Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №755/9029/24 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/9029/24

Провадження №: 2/755/2041/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2026 р. м. Київ

Дніпровський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Коваленко І.В.,

за участі секретаря судового засідання - Грищенко С.В.,

учасники справи:

представник позивача - Удовіков В.М. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітбудінвест АК» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Печерськ Девелоп» про визнання правочину недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

Рух справи

28 травня 2024 року до Дніпровського районного суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітбудінвест АК», за підписом директора Удовікова Віктора Миколайовича, до ОСОБА_1 (надалі за текстом - відповідач-1, ОСОБА_1 ), Товариства з обмеженою відповідальністю «Печерськ Девелоп» (надалі за текстом - відповідач-2, ТОВ «Печерськ Девелоп»), в якому, з урахуванням заяви про зміну підстав позову шляхом їх доповнення, позивач просить:

«Визнати недійсним договір від 09 червня 2023 року про відступлення права вимоги, укладений між товариством з обмеженою відповідальність "ПЕЧЕРСЬК ДЕВЕЛОП" (код ЄДР- ПОУ 45156060, юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Тютюнника Василя, 28-А, офіс З-A) та ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 ) на підставі суперечності договору Цивільному кодексу України, не відповідності договору інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, та фіктивності договору»

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2024 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Коваленко І.В.

Згідно ч. 7 ст. 187 ЦПК України, з відділу з питань реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб Дніпровської РДА отримана інформація про зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою, зазначеною у позовній заяві.

10 червня 2024 року Дніпровського районного суду міста Києва відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання.

19 липня 2024 року (вх.№40490) представник позивача через систему «Електронний суд» подав клопотання про витребування у відповідача доказів: документів на підтвердження сплати первісному стягувачу 30 000 000, 00 грн.

19 липня 2024 року (вх.№40493) представник позивача через систему «Електронний суд» подав клопотання про витребування у відповідачів доказів: додатків до договору про відступлення права вимоги, які є невід`ємними частинами договору.

25 липня 2024 року довідкою секретаря судових засідань справу №755/9029/24 знято з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючого судді Коваленко І.В. у нарадчій кімнаті по цивільній справі № 755/9167/23. Справу призначено на 19.09.2024 року на 11 год. 00 хв.

25 липня 2024 року (вх.№41367) директор ТОВ «Печерськ Девелоп» Кириченко Р.Ю. подав до суду заяву про розгляд справи без участі відповідача.

25 липня 2024 року (вх.№41368) представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Світличний О.С. подав до суду письмові пояснення по справі, за змістом яких представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі з підстав наведених у письмових поясненнях на позов.

25 липня 2024 року (вх.№41369) з дотриманням вимог статей 127, 174, 178 ЦПК України, представник відповідача ТОВ «Печерськ Девелоп» - директор Кириченко Р.Ю. подав відзив на позов, з доказами направлення відзиву іншим учасникам справи. За змістом відзиву представник відповідача висловив свою позицію щодо предмету та підстав позову, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з підстав наведених у відзиві на позов.

06 серпня 2024 року (вх.№43599) представник позивача подав клопотання, в якому просив суд зобов`язати представника відповідача-2 надіслати позивачу копію відзиву на позовну заяву та зобов`язати представника відповідача-1 надіслати позивачу копію письмових пояснень по справі.

17 вересня 2024 року (вх.№50722) представник позивача через систему «Електронний суд» подав клопотання про виклик відповідача-1 у судове засідання.

17 вересня 2024 року (вх.№50725) представник позивача через систему «Електронний суд» подав клопотання про витребування письмових доказів у Головного управління Державної податкової служби у м. Києві.

19 вересня 2024 року довідкою секретаря судових засідань справу №755/9029/24 знято з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючого судді Коваленко І.В. на лікарняному. Справу призначено на 07.11.2024 року на 10 год. 00 хв.

23 вересня 2024 року (вх.№52024) на адресу суду від директора ТОВ «Печерськ Девелоп» Кириченка Р.Ю. надійшли заперечення на клопотання ТОВ «Елітбудінвест АК» про витребування у відповідачів у відповідачів додатків до договору про відступлення права вимоги, які є невід`ємними частинами договору.

23 вересня 2024 року (вх.№52053) представник ТОВ «Печерськ Девелоп» Кириченко Р.Ю. подав заперечення на клопотання ТОВ «Елітбудінвест АК» про витребування у відповідача документів на підтвердження сплати первісному стягувачу 30 000 000, 00 грн.

06 листопада 2024 року (вх.№61330) представник позивача подав до суду заяву про зміну підстав позову шляхом їх доповнення.

07 листопада 2024 року (вх.№61425) представник ТОВ «Печерськ Девелоп» Кириченко Р.Ю. подав до суду заяву про розгляд справи без участі відповідача.

