Рішення від 25 червня 2026 р. у справі №554/10814/25 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 26.06.2026Справа № 554/10814/25

Провадження № 2/554/559/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

26 червня 2026 року м. Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді - Михайлової І.М.

за участю секретарів судового засідання - Васюти А.Є., Станкевич Н.О.,

представника позивача – адвоката Зайцева В.В.,

представника відповідача – адвоката Шершень Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимир Леонідович, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в:

У липні 2025 року позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Чумак Р.В., звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , визначивши третіми особами: Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л., ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позов обґрунтовано тим, що між сторонами існує спір щодо неукладеності договору позики грошових коштів, укладеного між позикодавцем ОСОБА_2 та позичальником ОСОБА_1 про передачу у власність позичальнику 65250000 грн, що еквівалентно 2500000 доларів США, та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гречаною Р.Т. 23.05.2018 року за реєстр. № 19.

На підставі вказаного договору позики приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юдін М.А. 26.06.2020 року вчинив виконавчий напис нотаріуса за реєстр. № 490, яким звернув стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 невиплачені в строк на підставі договору позики грошові кошти в розмірі 65250000 грн. Додатково стягнуто 1700 грн витрат на вчинення виконавчого напису.

Представник позивача – адвокат Чумак Р.В. зазначив, що вказаний договір позики є підробленим, ОСОБА_1 не підписував договір позики, а приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гречана Р.Т. не посвідчувала його. Зазначені доводи підтверджуються таким: висновком експерта за результатами почеркознавчої експертизи встановлено, що підпис від ОСОБА_1 виконаний не ним, а іншою особою із наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_1 .

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гречана Р.Т. не посвідчувала договір позики між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджено відповідями приватного нотаріуса, а також листами ДП «Національні інформаційні системи» про використання нотаріального бланку серії НМТ № 847011, на якому начебто вчинявся оспорюваний договір позики, щодо передачі їй вказаного бланку, а також матеріалами цивільної справи № 554/9293/21, згідно з якими нотаріальні бланки серії НМТ № 847011 та № 847012 були використані для посвідчення договору позики між іншими особами.

З огляду на викладене, адвокат Чумак Р.В. зазначив, що договір позики грошових коштів від 23.05.2018 року № 19 є підробленим. Вважав, що факт підроблення договору позики грошових коштів від 23.05.2018 року № 19 встановлено судом у цивільній справі № 638/20080/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в особі законного представника ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики та звернення стягнення на майно.

Посилаючись на судове рішення суду касаційної інстанції у цивільній справі №554/11260/21 (провадження № 61-5526св24) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики грошових коштів, зазначив, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним; у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність договору у мотивувальній частині судового рішення.

Вказав, що право позивача є порушеним внаслідок намагання відповідача стягнути борг на підставі підробленого неіснуючого договору позики грошових коштів від 23.05.2018 № 19 у межах виконавчого провадження (де відповідач намагається замінити сторону боржника з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 ) використовуючи при цьому виконавчий напис нотаріуса. Тому виконавчий напис нотаріуса має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Зауважив, що відносно підробки договору позики грошових коштів наразі проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022226180000436 від 14.10.2022 року.

Зазначив про порушення процедури видачі оспорюваного виконавчого напису нотаріуса через неповідомлення боржника про вимогу кредитора. На момент вчинення виконавчого напису 26.06.2020 року ОСОБА_1 не отримував від ОСОБА_2 вимог про погашення заборгованості за кредитом, відповідного підпису не ставив, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Позивач також стверджує, що ОСОБА_1 не отримував ні усної ні письмової вимоги кредитора, оскільки помер.

За аналізом матеріалів, на підставі яких був вчинений виконавчий напис (лист Київського держнотархіву від 11.07.2022 року №1505/01-21), відповідач направив 03.08.2018 року поштовими засобами на ім`я ОСОБА_1 вимогу про виконання договірних зобов`язань за договором позики грошових коштів від 23.05.2018 року № 19 у сумі 65250000 грн. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення поштовий лист вручений 20.08.2018 року, невідомій особі, тобто після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 .

