Рішення від 25 червня 2026 р. у справі №203/1997/23 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

ЄУН 203/1997/23

Провадження №2/932/1513/23

РІШЕННЯ

Іменем України

26.06.2026 Шевченківський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого – судді Салькової В.С.,

за участю секретаря судового засідання Щербаченко А.В.,

позивача ОСОБА_1 , її представника – адвоката Шпигановича Є.А.,

відповідача ОСОБА_2 , її представника – адвоката Індюкової Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування понесених витрат,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції і вимоги позивача, позиція відповідача

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування понесених витрат і в обґрунтування позовних вимог вказала, що вона та її рідна сестра ОСОБА_3 після смерті їхньої матері ОСОБА_4 06.02.2016 набула право на спадкування за заповітом кожна на частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

28.03.2018 вона отримала свідоцтво про право на спадщину на свою квартиру, в цій квартирі вона проживає протягом останніх 30 років.

Її сестра ОСОБА_3 не встигла отримати свідоцтво про право на спадщину на свою частину, оскільки померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Спадкоємицею після її смерті була лише її дочка ОСОБА_5 , яка прийняла спадщину, але не встигла отримати відповідне свідоцтво.

Після смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 її дочка ОСОБА_2 (онука ОСОБА_3 ) 13.09.2021 одержала свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , після чого 17.09.2021 продала квартиру.

З невідомих причин нотаріусом не було видане ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину на частину спільної з неї квартири.

За законом спадщина належить ОСОБА_2 з моменту її відкриття, тобто, з 04.03.2021.

Протягом тривалого часу позивачем як співвласником квартири здійснювалася оплата комунальних послуг. Крім того, протягом 2021 року нею було здійснено поточні ремонтні роботи та суттєво покращено стан квартири та збільшено її ринкову вартість. Відповідачем не було вкладено коштів до поліпшення квартири, нею не сплачувалися комунальні платежі, самостійно надати частину коштів не запропоновувалося.

Позивачем було укладено договір про надання послуг від 27.11.2021 №18 з ТОВ «Будівельна компанія ХХІ вік» для виконання ним ремонтних робіт у квартирі, загальна вартість ремонтних робіт склала 534630,30 грн, яка була сплачена відповідно до умов укладеного договору готівкою декількома платежами з отриманням квитанцій до прибуткового касового ордеру: 02.12.2021 – 140000,00 грн; 21.12.2021 – 140000,00 грн; 02.01.2022 – 114630,00 грн; 14.01.2022 – 140000,00 грн.

З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог загальна сума сплачених нею комунальних послуг становить 91509,91 грн, половина від якої дорівнює 45754,95 грн.

Просила суд стягнути з відповідача на свою користь половину витрачених на ремонт квартири коштів у сумі 267315,15 грн та половину вартості комунальних послуг у розмірі 45754,95 грн, а всього – 313070,10 грн.

У поданому суду відзиві на позов відповідач позовні вимоги не визнала.

Вказала, що позивач намагалася в судовому порядку визнати за собою право власності в порядку спадкування на частину вказаної квартири після смерті її сестри ОСОБА_3 , однак суд відмовив у задоволенні її вимог. Прийнявши спадщину, вона не могла отримати свідоцтво про право на спадщину та оформити право власності на частку квартири, оскільки всі правовстановлюючі документи знаходяться у ОСОБА_1 , яка не хоче їх надавати та чинить перешкоди в реалізації нею права на оформлення спадщини у свою власність.

В червні 2023 року вона звернулася з позовом про визнання права власності в порядку спадкування за законом до суду.

Вона не зареєстрована та не проживає у вказаній квартирі, відповідно, не користується комунальними послугами в ній. Позивач зазначає, зокрема, сплату нею послуг за електро- та водопостачання/водовідведення, вивіз твердих побутових відходів. Ці послуги не є послугами з утримання майна, вони сплачується саме за споживання, чого в її випадку немає. Послуги використовувалися особисто позивачем в міру потреби, при цьому доказів, що отримання цих послуг було необхідним для утримання квартири, не надано. Також відсутні договори, укладені між позивачем та надавачами комунальних послуг.