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 07 листопада 2024 року частково задоволено клопотання представника позивача Удовікова В,М. про витребування доказів - витребувано від відповідача ТОВ "ПЕЧЕРСЬК ДЕВЕЛОП" для огляду у судовому засіданні оригінали додатків до договору про відступлення права вимоги від 09 червня 2023 року, які є його невід`ємними частинами, а саме: нотаріально посвідчену специфікацію № 1 від 15 травня 2019 року до договору купівлі-продажу техніки та комплектуючих від 15 травня 2019 року; нотаріально посвідчений рахунок від 15 травня 2019 року до договору купівлі-продажу техніки та комплектуючих від 15 травня 2019 року; нотаріально посвідчений акт передачі-приймання товару від 27.05.2019 року по договору купівлі-продажу техніки та комплектуючих від 15 травня 2019 року, які є додатками до договору про відступлення права вимоги від 09 червня 2023 року, а також належним чином засвідчені копії вказаних документів - для долучення до матеріалів цивільної справи. Витребувано від відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕЧЕРСЬК ДЕВЕЛОП" для огляду у судовому засіданні оригінали документів, якими підтверджується наявність у товариства станом на 09 червня 2023 року грошових коштів, сплачених ОСОБА_1 по договору про відступлення права вимоги від 09 червня 2023 року; оригінали документів, якими документально підтверджується сплата ОСОБА_1 у період з 02 червня 2023 року по 09 червня 2023 року 30 000 000,00 грн, а також належним чином засвідчені копії вказаних документів - для долучення до матеріалів цивільної справи.

03 грудня 2024 року (вх.№66694) представник позивача через систему «Електронний суд» подав клопотання про долучення до матеріалів справи постанови Дніпровського апеляційного суду від 19.11.2024 року у справі №263/9761/20.

12 грудня 2024 року довідкою секретаря судових засідань справу №755/9029/24 знято з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючого судді Коваленко І.В. у нарадчій кімнаті по цивільній справі № 755/2699/22. Справу призначено на 05.02.2025 року на 12 год. 00 хв.

03 лютого 2025 року (вх.№8052) представник позивача через систему «Електронний суд» подав клопотання про долучення до матеріалів справи заяви Кулікова В.Л. приватному виконавцю.

05 лютого 2025 року у підготовчому засіданні оголошено перерву до 12.03.2025 року об 11 год. 00 хв., у зв`язку з необхідністю повторно направити на адресу відповідача ухвалу Дніпровського районного суду м.Києва від 07 листопада 2024 року про витребування доказів - для виконання.

12 березня 2025 року в підготовчому засіданні з метою не порушення рівності учасників процесу на участь у підготовчому засіданні, і в тому числі у зв`язку з відсутністю наданих до суду на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, оголошено перерву до 03.04.2025 року об 10 год. 30 хв.

02 квітня 2025 року (вх.№18648) представник відповідача ТОВ «Печерськ Девелоп» - адвокат Світличний О.С. через систему «Електронний суд» подав заяву про надання документів на виконання ухвали суду від 07.11.2024 року.

02 квітня 2025 року (вх.№18643) представник відповідача ТОВ «Печерськ Девелоп» - адвокат Світличний О.С. через систему «Електронний суд» подав клопотання про закриття провадження у справі.

03 квітня 2025 року за клопотанням представника позивача підготовче засідання відкладено до 20.05.2025 року о 16 год. 00 хв.

19 травня 2025 року (вх.№28215) від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення доказів.

20 травня 2025 року довідкою секретаря судових засідань справу №755/9029/24 знято з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючого судді Коваленко І.В. в іншому судовому засіданні по справі № 755/1987/25. Справу призначено на 24.06.2025 року на 12 год. 30 хв.

24 червня 2025 року в підготовчому засіданні з метою не порушення процесуальних прав відповідача оголошено перерву до 17.07.2025 року об 12 год. 00 хв.

17 липня 2025 року ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва у вказаній цивільній справі закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на «04» вересня 2025 року на 14:00 годину.

Доводи позову

Щодо фактичних обставин справи позивач вказував, що 09 червня 2023 року між громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 (первісним кредитором) та ТОВ "ПЕЧЕРСЬК ДЕВЕЛОП", Україна (новим кредитором) було укладено договір про відступлення права вимоги в розмірі 40 000 000,00 грн за договором купівлі-продажу техніки та комплектуючих від 15 травня 2019 року, укладеному між ОСОБА_1 та ТОВ "ЕЛІТБУДІНВЕСТ АК".

Про укладення зазначеного договору ТОВ "ЕЛІТБУДІНВЕСТ АК" стало відомо із заяви ТОВ "ПЕЧЕРСЬК ДЕВЕЛОП" до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 27 липня 2023 року про заміну стягувана у виконавчому документі та видачу виконавчого документу (ухвалою судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Ткаченко Н.В. від 08 травня 2024 року по цивільній справі № 263/9761/20 у задоволенні заяви ТОВ "ПЕЧЕРСЬК ДЕВЕЛОП" відмовлено).

