.

Ухвалою судді 21 листопада 2025 року відкладено розгляд справи на 23 січня 2026 року.

15.12.2025 року до суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 в якій він повідомляє, що підтримує позовні вимоги, просить їх задовольнити та просить розглядати справу у його відсутності.

19.12.2025 року від Першої київської державної нотаріальної контори надійшла заява в якій вона просить розглядати справу без представника нотаріальної контори.

Відповідно до статті 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд ухвалив постановити заочне рішення згідно положень частини 1 статті 280 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

За приписами частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача. За заявою позивача державним нотаріусом Пятнадцятої київської державної нотаріальної контори Щербаченко О.В. було відкрито спадкову справу та прийнято документи для оформлення спадкового майна: квартирою АДРЕСА_1 (далі - квартира). 31.07.2025 року позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на дану квартиру. Право власності на квартиру було зареєстровано за позивачем в реєстрі речових прав. За умовами ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. В подальшому в результаті перевірки нотаріусом документів позивачу стало відомо, що на квартиру було накладено обтяження, яке зареєстроване в реєстрі речових прав, а саме заборона, зареєстрована 20.10.2004 року Першою київською державною нотаріальною конторою, на підставі документів, заяви серія та номер: ВХ 2174, виданий 02.06.1997 (номер запису про обтяження в реєстрі: 60926551). З приводу обтяження квартири на звернення адвоката позивача до Першої київської державної нотаріальної контори, остання надала відповідь, що усі документи на підставі яких була накладена заборона відсутні (знищені за терміном зберігання, понад 3 роки), скасувати арешт у позасудовому порядку не можливо.

За змістом ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійснені лише у випадках і в порядку, встановлених законом;

Правовідносини регламентовані ст. 391 ЦК України, за якою власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Статтею 34 Закону України "Про нотаріат"передбачено, що нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії: зокрема, накладають та знімають заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), що підлягає державній реєстрації;

Згідно ч. 4 ст. 31-2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація припинення обтяження речових прав у результаті зняття нотаріусом заборони на відчуження нерухомого майна відповідно доЗакону України "Про нотаріат"проводиться нотаріусом, яким знято відповідну заборону на відчуження нерухомого майна, одночасно з її зняттям;

п. 5.1. Глави 15 Розділу II "Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", затвердженогонаказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 N 296/5, за яким нотаріус знімає заборону відчуження майна за рішенням суду.

Згідно із ч. 5 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Пунктом 5 ч. 2 ст.27 Закону України "Продержавну реєстраціюречових правна нерухомемайно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі: визначеного законодавством документа, на якому нотаріусом вчинено напис про накладення заборони щодо відчуження нерухомого майна.

Згідно із п. 5 глави 15 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5, нотаріус знімає заборону відчуження майна за рішенням суду. Якщо заборону знімає нотаріус, який її не накладав, він направляє за місцем зберігання справи, що містить відомості про накладання заборони, повідомлення про зняття заборони.

Таким чином, накладення заборони на нерухоме майно та внесення відповідного запису до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, за відсутності виконавчого провадження, обмежує права позивач у прийнятті спадщини, та позбавляє можливості в повній мірі розпоряджатися належним йому майном, що є неприпустимим.

Судом встановлено, що позивач є спадкоємцем нерухомого майна, на яке накладено обтяження: заборона на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожний громадянин має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

За змістом ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 321 ЦК України закріплено принцип непорушності права власності. Зокрема, встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи наявність накладеного арешту на майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право власності не може, суд приходить висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту його права шляхом зняття такого арешту, оскільки позовні вимоги в цій частині відповідають закону та знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

При цьому суд враховує, що скасувати арешт в іншому порядку неможливо.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 317, 321, 391, 525, 526, 530, 534, 610, 625, 642 ЦК України, ст. ст.12, 76, 77, 81, 89, 128, 129, 130, 131, 141, 187, 223, 247, 280 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Першої київської державної нотаріальної контори про усунення перешкод у здійсненні права власності та зняття обтяження зі спадкового майна - задовольнити повністю.

Зняти заборону на нерухоме майно, а саме квартиру в АДРЕСА_2 , зареєстровану 20.10.2004 року Першою київською державною нотаріальною конторою, на підставі документів, заяви серія та номер: ВХ 2174, виданий 02.06.1997 (номер запису про обтяження в реєстрі: 60926551).

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя І.В.П`ятничук