Рішення від 25 червня 2026 р. у справі №753/752/25 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/752/25

провадження № 2-а/753/80/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2026 року Дарницький районний суд міста Києва під головуванням судді Осіпенко Л.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Петрової Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі судових засідань в приміщенні Дарницького районного суду міста Києва адміністративну справу

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Харченко О.О., звернувся до суду з позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та просить суд поновити процесуальний строк на оскарження постанови.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12.11.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковником ОСОБА_2 було винесено постанову за № 501 у справі про адміністративне правопорушення, згідно якої його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення, у вигляді штрафу, у розмірі 1 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 25 500,00 грн.

В оскаржуваній постанові відповідачем вказано, що 12.11.2024 року під час проведення заходів оповіщення працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 та перевірки документів працівниками НПУ на території АДРЕСА_1 , а саме, по вул. Залізничне шосе, біля ст. метро «Видубичі», ОСОБА_1 було вручено повістку № 8/12.11 від 12.11.2024 року для проходження ВЛК о 18 год. 00 хв. 12.11.2024 року. ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 , де заявив про відмову від проходження військово-лікарської комісії. Працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 йому ще раз було запропоновано пройти ВЛК на підставі отриманої повістки, направлення № 1712 від 12.11.2024 року та картки обстеження та медичного огляду. Від проходження ОСОБА_1 вдруге відмовився, про що написав заяву від 12.11.2024 року, внаслідок чого було складено акт про відмову в проходженні військово-лікарської комісії від 12.11.2024 року.

Водночас позивач стверджував, що 12.11.2024 року не визнав вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. 12.11.2024 року працівники ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно зупинили його для перевірки документів, але в подальшому безпідставно та силоміць посадили до автомобільного буса та доставили до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Працівники ІНФОРМАЦІЯ_1 протягом всього дня намагалися змусити його пройти ВЛК, проте він наполягав, що не має при собі медичних документів, які б підтвердили стан його здоров`я, та наполягав аби йому видали повістку для проходження ВЛК на законних підставах та у встановленому законом порядку.

Водночас позивач зазначив, що 12.11.2024 року ніякої повістки, йому вручено не було. Стверджував, що працівники ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Києві погрожували йому, здійснювали психологічний тиск та фактично змусили написати заяву про відмову від проходження ВЛК. Перебуваючи у емоційному хвилюванні, під тиском працівників вищезазначеного ІНФОРМАЦІЯ_7, він не міг адекватно усвідомлювати наслідки своїх дій та вчинків. Під час розгляду справи, він неодноразово зазначав, що хоче скористатися своїм правом на правову допомогу адвоката, що було повністю проігноровано.

Крім того, до постанови не долучені докази, такі які фото- і відеозаписи, а також покази свідків. Позивач також зазначає, що йому не було роз`яснено його конституційні права, а протокол про адміністративне правопорушення було складено без його участі, оскільки його було зачинено на ключ у кабінеті, де він незаконно утримувався. В подальшому, копію постанови йому взагалі вручено не було, він отримав її лише у відповідь на повторний запит адвоката.

З огляду на все вищевикладене, просить суд: 1) скасувати постанову № 501 від 12.11.2024 року, про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 25 500,00 грн.; 2) стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_3 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 211,20 грн. на його користь (а.с. 1-67).

16.07.2025 року представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_6 звернувся до суду з відзивом на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що під час перевірки документів, позивачем ОСОБА_1 був пред`явлений паперовий військово-обліковий документ, у відповідності до якого остання дата проходження ВЛК була зазначена 26.08.2015 року. Внаслідок цих обставин, позивачу було вручено повістку, на якій він проставив свій підпис та він добровільно прослідував до ІНФОРМАЦІЯ_1 на проходження ВЛК.

Позивач відмовився від проходження ВЛК про що власноруч написав заяву. Саме на підставі цієї заяви було складено акт про відмову у проходженні ВЛК від 12.11.2024 року. Акт було підписано двома свідками. З огляду на викладене, вважає позовні вимоги необґрунтованими (а.с. 119-142).

