Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: осіб, звільнених з публічної служби
Дата: 24 червня 2026 р.
Справа: №400/1180/25
Суддя: Тарновецький І.І.
П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
————————————————————————
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/1180/25
Головуючий в 1 інстанції: Мороз А.О.
Дата і місце ухвалення 27.02.2026 р., м. Миколаїв
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Тарновецького І.І.,
суддів: Бойка А.В.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року у справі №400/1180/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В :
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо неврахування довідки Головного управління ДПС у Миколаївській області №1/14-29-10-02-05 від 01.01.2024 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та довідки №2/14-29-10-02-05 від 01.01.2024 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією);
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити нарахування та виплату пенсії з 17.01.2024 із врахуванням довідки Головного управління ДПС у Миколаївській області №1/14-29-10-02-05 від 01.01.2024 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та довідки №2/14-29-10-02-05 від 01.01.2024 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією).
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що, на думку апелянта, призвело до неправильного вирішення справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року у справі №400/5471/24 до стажу державної служби позивачки було зараховано період її роботи в органах державної податкової служби з 08 лютого 1993 року по 30 квітня 2016 року, проте зазначеним судовим рішенням на відповідача не покладалось обов`язку враховувати при обчисленні пенсії довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.
Крім того, апелянт вказує, що після виконання вказаного рішення суду розмір пенсії, обчислений відповідно до Закону України «Про державну службу», є меншим від розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку із чим пенсійну виплату позивачці визначено за нормами Закону №1058-IV.
Також скаржник зазначає, що довідки Головного управління ДПС у Миколаївській області від 01.01.2024 №1/14-29-10-02-05, №2/14-29-10-02-05 та від 03.01.2024 №3/14-29-10-02-05 не відповідають вимогам Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622, з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 №823, а тому не можуть бути враховані при обчисленні пенсії державного службовця.
Посилаючись на наведені обставини, апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Позивачка не скористалася правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує пенсію за віком.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.07.24 р. у справі №400/5471/24 (далі - рішення суду), що набрало законної сили 22.10.25 р., визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 26.01.24 р. №143350006339; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період її роботи в органах державної податкової служби з 08.02.93 р. до 30.04.16 р.
Відповідач під час виконання рішення суду не врахував довідки Головного управління ДПС у Миколаївській області №1/14-29-10-02-05 від 01.01.24 р. про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та №2/14-29-10-02-05 від 01.01.24 р. про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), посилаючись на відсутність покладання судом на нього цього зобов`язання. Через те, що розмір пенсійної виплати позивачки на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.07.24 р. у справі №400/5471/24 зменшується, тому пенсійну виплату позивачки визначено у розмірі пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.03 р. №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Не погоджуючись із вищезазначеними діями, позивачка звернулась до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що позивачка досягла необхідного пенсійного віку та має стаж на посаді державної служби понад 21 рік, працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, а відтак набула право на пенсію державного службовця за віком на підставі статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що для призначення пенсії за віком за Законом №3723-ХІІ особі, яка на час звернення за її призначенням не є державним службовцем, проте відповідає критеріям, визначеним пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, використовується розмір заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Також суд зазначив, що довідка про складові заробітної плати для державного службовця, який до 01.01.2024 працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), а також довідка про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця повинні братися відповідачем до уваги при призначенні та розрахунку розміру пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ.
З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
За змістом частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, а також чи є вони обґрунтованими та пропорційними.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ, Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII, Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядком призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року №622.
Відповідно до пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII з 01 травня 2016 року Закон України №3723-ХІІ втратив чинність, крім статті 37, яка застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 та 12 цього розділу.
Згідно з пунктом 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як двадцять років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону №3723-ХІІ особи, які мають не менш як двадцять років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, мають право на призначення пенсії державного службовця незалежно від місця роботи на час досягнення відповідного віку. Пенсія державним службовцям призначається у розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що особам, визначеним пунктом 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, гарантовано право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ за умови наявності встановленого законом стажу державної служби.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у рішенні від 04 квітня 2018 року у зразковій справі №822/524/18, а також у постановах від 01 грудня 2020 року у справі №466/6057/17, від 16 грудня 2021 року у справі №538/804/17, від 22 червня 2021 року у справі №308/67/17, від 29 вересня 2022 року у справі №234/6967/17 та від 29 листопада 2022 року у справі №431/991/17.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачка має необхідний стаж державної служби та набула право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
Разом із тим предметом спору у цій справі є не право позивачки на пенсію державного службовця як таке, а правомірність дій відповідача щодо неврахування довідок Головного управління ДПС у Миколаївській області №1/14-29-10-02-05 від 01.01.2024 та №2/14-29-10-02-05 від 01.01.2024 при визначенні розміру пенсії державного службовця.