За викладених обставин представник позивача вважав, що безспірність заборгованості не підтверджено відповідачем та виконавчий напис нотаріуса вчинений із неповідомленням боржника про початок процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики, що вважав достатньою підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Адвокат Чумак Р.В. також звернув увагу на неправомірність вимоги кредитора у зв`язку із спірністю боргу, оскільки відповідачем не надано повного переліку документів для одержання виконавчого напису нотаріуса за нотаріально посвідченим договором, а саме подано лише оригінал нотаріально посвідченого договору позики від 23.05.2018 року №19, а документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють простроченими виконання зобов`язання подані не були. Позивач не була обізнана про наявність такого договору позики, померлий чоловік її про це не повідомляв, ОСОБА_1 не отримував кошти в сумі 65250000 грн, а ОСОБА_2 не володів такими коштами, договір укладено 23.05.2018 року, а строк повернення коштів до 20.07 2018 року. Тому вважав, що наявні обставини, що підтверджують спір стосовно заборгованості ОСОБА_1 за договором позики грошових коштів 23.05.2018 року.

Представник позивача вважає, що виконавчий напис від 26.06.2020 року №490 вчинено із порушенням встановленого порядку вчинення нотаріусами виконавчих написів, оскільки при його вчиненні не перевірено нотаріусом чи попередив кредитор боржника про стягнення боргу, безспірність заборгованості, а також його вчинено стосовно боржника, який помер.

Одночасно з позовною заявою адвокатом Чумак Р.В. було подано клопотання про витребування доказів, у якому останній просив витребувати в ОСОБА_2 оригінал договору позики грошових коштів від 23.05.2018 року, що був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гречаною Р.Т. та зареєстрований в реєстрі за № 19.

Клопотання обґрунтоване тим, що предметом даного спору є визнання виконавчого напису нотаріуса від 26.06.2020 року № 490 таким, що не підлягає виконанню. Цей виконавчий напис був виданий на підставі договору позики грошових коштів від 23.05.2018 року, який позивач вважає підробленим, оскільки ОСОБА_1 даного договору не підписував, а приватний нотаріус ОСОБА_7 його не посвідчувала. За таких обставин, на думку адвоката, виконавчий напис нотаріуса виданий на підставі юридично не існуючого документа.

Адвокат зазначив, що в матеріалах справи міститься копія договору позики грошових коштів, яка була отримана в результаті ознайомлення з матеріалами судової справи № 641/806/21 - про заміну сторони виконавчого провадження. Оригіналу договору позики позивач не має у своєму розпорядженні, а тому надати суду для ознайомлення не має можливості.

Натомість, станом на даний час оригінал договору позики фактично перебуває у відповідача ОСОБА_2 , оскільки останній використовує його для вчинення багатьох дій, зокрема: 1) відповідач звернувся з оригіналом договору до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юдіна М.А., який 26.06.2020 року за реєстровим №490 вчинив виконавчий напис; 2) відповідач звернувся до приватного виконавця Семендяєва О.С. з виконавчим написом нотаріуса, який постановою від 10.07.2020 року відкрив виконавче провадження № 62537763 (станом на даний час виконавче провадження завершено, винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 06.09.2023); 3) відповідач звернувся до приватного виконавця Скрипника В.Л. з виконавчим написом нотаріуса, який постановою від 08.09.2023 відкрив виконавче провадження № 72736566 (станом на цей час виконавче провадження зупинено, винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій від 20.09.2023); 4) відповідач звернувся до Полтавського районного суду Полтавської області (справа № 638/20080/21) з вимогою про стягнення боргу за договором позики та звернення стягнення на спадкове майно, де додав копію договору позики грошових коштів від 23.05.2018 № 19.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 23.07.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 21.08.2025 року витребувано в ОСОБА_2 оригінал договору позики грошових коштів від 23 травня 2018 року, що був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гречаною Р.Т. та зареєстрований в реєстрі за номером № 19. Закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.11.2025 року, про що повідомлено сторони.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 27.10.2025 року задоволено заяву адвоката Чумака Р.В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та постановлено проводити судові засідання в указаній справі за участю адвоката Чумака Р.В. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