ТОВ "ЕЛІТБУДІНВЕСТ АК", яке є заінтересованою особою, заперечує дійсність договору про відступлення права вимоги від 09 червня 2023 року, оскільки зміст договору суперечить Цивільному кодексу України, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, що підтверджується наступними обставинами.

За змістом договору про відступлення права вимоги від 09 червня 2023 року:

- ОСОБА_1 передає, а ТОВ "ПЕЧЕРСЬК ДЕВЕЛОП" приймає право вимоги в розмірі 40 000 000,00 грн і стає в цій частині кредитором за договором купівлі-продажу техніки та комплектуючих від 15 травня 2019 року, укладеному між ОСОБА_1 (продавцем) і ТОВ "ЕЛІТБУДІНВЕСТ АК" (покупцем; пункт 1.1 договору про відступлення права вимоги);

- право вимоги первісного кредитора ( ОСОБА_1 ) до боржника (ТОВ "ЕЛІТБУДІНВЕСТ АК") підтверджується: договором купівлі-продажу техніки та комплектуючих від 15 травня 2019 року (основний договір), специфікацією № 1 від 15 травня 2019 року, рахунком від 15 травня 2019 року, актом передачі-приймання товару від 27 травня 2019 року до основного договору (пункт 1.3 договору про відступлення права вимоги)

При цьому позивач звертав увагу суду, що згідно з копіями цих документів, які додавалися до позову ОСОБА_1 в суд про стягнення з ТОВ "ЕЛІТБУДІНВЕСТ АК" 40 000 000,00 грн, 15 травня 2019 року колишній директор ТОВ "ЕЛІТБУДІНВЕСТ АК" ОСОБА_2 підписав договір про купівлю у ОСОБА_1 бувших у вжитку мобільних телефонів, вартістю 40 000 000,00 грн; згідно з актом передачі-приймання цих телефонів 27 травня 2019 року ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 , отримав від ОСОБА_1 зазначені телефони та комплектуючі з відстрочкою оплати в 60 днів.

Водночас по бухгалтерії ТОВ "ЕЛІТБУДІНВЕСТ АК" такий правочин не проводився і не міг проводитися, оскільки ТОВ "ЕЛІТБУДІНВЕСТ АК" такою діяльністю ніколи на займалося і максимальна сума грошових коштів на рахунку ТОВ "ЕЛІТБУДІНВЕСТ АК" у 2019 році складала 4 200 грн; "вул. Артема" в Маріуполі в 2019 році взагалі не існувало);

- право вимоги первісного кредитора ( ОСОБА_1 ) до боржника (ТОВ "ЕЛІТБУДІНВЕСТ АК") за основним договором виникає з моменту підписання сторонами ( ОСОБА_1 і ТОВ "ПЕЧЕРСЬК ДЕВЕЛОП") договору про відступлення права вимоги (пункт 1.4 договору про відступлення права вимоги);

- первісний кредитор на момент підписання цього договору передав новому кредитору всі документи, які засвідчують права, що передаються за цим договором, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення за основним договором (пункт 3.1. договору про відступлення права вимоги).

При цьому позивач звертав увагу суду, що відповідно до абзацу першого Прикінцевих умов договору купівлі-продажу від 15 травня 2019 року (основного договору) цей договір діє до виконання сторонами своїх обов`язків по договору.

Позивач вказував, що за змістом заяви ТОВ "ПЕЧЕРСЬК ДЕВЕЛОП" і ОСОБА_1 до суду від 27 липня 2023 року про заміну стягувана і договору про відступлення права вимоги від 09 червня 2023 року ТОВ "ЕЛІТБУДІНВЕСТ АК" натепер є боржником за договором купівлі-продажу від 15 травня 2019 року перед ОСОБА_1 . Таким чином, ОСОБА_1 (продавець по договору купли-продажи) вважає, що й на сьогодні договір купівлі-продажу від 15 травня 2019 року, укладений між ним та ТОВ "ЕЛІТБУДІНВЕСТ АК", є діючим.

Зазначав, що відповідно до абзаців 3 та 4 Прикінцевих положень договору купівлі-продажу від 15 травня 2019 року, одностороння зміна умов договору не допускається; всі зміни та доповнення до договору набирають чинності з моменту їх підписання сторонами (тобто ОСОБА_1 та ТОВ "ЕЛІТБУДІНВЕСТ АК").

