Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №466/12436/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 466/12436/24 пров. № А/857/27988/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді : Кухтея Р.В.,

суддів : Боршовського Т.І., Носа С.П.,

з участю секретаря судового засідання : Чупіль Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 30 квітня 2026 року (ухвалене головуючим-суддею Невойта П.С. в порядку ч.4 ст.229 КАС України у м. Львові) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування рішення,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідач), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_4 ), в якому просив скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення №629 від 26.11.2024, а провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити.

Позов мотивований тим, що оспорювана постанова не містить посилання на конкретну норму, яку він ніби порушив. Також заперечує сам факт існування повістки, по якій він мав з`явитися до ТЦК, оскільки перед накладенням штрафу за скеруванням відповідача він проходив обстеження у медичному закладі та був визнаний обмежено придатним. Вказує, що уточнення військово-облікових даних він здійснив вчасно 19.05.2024 через центр надання адміністративних послуг/електронний кабінет. Повістка №371668 стосувалася лише виклику для уточнення даних, які вже були уточнені вчасно і доступні відповідачу із доступних для нього бази даних. Повістка не відповідає правилам оформлення, оскільки містить назву неіснуючого ТЦК, не відповідає правилам оформлення в частині підписання її особою ОСОБА_2 , як керівником ТЦК, який таким не є, а дійсним керівником являється ОСОБА_3 . Також у повістці вказана неповна адреса. Повідомлення Укрпошти про залишення рекомендованого листа не відповідає встановленим правилам надання послуг поштового зв`язку, оскільки не містить відмітки “Повістка ТЦК”.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 30.04.2026 у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та ухвалити постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає аналогічгі обставини, якими обґрунтовував свої позовні вимоги.

Відповідачі не скористалися правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Відтак, в контексті положень ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. При цьому, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вважає за можливе провести апеляційний розгляд за відсутності сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що постановою ІНФОРМАЦІЯ_5 №629 від 26.11.2024 позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.2101 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25500 грн.

За змістом оспорюваної постанови, громадянину ОСОБА_1 05.10.2024 за адресою : АДРЕСА_1 була направлена повістка рекомендованим листом через Укрпошту, з явкою на прибуття в ІНФОРМАЦІЯ_3 на 11:00 год 16.10.2024, з метою проходження медичного огляду та уточнення військово-облікових даних, проте він не з`явився, причин які б були поважними, не повідомив, чим порушив вимоги ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Вважаючи протиправною оспорювану постанову, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з вимогою про її скасування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у разі отримання повістки про виклик до ТЦК та СП громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк. Суд врахував, що за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів сформована повістка №371668 на ім`я ОСОБА_1 для прибуття у ІНФОРМАЦІЯ_3 на 11 год 00 хв 16.10.2024. При цьому, лише 26.11.2024 позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_5 (доставлений працівниками поліції), де і було складено протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.2101 КУпАП, неприбуття за викликом територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце визначені у повістці. Суд також виходив з того, що позивачу була надана можливість надати свої пояснення чи заперечення щодо вказаного правопорушення, зауваження чи заперечення до змісту протоколу. Позивач своїм правом скористався та вказав, що зі змістом складеного протоколу не погоджується, оскільки не був належним чином повідомлений про необхідність прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Проте, колегія суддів вважає, що до висновку про правомірність оспорюваної постанови суд першої інстанції прийшов неповно з`ясувавши всі обставини справи та не надавши правової оцінки всім доводам позивача, виходячи з наступного.

Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, які викладені в оскаржуваному рішенні, однак звертає увагу на те, що судом залишено поза увагою довід позивача про непропорційність дій відповідача при визначенні максимального розміру штрафу.

Перш за все колегія суддів враховує те, що зідно наявного в матеріалах справи протоколу про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 2101 КУпАП, позивач прибув о 9 год 50 хв до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Розгляд справи вже було призначено на 10 год 15 хв та відносно позивача винесено оспорювану постанову.

Загальні правила накладення стягнення за адміністративне правопорушення встановлені ст.33 КУпАП.

При цьому, колегія суддів зазначає, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 1322 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (ч.1 ст.33 КУпАП).

Аналізуючи норми ст.33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення суб`єкт владних повноважень повинен встановити наявність всіх обставин (характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність).

Колегія суддів ставить під сумнів можливість за проміжок часу з 9 год 50 хв до 10 год 15 хв встановити ІНФОРМАЦІЯ_3 всі вищевказані обставини, передбачені ст.33 КУпАП.

Більше того, на думку колегії суддів, вказані обставини відповідачем взагалі не встановлювались, а зазначення у постанові про те, що позивач не визнав вини та про те, що помякшуючі та обтяжуючі обставини не встановлені, не свідчить про те, що відповідач виконав обов`язок, визначений статтею 33 КУпАП.

Відповідачем також не розглядалося питання наявності у позивача поважних причин неявки до ТЦК та СП на виклик за повісткою, що й виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч.1 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які сумніви та протиріччя, які виникають при розгляді адміністративного позову про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення суд тлумачить на користь особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, дотримуючись закріплених у ст.62 Конституції України гарантій.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини”, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) як джерела права.

У рішенні по справі “Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії” ЄСПЛ зазначив, що пункт 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.

Отже, на підставі відповідної практики ЄСПЛ можливо зробити однозначний висновок, що суд не має права перебирати на себе функцію обвинувачення у справах про адміністративні правопорушення, які в розумінні Конвенції прирівнюються до кримінального провадження, оскільки в такому випадку суд перестає бути незалежним та неупередженим органом з розгляду спорів, що є безумовним порушенням зазначеним у ст.6 Конвенції в частині права кожного на справедливий суд. В цьому суд позбавлений можливості самостійно здійснювати збір додаткових доказів, що підтверджували б або спростовували б вину правопорушника, а отже судовий розгляд здійснюється на підставі наданих суду матеріалів.

Згідно статті 248 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

Відповідно до ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право : знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно статті 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Згідно ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень .

Колегія суддів зазначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, в тому числі серед іншого, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно, безсторонньо (неупереджено) (п.3, 4, 5 ч.2 ст.2 КАС України).

Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів виснуває, що застосування відповідачем максимального розміру штрафу відбулося без обґрунтувань та без з`ясування всіх обставин справи, недобросовісно та упереджено, оскільки протилежного суду доведено не було.

Відповідач не довів суду, у чому полягав такий поспіх розгляду справи через 25 хв після складання протоколу і чому позивач після його складання був відсутній при розгляді справи.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначений ст.268 КАС України.

Так, відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевим загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За встановлених судом обставин адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення слід задовольнити частково, оспорювану постанову скасувати і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи), який повинен повністю та об`єктивно дослідити всі обставини справи з дотриманням критеріїв, закріплених у статті 2 КАС України.

З огляду на прийняте судом рішення про направлення справи на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи), у задоволенні позову про закриття справи належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 30 квітня 2026 року по справі №466/12436/24 скасувати та ухвалити постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування рішення задовольнити частково.

Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №629 від 26 листопада 2024 року і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи) - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей

судді Т. І. Боршовський

С. П. Нос

Повне судове рішення складено 26.06.26