Витратами на утримання майна є такі, що об`єктивно необхідні для його належного функціонування, і це поняття не охоплює житлово-комунальних послуг.

Оскільки вона не проживає у квартирі, не користується комунальними послугами, підстави стягувати з неї половину їхньої вартості вважає відсутніми.

Щодо витрат на поточний ремонт зазначає, що позивач не зверталася до неї для отримання згоди на проведення ремонту, вона не була обізнана про такі наміри. ОСОБА_1 не надає їй доступу до квартири для користування належною їй частиною майна.

Після проведення ремонту позивач не направляла їй претензії чи вимогу про відшкодування його вартості. Нею не надано доказів, які б підтверджували як первинний стан квартири, так і стан квартири після ремонту. Акт здачі-прийняття робіт містить розбіжності в датах його підписання сторонами, що не дає можливості встановити, коли був розпочатий та завершений ремонт. Також не надано доказів придбання та вартості відповідних матеріалів згідно з переліком підрядника. Оскільки ремонт квартири був виконаний без її згоди, а докази його необхідності відсутні, як само й докази зростання вартості квартири після ремонту, просить відмовити у задоволенні позову.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що відповідач як співвласник квартири з огляду на норми діючого законодавства є споживачем комунальних послуг у належному їй майні. Відсутність у позивача договорів з постачальниками комунальних послуг не може сама по собі звільняти від обов`язку їхньої сплати. Закон покладає на відповідача участь у витратах з утримання квартири, прибудинкової території, витратах на проведення ремонту та своєчасного та в повному обсязі внесення плати за надані комунальні послуги.

Під час почату ремонтних робіт у квартирі позивач не була обізнана про смерть ОСОБА_5 , яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 та яка була обізнана про її намір зробити ремонт у квартирі та надавала згоду на проведення робіт. Про її смерть позивач дізналася в листопаді 2021 рок, коли їй подзвонила відповідач і повідомила про це. Таким чином, на момент початку робіт вона не повинна була звертатися до ОСОБА_2 для отримання відповідної згоди. Щодо відсутності фото-, відеодоказів, висновків експерта про стан квартири, то вона на час здійснення робіт не знала про те, що їй доведеться звертатися з позовом до відповідача, тому не вчиняла дій на отримання цих доказів. Наполягає на задоволенні позову.

ІІ. Заяви (клопотання) та пояснення сторін під час розгляду справи

Стороною позивача 21.11.2025 подана суду заява про збільшення позовних вимог.

Стороною відповідача подавалися суду клопотання про долучення доказів та клопотання про визнання явки сторін обов`язковою.

В судовому засіданні 23.04.2026 представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їхньому задоволенні. До викладеного у позовній заяві та уточненій позовній заяві додав, що оскільки на момент початку ремонтних робіт відповідач не отримала права власності на частку в квартирі, позивач не узгоджувала з нею це питання, між ними наявні тривалі погані відносини. В березні 2021 року ОСОБА_2 подавала заяву про прийняття спадщини після смерті матері, але не отримала свідоцтво, оскільки позивач не дала їй документів на квартиру. Зараз в квартирі ніхто не проживає, позивач мешкає в м. Івано-Франківську, а хто там зареєстрований – йому невідомо. До 2022 року в квартирі мешкала позивач. Хто користувався комунальними послугами в 2023 році – не знає, так само не обізнаний щодо наявності лічильників у квартирі.