Незважаючи на це, договором про відступлення права вимоги, укладеним між ОСОБА_4 та ТОВ "ПЕЧЕРСЬК ДЕВЕЛОП" фактично внесені суттєві зміни до діючого договору купівлі-продажу техніки та комплектуючих від 15 травня 2019 року, зокрема:

- у продавця ОСОБА_1 припинилися усі права та обов`язки за договором купівлі- продажу від 15 травня 2019 року;

- ці права та обов`язки продавця за діючим договором купівлі-продажу від 15 травня 2019 року без згоди ТОВ "ЕЛІТБУДІНВЕСТ АК" передані ОСОБА_1 ТОВ "ПЕЧЕРСЬК ДЕВЕЛОП" (разом із усіма документами по договору);

- відповідно до абзацу 2 Прикінцевих умов договору купівлі-продажу від 15 травня 2019 року місцем виконання договору є АДРЕСА_2 . Тобто виходить, що ОСОБА_5 повинен був передати мобільні телефони, а ТОВ "ЕЛІТБУДІНВЕСТ АК" - сплатити за них 40 000 000,00 грн за адресою: АДРЕСА_2 (в дійсності такої вулиці в 2019 році у Маріуполі взагалі не існувало). Водночас, згідно з договором про відступлення права вимоги, ТОВ "ЕЛІТБУДІНВЕСТ АК" повинен буде сплатити 40 000 000,00 грн ТОВ "ПЕЧЕРСЬК ДЕВЕЛОП", яке зареєстровано у місті Києві;

- за змістом договору купівлі-продажу від 15 травня 2019 року продавець ( ОСОБА_1 ) мав право вимоги до ТОВ "ЕЛІТБУДІНВЕСТ АК" щодо оплати вартості мобільних телефонів, які були у використанні, через 60 днів після підписання акта передачі-приймання товару. Згідно ж із пунктом 1.4 договору про відступлення права вимоги право вимоги до боржника (до ТОВ "ЕЛІТБУДІНВЕСТ АК") за основним договором (за договором купівлі-продажу від 15 травня 2019 року) виникає у ОСОБА_1 тільки з моменту підписання ним і ТОВ "ПЕЧЕРСЬК ДЕВЕЛОП" договору від 09 червня 2023 року про відступлення права вимоги.

Посилаючись на норми статті 525, частини 1 статті 651 ЦК України позивач також стверджував, що договором купівлі-продажу від 15 травня 2019 року встановлено, що одностороння зміна умов договору не допускається (абзац третій Прикінцевих умов договору).

За наявності таких обставин позивач вважав, що зміст договору про відступлення права вимоги від 09 червня 2023 року суперечить вимогам ЦК України, що є підставою для визнання договору недійсним на підставі частини 1 статті 203 та частин 1 і 3 статті 215 ЦК України.

Щодо невідповідності договору про відступлення права вимоги інтересам держави і суспільства, його моральним засадам позивач зазначав, що за змістом договору про відступлення права вимоги від 09 червня 2023 року ТОВ "ПЕЧЕРСЬК ДЕВЕЛОП" за відступлення права вимоги сплачує ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який мешкає в Україні на підставі посвідки на постійне проживання НОМЕР_2 , виданої 22.07.2015року, орган, що видав: 8001, винагороду у розмірі 30 000 000,00 гривень (пункт 2.1 договору). ОСОБА_1 є громадянином Російської Федерації.

Відповідно до пункту 2.2. договору на момент його укладання ТОВ "ПЕЧЕРСЬК ДЕВЕЛОП" передало, а ОСОБА_1 отримав грошові кошти у розмірі, зазначеному в пункті 2.1. договору (30 000 000,00 грн).

Згідно із даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "ПЕЧЕРСЬК ДЕВЕЛОП" (ЄДРПОУ 45156060) зареєстровано 02.06.2023 року.

Таким чином, позивач стверджує, що ТОВ "ПЕЧЕРСЬК ДЕВЕЛОП" у період із 02 червня 2023 року по 09 червня 2023 року передало громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 30 000 000,00 грн.

Позивач звертав увагу суду на той факт, що Російська Федерація, громадянином якої є відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснила повномасштабне вторгнення в Україну.

За таких обставин позивач вважав, що правочин, по якому під час війни ТОВ "ПЕЧЕРСЬК ДЕВЕЛОП" передало 30 000 000,00 гривень громадянину держави, представники якої вчиняють злочини проти людяності та воєнні злочини в Україні, масово винищують людей, вчиняють в Україні тортури, зґвалтування, та інші нелюдські акти поведінки, суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У зв`язку з такими обставинами, позивач просить захистити його порушені права та майнові інтереси, ухваливши рішення про задоволення позову.

Щодо правової позиції відповідача-1

25 липня 2024 року (вх.№41368) представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Світличний О.С. подав до суду письмові пояснення по справі, за змістом яких представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі з підстав наведених у письмових поясненнях на позов.

За змістом пояснень відповідач-1 вказував, що 07 червня 2021 року Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області ухвалив судове рішення по справі №263/9761/20, яким: відмовив повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «ЕЛІТБУДІНВЕСТ АК» про стягнення заборгованості. У задоволенні позову ТОВ «ЕЛІТБУДІНВЕСТ АК» до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним також відмовлено.

