Постанова від 25 червня 2026 р. у справі №380/17657/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/17657/25 пров. № А/857/7618/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Мандзія О.П.,

Суддів: Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року у справі №380/17657/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

суддя у І інстанції – Кухар Н.А.,

дата ухвалення рішення – 11.12.2025,

місце ухвалення рішення – м. Львів,

дата складення повного тексту рішення – не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі – апелянт, відповідач) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно не перераховано призначене ОСОБА_1 пенсійне забезпечення з 01.03.2025, а саме відповідачем відмовлено у перерахунку пенсії з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення за повні фактичні календарні місяці з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Позивач вважає такі дії відповідача порушенням його прав на належний розмір пенсії, яке полягало у самостійному, безпідставному та протиправному обмеженню розміру пенсійної виплати. Позивач вважає дії відповідача протиправними та такими, що порушують право позивача на належний соціальний захист, у зв`язку з чим звернувся до суду із цим позовом.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року у справі №380/17657/25 позов задоволено: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо визначення середньомісячної суми щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії при обчисленні, призначеної ОСОБА_1 , пенсії за вислугу років. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01 березня 2025 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням положень абзацу четвертого пункту 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб з урахуванням середньомісячної суми щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії у відповідності до довідки військової частини НОМЕР_1 від 05.03.2025 №119 за останні 9 місяців військової служби, з урахуванням раніше виплачених сум.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, оскільки вважає, що вказане судове рішення прийняте з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що ні позивач, ні її адвокат не звертались в Головне управління зі зверненнями чи скаргами щодо невірного призначення пенсії чи її обрахунку.

Зазначив, що відсутнє будь яке рішення чи відповідь на звернення позивача з питань предмету спору які б могли бути оскаржені в суд в порядку ст. 19 КАС України

Апелянт просив скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.12.2025 у цій справі та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

За приписами ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі = КАС України) справа розглядається у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується письмовими доказами, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ у Львівській області та з 01.03.2025 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі 70% грошового забезпечення.

Згідно довідки військової частини Військової частини НОМЕР_1 від 05.03.2025 №119 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії для обчислення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виданої на колишнього військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_1 зазначено щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії за 9 місяців, а саме за період з червня 2024 року по лютий 2025 року.

Як слідує з матеріалів справи, а саме перерахунку пенсії станом на 01.03.2025 пенсія позивачу за вислугу років призначена, зокрема, з урахуванням середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці.

Позивач не погоджується з розрахунком його пенсії, зокрема, обрахунком середньомісячної суми щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, здійсненим відповідачем. На думку позивача, розмір грошового забезпечення протиправно враховано відповідачем не за останній період військової служби з червня 2024 року по лютий 2025 року (9 місяців).

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що відповідач врахував періоди, які не є «місяцями служби» у розумінні пункту 7 Порядку №393, і які не можуть бути включені до формули обчислення середнього розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів керується таким.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262- ХІІ (далі по тексту - Закон України №2262-ХІІ).

Згідно частини 3 статті 43 Закону №2262-ХІІ пенсії особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, оклади та/чи доплати за військове (спеціальне) звання, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку (доплату) за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 17-1 Закону №2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсії особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (далі Порядок), дія якого поширюється і на осіб Державної кримінально-виконавчої служби.

Пунктом 7 Порядку встановлено загальний порядок обчислення розміру пенсії, у тому числі порядок обчислення розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

Згідно абз. 1-2 пункту 7 Порядку, пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів:

-відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням;

-щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що для обчислення пенсії базою розрахунку є дві складові: 1) розмір грошового забезпечення (враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним званням) та 2) розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій за останні 24 календарні місяці служби, що передують даті, визначеній наказом про звільнення.

У словосполученні "24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням" слово "підряд" вказує на відсутність перерви в службі, тобто особа перед звільненням відслужила безперервно не менше як 24 календарні місяці.

Аналіз абзаців 3,4 Постанови № 393 свідчить про те, що розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, з якого обчислюється пенсія визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням, а в разі, якщо перед звільненням особа не прослужила безперервно 24 календарні місяця, середньомісячна сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення загальної суми таких видів грошового забезпечення за останні фактичні місяці служби підряд перед звільненням на кількість таких місяців.

Пунктом 7 Порядку № 393 чітко встановлено алгоритм обчислення розміру пенсії, якщо особа на час звільнення має менше ніж 24 календарні місяці служби.

Згідно абз. 3 для осіб, які звільнені із служби у 2008 році та пізніше або які померли (загинули) в зазначений період і на час звільнення (смерті) мають менш як 24 календарні місяці служби (крім осіб, виплата грошового забезпечення яким провадилася на умовах і в порядку, визначених постановами Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2005 року № 748, від 3 вересня 2005 року № 865, від 9 березня 2006 року № 268 і від 15 листопада 2006 року № 1588), середньомісячна сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення загальної суми таких видів грошового забезпечення за останні фактичні місяці служби підряд перед звільненням (смертю) починаючи з січня 2008 року на кількість таких місяців.

Отже, вказаний порядок чітко визначає, якщо особа має менше ніж 24 календарні місяці служби перед звільненням, то середньомісячна сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення загальної суми таких видів грошового забезпечення за останні фактичні місяці служби підряд перед звільненням. Зазначений порядок не містить вказівок щодо додавання середньомісячних сум щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії за декілька періодів військової служби, а містить лише вказівку щодо врахування останнього періоду звільнення зі служби.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач, здійснюючи обчислення пенсії позивачу, призначеної 01.03.2025, при визначенні середньомісячного розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії: здійснив поділ загальної суми таких виплат за період з червня 2024 по лютий 2025, тобто за 24 календарні місяці, що передували звільненню (28.02.2025); включив до розрахунку календарні місяці, коли грошове забезпечення не нараховувалося; єдиний соціальний внесок не сплачувався.

Відтак, відповідач врахував періоди, які не є «місяцями служби» у розумінні пункту 7 Порядку №393, і які не можуть бути включені до формули обчислення середнього розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

Фактично ЄСВ за позивача було сплачено лише за дев`ять повних календарних місяців фактичного проходження служби перед звільненням – в лютому 2025 року. Саме вказані місяці могли бути враховані при визначенні середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення. Включення до розрахунку місяців, за які не нараховувалося грошове забезпечення та не сплачувався ЄСВ, призвело до необґрунтованого заниження розміру середньомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а відтак - до неправильного визначення розміру пенсії позивача.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року у справі №380/17657/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. П. Мандзій

судді Л. Я. Гудим

В. Я. Качмар