25.09.2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Харченко О.О. звернулась до суду з відповіддю на відзив, в якій підтримала позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування зазначила, що відповідач не долучає до матеріалів справи відеозаписи з нагрудних камер, як докази правомірності його дій щодо складення протоколу. Крім того, у акті про відмову в проходженні військово-лікарської комісії позивач письмово вказав таке: «Я не відмовляюся пройти ВЛК, але не можу пройти його, тому що не маю при собі всіх медичних документів, які підтверджують мої захворювання. Я маю захворювання голови, прошу співробітників ІНФОРМАЦІЯ_7 надати мені повістку, щоб я мав змогу підготуватися та належним чином пройти ВЛК. Мені не роз`яснили мої конституційні права». Вказане свідчить про те, що позивач фактично не відмовлявся від проходження ВЛК, а просив надати йому час для збору необхідних документів.

Крім того вважає, що покази свідків не можна вважати як належним доказом, оскільки вони є зацікавленими особами, працівники ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 155-159).

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 08.04.2025 року в адміністративній справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін (а.с. 73).

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Харченко О.О. підтримала позов з підстав, викладених у ньому та просила суд його задовольнити, в подальшому звернулась до суду із заявою про розгляд справи без її участі та без участі позивача.

У судове засідання представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

На підставі ч. 4 ст. 229 КАС України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини.

В матеріалах справи № 501 про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, заведену в ІНФОРМАЦІЯ_4 міститься заява ОСОБА_1 від 12.11.2024 року, в якій зазначено про відмову від проходження військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Зі змісту зазначеної заяви вбачається, що вона містить відмітку про те, що текст заяви написаний власноручно заявником. Водночас сам текст заяви виконаний друкованим способом, а власноручно заявником проставлено лише підпис.

Того ж дня, 12.11.2024 року старшим офіцером мобілізаційного відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , в присутності свідків: солдат взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , дільничий офіцер поліції ОСОБА_7., складено акт про відмову в проходженні військово-лікарської комісії ОСОБА_1 (а.с. 137).

Як вбачається зі змісту акту, ОСОБА_1 заявив: «Я не відмовляюся пройти ВЛК, але не можу пройти його, тому що не маю при собі всіх медичних документів, які підтверджують мої захворювання. Я маю захворювання голови, прошу співробітників ІНФОРМАЦІЯ_7 надати мені повістку, щоб я мав змогу підготуватися та належним чином пройти ВЛК. Мені не роз`яснили мої конституційні права».

Підпис позивача ОСОБА_1 на акті про відмову в проходженні військово-лікарської комісії відсутній.

12.11.2024 року офіцером адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 старшим лейтенантом ОСОБА_5 складено протокол № 501 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 129).

Як вбачається зі змісту протоколу № 501 від 12.11.2024 року, 12.11.2024 року під час проведення заходів оповіщення працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 та перевірки документів працівниками НПУ на території АДРЕСА_1 , а саме вул. Залізничне шосе, біля ст. метро «Видубичі», гр. ОСОБА_1 працівники ІНФОРМАЦІЯ_1 вручили повістку № 8/12.11 від 12.11.2024 року для проходження ВЛК о 18 год. 00 хв. 12.11.2024 року. Гр. ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 , де заявив про відмову від проходження військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 12.11.2024 року. Працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 йому ще раз було запропоновано пройти ВЛК на підставі отриманої повістки № 8/12.11 від 12.11.2024 року, направлення № 1712 від 12.11.2024 року та картки обстеження та медичного огляду, від проходження якої гр. ОСОБА_1 відмовився, про що написав заяву від 12.11.2024 року, та було складено акт про відмову в проходженні військово-лікарської комісії від 12.11.2024 року.

З урахуванням зазначених обставин гр. ОСОБА_1 підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а сам за відмову від проходження медичної комісії, що вчинено в особливий період. Факт вчиненого правопорушення підтверджують свідки.