27 жовтня 2021 Донецьким апеляційним судом по справі №263/9761/20 винесено постанову, якою задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 - рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 07 червня 2021 року частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 скасовано та ухвалено нове рішення у відповідній частині, а саме:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «ЕЛІТБУДІНВЕСТ АК» про стягнення грошових коштів за договором купівлі-продажу від 15 травня 2019 року задоволено.

Стягнуто з ТОВ «ЕЛІТБУДІНВЕСТ АК» на користь ОСОБА_1 грошові кошти за Договором купівлі-продажу від 15 2019 року у розмірі 40 000 000 (сорок мільйонів ) гривень 00 копійок.

Стягнути з ТОВ «ЕЛІТБУДІНВЕСТ АК» на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом у суді першої інстанції, у розмірі 10 510 (десять тисяч п`ятсот десять) гривень та судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, у розмірі 15 765 гривень.

23 лютого 2023 року Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду виніс постанову, якою касаційну скаргу ТОВ «ЕЛІТБУДІНВЕСТ АК» залишено без задоволення. Постанову Донецького апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року залишено без змін. Поновлено виконання постанови Донецького апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року.

Щодо відступлення права вимоги по договору купівлі-продажу техніки та комплектуючих від 15 травня 2019 року, відповідач-1 посилався на наступне.

Зазначав, що 09 червня 2023 року між ТОВ «ЕЛІТБУДІНВЕСТ АК» та ОСОБА_1 укладено Договір про відступлення вимоги (далі - Договір).

Згідно пункту 1.1. Договору, Первісний кредитор ( ОСОБА_1 ) передає Новому кредиторові (ТОВ «ПЕЧЕРСЬК ДЕВЕЛОП»), а Новий кредитор приймає право вимоги, що належить Первісному кредиторові, у розмірі 40 000 000 (сорок мільйонів) гривень 00 копійок і стає у цій частині кредитором за Договором купівлі-продажу техніки та комплектуючих від 15 травня 2019 року, укладений між Первісним Кредитором та ТОВ «ЕЛІТБУДІНВЕСТ АК».

У пункті 1.2. Договору, Новий кредитор повністю одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника належного виконання зобов`язання за Договором купівлі-продажу техніки та комплектуючих від 15 травня 2019 року в сумі 40 000 000 (сорок мільйонів) гривень 00 коп.

Згідно із пунктом 1.4. Договору, право вимоги Первісного кредитора до Боржника на суму 40 000 000 (сорок мільйонів) грн. 00 коп. за Основним договором виникає з моменту підписання Сторонами цього Договору.

Тобто, на день подання заяви ТОВ «ПЕЧЕРСЬК ДЕВЕЛОП» є новим кредитором по Договору купівлі-продажу техніки та комплектуючих від 15 травня 2019 року.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

08 липня 2024 року Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська постановлено ухвалу, якою заяву задоволено ТОВ «ПЕЧЕРСЬК ДЕВЕЛОП». Суд постановив замінити Стягувача у виконавчому провадженні №71917951 та у виконавчому провадженні №72112642 з примусового виконання виконавчого листа свого районного суду м. Маріуполя по справі №263/9761/20 з ОСОБА_1 на Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕЧЕРСЬК ДЕВЕЛОП».

Відповідач-2 стверджує, що вищенаведеною ухвалою було замінено сторону у виконавчих провадженнях №71917951 та №72112642. Судом не вирішувалося питання заміни сторони у Договорі купівлі-продажу від 15 травня 2019 року. В даному випадку право та обов`язки ТОВ «ЕЛІТБУДІНВЕСТ АК» не змінилися, останній повинен виконати рішення суду по поверненню боргу у розмірі 40 000 000 грн 00 коп.

Відсутні будь-які односторонні зміни умов Договору купівлі-продажу від 15 травня 2019 року (зобов`язання). Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 08 липня року по справі №263/9761/20 замінено стягувана у виконавчих провадженнях, а не сторін Договору. Тобто, від ОСОБА_6 перейшло до ТОВ «ПЕЧЕРСЬК ДЕВЕЛОП» право вимоги у розмірі 40 000 000 грн 00 коп., а зобов`язання (право та обов`язки) ТОВ «ЕЛІТБУДІНВЕСТ АК» не змінилися. Останній як і був повинен погасити борг, так і залишився без зміни умов Договору купівлі-продажу від 15 травня 2019 року.

Щодо правової позиції відповідача-2

За змістом відзиву Відповідач-2 (ТОВ «Печерськ Девелоп») вважає позовні вимоги ТОВ «ЕЛІТБУДІНВЕСТ АК» необґрунтованими та безпідставними, а тому такими, що не підлягають до задоволення.

За змістом відзиву представник відповідача висловив свою позицію щодо предмету та підстав позову, яка за змістом аналогічна змісту пояснень відповідача ОСОБА_1 .