03.11.2025 року судом ухвалено відкласти розгляд вказаної справи у зв`язку із ненадходженням до суду затребуваного доказу та неповідомлення суду про неможливість надати докази, а також у зв`язку із неявкою учасників судового процесу. Судове засідання у справі призначено на 29.12.2025 року о 10 год.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 03.12.2025 року задоволено заяву адвоката Зайцева В.В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та постановлено проводити судові засідання в указаній справі за участю адвоката Зайцева В.В. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Протокольною ухвалою суду від 29.12.2025 року судове засідання відкладено на 18.02.2025 року на 10 год. у зв`язку із неналежним повідомленням учасника судового процесу та ненадходженням затребуваних матеріалів.

18.02.2025 року в судовому засіданні оголошено перерву до 02.04.2026 року до 10 год. 30 хв.

30.03.2026 року до суду надійшла заява представника відповідача – адвоката Шершня Ю.С. про залучення до участі у справі та надання доступу до матеріалів справи в системі ЄСІТС «Електронний суд».

01.04.2026 року до суду надійшло клопотання представника відповідача – адвоката Шершня Ю.С. про відкладення розгляду справи у зв`язку із необхідністю ознайомлення із матеріалами цивільної справи та підготовки до судового засідання.

02.04.2026 року протокольною ухвалою суд постановив відкласти судове засідання до 04.05.2026 року до 11 год.

04.05.2026 року до суду через систему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача – адвоката Шершня Ю.С., у якому він заперечував проти задоволення позову. Зазначив, що представником позивача у справах № 554/10974/21, №554/11042/21, №554/11260/21 пред`явлено подібні позови, з тотожними позовними вимогами, що є зловживанням процесуальними правами представником позивача. Крім того, у справі № 554/9293/21 аналогічний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України у зв`язку із повторною неявкою позивача та його представника в судові засідання без повідомлення причин неявки. Звернув увагу на обрання позивачем неефективного та неналежного способу захисту, оскільки у разі оспорювання факту укладення правочину належним способом захисту є визнання зобов`язань відсутніми, проте виконавчий напис нотаріуса не може бути оскаржений та визнаний таким, що не підлягає виконанню з підстав неукладеності договору позики унаслідок підробки підпису позикодавця. Наголосив, що виконавчий напис вчиняється нотаріусом за умови підтвердження безспірності заборгованості та дотримання вимог, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172. Нотаріусом Юдіним М.А. виконавчий напис № 490 вчинено на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору позики. Питання справжності підпису ОСОБА_1 на договорі позики у справі № 554/9293/21 не могло бути перевіреним у зв`язку із залишенням позову без розгляду. Просив долучити відзив на позов до матеріалів справи, залишити позов без розгляду, у разі відмови в залишенні позову без розгляду, відмовити в задоволенні позову у повному обсязі через обрання неналежного та неефективного способу захисту позивачем та зловживання позивачем процесуальними правами; стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу та постановити окрему ухвалу щодо представника позивача щодо зловживання ним процесуальними правами та систематичне подання тотожних позовів з метою маніпулювання судовим процесом та уникнення процесуальних наслідків неявки.

