Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №202/1791/26 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/1791/26

Провадження № 2/202/3135/2026

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра в складі головуючого судді Марченко Н.Ю., за участю секретаря судового засідання Мартинюк С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

У С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року позивач звернулася через систему «Електронний суд» з позовом про розірвання шлюбу, зареєстрованого 21 вересня 2018 року між нею та ОСОБА_2 в Амур-Нижньодніпровському районному у місті Дніпрі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 562.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з відповідачем мають малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У січні 2026 року шлюбні відносини між ними припинені через відсутність взаєморозуміння, втрату почуття любові та поваги один до одного.

З того часу проживають окремо, спільного господарства не ведуть, подальше спільне життя та збереження шлюбу позивач вважає неможливим.

За цих підстав позивач просить шлюб між нею і відповідачем розірвати та визначити місце проживання малолітньої дочки разом з нею.

Строк для примирення просила не надавати.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 23 березня 2026 року у справі було відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання, призначене на 27 травня 2026 року, позивач не з?явилася, надала заяву про розгляд справи в її відсутність.

До початку судового розгляду представником відповідача – адвокатом Чернецькою О.А. також була надана заява, в якій просить розглянути справу без участі відповідача та його представника. Також представником відповідача у своїй заяві зазначено, що відповідач проти розірвання шлюбу не заперечує.

Водночас вважала, що доказів на підтвердження вимог щодо визначення місця проживання дитини з матір?ю позивачем не надано та її позовна заява в частині цих вимог не відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України.

Відповідно до частини 4 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 268 ЦПК України).

Суд, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, доходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне:

Судом установлено, що 21 вересня 2018 року Амур-Нижньодніпровським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану був зареєстрований шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , про що складений актовий запис № 562 та видано свідоцтво про шлюб.

Прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_5 ».

Сторони мають малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з позовною заявою сторони припинили шлюбні відносини в січні 2026 року, проживають окремо, спільне господарства не ведуть.

Відповідно до статті 51 Конституції України, а також статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Статтею 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини.

Відповідно до статті 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно зі статтею 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їх дітей, що мають суттєве значення.

Статтею 113 СК України передбачено, що особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Виходячи з взаємовідносин між сторонами, причин позову про розірвання шлюбу, викладених у позовній заяві, всіх обставин життя сторін, зокрема припинення ними шлюбних відносин і небажання зберегти шлюб, суд вважає, що подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, а тому шлюб між сторонами слід розірвати.

Відповідно до статті 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Позивач питання про відновлення її дошлюбного прізвища не ставила.

Відтак прізвище позивачці після розірвання шлюбу необхідно залишити « ОСОБА_5 », що не позбавляє її права змінити прізвище у позасудовому порядку.

Щодо позовних вимоги про визначення місця проживання дитини з матір`ю, суд зазначає наступне:

Згідно з частинами другою, восьмою, дев?ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до частини першої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

У постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19) було викладено позицію, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини разом із матір?ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. У разі наявності такого спору між батьками суд повинен роз?яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.

Водночас суд звертає увагу, що згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Матеріали справи не містять належних доказів щодо місця проживання дитини після припинення сторонами шлюбних відносин.

Відповідач свою позицію щодо місця проживання дитини не визначив.

Тому суд вважає, що підстави для визначення місця проживання дитини у судовому порядку в цій справі відсутні.

При цьому суд відзначає, що відповідно до частини 1 статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Отже, за відсутності між сторонами спору місце проживання дитини може бути визначено за домовленістю сторін і без констатації місця проживання дитини в судовому акті.

В свою чергу, за наявності між сторонами спору позивач не позбавлена права на звернення до органу опіки та піклування чи до суду з відповідним позовом із наданням належних доказів на підтвердження такої вимоги.

Враховуючи вищенаведене, позов підлягає частковому задоволенню.

При зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1331 грн 20 коп.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас у своєму позові позивач просила судові витрати покласти на неї.

Отже, суд, частково задовольняючи позовні вимоги, не вирішує питання про стягнення судових витрат з відповідача.

Керуючись ст. 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про розірвання шлюбу задовольнити частково.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 21 вересня 2018 року в Амур-Нижньодніпровському районному у місті Дніпрі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 562.

Прізвище дружині після розірвання шлюбу залишити « ОСОБА_5 ».

В іншій частині позову відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 25 червня 2026 року.

Суддя Наталія Марченко