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу техніки та комплектуючих від 15 травня 2019 року фізична особа ОСОБА_1 (продавець) та ТОВ «Елітбудінвест АК» (покупець), в особі директора ОСОБА_2 , який діяв на підставі статуту, уклали договір, відповідно до якого продавець продає, а покупець приймає у власність та оплачує техніку і комплектуючі (товар), визначені специфікацією згідно з договором. Найменування, кількість та вартість товару вказується у специфікації, що є невід`ємною частиною договору (пункти 1.1, 1.2 договору).

У пункті 5.1 договору зазначено, що вартість товару вказується у специфікації, узгодженій сторонами. Загальна вартість товару становить ціну договору у розмірі 40 000 000,00 грн без ПДВ.

Відповідно до пунктів 5.2, 5.3, 5.4 договору покупець купує товар за цим договором з відстрочкою, строком у 60 днів з моменту підписання акту прийому-передачі товару. Розрахунок між сторонами здійснюються в готівковій або безготівковій формі. Валютою платежу є українська гривня.

Постановою Донецького апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 263/9761/20 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 07 червня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 скасовано, ухвалено нове судове рішення у відповідній частині, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з ТОВ «Елітбудінвест АК» на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором купівлі-продажу від 15 травня 2019 року у розмірі 40 000 000,00 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Елітбудінвест АК» на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 07 червня 2021 року у частині відмови у задоволенні позову ТОВ «Елітбудінвест АК» до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним відмовлено, з тих підстав, що рішення суду першої інстанції у зазначеній частині не було предметом апеляційного перегляду.

Постановою Верховного Суду від 23 лютого 2023 року касаційну скаргу ТОВ «Елітбудінвест АК» залишено без задоволення, постанову Донецького апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року залишено без змін.

09.06.2023 між ОСОБА_1 , як первісним кредитором, та ТОВ «Печерськ Девелоп», як новим кредитором, укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредиторові, у розмірі 40 000 000,00 грн і стає у цій частині кредитором за договором купівлі-продажу техніки та комплектуючих від 15.05.2019 укладений між первісним кредитором та ТОВ «Елітбудінвест АК».

За цим договором новий кредитор повністю одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання зобов`язання за договором купівлі-продажу техніки та комплектуючих від 15.05.2019 в сумі 40 000 000,00 грн.

Право вимоги первісного кредитора до боржника на суму 40 000 000,00 грн за основним договором підтверджується, безпосередньо: договором купівлі-продажу техніки та комплектуючих від 15.05.2019, специфікацією № 1 від 15.05.2019 до основного договору, рахунком від 15.05.2019 до основного договору, актом передачі-приймання товару від 27.05.2019 до основного договору.

Пунктом 1.4 цього договору передбачено, що право вимоги первісного кредитора до боржника на суму 40 000 000,00 грн за основним договором виникає з моменту підписання сторонами цього договору.

За відступлення права вимоги за цим договором, новий кредитор сплачує первісному кредитору винагороду у розмірі 30 000 000,00 грн (п.2.1 договору).

На момент укладання цього договору кошти новий кредитор передав первісному кредитору, а первісний кредитор отримав грошові кошти від нового кредитора у розмірі зазначеному у пункті 2.1 договору (п.2.2 договору)

У липні 2023 року ТОВ «Печерськ Девелоп» звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з заявою про заміну стягувача у виконавчому документі та видачу виконавчого документа на підставі договору про відступлення права вимоги від 09.06.2023.

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з заявою про підтримання вимог ТОВ «Печерськ Девелоп».

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року у справі № 263/9761/20 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітбудінвест АК» задоволено, ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 08 липня 2024 року скасовано, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Печерськ Девелоп», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Елітбудінвест АК» про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні на його правонаступника залишено без задоволення.

Стаття 81 ЦПК України покладає на сторін обов`язок доказування та подання доказів. Зокрема, згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України, визначено, що к ожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Водночас стаття 82 ЦПК України містить перелік підстав, які звільняють сторони від доказування.

Зокрема, ч.4 ст.82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом апеляційної інстанції, серед іншого, встановлені наступні обставини:

«Судом першої інстанції пропонувалося ТОВ «ПЕЧЕРСЬК ДЕВЕЛОП» надати документ, яким підтверджується сплата грошових коштів за договором про відступлення права вимоги від 09.06.2023 року та додатки до договору. На що було отримано відповідь від представника ТОВ «ПЕЧЕРСЬК ДЕВЕЛОП» про те, що на момент укладення Договору кошти Новий кредитор передав Первісному кредитору, а Первісний кредитор отримав грошові кошти від Нового Кредитора у розмірі, зазначеному в пункті 2.1 Договору. Та для підтвердження достатності підстав суду було надано належним чином завірений примірник договору про відступлення прав вимоги, що є достатнім доказом переходу пра та обов`язків від ОСОБА_1 до ТОВ «ПЕЧЕРСЬК ДЕВЕЛОП».

В той же час, встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин здійснення повної оплати за Договором відступлення на час або після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов`язань за Договором.

