Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №500/5130/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року Справа № 500/5130/25 пров. № А/857/15813/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача – Качмара В.Я.,

суддів – Гудима Л.Я., Онишкевича Т.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року (суддя Баб`юк П.М., м. Тернопіль), -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі Головне управління), в якому просив:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління від 13.11.2024 № 0898614-2411-1918-UA61040130000085402 (далі ППР-1), яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нерухомості в сумі 47085,00 грн;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління від 05.04.2025 № 0290422-2407-1918-UA61040130000085402 (далі ППР-2), яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нерухомості в сумі 111434 грн 50 коп.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року визнано неповажними підстави поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог. Позовну заяву в частині позовних вимог, що стосується оскарження ППР-1 залишено без розгляду.

Заяву Головного управління про закриття провадження в частині позовних вимог задоволено. Закрито провадження у справі в частині визнання протиправним та скасування ППР-2 на підставі пункту 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС).

Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування ППР-1.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки в іншій частині - щодо закриття провадження в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування ППР-2 ухвала суду першої інстанції фактично не оскаржується, суд апеляційної інстанції не надає правової оцінки щодо цієї частини судового рішення.

У доводах апеляційної скарги позивач, серед іншого вказує, що питання дотримання строку звернення до суду та поважності причин його пропуску мало бути належним чином вирішене судом першої інстанції у межах процедури, встановленої статтею 123 КАС. Якщо ж суд дійшов висновку про неповажність наведених у поданій заяві причин, він не був вправі одразу застосовувати остаточний негативний процесуальний наслідок у вигляді залишення позову без розгляду, оскільки частина перша статті 123 КАС прямо передбачає інший механізм: залишення позову без руху та надання особі десятиденного строку для подання заяви про поновлення строку або зазначення інших підстав для його поновлення.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає судове рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), зважаючи на те, що клопотання від учасників справи про розгляд справи за їх участю відсутні, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Залишаючи позовну заяву без розгляду в частині позовних вимог, що стосується оскарження ППР-1, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач звернувся до суду поза межами встановленого законом строку, а підстави, наведені у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду, визнано неповажними.

Такі висновки суду першої інстанції зроблені з порушенням норм процесуального права з таких міркувань.

За приписами частини першої статті 122 КАС позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 122 КАС для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У частині третій статті 122 КАС визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Умовою прийнятності позовної заяви до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 160, 161 КАС, а також дотримання строків звернення до суду, обов`язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї та у разі пропуску строку звернення до суду, подання відповідного клопотання про його поновлення, доказів поважності причин його пропуску.

Згідно із пунктами 3, 5 частини першої статті 171 КАС суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Частиною першою статті 169 КАС передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, встановлюється спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Згідно з частиною шостою статті 161 КАС у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій. Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Установлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Процесуальні норми КАС, якими врегульовано перебіг строків звернення до суду, визначають, що перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів і не пов`язує їх з моментом, коли особа почала вважати, що діями, рішеннями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень ці права чи інтереси порушено.

День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Якщо цей день встановити точно неможливо, то його строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).

Конституційний Суд України у рішенні № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначив, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Отже, право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Це насамперед обумовлене специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду для вирішення спору, відносини стають стабільними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Водночас пропуск строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для залишення позову без розгляду чи повернення позовної заяви особі, яка її подала, оскільки процесуальним законодавством передбачено можливість визнання судом причини пропуску таких строків поважними і в такому випадку справа розглядається та вирішується в порядку, встановленому КАС.

Так, за приписами частини першої статті 121 КАС суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання позовної заяви здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду із позовом.

Наслідки пропуску строку звернення до суду визначені статтею 123 КАС.

Відповідно до частини першої статті 123 КАС у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з частиною другою статті 123 КАС якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, системний аналіз положень статті 123 КАС дає підстави для висновку, що звернення до адміністративного суду з позовом після закінчення строків, установлених законом, не має безумовним наслідком повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.

Так, статтею 123 КАС передбачено, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача є надання можливості останньому скористатись можливістю подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини поважності пропущеного строку, аніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними.

Отже, вказані правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі (частини третя та четверта статті 123 КАС).

Таким чином, суд першої інстанції повинен був вжити всіх заходів щодо надання можливості позивачу звернутися із відповідною заявою про поновлення пропущеного строку та навести інші причини поважності пропущеного строку.

Утім, зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції не надав можливості позивачу обґрунтувати підстави поважності пропуску строку звернення до суду.

Матеріали справи не містять процесуальних рішень щодо надання можливості позивачу скористатися правом подати заяву, в якій вказати інші причини поважності пропуску строку звернення до суду.

Так, ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, а ухвалою цього суду від 20 лютого 2026 року визнано неповажними підстави поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, залишено без розгляду позовну заяву в частині позовних вимог, що стосується оскарження ППР-1.

З огляду на наведене, передчасним є залишення вказаних позовних вимог без розгляду з мотивів відсутності підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду, оскільки обов`язковою умовою для застосування частини третьої статті 123 КАС є залишення позовної заяви без руху за правилами частини першої цієї ж статті.

На неможливість залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду без надання позивачеві можливості заявити клопотання про поновлення такого строку, Верховний Суд указував у постановах від 11 лютого 2021 року у справі №140/2046/19, від 10 червня 2020 року у справі №620/1715/19, від 23 вересня 2020 року у справі №640/5645/19, від 03 грудня 2020 року у справі №817/660/18, від 17 березня 2021 у справі №160/3092/20, від 18 березня 2021 у справі №640/23204/19, від 20 квітня 2021 року у справі №640/17351/19, від 14 липня 2022 року №380/10649/21, від 09 червня 2022 року у справі №160/15960/20, від 05 травня 2022 року у справі №420/6134/21, від 28 березня 2024 року у справі №460/6314/20, від 12 червня 2026 року у справі № 580/6078/24.

Ураховуючи наведене, апеляційний суд констатує, що суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду в частині оскарження ППР-1, що призвело до ухвалення судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі.

При цьому, вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, суду першої інстанції необхідно надати належну оцінку не лише факту та тривалості стаціонарного лікування позивача, а й наслідкам отриманої ним тяжкої черепно-мозкової травми, проведеного оперативного втручання (трепанації черепа), подальшої тривалої реабілітації, наявності епілепсії та встановленню ІІ групи інвалідності, зокрема, чи створювали зазначені обставини об`єктивні та істотні перешкоди для своєчасного звернення позивача до суду, з урахуванням його фізичного та психоемоційного стану, здатності належним чином усвідомлювати характер порушеного права й вживати заходів для його судового захисту у відповідний період.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 320 КАС підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Відповідно до частини третьої статті 312 КАС у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції в частині оскарження ППР-1 та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 308, 311, 312, 315-317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 13.11.2024 № 0898614-2411-1918-UA61040130000085402 скасувати, справу направити для продовження розгляду в цій частині до суду першої інстанції.

В решті ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар

судді Л. Я. Гудим

Т. В. Онишкевич