04.05.2026 року до суду через систему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення до матеріалів справи від представника відповідача – адвоката Шершня Ю.С., у яких зазначив про подання представником позивача – адвокатом Чумак Р.В. декількох позовів до одного й того самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, відкликання таких позовів наступного дня після їх подання до відкриття провадження у справі і в подальшому повторне подання такого ж позову (у справах №554/9293/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, № 554/10974/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики грошових коштів, №554/11042/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики, № 554/11260/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики грошових коштів). Вважає, що такі дії є зловживанням процесуальними правами та процесуально-правовим наслідком таких дій представника позивача має бути залишення позову без розгляду.

04.05.2026 року протокольною ухвалою суду задоволено клопотання представника відповідача про встановлення строку для подання відзиву, постановлено долучити відзив на позов до матеріалів справи, а також долучити заяву відповідача по суті справи (додаткові пояснення), задоволено клопотання представника позивача про відкладення судового засідання у зв`язку із необхідністю ознайомитися із відзивом на позов та додатковими поясненнями відповідача. Судове засідання призначено на 12.05.2026 року на 15 год.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 06.05.2026 року задоволено заяву адвоката Шершня Ю.С. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та постановлено проводити судові засідання в указаній справі за участю адвоката Шершня Ю.С. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

12.05.2026 року судове засідання у справі знято з розгляду у зв`язку із перебуванням судді на лікарняному. Справа призначена до розгляду на 16.06.2026 року на 11 год.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи.

Зокрема, надіслані за місцем реєстрації позивача рекомендовані листи з копією ухвали про відкриття провадження у справі, повідомленнями про розгляд справи, копією позовної заяви ОСОБА_1 вручено під розписку. Отже, відповідно до п.1 ч.8 ст.128 ЦПК України позивач вважається належним чином повідомленою про розгляд судом цивільної справи, учасником якої вона є.

Представник позивача – адвокат Зайцев В.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові, просив позов задовольнити. Зазначив, що ненадання відповідачем оригіналу затребуваного судом договору позики не вважає перешкодою для розгляду справи судом, оригінал затребуваного договору вилучено правоохоронними органами в рамках кримінального провадження № 12022170420002517 від 11.11.2022 року, проте мав бути другий екземпляр вказаного договору у відповідача.

Стосовно доводів представника відповідача про зловживання представниками позивача процесуальними правами, зазначив, що цим фактам надано оцінку судами під час розгляду інших справ, зокрема справи № 554/11260/21, обставини у справі, яка розглядається не стосуються інших цивільних справ, у частині клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду заперечував, просив відмовити у задоволенні клопотання про постановлення окремої ухвали щодо представника позивача, оскільки необґрунтовані неявки представників позивача відсутні, процесуальні права відповідача не порушувалися.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, не повідомив суд про причини неявки в судове засідання.

Зокрема, надіслані за місцем реєстрації відповідача рекомендовані листи з копією ухвали про відкриття провадження у справі, повідомленнями про розгляд справи, копією позовної заяви ОСОБА_2 не було вручено, а поштове відправлення повернуто з відміткою «адресат відсутній». Отже, відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд судом цивільної справи, учасником якої він є.

Представник відповідача – адвокат Шершень Ю.С. заперечив проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві, просив залишити позов без розгляду або у задоволенні позову відмовити. Стосовно витребуваного судом доказу пояснив про поважність причини ненадання оригіналу договору позики, оскільки вказаний доказ вилучено в рамках кримінального провадження, разом із оригіналами матеріалів виконавчого провадження, примірник договору позики, що належав відповідачу, вилучено правоохоронними органами.

Згідно із ч. 1 ст. 244 ЦПК України, після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні.

У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

16.06.2026 року Шевченківським районним судом міста Полтави постановлено перейти до стадії ухвалення судового рішення та відкласти ухвалення та проголошення судового рішення до 11 год. 26.06.2026 року.

Суд, заслухавши доводи представників позивача та відповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінюючи докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, дійшов такого висновку.

Судом встановлено наступні фактичні обставини.