З огляду на викладене, за відсутності відповідних доказів здійснення оплати за відступлене право вимоги, посилання заявника на те, що ціна Договору відступлення оплачена до моменту укладення цього Договору і цей пункт має обов`язкову силу для учасників відповідних цивільних правовідносин, апеляційний суд вважає необґрунтованим та критично оцінює. Суд апеляційної інстанції критично оцінює пункт 2.2 Договору відступлення, згідно з яким ціна договору в повному обсязі передана Новим кредитором на момент укладення Договору відступлення, та не визнає це положення достатнім доказом на підтвердження зазначеної обставини, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів у підтвердження обставин здійснення повної оплати банку за Договором відступлення права вимоги, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання ним своїх зобов`язань за договором.

За встановлених обставин колегія суддів вважає, що ТОВ «ПЕЧЕРСЬК ДЕВЕЛОП» не надало належних та допустимих доказів у підтвердження обставин здійснення повної оплати ОСОБА_1 за Договором відступлення права вимоги, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання ним своїх зобов`язань за договором, що є самостійною та достатньою підставою для відмови ТОВ «ПЕЧЕРСЬК ДЕВЕЛОП» у задоволенні його заяви про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником у цій справі. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 910/16109/14.»

Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2025 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітбудінвест АК» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року визнано неподаною та повернуто заявнику.

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (частина 2 статті 16 ЦК України).

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За своїм призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Насамперед захист цивільних прав та інтересів полягає в з`ясуванні того, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але які породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, наприклад, договори та інші правочини, створення речей, творча діяльність, результатом якої є об`єкти права інтелектуальної власності, завдання майнової (матеріальної та моральної) шкоди іншій особі та інші юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених згаданими актами або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво-чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частини перша, четверта статті 202 ЦК України). Отже, встановлення взаємопогоджених дій декількох осіб, які мають єдину мету, спрямовану на набуття, зміну або припинення певних цивільних прав чи виконання певних обов`язків, є ознаками вчинення єдиного правочину такими особами. Поведінка сторін має засвідчувати єдність їх волі до настання відповідних правових наслідків.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 зазначеного Кодексу).

Згідно із частиною третьою статті 206 ЦК України правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону. Правове регулювання відповідно до статті 208 ЦК України щодо належного вчинення правочину між юридичними особами у письмовій формі є диспозитивним, воно не обмежує можливості укладення усного правочину між такими особами, а тільки обмежує способи доказування за частиною першою статті 218 цього Кодексу.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, у момент учинення якого сторонами (стороною) не було додержано вимог, установлених частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу. Зокрема, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша статті 203 цього Кодексу). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

Порушення загальних засад цивільного законодавства (засад справедливості, добросовісності та розумності), визначених імперативно пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України, які мають наслідком вихід учасниками правочину за межі здійснення цивільних прав, наданих договором чи актами цивільного законодавства, з наміром завдати шкоди іншій особі (частина 3 статті 13 Цивільного кодексу України) може бути самостійною підставою недійсності правочину. Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен установити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення), і настання відповідних наслідків та у разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (пункти 10.5, 10.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20).

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Відповідно до частини 3 статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Судом взято до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 17.08.2022 у справі № 914/2252/20 (914/2523/21), згідно з яким формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:

особа (особи) "використовувала/використовували право на зло";

наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувають);

враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

Договір як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин і має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною.

Правочином є дія, яка вчиняється для досягнення дозволеної законом мети (набуття майна тощо), яка характеризується такими ознаками: це завжди вольовий акт, тобто дії свідомі; це правомірні дії, тобто вчиняються відповідно до закону; спеціальна спрямованість на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, тобто в правочину завжди присутня правова мета.

З урахуванням положень статті 13 ЦК України, яка визначає межі здійснення цивільних прав, учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. На цих засадах мають ґрунтуватися і договірні відносини. Тобто, межею реалізації принципу свободи договору має бути неприпустимість зловживання правом.

На необхідності застосування загальних положень ЦК України під час вирішення спору щодо недійсності правочину наголошував Верховний Суд України, зокрема у постановах від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14, від 30.11.2016 у справі № 910/31110/15, згідно з викладеними у них висновками під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, а й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно сталося.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен установити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення), і настання відповідних наслідків та у разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

На думку позивача, що зміст договору про відступлення права вимоги від 09 червня 2023 року суперечить вимогам ЦК України, що є підставою для визнання договору недійсним на підставі частини 1 статті 203 та частин 1 і 3 статті 215 ЦК України.

Однак суд не погоджується з доводами позивача на підставі наступного.

Унаслідок відступлення права вимоги (цесії) первісний кредитор у зобов`язанні замінюється новим кредитором, але зміст зобов`язання не змінюється: новий кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку в тому ж обсязі, в якому мав право вимагати первісний кредитор до вчинення цесії, і на тих самих умовах (стаття 514 ЦК України).