Відповідно до пункту 4 Порядку №622 особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, пенсія визначається виходячи із заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі. До такої заробітної плати включаються всі види оплати праці, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Пунктом 5 Порядку №622 передбачено, що довідки про заробітну плату державних службовців за формами, визначеними додатками до цього Порядку, видаються для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
Оскільки позивачка на момент звернення за призначенням пенсії не перебувала на державній службі, визначення розміру її пенсії безпосередньо залежить від відомостей про заробітну плату працюючого державного службовця відповідної посади та рангу. Саме для підтвердження таких відомостей законодавством передбачено подання відповідних довідок про складові заробітної плати. Тому неврахування відповідачем зазначених довідок фактично унеможливлює правильне визначення розміру пенсії державного службовця та суперечить вимогам статті 37 Закону №3723-ХІІ та Порядку №622.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року у справі №400/5471/24 на відповідача не було покладено обов`язку враховувати зазначені довідки.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, вказаним судовим рішенням було вирішено питання щодо зарахування позивачці відповідного періоду до стажу державної служби. Водночас порядок визначення розміру пенсії після виконання цього рішення регулюється безпосередньо нормами матеріального права, а тому відповідач був зобов`язаний застосувати всі вимоги законодавства, що регулюють порядок обчислення пенсії державного службовця, незалежно від наявності чи відсутності окремої вказівки суду щодо кожного документа, поданого особою.
Інше тлумачення означало б можливість для органу Пенсійного фонду не враховувати документи, подання яких прямо передбачено законодавством, що суперечить вимогам статті 19 Конституції України та принципу законності діяльності суб`єкта владних повноважень.
Також колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо невідповідності довідок №1/14-29-10-02-05 від 01.01.2024 та №2/14-29-10-02-05 від 01.01.2024 вимогам Порядку №622.
Матеріали справи не містять доказів того, що зазначені довідки були скасовані, відкликані, визнані недійсними або видані неуповноваженим органом. Відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження неможливості їх використання при визначенні розміру пенсії.
Крім того, відповідач не приймав рішення про відмову у прийнятті зазначених довідок, не звертався до органу, який їх видав, щодо усунення можливих недоліків чи приведення їх у відповідність до вимог законодавства, а тому посилання на їх невідповідність Порядку №622 мають характер припущень та не підтверджені належними доказами.
Посилання апелянта на довідку Головного управління ДПС у Миколаївській області №3/14-29-10-02-05 від 03.01.2024 не впливає на правильність висновків суду першої інстанції, оскільки предметом цього спору є правомірність неврахування саме довідок №1/14-29-10-02-05 та №2/14-29-10-02-05, які покладені позивачкою в основу заявлених позовних вимог.
Колегія суддів також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 12 вересня 2023 року у справі №560/8328/22, відповідно до якої при призначенні пенсії державного службовця особам, які на момент звернення не перебувають на державній службі, застосовуються відомості про заробітну плату працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги про те, що розмір пенсії державного службовця є меншим від розміру пенсії, обчисленої відповідно до Закону №1058-IV.
Предметом спору у даній справі є правомірність неврахування відповідачем довідок про складові заробітної плати при визначенні розміру пенсії державного службовця, а не питання визначення найбільш вигідного виду пенсійного забезпечення.
Крім того, сам по собі факт того, що після обчислення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ її розмір може бути меншим за розмір пенсії, призначеної відповідно до Закону №1058-IV, не звільняє відповідача від обов`язку здійснити належне обчислення пенсії державного службовця відповідно до вимог законодавства та на підставі всіх документів, поданих особою. Питання визначення найбільш вигідного виду пенсійного забезпечення є похідним від правильного визначення розміру кожного виду пенсії та не може бути підставою для неврахування документів, прямо передбачених законодавством.
За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував норми матеріального права та не допустив порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення.
Доводи апеляційної скарги наведених висновків не спростовують та не дають підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до статті 316 КАС України апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року - без змін.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках та у строки, визначені статтею 328 КАС України.
Головуючий: І.І. Тарновецький
Судді: А.В. Бойко
О.А. Шевчук
Оригінал: reyestr.court.gov.ua