23.05.2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики грошових коштів, згідно із умовами якого позикодавець ОСОБА_2 передав у власність позичальнику 65 250 000,00 грн, що еквівалентно 2 500 000 дол. США за офіційним валютним курсом Національного банку України, встановленим на момент укладення договору, та позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у строк до 20.07.2018 року. Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гречаною Р.Т. та зареєстрований в реєстрі за № 19.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер, що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_1 – дружина померлого, як спадкоємець ОСОБА_1 , прийняла усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини. Відтак, позивач фактично є боржником за договором позики грошових коштів від 23.05.2018 року.

26 червня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М. А. за зверненням ОСОБА_2 вчинено виконавчий напис № 490 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 23.05.2018 року в розмірі 65 250 000,00 грн та 1 700,00 грн витрат на вчинення виконавчого напису.

10 липня 2020 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Семендяєва О. С. відкрито виконавче провадження № 62537763 про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 65 250 000,00 грн та витрати за вчинення виконавчого напису.

06.09.2023 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Семендяєва О. С. у виконавчому провадженні № 62537763 виконавчий документ повернуто стягувачу.

08.09.2023 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Полтавської обла сті Скрипника В.Л. відкрито виконавче провадження № 72736566 про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 65 250 000,00 грн та витрати за вчинення виконавчого напису.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» (тут і далі - у редакції, чинній на час вчинення нотаріальної дії, виникнення спірних правовідносин) та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року N 296/5 (далі - Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»).

Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів міститься у главі 14 Закону України «Про нотаріат» та главі 16 розділу II Порядку.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу II Порядку).

Для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису (підпункт 2.1 пункту 2 глави 16 розділу II Порядку).

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 глави 16 розділу II Порядку).

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу II Порядку визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку.

Згідно із п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими договорами подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

У пунктах 20, 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) зазначено, що «вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172».

У постанові від 27.03.2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису».

Вказані висновки також підтверджено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 15.01.2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19), від 02.07.2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278гс18).

У постановах Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі № 204/4071/14 (провадження № 61-360св18), від 09.02.2022 року у справі № 547/210/20 (провадження № 61-16834св21) зазначено, що вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Обґрунтовуючи підстави позову, ОСОБА_1 та представник позивача посилалися на те, що оспорюваний виконавчий напис вчинений із порушенням закону, оскільки договір позики грошових коштів від 23.05.2018 року, на підставі якого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. 26.05.2020 року вчинено оспорюваний виконавчий напис, боржник ОСОБА_1 не підписував, тобто договір позики є неукладеним, а неукладений договір не може бути визнано недійсним. Представник позивача зазначав, що факт підроблення договору позики грошових коштів від 23.05.2018 року № 19 встановлено судом у цивільній справі № 638/20080/21.

Судом встановлено, що у цивільній справі № 638/20080/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в особі законного представника ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики та звернення стягнення на майно, постановою Полтавського апеляційного суду від 15.07.2024 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 08.05.2024 року, заочне рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 13.07.2022 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог про стягнення боргу за договором позики та звернення стягнення на майно відмовлено за недоведеністю, оскільки позивачем не надано до суду оригіналу договору позики та не спростовані твердження нотаріуса про не посвідчення останньою цього договору, а також через те, що вирішуючи питання про звернення стягнення на майно, що входить до спадкової маси, суд не встановив вартість отриманого у спадщину майна.

Проте, суд відхиляє твердження представника позивача про встановлення факту підроблення договору позики грошових коштів від 23.05.2018 року судом у цивільній справі № 638/20080/21, оскільки предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, матеріально-правове врегулювання спірних правовідносин у цивільній справі № 638/20080/21 не подібними (тотожним, аналогічним, схожим) із предметом спору та підставами позову у справі, яка розглядається.

У цивільній справі № 554/11260/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики грошових коштів, постановою Полтавського апеляційного суду від 12.03.2024 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 05.03.2025 року (провадження № 61-5526св24) рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 13.09.2023 року та додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 16.10.2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики грошових коштів відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову про визнання договору позики недійсним, суд апеляційної інстанції виходив із недоведеності позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики грошових коштів від 23.05.2018 року належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17) вказано, що «преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта».