Позивачем ОСОБА_1 у засіданні 16.06.2026 пояснене, що вона отримала спадщину у 2016 році, їй невідомо, коли отримала спадщину відповідач. З 2022 року в квартирі мешкає її син, до цього він також іноді там проживав. Він живе окремо від родини та інколи у нього живуть його діти. Син користується комунальними послугами у квартирі. До постачальників комунальних послуг вона не зверталася для переоформлення або укладення договорів на своє ім`я, рахунки оформлені на її померлу матір. Коли починала ремонт, не зверталася до ОСОБА_2 щодо узгодження цього питання, а остання також не зверталася до неї. Квартира була в поганому стані, там було неможливо жити, треба було робити ремонт, а телефону відповідача вона не знала, за відомою адресою її сестри ОСОБА_2 не було. Після отримання рахунків вона не повідомляла відповідача про вимогу сплатити половину суми, також перед зверненням до суду не направляла претензії відповідачеві. Кошти, сплачені за ремонт, є заощадженнями її та її чоловіка, також коштами від продажу іншої квартири. У 2022 році вона переїхала до м. Івано-Франківська та всіма питаннями щодо квартири опікувався її син, якому вона надавала грошові кошти, на рахунок чи готівкою – не пам`ятає, на той час її чоловік сильно хворів. Відповідач не пропонувала їй викупити її частку квартири. Підтвердила, що ОСОБА_2 не може користуватися квартирою, оскільки там зареєстрований та мешкає її син, хоча відповідач і не давала на це дозволу.

В судовому засіданні 23.04.2026 представник відповідача позовні вимоги не визнала та просила відмовити в їхньому задоволенні, вказавши, що в 2021 році відповідач подала заяву про прийняття спадщини у вигляді частки квартири після смерті матері, а позивач чинила їй перешкоди, не надаючи документи на квартиру, було два судові процеси та тільки у 2024 році ОСОБА_2 отримала свідоцтво. Але навіть зі свідоцтвом вона не мала та не має доступу до квартири. У вересні 2025 року вона особисто як представник разом з ОСОБА_2 прийшли до квартири та з`ясували, що в ній живуть орендарі, офіційно чи ні – невідомо, дівчина-орендар сказала, що вони мешкають у квартирі з 2022 року, документів не надала. Приїхав син позивача, влаштував сварку, погрожував відповідачеві, тому вони були змушені викликати поліцію. Позивачем не доведені витрати на ремонт, його необхідність, ремонт не погоджений з відповідачем. Комунальними послугами у квартирі відповідач не користувалася та не користується, не маючи доступу до майна.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні 16.06.2026 пояснила, що твердження ОСОБА_1 про відсутність засобів зв`язку з нею не відповідають дійсності, оскільки з вересня по грудень 2021 року вони спілкувалися у месенджері Вайбер, вона намагалася знайти порозуміння з позивачем. 10.12.2021 їй зателефонував син позивача з погрозами, щоб не претендувала на свою частку. Вона дізналася, що подано позов про визнання за ОСОБА_1 права власності на цілу квартиру. Остання не надавала їй правовстановлюючих документів на майно, тому вона не мала змоги оформити спадщину. Вона не має доступу до квартири, ключів від неї, навіть не була там, двері їй не відчиняють. Голова ОСББ повідомив їй, що квартира орендується іншими особами. Коли вони з представником приходили туди, з квартири вийшла дівчина, сказала, що у неї є договір оренди, але їй заборонили її надавати. Позивач постійно чинить їй перешкоди у користуванні квартирою. Інших помешкань у власності вона не має, змушена з дитиною орендувати житло. Письмово вона пропонувала ОСОБА_1 викупити її частку, однак та також письмово відповіла, що не згодна з ціною.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Позовна заява надійшла до Центрального районного суду м. Дніпропетровська 13.04.2023 та ухвалою від 18.04.2023 справа передана на розгляд Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, ухвалою якого від 07.06.2023 відкрите провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Внаслідок повторного автоматизованого розподілу 13.09.2024 справу передано іншому складу суду, ухвалою якого від 18.09.2024 справу прийнято до провадження.

Внаслідок повторного автоматизованого розподілу 19.06.2025 справу передано поточному складу суду, ухвалою якого від 27.06.2025 справу прийнято до провадження та розпочате підготовче засідання.

Ухвалою суду від 04.12.2025 закрите підготовче провадження у справі та справу призначено до розгляду на 26.02.2026.