Тлумачення частини першої статті 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення Права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК); (в) факторингу (глава 73 ЦК).

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України в постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13.

Якщо право вимоги є подільним (наприклад, право грошової вимоги), то кредитор вправі відступити частину вимоги, залишаючись кредитором в іншій частині.

За договором купівлі-продажу права вимоги не відбувається задоволення вимоги продавця - первісного кредитора ані боржником, ані новим кредитором. Новий кредитор не задовольняє вимогу первісного кредитора до боржника замість останнього, а сплачує первісному кредитору договірну покупну ціну права вимоги, яку первісний кредитор відступає або зобов`язується відступити в майбутньому новому кредитору. Така договірна ціна, як зазначено вище, може відрізнятися від вартості майна або суми грошових коштів, яку боржник за вимогою має передати кредитору.

На думку позивача, укладення договору відступлення права вимоги між відповідачем 1 та відповідачем 2 порушує права позивача, оскільки за змістом договору купівлі-продажу від 15 травня 2019 року продавець ОСОБА_1 мав право вимоги до позивача щодо оплати вартості мобільних телефонів, які були у використанні, через 60 днів після підписання акта передачі-приймання товару. Натомість, у пункті 1.4 договору про відступлення права вимоги право вимоги до позивача, як боржника за основним договором виникає у ОСОБА_1 тільки з моменту підписання ним і ТОВ "ПЕЧЕРСЬК ДЕВЕЛОП" договору про відступлення права вимоги.

Проте, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність обставин, які можуть характеризувати спірний правочин як вчинений на шкоду інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі №910/1414/21 наголошено, що для кваліфікації правочину за ч.228 ЦК України як такого, що суперечить інтересам держави і суспільства, необхідна наявність умислу хоча б у однієї зі сторін на досягнення протиправного результату. Сам по собі факт незадоволення боржника зміною кредитора чи суб`єктним складом не свідчить про умисел сторін на підрив публічного порядку України.

У постанові Касаційного господарського суду у складі ВС від 14 листопада 2023 року у справі №910/13217/22 зазначено, що обмеження прав іноземних громадян (навіть країни-агресора) мають відбуватися виключно у чіткій відповідності до закону (санкційне законодавство, постанови КМУ). Якщо конкретна дія (наприклад, вихід резидента РФ зі складу кредиторів шляхом відступлення права українській особі) не підпадає під пряму заборону мораторію, то абстрактні посилання на «моральні засади» та «інтереси держави» без належних доказів умислу на заподіяння шкоди не є підставою для визнання договору недійсним.

Згідно зі статтями 6, 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін та погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вимоги про визнання такого правочину недійсним можуть заявлятися як сторонами правочину, так і будь-якою заінтересованою особою в разі, якщо таким правочином порушено її права чи законні інтереси.

Отже, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені.

Виходячи з наведених приписів, позивач, звертаючись із даним позовом до суду з вимогою про визнання недійсним договору, зобов`язаний довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних наслідків.

Задоволення судом позову можливе за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту (зокрема, шляхом визнання недійсним правочину).

Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність порушеного права, за захистом якого особа звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).

За наведених обставин, позивачем не доведено належними доказами наявності у нього порушеного права щодо предмета позову в даній справі та існування передбачених приписами ст. 203 Цивільного кодексу України обставин, які в силу ст. 215 Цивільного кодексу України є підставами для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги.

Суд також звертає увагу позивача на той факт, що наразі первісний договір купівлі-продажу техніки та комплектуючих від 15 травня 2019 року є дійсним, а отже на нього поширюються правила ст.204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину, поки зворотнє не буде доведено в суді. Якщо позивач вважає, що договір купівлі-продажу не укладався або він є недійсним, він не позбавлений права оспорити його в судовому порядку, а не оспорювати договір про відступлення права вимоги за ним.

З огляду на викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановлені рішеннями в цивільних справах обставини, суд приходить до висновку про відсутність визначених законом підстав для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітбудінвест АК» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Печерськ Девелоп» про визнання правочину недійсним, внаслідок необґрунтованості позовних вимог.

Як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення в рішенні суду, питання вичерпності висновків суду, суд виходить з того, що у справі, що розглядається в даному провадженні, учасникам спору в рішенні було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.

Щодо інших доводів сторін, викладених у заявах по суті справи, суд зазначає, що у п. 23 Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 (заява №63566/00) «Пронін проти України» зазначено, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.(ч.1 ст. 209 ЦПК України)

Виходячи з положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд відносить судові витрати по сплаті судового збору за рахунок позивача у сплаченому при зверненні до суду розмірі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 202, 203, 204, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 141, 200, 247, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітбудінвест АК» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Печерськ Девелоп» про визнання правочину недійсним, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складений та підписаний 28 травня 2026 року.

С у д д я: І.В.Коваленко