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором(частина перша статті 1049 ЦК України).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Доводи представника позивача стосовно неукладеності договору позики від 23.05.2018 року, оскільки договір є підробленим, обґрунтовані висновком експерта від 12.11.2021 року №214/11-21, згідно із яким підпис позичальника виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою із наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_1 ; та твердженням про те, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гречана Р.Т. не посвідчувала вказаний договір.

Разом з тим, судами у цивільній справі № 554/11260/21 надано оцінку вказаним доказам та вмотивовано відхилено зазначені представником позивача докази, а саме констатовано недопустимість доказів на підтвердження позиції позивачки ОСОБА_1 про неналежність померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 підпису на договорі позики грошових коштів від 23.05.2018 року, оскільки об`єктом дослідження висновку експерта про проведення почеркознавчої експертизи, усупереч вимогам законодавства, була електрофотографічна копія договору позики грошових коштів від 23 травня 2018 року, а не оригінал документа. Крім того, суд апеляційної інстанції критично оцінив інформацію приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гречаної Р.Т. щодо непосвідчення нею спірного договору, оскільки згідно копії такий договір містить підпис та печатку нотаріуса, а також його розміщено на спеціальному бланку для вчинення нотаріальних дій, який згідно відомостей ДП «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції України був переданий останній, а згідно інформації з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів – витрачено 23 травня 2018 року; при вирішенні спору позивачем у судовому порядку ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не порушувалося клопотання про проведення у справі судової почеркознавчої експертизи.

Вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом; судам слід відмовляти у задоволенні позову з такою вимогою. Якщо в ході розгляду судового спору суд виявить ознаки за якими договір можна визначити як неукладений, то суд вказує про це у мотивувальній частині судового рішення.

Договір позики є неукладеним тільки у тому випадку, якщо судом буде встановлено, що позикодавець не передав кошти позичальнику. Слід пам`ятати про правову позицію Верховного Суду України, висловлену у справі № 6-1103цс16 відповідно до якої письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику. З огляду на це можливості довести, що позикодавець не передавав кошти позичальнику обмежені. Це можливо довести, якщо позикодавець сам визнає цю обставину, чи не зможе надати оригіналу договору позики.

За змістом позову, представник позивача визнає наявність оригіналу договору позики грошових коштів від 23.05.2018 року у відповідача ОСОБА_2 .

Судом витребувано у відповідача оригінал договору позики грошових коштів від 23.05.2018 року, представник відповідача пояснив суду про неможливість надання оригіналу договору, оскільки вказаний доказ вилучено в рамках кримінального провадження, разом із оригіналами матеріалів виконавчого провадження, примірник договору позики, що належав відповідачу, вилучено правоохоронними органами. Зазначена обставина не спростована представником позивача та наявними матеріалами справи, зокрема у матеріалах справи наявна копія витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні 12022226160000436 від 14.10.2022 року. З огляду на викладене, суд вважає поважною причину неподання представником відповідача витребуваного доказу з огляду на обґрунтованість неможливості його подання з причин, що не залежали від відповідача.

Оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження неукладеності договору позики від 23.05.2018 року, представником позивача не надано, суд, не вдаючись до переоцінки доказів судами у іншій справі, дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги щодо неукладеності договору позики від 23.05.2018 року.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення, породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (постанова Верховного Суду від 28.07.2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21)).

Отже, доводи представника позивача щодо нікчемності договору позики від 23.05.2018 року, який померлий ОСОБА_1 не підписував, на переконання позивача, тлумачиться судом на користь правомірності зазначеного договору та не береться судом до уваги.