Ухвалою суду від 23.04.2026 визнана обов`язковою явка в судове засідання позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2

16.06.2026 за наслідками розгляду справи суд перейшов до стадії ухвалення рішення суду з його проголошенням в судовому засіданні 26.06.2026.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 26.03.2018, є власником частки квартири АДРЕСА_1 .

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06.03.2023 у справі №203/117/22 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом на іншу частку квартири відмовлено. Цим рішенням встановлено, що ОСОБА_4 заповідала вказану квартиру в рівних частках своїм донькам ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , спадкоємцем за законом після смерті якої є її донька ОСОБА_5 . Суд виснував, що відсутність реєстрації права власності на спірну частину квартири за ОСОБА_3 , а також відсутність у ОСОБА_5 свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 не є перешкодою для реалізації ОСОБА_2 права на прийняття спадщини за законом після смерті її матері ОСОБА_5 .

Будучі власником частки квартири, 27.11.2021 ОСОБА_1 уклала с ТОВ «Будівельна компанія ХХІ Вік» договір про надання послуг №18, предметом якого є виконання ремонтних робіт приміщення квартири АДРЕСА_1 . Договором передбачено готівкову форму розрахунків за ним та визначення його ціни у додатку, що є його невід`ємною частиною.

У «Договірній ціні на будівництво Ремонт квартири, що здійснюється в 2021 році», ОСОБА_1 та товариством визначена договірна ціна робіт за договором – 534630,33 грн та наведене найменування та розмір складових витрат, а у «Підсумковій вартості ресурсів до локального кошторису №02-01-01 Ремонт квартири» – витрати труда, витрати на роботу машин, витрати на будівельні матеріали, вироби та комплекти з їх переліком.

Окремо складено «Локальний кошторис на будівельні роботи №02-01-01 на ремонт квартири» на суму 534630,30 грн, «Загальновиробничі витрати до об`єкту 02-01 Ремонт квартири» на суму 98732,10 грн.

Актом №ОУ-0000001 здачі-прийняття робіт (надання послуг), затвердженим 29.01.2022 ОСОБА_1 та 29.07.2022 директором ТОВ «Будівельна компанія ХХІ Вік», встановлено проведення виконавцем ремонтних робіт квартири загальною вартістю робіт 534630,33 грн.

Квитанцією до прибуткового касового ордеру №25 від 02.12.2021 ТОВ Будівельна компанія ХХІ Вік» засвідчено прийняття від ОСОБА_1 за договором №18 від 27.11.2021 140000,00 грн.

Квитанцією до прибуткового касового ордеру №29 від 212.12.2021 ТОВ Будівельна компанія ХХІ Вік» засвідчено прийняття від ОСОБА_1 за договором №18 від 27.11.2021 140000,00 грн.

Квитанцією до прибуткового касового ордеру №7 від 14.01.2022 ТОВ Будівельна компанія ХХІ Вік» засвідчено прийняття від ОСОБА_1 за договором №18 від 27.11.2021 140000,00 грн.

Квитанцією до прибуткового касового ордеру №18 від 21.01.2022 ТОВ Будівельна компанія ХХІ Вік» засвідчено прийняття від ОСОБА_1 за договором №18 від 27.11.2021 114630,33 грн.

Позивачем надані квитанції за сплату комунальних послуг щодо квартири АДРЕСА_1 .

Так, за електропостачання з березня 2021 року по вересень 2025 року ОСОБА_1 сплачено 31931,59 грн.

За водопостачання за період з березня 2021 року по вересень 2025 року ОСОБА_1 сплачено 12677,84 грн.

За обслуговування багатоквартирного будинку за період з березня 2021 року по вересень 2025 року ОСОБА_1 сплачено 19549,16 грн.

За теплопостачання за період з березня 2021 року по вересень 2025 року ОСОБА_1 сплачено 23465,24 грн.

За вивезення твердих побутових відходів за період з березня 2021 року по вересень 2025 року ОСОБА_1 сплачено 5401,85 грн.

За обслуговування домофону за період з березня 2021 року по вересень 2025 року ОСОБА_1 сплачено 1907,50 грн.

