Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №320/15159/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/15159/25 Суддя (судді) першої інстанції: Білоус А.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Грибан І.О.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не виплати ОСОБА_1 з 21.03.2024 розміру розрахованої пенсії без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити з 21.03.2024 перерахунок та виплату (з урахуванням раніше проведених виплат) пенсії ОСОБА_1 в повному розмірі з урахуванням всіх надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством без обмеження її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року залишено без розгляду позовну заяву в адміністративній справі №320/13802/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії в частині позовних вимог за період з 21.03.2024 по 26.09.2024 (включно).

Не погоджуючись ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Шостого апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено положення процесуального закону при поверненні позовної заяви, порушивши права та законні інтереси апелянта, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду.

Поряд з цим, позивач зауважив, що строк звернення до суду в даному випадку передбачений частиною ст. 122 КАС України не застосовується, з огляду на те, що нараховані, але не виплачені з вини органу, що призначає та виплачує пенсію виплачуються за минулий час без обмеження строком.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року та 18 листопада 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії та призначено справу до апеляційного розгляду у судовому засіданні, яке призначено на 16.12.2025 об 11:50, продовживши строк розгляду справи на більш тривалий, розумний термін.

Враховуючи належне повідомлення сторін, їх неявку в судове засідання, розгляд справи в суді апеляційної інстанції та достатність матеріалів для розгляду, колегія суддів порадившись на місці, вирішила перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача до Шостого апеляційного адміністративного суду не надходив, що не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, мотивуючи це наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.03.2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив здійснити з 21.03.2024 перерахунок та виплату пенсії без обмеження останньої максимальним розміром.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року суд залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху та надав позивачу десять днів з дня наступного за днем отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

Підставою для залишення позову без руху став висновок суду про те, що спірні правовідносини, за вирішенням яких позивач звернувся до суду, виникли з 21.03.2024, водночас позов до суду направлено 25.03.2025, тобто з пропуском строку, встановленого статтею 122 КАС України.

14.04.2025 представником позивача було направлено до суду першої інстанції в електронному та паперовому вигляді заяву, в якій останній просив вважати не пропущеним строк звернення до суду, з огляду на нерозповсюдження на спірні правовідносини норм ст. 122 КАСУ.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та, зокрема зазначено, що питання строків звернення до суду вирішити з урахуванням відзиву відповідача.

Відзив на позовну заяву відсутній у матеріалах справи, разом з тим у відповіді на відзив позивач, зазначає про необґрунтованість доводів відповідача по суті спору.

Разом з тим, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року залишено без розгляду позовну заяву в адміністративній справі №320/13802/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії в частині позовних вимог за період з 21.03.2024 по 26.09.2024 (включно).

При цьому, в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції зазначив, що предметом спору є розмір нарахування пенсії за період з 21.03.2024, однак із заявою про її перерахунок позивач звернувся до відповідача лише в березні 2025 року, а з позовом до суду 26.03.2025 та проаналізувавши практику Верховного суду у справах 580/7961/24, 510/1286/16-а, 340/1019/19, 240/12017/19 врахував, що звернення до відповідача в березні 2025 року не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку та зробив висновок про те, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, не навівши доводів, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права протягом установленого законом строку.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Право громадян на отримання пенсії в належному розмірі не є абсолютним і його захист може бути обмеженим строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне підкреслити, що Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував на тому, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання (рішення від 18.10.2005 у справі «МШ «Голуб» проти України»).

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону № 1788-ХІ та статті 46 Закону № 1058-ІV (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:

1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;

2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №815/1226/18 визначено поняття «нарахованої пенсії», згідно з яким пенсія за віком призначається особі один раз та виплачується державою протягом всього життя пенсіонера, крім виняткових випадків, що можуть бути встановлені законом. Водночас, пенсія стає «нарахованою» в момент призначення пенсії і залишається такою («нарахованою») до її чергової зміни.

У свою чергу, спеціальне законодавство у сфері соціального захисту, а саме стаття 46 Закону № 1058-IV, визначає, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Отже, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством. Конституція України та Закон № 1058-ІV гарантують всім громадянам України, за певних умов, право на матеріальне забезпечення за рахунок трудових та соціальних пенсій.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини між позивачем та відповідачем виникли з підстав невиплати нарахованої пенсії в повному розмірі.

Відтак, оскільки суми пенсії нараховані пенсійним органом, однак не виплачені у зв`язку з обмеженням пенсії максимальним розміром, враховуючи норми законодавства та позицію Верховного суду, строк звернення до суду з цим позовом позивачем не пропущений.

З огляду на вищевикладене, доводи апелянта знайшли підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, оскільки містять посилання на порушення судом першої інстанції норм процесуального законодавства при постановленні ухвали Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов хибного висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду, а тому спірна ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

В свою чергу, підставою для скасування ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 01 квітня 2025 року є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм процесуального права

Згідно з частиною 3 статті 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Керуючись статтями 77, 34, 242, 311, 312, 315, 317, 320, 321, 325, 328 - 331 КАС, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

І.О. Грибан

(Повний текст постанови суду виготовлено 25 червня 2026 року)