Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №140/5526/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/5526/24 пров. № А/857/21130/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді : Кухтея Р.В.,

суддів : Носа С.П., Шевчук С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представниця Машевська Любов Андріївна на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року про відмову у встановленні судового контролю за виконанням судового рішення (постановлену головуючим-суддею Денисюком Р.С. в порядку письмового провадження у м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач), в якому просив визнати протиправною бездіяльності, яка полягає у нездійсненні нарахуванні та виплаті грошового забезпечення позивачу з 30.01.2020 по 12.06.2020 відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі - Постанова №704) при визначенні його посадового окладу і окладу за військовим званням, а також щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років, премії, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень), одноразових додаткових видів грошового забезпечення, а саме : винагороди; допомоги, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року на відповідний тарифний коефіцієнт (але не менше 50% мінімальної заробітної плати на 2020 рік та зобов`язання здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення за вказаний період служби, відповідно до вимог Постанови №704, врахувавши при визначенні посадового окладу і окладу за військовим званням, а також щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років, премії, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень), а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення: винагороди; допомоги шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року на відповідний тарифний коефіцієнт (але не менше 50% мінімальної заробітної плати на 2020 рік) з урахуванням нарахованих та виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 (далі - Порядок №44) по день фактичної виплати, визнати протиправною бездіяльність, яка полягає у ненарахуванні індексації грошового забезпечення за період проходження позивачем військової служби з 10.01.2019 по 12.06.2020 із застосуванням місяця підвищення доходу - березень 2018 року та із нарахуванням щомісячної фіксованої індексації у розмірі 3932,91 грн, з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 (далі - Порядок №1078) та зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період проходження ним військової служби з 10.01.2019 по 12.06.2020, із застосуванням місяця підвищення доходу - березень 2018 року та виплатити її недоотриману частину за виключенням виплаченої частини індексації, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку №44, по день її фактичної виплати, визнати протиправними дії щодо нездійснення перерахунку нарахованої та виплаченої у 2020 році одноразової грошової допомоги у випадку звільнення в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а саме 19 років, врахувавши при визначенні посадового окладу і окладу за військовим званням, а також, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років, премії, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року на відповідний тарифний коефіцієнт (але не менше 50% мінімальної заробітної плати на 2020 рік та стягнення недоплаченої одноразової допомоги у випадку звільнення в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а саме : 19 років у розмірі 49550,00 грн, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку №44, визнати протиправними дії щодо не здійснення перерахунку нарахованої у 2020 році грошової компенсації за 84 дні невикористаної відпустки як учаснику бойових дій та стягнення недоплаченої грошової компенсації як учаснику бойових дій у розмірі 14238,84 грн, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 Порядку №44.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05.09.2024, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2024, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 з 30.01.2020 по 12.06.2020 грошового забезпечення (щомісячних основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення), одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористану відпустку як учаснику бойових дій, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на відповідні тарифні коефіцієнти. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 провести ОСОБА_1 з 30.01.2020 по 12.06.2020 перерахунок грошового забезпечення (щомісячних основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення), одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористану відпустку як учаснику бойових дій, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з Постановою №704 та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо недотримання вимог абзаців третього - шостого пункту 5 Порядку №1078, при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 10 січня 2019 року по 12 червня 2020 року, зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 10 січня 2019 року по 12 червня 2020 року у розмірі 3932,91 грн в місяць, що розраховується як різниця між сумою індексації та розміром підвищення доходу відповідно до абзаців четвертого - шостого пункту 5 Порядку №1078. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

02.05.2025 ОСОБА_1 звернувся до Волинського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі на підставі статті 382 КАС України шляхом зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_4 подати звіт про виконання рішення суду.

Вказана заява мотивована тим, що рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.09.2024 у даній справі не виконано, чим порушено права та законні інтереси позивача.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 у задоволенні заяви було відмовлено.

Не погодившись ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представниця Машевська Л.А., подав апеляційну скаргу, в якій через недостатньо обґрунтовані висновки суду, просить її скасувати та задовольнити подану заяву шляхом встановлення судового контролю та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення у справі, та встановити відповідний строк для цього 15 календарних днів.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що невиконання судового рішення відповідачем в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин та не є належним чином обґрунтованим, сприяє подальшому невиконанню судового рішення, адже в засобах масової формації відсутня інформація про те, що Міністерство оборони України немає належного фінансування для виконання судових рішень.

Відповідач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк.