Відповідач ОСОБА_2 з 17.11.2016 мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджене актом обстеження домогосподарства від 29.11.2023, складеним начальником дільниці КП «Жилсервіс-5» ДМР.

За довідкою голови правління ОСББ «Прибрежний 20» від 12.09.2025 №16 ОСОБА_2 з дня державної реєстрації ОСББ – 05.07.2016 за адресою: АДРЕСА_4 , не проживала та затверджені загальними зборами внески не сплачувала.

Листом начальника Дніпровського РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області від 24.09.2025 №274572-2025 представникові відповідача – адвокату Індюковій Т.В. повідомлено, що 12.09.2025 на номер «102» надійшло повідомлення ОСОБА_2 про те, що вона є співвласницею квартири за адресою: АДРЕСА_4 , та не має можливості потрапити до квартири. Подія зареєстрована до ЄО Дніпровського РУП №1 12.09.2025 за №33350, триває перевірка.

20.06.2024 ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку направила на адресу ОСОБА_1 відповідь на лист від 08.06.2024, в якій, відповідаючи на незгоду останньої із виконаним на її замовлення Звітом про незалежну оцінку ринкової вартості квартири при розгляді пропозиції придбати належну ОСОБА_2 частку, вказує, серед іншого, що не має обов`язку проводити товарознавчу експертизу, не отримала зазначеного додатком до відповіді виконаного на замовлення ОСОБА_1 звіту про оцінку майна та не погоджується із вказаною позивачем вартістю квартири. Також повідомляє про свій намір найближчим часом проживати у квартирі, подати оголошення про продаж своєї частки, показувати її потенційним покупцям, тому просить надати їй комплект ключів від квартири з метою доступу до її спільної часткової власності. Відповідачем позивачеві повторно запропоновано викупити у неї належну їй частку квартири, в іншому випадку ця частка буде відчужена третім особам.

Витягом з реєстру територіальної громади від 27.09.2025 №2025/014197834 підтверджено, що до 15.09.2021 місце проживання ОСОБА_2 було зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , інша адреса зареєстрованого місця проживання відсутня.

V. Оцінка суду

Відповідно до ст.ст.12,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Судом встановлено, що сторони в рівних частках – по кожна володіють квартирою за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідно до ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу фактичного прийняття спадщини або отримання свідоцтва, майно належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Матеріали справи не містять копії свідоцтва про право ОСОБА_2 на спадщину або витягу про державну реєстрацію права власності, однак враховуючи встановлене у рішенні Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06.03.2023 у справі №203/117/22 право ОСОБА_2 на спадкування після смерті її матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відомості про відмову ОСОБА_2 від спадкування відсутні, сторонами не оспорюється її право власності.

Таким чином, з дня відкриття спадщини – ІНФОРМАЦІЯ_2 частка квартири належить ОСОБА_2 .

Як унормовують ч.ч.1,4 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує.

У ч.1 ст.322 ЦК України визначено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.151 ЖК України, який діяв на момент виникнення та тривання спірних правовідносин, громадяни, які мають в приватній власності жилий будинок (квартиру) зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний та капітальний ремонт, утримувати в порядку прибудинкову територію.

Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Тлумачення наведених норм права дає підстави до висновку, що кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.

Співвласник, який виконав солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги – регрес).

Якщо хтось зі співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.

Аналогічний правовий висновок наведений Верховним Судом у постановах від 13.03.2019 у справі №521/3743/17-ц, від 19.08.2020 у справі №703/2200/15-ц, від 15.04.2021 у справі №638/5001/17.

Отже, суд вважає, що як позивач, так і відповідач повинні виконувати обов`язок з утримання та збереження майна згідно зі своєю часткою в квартирі та нести тягар відповідальності перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними з цим майном.

Участь кожного співвласника у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна полягає у необхідності несення витрат, які є об`єктивно необхідними для підтримання спільного майна у належному стані, тобто для підтримання його технічних, санітарно-гігієнічних, екологічних, ергономічних та естетичних характеристик будинку, які визначають його експлуатаційні якості.