Гр. ОСОБА_1 роз`яснено та повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 22 год. 00 хв. 12.11.2024 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 , кабінет № НОМЕР_2.

Пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу особою, яка притягається до адміністративної відповідальності: «Відмовляюсь від проходження ВЛК по причині, що при мені немає всіх необхідних документів про стан мого здоров`я 12.11.2024 року».

Протокол містить підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (а.с. 129).

Доказів того, що протокол № 501 від 12.11.2024 року вручено позивачу ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

Крім того, матеріали справи не містять копії повістки, яку було вручено ОСОБА_1 про необхідність з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_1 , кабінет № НОМЕР_2 о 22 год. 00 хв. 12.11.2024 року.

Того ж дня, 12.11.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковником ОСОБА_2 розглянуто матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за результатом чого складено постанову № 501 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 12.11.2024 року (а.с. 15-16, 138).

Як зі змісту постанови № 501 від 12.11.2024 року, 12.11.2024 року під час проведення заходів оповіщення працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 та перевірки документів працівниками НПУ на території АДРЕСА_1 , а саме вул. Залізничне шосе, біля ст. метро «Видубичі», гр. ОСОБА_1 працівники ІНФОРМАЦІЯ_1 вручили повістку № 8/12.11 від 12.11.2024 року для проходження ВЛК о 18 год. 00 хв. 12.11.2024 року. Гр. ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 , де заявив про відмову від проходження військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 12.11.2024 року. Працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 йому ще раз було запропоновано пройти ВЛК на підставі отриманої повістки № 8/12.11 від 12.11.2024 року, направлення № 1712 від 12.11.2024 року та картки обстеження та медичного огляду, від проходження якої гр. ОСОБА_1 відмовився, про що написав заяву від 12.11.2024 року, та було складено акт про відмову в проходженні військово-лікарської комісії від 12.11.2024 року.

Гр. ОСОБА_1 не визнав вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи, начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 присутні достатні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме: відмовився від проходження медичної комісії, тим самим порушив вимоги ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що вчинено в особливий період.

За результатами розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення позивача ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу, у розмірі 1 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 25 500,00 грн.

Проаналізувавши оскаржувану постанову, суд дійшов до висновку, що в ній відсутні відомості про те, що позивач ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Частиною 1 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частино 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлена відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - у виді накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Засади оборони України, а також повноваження органів державної влади, основні функції та завдання органів військового управління, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, обов`язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб, права та обов`язки громадян України у сфері оборони визначаються Законом України «Про оборону України».

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено: особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оборону України» громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (надалі по тексту Закон № 3543-XII).

Згідно ст. 1 Закону № 3543-ХІІ особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій;

оповіщення - доведення сигналів і повідомлень (директив, розпоряджень) до органів військового управління, центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та населення про оголошення мобілізації, виклик громадян до ІНФОРМАЦІЯ_7, а також вручення (надсилання) повісток громадянам.

Відповідно до абз.1 ч. 1 ст. 22 Закону № 3543-ХІІ громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_7 у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Згідно ч. 3 ст. 22 Закон № 3543-ХІІ у разі отримання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_7 громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Відповідно до п. 15 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 (надалі по тексту Постанова № 560) керівники районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_7 з набранням чинності Указом Президента України про оголошення (продовження) мобілізації та/або з отриманням розпорядження відповідного керівника з визначеними строками та обсягами призову резервістів та військовозобов`язаних:

здійснюють оповіщення резервістів та військовозобов`язаних у складі груп оповіщення, до складу яких залучаються представники структурних підрозділів районних, міських держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів міських, селищних, сільських рад, підприємств, установ, організацій, представники районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_7 і поліцейські.

Згідно п. 20 Постанови № 560 з оголошенням мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: резервісти та військовозобов`язані, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти ІНФОРМАЦІЯ_7 у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти СБУ - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів - за викликом керівників відповідних підрозділів.

