Рішення від 25 червня 2026 р. у справі №211/247/25 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/247/25

Провадження № 2/211/146/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26 червня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Юзефовича І.О.,

при секретарі Андрійченко А.Ю.,

за участю представника третьої особи Фігурної Л.М.,

третьої особи ОСОБА_1 ,

розглянувши в м. Кривому Розі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання неповнолітніх дітей, треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей Виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті Ради, ОСОБА_1 , -

встановив:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду позовом до ОСОБА_3 про визначення місця проживання неповнолітніх дітей, треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей Виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті Ради, ОСОБА_1 . В позовній заяві посилався на те, що з відповідачкою ОСОБА_3 він зареєстрував шлюб 20.04.2024. Вони з відповідачкою мають спільних дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач подав позовну заяву про розірвання шлюбу з відповідачко. Діти з моменту народження проживають разом з ним за місцем його реєстрації Позивач повністю забезпечує своїх дітей всім необхідним ждя навчання та розвитку. Відповідачка не має постійного місця проживання. Зважаючи на фактичні обставини справи, доцільним і справедливим є визначення місця проживання дітей саме з батьком, що відповідає їх інтересам. Тому позивач просив суд визначити місце проживання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з позивачем по справі за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19.03.2025 відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Відповідач ОСОБА_3 відзив на позов не надала.

Ухвалою суду від 21.07.2025 року справа призначена до розгляду.

В судовому засіданні 14.10.2025 за письмовим клопотанням позивача ОСОБА_2 протокольною ухвалою була залучена в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – ОСОБА_1 .

В судовому засіданні 17.06.2026 протокольною ухвалою було відмовлено в прийняти до розгляду письмове клопотанням позивача ОСОБА_2 про зміну предмета позову, а саме визначити місце проживання дітей разом із бабусею ОСОБА_1 .

Позивач в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

В судове засідання відповідачка не з`явилась, належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.

Представник Служби у справах дітей Виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті Ради заперечувала проти задоволення позову, оскільки позивач перебуває на військовій службі і не проживає в м. Кривий Ріг.

Третя особа - ОСОБА_1 в судовому засіданні просила задовольнити зазначений позов.

Суд дослідивши докази у справі, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що сторони – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 20.04.2024.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про їх народження.

Сторони разом не проживають, про що зазначив в позовній заяві позивач, та в судовому засіданні цей факт підтвердила ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 проходить військову службу в НОМЕР_2 прикордонному загоні ДПСУ з 04.02.2024 і по теперішній час.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (стаття 10 ЦПК України).

У справі, яка розглядається, предметом спору є визначення місця проживання дітей.

У ст.51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За положеннями ст.7 СК України, сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (стаття 7 СК України).

У ст.141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Тлумачення ч.1 ст.161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

У постанові від 17.10.2018р. у справі №402/428/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що «Декларація прав дитини не є міжнародним договором у розумінні Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23.05.1969р. та Закону України від 29.06.2004р. № 1906-IV «Про міжнародні договори України», а також не містить положень щодо набрання нею чинності. У зв`язку із цим Декларація прав дитини не потребує надання згоди на її обов`язковість Верховною Радою України і не є частиною національного законодавства України. Разом із тим положення Конвенції про права дитини про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей».

Відповідно до ч.1 ст.18 Конвенції про права дитини держави–учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави–учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У ч.1 ст.9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави–учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, з огляду на те, що дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним.

У ч.ч.4,5 ст.19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо визначення місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Слід врахувати, що іще до звернення позивача до суду з цим позовом сторони, які проживають окремо, фактично дійшли згоди про те, що діти проживатимуть разом із матір`ю позивача, оскільки позивач ОСОБА_2 проходить військову службу в НОМЕР_2 прикордонному загоні ДПСУ з 04.02.2024 і по теперішній час. Мати дітей не вимагала та не вимагає зміни місця проживання синів, а у справі відсутні докази того, що батько дітей забороняє матері бачитися з дітьми.

З урахуванням встановлених обставин, суд доходить висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, оскільки позивач не довів, що на час звернення до суду з позовом про визначення місця проживання дітей, які фактично проживали і проживають разом із ОСОБА_1 , порушені права позивача.

Щодо розподілу судових витрат, то ч.1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що в задоволенні позову відмовлено, витрати зі сплати судового збору підлягають покладенню на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 19, 141, 153, 161 СК України, ст.ст. 12, 81, 89, 141, 206, 264, 265,280-282, 352,354 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання неповнолітніх дітей, треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей Виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті Ради, ОСОБА_1 - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.О.Юзефович