Згідно із ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронним доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частина 6 ст. 81 ЦПК України передбачає, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позовні вимоги обґрунтовані порушеннямприватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М. А. процедури видачі виконавчого напису від 26.06.2020 року № 490 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 23.05.2018 року в розмірі 65 250 000,00 грн.

Представник позивача зазначив про порушення процедури видачі оспорюваного виконавчого напису нотаріуса через неповідомлення боржника про вимогу кредитора. На момент вчинення виконавчого напису 26.06.2020 року ОСОБА_1 не отримував ні усної ні письмової вимоги кредитора, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

Посилаючись на лист Київського держнотархіву від 11.07.2022 року №1505/01-21, представник позивача стверджував, що ОСОБА_2 направив 03.08.2018 року поштовими засобами на ім`я ОСОБА_1 вимогу про виконання договірних зобов`язань за договором позики грошових коштів від 23.05.2018 року № 19 у сумі 65250000 грн. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення поштовий лист вручений 20.08.2018 року, невідомій особі, тобто після смерті ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що під час розгляду цивільної справи №554/9293/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, судом витребувані докази, а саме документи, на підставі яких вчинено виконавчий напис.

03.08.2018 року ОСОБА_2 звернувся із вимогою до ОСОБА_1 про виконання договірних зобов`язань за договором позики грошових коштів від 23.05.2018 року, згідно із умовами якого позичальник ОСОБА_1 отримав грошові кошти в розмірі 62250000 грн від ОСОБА_2 із строком повернення до 01.08.2018 року в м. Харкові. Однак станом на 03.08.2018 року грошові кошти позичальником не повернуті позикодавцю.

Відповідно до опису вкладення у цінний лист від 03.08.2018 року із відбитком Укрпошти, відправлення містило повідомлення про усунення порушення основного зобов`язання щодо повернення грошових коштів у розмірі 65250000 грн від 03.08.2018 року, адресоване ОСОБА_1 .

Згідно із копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення із відбитком відділення поштового зв`язку 20.08.2018 року, поштове відправлення, подане 03.08.2018 року, ОСОБА_1 , вручено 20.08.2018 року уповноваженій особі за довіреністю під розписку.

Відповідно до вимог п.104 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270 листи з оголошеною цінністю видаються адресату за умови пред`явлення ним документа, що посвідчує особу, або уповноваженій ним особі за умови пред`явлення нею документа, що посвідчує особу, та відповідної довіреності, засвідченої в установленому законодавством порядку.

Статтею 248 ЦК України встановлено підстави припинення представництва за довіреністю. Представництво за довіреністю припиняється у разі: 1) закінчення строку довіреності; 2) скасування довіреності особою, яка її видала; 3) відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю; 4) припинення юридичної особи, яка видала довіреність; 5) припинення юридичної особи, якій видана довіреність; 6) смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.

У разі смерті особи, яка видала довіреність, представник зберігає своє повноваження за довіреністю для ведення невідкладних справ або таких дій, невиконання яких може призвести до виникнення збитків.

Зокрема, згідно із п.2.3 Порядку вчинення нотаріальних дій повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодержателя на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Відповідно до ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Оскільки дії особи, яка за довіреністю отримала кореспонденцію на ім`я ОСОБА_1 фактично належать до невідкладних дій, пов`язаних із поточним управлінням справами довірителя і не стосуються безпосередньо розпорядження його майном (продажу чи дарування), наявними матеріалами справи підтверджено факт надіслання ОСОБА_2 вимоги про виконання ОСОБА_1 просточених зобов`язань за договором позики саме за життя ОСОБА_1 – 03.08.2018 року, порядок повідомлення боржника про стягнення боргу (надіслання письмової вимоги про усунення порушень боржнику) слід вважати дотриманим.