Кожен співвласник зобов`язаний брати участь в у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто із співвласників укладає правочин або здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.

При цьому маються на увазі витрати, об`єктивно необхідні для належного функціонування спільного майна, тобто для підтримання його технічних, санітарно-гігієнічних, екологічних, ергономічних та естетичних характеристик будинку, які визначають його експлуатаційні якості.

Отже, в разі доведеності одним зі співвласників понесення ним витрат на управління, утримання та збереження спільного майна, участь у ньому (управлінні, утриманні, збереженні) пропорційно своїй частці зобов`язаний брати інший співвласник, і якщо він ухиляється від свого обов`язку, особа, яка зазнала втрат, має право на їх відшкодування у передбаченому законом порядку.

Подібні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 01.03.2024 у справі №367/9967/19, від 08.05.2020 у справі №635/516/18-ц, від.12.2018 року у справі №210/6795/13-ц.

Таким чином, у позивача виникає право на компенсацію понесених витрат на ремонт квартири в разі доведення, що відповідач як інший співвласник ухилялася від участі у витратах на утримання спільної власності, і витрати, понесені на ремонт квартири, були об`єктивно необхідними для належного функціонування спільного майна та збереження його експлуатаційних якостей, які відповідно до ст.360 ЦК України визначаються як витрати на управління, утримання і збереження спільного майна та покладаються на співвласника відповідно до його частки у праві спільної часткової власності.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У даній справі позивач, звертаючись до суду з позовом до відповідача, посилається, зокрема, на те, що успадкована сторонами квартира перебувала у незадовільному стані, в ній неможливо було проживати, то ж, вона потребувала ремонту, який вона й виконала власним коштом, а відповідач ухиляється від сплати половини з них.

Надавши суду докази укладення договору про проведення ремонтних робіт та квитанції про сплату вартості цих робіт на суму 534630,33 грн, позивач одночасно з цим не довела суду належними та допустимими доказами необхідність проведення ремонту взагалі та у виконаному обсязі зокрема.

Сторонами підтверджено суду, що відповідач ніколи не мешкала у квартирі, не має до неї доступу, до 2022 року там мешкала позивач, після і дотепер – інші особи, зокрема, син позивача. Отже, враховуючи відсутність доказів того, що проведення позивачем ремонтних робіт у квартирі було обумовлено об`єктивною необхідністю належного функціонування спільного майна та збереження його експлуатаційних якостей, як того вимагає закон, слід констатувати, що вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування вартості половини витрачених на ремонт квартири коштів в сумі 267315,15 грн є безпідставними, оскільки дослідженими доказами підтверджений лише факт здійснення робіт, а не їхня необхідність, що дає підстави вважати, що такі роботи були виконані позивачем для створення комфортних умов проживання своєї родини, яка фактично в повному обсязі користується спільним майном сторін у справі.

Крім того, суд враховує, що договір про виконання ремонтних робіт позивач уклала у листопаді 2021 року, кошти за цим договором сплачувалися в грудні 2021 року та в січні 2021 року. З пояснень позивача, наданих суду, встановлено, що вона дізналася про смерть матері відповідача – ОСОБА_5 саме в листопаді 2021 року, а з наявного рішення суду у справі №203/117/22 встановлено, що вже 10.01.2022 ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , тобто знала про її право на спадкування, але не повідомила ні тоді, ні потім, аж до пред`явлення позову у справі, що розглядається, останню про намір провести ремонт квартири, не узгодила з нею необхідності проведення робіт та, відповідно, не отримувала відмови від ОСОБА_2 , яка б підтверджувала ухилення від виконання обов`язку співвласника.

З наведених підстав суд дійшов переконання, що пред`явлені вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про стягнення половини вартості сплачених комунальних послуг суд зазначає таке.