Згідно п.1 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю, дійшов висновку, що відповідачем вчиняються дії щодо виконання судового рішення від 05.09.2024 по справі №140/5526/24, однак на даний час не виплачені з огляду на відсутність бюджетних асигнувань. Невиконання судового рішення військовою частиною в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Статтею 1291 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно ч.1, 2 ст.382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З аналізу приведених вище процесуальних норм слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.

Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2020 по справі №800/320/17, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.02.2020 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, яка була постановлена окремо від судового рішення.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оскільки рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02.03.2018 понад рік перебувало на виконанні у ВРП, однак на дату розгляду клопотання про встановлення судового контролю виконане не було, Велика Палата Верховного Суду вважає, що у суду першої інстанції були достатні правові підстави для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про його виконання.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду притримується позиції, що вирішення питання про встановлення судового контролю можливе і окремо після ухвалення судового рішення по суті справи внаслідок невиконання такого рішення відповідачем - суб`єкта владних повноважень.

Колегія суддів зазначає, що положення ст.382 КАС України, з урахуванням вимог ст.246 цього Кодексу, якою встановлено вимоги щодо змісту судового рішення, не містять положень, відповідно до яких вирішення питання про встановлення судового контролю за виконанням рішення можливо лише виключно під час постановлення рішення по суті позовних вимог.

Крім того, в наведеній судом першої інстанції висновок, за яким встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, тобто, наділений правом, під час прийняття постанови у справі, жодним чином не свідчить, що такі повноваження не можуть бути реалізовані судом після ухвалення судового рішення по суті спору.

Натомість, положення ст.246 КАС України, в чинній редакції, які визначають вимоги до змісту рішення суду першої інстанції, не містять положень, за яких в резолютивній частині рішення може бути встановлений судом строк для подання суб`єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання судового рішення.

В той же час, виключно за наявності належних та допустимих доказів невиконання відповідачем судового рішення, суд наділяється повноваженнями для застосування ст.382 КАС України в частині встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Колегія суддів зазначає, що 29.01.2025 Волинським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи №813/2025, №814/2025 про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 провести ОСОБА_1 з 30.01.2020 по 12.06.2020 перерахунок грошового забезпечення (щомісячних основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення), одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористану відпустку як учаснику бойових дій, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з Постановою №704, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 10 січня 2019 року по 12 червня 2020 року у розмірі 3932,91 грн в місяць, що розраховується як різниця між сумою індексації та розміром підвищення доходу відповідно до абзаців четвертого - шостого пункту 5 Порядку №1078.

Вказані виконавчі листи звернені до примусового виконання та постановами державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління МЮ від 06.02.2025 відкриті виконавчі провадження ВП № 77071236 та ВП № 77071081.

Згідно ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як передбачено п.1 ч.1 ст.3 Закону №1404-VІІІ, примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №1404-VІІІ, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Вимогами ч.1 ст.13 Закону №1404-VІІІ передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно п.1 ч.3, ч.4 ст.18 Закону №1404-VIII, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, в межах примусового виконання судового рішення державний виконавець перевіряє виконання виконавчого документу, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Тобто, виконання рішення суду, яке набрало законної сили, у першу чергу забезпечується шляхом вчинення дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» та спрямованих на примусове виконання судового рішення.

Як встановлено судом, такі заходи на даний час не вичерпано та виконавче провадження з виконання рішення суду від 05.09.2024 по справі №140/5526/24 триває.

Крім того, як слідує з матеріалів справи, помічником начальника ТЦК та СП з правової роботи – начальником юридичної служби подано начальнику ІНФОРМАЦІЯ_3 рапорт за вх.№99 від 03.01.2025 щодо проведення ОСОБА_1 перерахунку грошового забезпечення на виконання рішення суду від 05.09.2024 по справі №140/5526/24.

ІНФОРМАЦІЯ_2 має потребу у коштах, необхідних для виконання рішень суду станом на квітень 2025 року відповідно до розрахунку потреби в коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за напрямом грошового забезпечення на квітень 2025.

Відтак, відповідачем вчиняються дії щодо виконання судового рішення від 05.09.2024 у справі №140/5526/24, однак на даний час не виплачені з огляду на відсутність бюджетних асигнувань. Невиконання судового рішення військовою частиною в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Враховуючи наведене, на момент розгляду вказаної заяви, судом не встановлено свідомого невжиття відповідачем залежних від нього заходів з метою виконання судового рішення та порушення у зв`язку з цим прав позивача.

Отже, колегія суддів не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення.

Беручи до уваги викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, переглянувши ухвалу суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.09.2024.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала постановлена відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 382 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представниця Машевська Любов Андріївна - залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року про відмову у встановленні судового контролю за виконанням судового рішення по справі №140/5526/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей

судді С. П. Нос

С. М. Шевчук