Доводи представника позивача про те, що нотаріус не переконався в безспірності боргу та порушив вимоги щодо процедури оформлення і змісту виконавчого напису, відповідачем не надано повного переліку документів для одержання виконавчого напису нотаріуса за нотаріально посвідченим договором, а саме подано лише оригінал нотаріально посвідченого договору позики від 23.05.2018 року №19, а документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють простроченими виконання зобов`язання подані не були, спростовані матеріалами справи та фактичним визнанням у позові представником позивача факту пред`явлення оригіналу договору позики нотаріусу.

Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів:

1. перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса;

2. другий етап - вчинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).

Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Такого висновку дійшов ВС у постанові від 09.09.2020 у справі № 127/7932/17.

У постанові від 23.10.2024 року у справі № 953/510/23 ВС зазначив, що вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, є підтвердженням безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

У постанові ВС від 11.09.2024 року у справі № 372/2174/22 зазначено, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника – це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису, яка перевіряється нотаріусом за формальними ознаками – наданими стягувачем документами згідно з Переліком. Нотаріус не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника.

Наявність спору в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за кредитним договором не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника та жодним чином не свідчить про неправомірність вчинення виконавчого напису. Також факт визнання виконавчого напису (на підставі якого у виконавчому провадженні було здійснено стягнення грошових коштів з боржника) таким, що не підлягає виконанню, є підставою для повернення коштів відповідно до ст. 1212 ЦК України (постанови ВП ВС від 15.01.2020 року у справі № 305/2082/14-ц і ВС від 08.09.2021 року у справі № 201/6498/20).

Вирішуючи клопотання представника відповідача щодо залишення позову без розгляду, суд виходить із положень ст. 44, ст.257, ст. 262, ч.2 ст.264 ЦПК, ураховує, що під час розгляду справи не встановлено фактів зловживання процесуальними правами представниками позивача та позивачем, суд позбавлений права надавати оцінку процесуальним діям позивача у інших судових справах, тому підстави для постановлення окремої ухвали щодо представників позивача відсутні, а також відсутні підстави для залишення вказаного позову без розгляду.

Судом встановлено, що на підтвердження розміру заборгованості за договором позики, ОСОБА_2 26.06.2020 року звернувся до нотаріуса із розрахунком заборгованості за договором позики від 23.05.2018 року № 19, у якій вказано, що сума простроченої заборгованості ОСОБА_1 становить 65250000 грн.

Розмір заборгованості позивачем не спростовано.

З огляду на встановлені судом обставини у справі, що підтверджені наявними матеріалами справи, ураховуючи, що боржника ОСОБА_1 належним чином повідомлено про початок процедури стягнення боргу, позивачем не спростовано факт неотримання боржником вимоги кредитора, виконавчий напис вчинено на підставі нотаріально посвідченого договору позики грошових коштів, оскільки матеріали справи не містять доказів неукладеності договору позики, безспірність вимоги кредитора на час вчинення виконавчого напису не доведена та не спростована позивачем, а саме не спростовано суму заборгованості за договором позики на час вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису, бо доводи представника позивача про спірність вимог шляхом оскарження їх в судовому порядку не спростовують висновку про безспірність заборгованості, суд дійшов висновку про дотримання процедури стягнення боргу та відсутність підстав для визнання виконавчого напису, вчиненого 26 червня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М. А. за № 490 таким, що не підлягає виконанню.

Відтак, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису, вчиненого 26 червня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М. А. за № 490 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 23.05.2018 року таким, що не підлягає виконанню, слід відмовити за необґрунтованістю.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі, судовий збір в розмірі 968,96 грн підлягає стягненню з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача.

Керуючись ст.ст. 81, 141, 223, 259, 263-265, 277-279, ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимир Леонідович, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - відмовити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 968,96 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимир Леонідович, адреса місцезнаходження: 39600, м. Кременчук, вул. Троїцька, буд. 89А, РНОКПП НОМЕР_4 ;

третя особа: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_3 ;

третя особа: законний представник ОСОБА_5 - ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_4 ;

третя особа: законний представник ОСОБА_6 - ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_4 .

Суддя І.М. Михайлова