Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №552/4253/25 — Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/4253/25

Провадження № 2/552/143/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.06.2026 року Київський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді Кузіної Ж.В.

секретар судового засідання Гасанова Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Міське Агентство «Полтавська Нерухомість» про стягнення боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення боргу посилаючись на те, що 24 червня 2020 року між сторонам укладено договір позики, відповідно до якого позивач передав відповідачу кошти в сумі 3 725 092 гривень, що за офіційним курсом Нацбанку України на дату укладення цього договору є еквівалентом 140 000 доларів США, які відповідач повинен повернути у строк до 24.06.2022 року. 24 червня 2020 року, в якості забезпечення виконання зобов`язань за договором позики між ТОВ «Міське Агентство «Полтавська нерухомість» укладено договір іпотеки, предметом якого є нежитлові приміщення площею 111.5 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 . Станом на 25.05.2025 року відповідач має заборгованість в розмірі 140 000 доларів США. Просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 140 000 доларів США , штрафні санції у розмірі 12 266,30 доларів США та судові витрати.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 27.05.2025 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 13.06.2025 року відкрито загальне позовне провадження по справі.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 05.02.2026 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання представник позивача Нескородь В.М. не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належно, причину неявки суду не повідомив. Відзив на позовну заяву відповідно до норм ст. 178 ЦПК України не надав.

Представник третьої особи ТОВ «Міське Агентство «Полтавська нерухомість» у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про причин неявки суду не повідомив.

Суд, керуючись ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність відповідних заперечень від позивача та не подання відзиву відповідачем, ухвалив слухати справу за відсутності відповідача, який не з`явився в судове засідання, на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Суд, дослідивши докази по справі, дійшов до наступного висновку.

Судом установлено, що 24 червня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики грошей.

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до п.1 Договору позики позивач передав відповідачу гроші в сумі 3 725 092 гривень 00 копійки, а відповідач зобов`язується повернути готівкою таку саме суму у строк до 24.06.2022 року. Сторони домовились що на день повернення грошей сума у гривнях повинна дорівнювати 140 000 доларів США за курсом Національного Банку України.

В обумовлений строк кошти відповідачем не повернуті позивачу.

Таким чином, станом на 25 травня 2025 року відповідач має заборгованість перед позивачем у сумі 140 000 доларів США

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 464/3790/16-ц суд касаційної інстанції вказав, що досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди мають виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу за позикою кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов`язання. Для цього з метою правильного застосування ст. 1046, 1047 ЦК України суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умови.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 18.09.2013 року у справі № 6-63цс13, від 02.07.2014 року у справі № 6-79цс14, від 13.12.2017 року у справі № 6-996цс17, від 25.03.2020 року у справі № 569/1646/14-ц, від 14.04.2020 року у справі № 628/3909/15, від 21.07.2021 року у справі № 758/2418/17.

За своїми правовими характеристиками договір позики є реальною, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана в оригіналі розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання (постанова Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 200/1897/15-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 викладено правовий висновок, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У ст. 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 року у справі № 355/385/17).

24 червня 2020 року, в якості забезпечення виконання зобов`язань за договором позики між ОСОБА_1 та ТОВ «Міське Агентство «Полтавська Нерухомість» укладено договір іпотеки, що посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Карнарук Н.В. за реєстровим № 117, предметом якого є нежитлові приміщення площею 111.5 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 .

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Окрім того, статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

За таких обстави, сума стягнення грошових коштів підлягає у іноземній валюті.

Вказаний правовий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 № 373/2054/16-ц.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача боргу у розмірі 140 000 доларів США підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

На підставі розрахунку ставка 3 % річних визначеного позивачем за період з 25 червня 2022 року по 25 травня 2025 року із розрахунку 3%/365 (днів) х 140 000 доларів США (розмір боргу) х 1092 (кількість днів прострочення) становить 12 266,30 доларів США

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума грошового зобов`язання у розмірі 140 000 доларів США, 3% річних за порушення строків виконання грошового зобов`язання у розмірі 12 266,30 доларів США.

Встановивши дані обставини, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

З відповідача на користь позивача підлягає стягненню 15 140 грн. на відшкодування понесених позивачем судових витрат при зверненні з позовом до суду.

Керуючись ст. ст. 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст. 10, 12, 81,141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Міське Агентство «Полтавська Нерухомість» про стягнення боргу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 24.06.2020 року у розмірі 140 000 доларів США, 3% річних у розмірі 12 266,30 доларів США, а всього 152 266, 30 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 15 140 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Головуючий Ж.В. Кузіна