Як вже зазначалося вище, відповідно до положень ст.360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний сплачувати за надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Стаття 5 цього Закону визначає, що до житлово-комунальних послуг належать:

1) житлова послуга – послуга з управління багатоквартирним будинком, яка включає забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку;

2) комунальні послуги – послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Порядок оплати житлово-комунальних послуг визначений у ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», згідно із якою споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно з ч.3 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Згідно з п.10 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 №572 (в редакції, затвердженій постановою КМУ від 28.12.2016 №1024), мешканці квартири, житлового приміщення у гуртожитку, в яких проживає два і більше співвласники, наймачі (орендарі) розподіляють за узгодженням загальні витрати на оплату житлово-комунальних та інших послуг.

За умови відсутності поквартирного (покімнатного) обліку та

відсутності згоди між мешканцями квартири щодо оплати житлово-комунальних та інших послуг плата розподіляється:

- за електроенергію при загальному лічильнику – пропорційно потужності побутового електричного обладнання кожного співвласника, наймача (орендаря);

- за газ, водопостачання та водовідведення, освітлення підсобних приміщень – за чисельністю зареєстрованих осіб, що проживають у квартирі;

- за послуги з централізованого опалення, з утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій – за встановленими тарифами відповідно до опалюваної та загальної площі приміщення, яким користується власник, співвласник, наймач (орендар).

Суд зазначає, що з встановлених обставин справи виходить, що оплата послуг з водовідведення та водопостачання, а також електричної енергії здійснюється згідно з показниками засобів обліку відповідно до кількості спожитих послуг. Такі висновки базуються на тому, що кожного місяця позивач сплачувала різні суми на оплату вказаних послуг, тобто суми не є фіксованими та залежать від фактично спожитих ресурсів.

Відповідач ОСОБА_2 у квартирі не проживає, не користується послугами з водовідведення та водопостачання, а також електричною енергією, а тому вищезазначені послуги споживаються лише позивачем та членами її сім`ї.

Послуги з вивезення твердих побутових відходів та користування домофоном також не споживаються відповідачем з наведених вище підстав, що виключає її обов`язок їхньої оплати.

Верховним Судом у постанові від 20.06.2018 у справі №725/3790/16-ц зазначено, що житлово-комунальні послуги надаються на підставі договору про надання таких послуг та надаються не квартирі, як об`єкту права власності, а певному суб`єкту – власнику (співвласнику, наймачу, суб`єкту сервітуту тощо) квартири, який проживає в квартирі. За своєю суттю надання житлово-комунальних послуг направлене на задоволення потреб власника (співвласника, наймача, суб`єкта сервітуту тощо) квартири, і вони споживаються саме відповідним суб`єктом, а не для управління, утримання та збереження квартири, що перебуває в спільній частковій власності.

Таким чином, водовідведення та водопостачання, постачання електричної енергії, забезпечення вивезення ТПВ та функціонування домофону мало місце лише для потреб позивача та осіб, що проживають у квартирі, а не для утримання самої квартири, а тому оплата цих послуг не є витратами в розумінні статті 360 ЦК України.

В той самий час, витрати на оплату послуг з теплопостачання та управління багатоквартирним будинком є такими, що надаються саме квартирі як об`єкту права власності, оскільки спрямовані на підтримання належного стану майна, і тому обов`язок їхньої сплати покладається на власника/співвласників. Враховуючи, що відповідач хоча і не проживає в квартирі, не має там зареєстрованого місця проживання, але і не відмовляється від свого права власності, вона має нарівні з позивачем брати участь в оплаті цих послуг.

Оскільки за послугу теплопостачання позивачем сплачено за період з березня 2021 року по вересень 2025 року 23465,24 грн, з ОСОБА_2 підлягає стягненню на її користь половина цієї суми – 11732,62 грн.

Також оскільки за послугу з управління багатоквартирним будинком позивачем сплачено за період з березня 2021 року по вересень 2025 року 19549,16 грн, з ОСОБА_2 підлягає стягненню на її користь половина цієї суми – 9774,58 грн.