За викликом районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_7 (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (ІНФОРМАЦІЯ_7), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби (п. 21 Постанови № 560).

Згідно п. 35 Постанови № 560 представники, уповноважені вручати повістки, здійснюють оповіщення громадян як самостійно, так і у складі груп оповіщення.

Вручення повісток резервістам та військовозобов`язаним здійснюється цілодобово за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання, роботи, навчання, у громадських місцях, громадських будинках та спорудах, місцях масового скупчення людей, ІНФОРМАЦІЯ_7, на пунктах пропуску (блок-постах), пунктах пропуску через державний кордон України.

Під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником ІНФОРМАЦІЯ_7 або поліцейським (п. 40 Постанови № 560).

Відповідно до підпункту 1 п. 41 Постанови № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_7 або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки.

Згідно п. 47 Постановим № 560 у разі відмови резервіста або військовозобов`язаного від отримання повістки представником, який уповноважений вручати повістки, складається акт відмови від отримання повістки, який підписується не менш як двома членами групи оповіщення. Акт відмови від отримання повістки оголошується громадянину. Акт відмови від отримання повістки подається керівнику районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_7 для вжиття заходів до притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності. Акт відмови від отримання повістки реєструється в районному (міському) ІНФОРМАЦІЯ_7.

Зазначені норми чинного законодавства передбачають обов`язок громадян України з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, при цьому належним підтвердженням оповіщення особи у разі вручення повістки є особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки, а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки.

Разом з тим, Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджений Постановою КМУ №560 від 16.05.2024 року, не передбачає, що належним підтвердженням оповіщення є лише зазначення у протоколі про адміністративне правопорушення дати та часу розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом встановлено, що у матеріалах адміністративної справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт вручення позивачу ОСОБА_1 повістки на 12.11.2024 року на 22 год. 00 хв. або його ознайомлення з її змістом.

Будь-яких відеозаписів, які б підтверджували факт відмови ОСОБА_1 від отримання повістки, відповідачем суду не надано.

Також матеріали справи не містять належних та допустимих доказів надсилання спірної повістки ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку. Зокрема, відповідачем не надано поштових квитанцій, описів вкладення, повідомлень про вручення, відомостей про повернення поштового відправлення або інших документів, які б підтверджували факт направлення повістки позивачу у встановленому законом порядку.

Крім того, відсутні будь-які докази того, що позивач був належним чином повідомлений про надходження на його адресу поштового відправлення чи був обізнаний про необхідність його отримання.

Крім того, оскаржувана постанова № 501 від 12.11.2024 року взагалі не містить посилання на номер та дату повістки, яку працівники ІНФОРМАЦІЯ_1 12.11.2024 року намагалися вручити позивачу і не вказано, яка дата виклику була у цій повістці, не зазначено на яку дату та час викликався ОСОБА_1 , яким чином і коли йому було вручено повістку.

Отже, оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення винесена за відсутності належних та допустимих доказів відмови позивача від отримання повістки.

Оскільки позивач не був належним чином оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення.

З наявних матеріалів справи вбачається, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відповідачем не доведена, оскільки відсутні будь-які докази того, що останній був належним чином оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 12.11.2024 року на 22 год. 00 хв.

Враховуючи встановлені судом обставини суд приходить до висновку про відсутність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому, відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18.03.2020 у справі № 543/775/17, провадження № 11-1287апп18, у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Розмір судового збору за подання позовної заяви складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Під час вирішенні питання про розподіл судових витрат суд установив, що процесуальні витрати позивача складаються із суми сплаченого ним судового збору у розмірі 605,60 гривень.

Отже, оскільки позов підлягає задоволенню, з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у сумі 605,60 гривень.

Керуючись ст. 6, 8, 9, 77, 242-246, 268, 286 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову № 501 про накладення адміністративного стягнення від 12.11.2024 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25 500 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 .

Суддя: Осіпенко Л.М.