Незазначення у відповідних квитанціях періодів, за які позивачем здійснено оплату цих послуг, не є підставою для відмови у стягненні, оскільки послуги сплачувалися позивачем з необхідною регулярністю та ознаки того, що таким чином була погашена заборгованість за попередній період, коли відповідачі не мала права власності на частку квартири, відсутні. Докази наявності заборгованості з оплати цих послуг в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, суд задовольняє позов частково в обсязі стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 половини вартості сплачених за період з березня 2021 року по вересень 2025 року послуг з теплопостачання квартири та з утримання багатоквартирного будинку в загальній сумі 21507,20 грн, а у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовляє через безпідставність.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами

У відповідності до ст.141 ЦПК України у зв`язку із частковим задоволенням позову з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених вимог в сумі 210,13 грн, в іншій частині він покладається на позивача.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на правничу допомогу в сумі 40300,00 грн.

У відзиві відповідач стверджує, що такі витрати не підтверджені належним чином, є необґрунтованими та неспівмірними зі справою. Так, строк дії договору на момент укладення додаткової угоди закінчився, грошові кошти перераховані позивачем не на рахунок об`єднання, а на карту адвоката, вартість послуг не мотивована належним чином, відсутній детальний опис робіт.

Згідно з ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За вимогами п.2 ч.2 ст.137 ЦПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому склад та розміри витрат, пов`язаних із оплатою правничої допомоги, беззаперечно входять до предмета доказування у справі.

У даній справі позивачем 12.11.2021 укладено договір про надання правничої допомоги №121 з АО «АРІАДНА», додатковою угодою №2 до цього договору від 08.02.2023 визначена фіксована вартість послуг за договором – 40300,00 грн, на підтвердження сплати послуг з правничої допомоги позивачем надано платіжну інструкцію на суму 40300,00 грн.

Суд враховує положення частини шостої статті 137 ЦПК України, за якими обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини, застосованою, зокрема, у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Врахувавши вищевикладене, обставини справи, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, яка розглядалася у загальному позовному провадженні тривалий час, кількістю проведених судових засідань; обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значення справи для сторони, та беручи до уваги, що ціна позову становить 313070,30 грн, а витрати на правничу допомогу – 40300,00 грн, тобто 12,87% від неї, надавши оцінку доводам сторони відповідача, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу, які понесла позивач, є співмірними даній справі.

При цьому п.7.3 договору №121 від 12.11.2021 передбачено, що після закінчення строку його дії (п.7.1 – один рік з дня укладення), якщо сторони продовжують виконувати його умови, договір вважається поновленим на невизначений термін. Наведене спростовує доводи відповідача про закінчення строку дії договору на момент укладення додаткової угоди №2 08.02.2023. Щодо сплати коштів за договором ОСОБА_1 на карту адвоката, а не на рахунок адвокатського об`єднання не спростовує факту отримання позивачем правничої допомоги та несення витрат на це, а є питанням фінансової звітності адвокатського об`єднання.

Врахувавши вищевикладене, обставини справи, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, яка розглядалася у загальному позовному провадженні тривалий час, кількістю проведених судових засідань; обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значення справи для сторони, та беручи до уваги, що ціна позову становить 313070,30 грн, а витрати на правничу допомогу – 40300,00 грн, тобто 12,87% від неї, надавши оцінку доводам сторони відповідача, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу, які понесла позивач, є співмірними даній справі.

Разом з тим, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, у відповідності до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в сумі 2768,61 грн пропорційно до задоволених судом вимог, а в іншій частині такі витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,13,81,141,258,259,263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про відшкодування понесених витрат – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату послуг з теплопостачання квартири АДРЕСА_1 за період з березня 2021 року по вересень 2025 року в сумі 11732,62 грн, витрати на оплату послуг з управління багатоквартирним будинком за період з березня 2021 року по вересень 2025 року в сумі 9774,58 грн, а всього – 21507 (двадцять одну тисячу п`ятсот сім) грн 20 коп.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору в сумі 210,13 грн та 2768,61 грн витрат на професійну правничу допомогу, а всього – 2978 (дві тисячі дев`ятсот сімдесят вісім) грн 74 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення суду складене та проголошене в судовому засіданні 26.06.2026.

Суддя: В.С. Салькова