Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №420/28598/24 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/28598/24

Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В.В.

Дата і місце ухвалення: 17 лютого 2026 року, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тарновецького І.І.,

суддів: Бойка А.В.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року у справі №420/28598/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016 та 2017 роки та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889, за період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2016 та 2017 роках, та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889, за період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що, на думку апелянта, призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував обставину, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року у справі №420/17365/22, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2023 року, Військову частину НОМЕР_1 вже було зобов`язано провести позивачу перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2017 роки та щомісячної додаткової грошової винагороди за період з січня 2016 року по лютий 2018 року з урахуванням індексації грошового забезпечення, а зазначене судове рішення відповідачем виконано.

Також апелянт вважає, що індексація грошового забезпечення не належить до складових місячного грошового забезпечення, з якого обчислюються грошова допомога на оздоровлення та щомісячна додаткова грошова винагорода, оскільки порядок визначення їх розміру регулювався спеціальними нормативно-правовими актами, зокрема постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294, Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженою наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20 травня 2008 року №425, та Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02 лютого 2016 року №73.

На підтвердження своєї позиції апелянт посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 16 липня 2020 року у справі №820/5473/17, та просить скасувати рішення суду першої інстанції й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходив військову службу в НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) у період з листопада 2010 року по грудень 2018 року, що підтверджується довідкою від 16 лютого 2021 року №3/43. Наказом начальника Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України від 18 листопада 2020 року №276-ОС позивача звільнено з військової служби у запас, а наказом від 24 грудня 2020 року №308-ОС виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 травня 2023 року у справі №420/1390/22, яке набрало законної сили, визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням неналежного базового місяця та зобов`язано відповідача здійснити перерахунок і виплату індексації за зазначений період із застосуванням січня 2008 року як базового місяця з урахуванням раніше виплачених сум. На виконання вказаного судового рішення 09 жовтня 2023 року позивачу виплачено індексацію грошового забезпечення у сумі 42 634,98 грн.

Крім того, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року у справі №420/17365/22, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2023 року, військову частину НОМЕР_1 було зобов`язано провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2015-2017 роках, а також щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889, за період з січня 2016 року по лютий 2018 року з урахуванням індексації грошового забезпечення та раніше виплачених сум.

Вважаючи, що після виплати індексації грошового забезпечення на виконання рішення у справі №420/1390/22 відповідач не здійснив належного перерахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2016 та 2017 роки і щомісячної додаткової грошової винагороди за період з січня 2016 року по лютий 2018 року з урахуванням фактично виплаченої індексації, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що після виконання відповідачем рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 травня 2023 року у справі №420/1390/22 та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року у сумі 42 634,98 грн було остаточно визначено належний позивачу розмір індексації грошового забезпечення за відповідний період.

З огляду на це суд дійшов висновку, що виплати, розмір яких обчислюється виходячи із місячного грошового забезпечення військовослужбовця, підлягають перерахунку з урахуванням індексації, розмір якої встановлено судовим рішенням та фактично виплачено позивачу.

Суд зазначив, що індексація грошового забезпечення відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення №1078 має систематичний характер і спрямована на підтримання купівельної спроможності грошового забезпечення, а тому повинна враховуватися при визначенні розміру виплат, які обчислюються виходячи з місячного грошового забезпечення військовослужбовця.

Встановивши, що грошова допомога на оздоровлення за 2016 та 2017 роки та щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889, були нараховані та виплачені позивачу без урахування індексації грошового забезпечення у належному розмірі, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у відповідача обов`язку здійснити відповідний перерахунок зазначених виплат.

При цьому суд врахував правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 29 квітня 2020 року у справі №240/10130/19, від 19 березня 2020 року у справі №820/5286/17, від 26 лютого 2021 року у справі №620/3346/19 та від 21 грудня 2021 року у справі №820/3423/18, і дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, чи використано повноваження з метою, з якою його надано, а також чи є такі рішення, дії або бездіяльність обґрунтованими, добросовісними, безсторонніми та пропорційними.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень саме на такого суб`єкта покладається обов`язок доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів насамперед зазначає, що основним аргументом апелянта є посилання на те, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року у справі №420/17365/22, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2023 року, Військову частину НОМЕР_1 уже було зобов`язано провести позивачу перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2017 роки та щомісячної додаткової грошової винагороди за період з січня 2016 року по лютий 2018 року з урахуванням індексації грошового забезпечення, а тому, на думку апелянта, звернення позивача з даним позовом є безпідставним.

Колегія суддів не може погодитися з наведеними доводами з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, предметом розгляду у справі №420/17365/22 дійсно були вимоги щодо проведення перерахунку та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення та щомісячної додаткової грошової винагороди з урахуванням індексації грошового забезпечення.

Разом із тим після ухвалення зазначеного судового рішення виникли нові юридично значимі обставини, які безпосередньо впливають на розмір спірних виплат.

Колегія суддів також враховує, що рішення у справі №420/17365/22 ухвалено 12 квітня 2023 року, тоді як рішення у справі №420/1390/22 ухвалено 17 травня 2023 року. Відтак під час вирішення справи №420/17365/22 суд об`єктивно не міг врахувати правові наслідки рішення, яке на той момент ще не було ухвалене.

Так, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 травня 2023 року у справі №420/1390/22 було визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням неналежного базового місяця та зобов`язано відповідача здійснити перерахунок і виплату індексації за зазначений період із застосуванням січня 2008 року як базового місяця для обчислення індексу споживчих цін.

При цьому суд у справі №420/1390/22 дійшов висновку, що відповідач неправомірно визначив базовим місяцем вересень 2013 року, тоді як належним базовим місяцем для проведення індексації грошового забезпечення позивача є січень 2008 року, що призвело до заниження розміру індексації, належної до виплати позивачу.

На виконання зазначеного судового рішення відповідачем було здійснено перерахунок індексації грошового забезпечення та виплачено позивачу 42 634,98 грн, що свідчить про зміну розміру індексації, належної позивачу за спірний період.

Отже, на момент ухвалення рішення у справі №420/17365/22 фактичний розмір індексації грошового забезпечення позивача за спірний період ще не був остаточно визначений у тому розмірі, який надалі встановлено рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 травня 2023 року у справі №420/1390/22.

Таким чином, колегія суддів вважає помилковими доводи апелянта про тотожність предмета спору у справах №420/17365/22 та №420/28598/24.

У справі №420/17365/22 суд вирішував питання про право позивача на врахування індексації грошового забезпечення при обчисленні відповідних виплат, тоді як у даній справі предметом спору є правові наслідки виконання рішення суду у справі №420/1390/22, яким було встановлено неправильність попереднього нарахування індексації та визначено необхідність виплати позивачу додаткових сум індексації.

При цьому колегія суддів враховує, що на момент ухвалення рішення у справі №420/17365/22 відсутнє судове рішення, яким було б встановлено обов`язок відповідача провести перерахунок індексації грошового забезпечення із застосуванням січня 2008 року як базового місяця, а тому правові наслідки такого перерахунку не могли бути предметом оцінки суду у зазначеній справі.

Іншими словами, підставою для звернення позивача з даним позовом стала не сама по собі обставина неврахування індексації, а встановлений судовим рішенням факт її додаткового донарахування та виплати після проведення судового перерахунку.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що рішення у справі №420/17365/22 не усувало обов`язку відповідача провести належний перерахунок похідних виплат після виконання рішення у справі №420/1390/22, оскільки саме внаслідок виконання останнього рішення змінився розмір грошового забезпечення позивача за відповідний період.

Тому доводи апеляційної скарги про те, що спірні правовідносини вже були предметом судового розгляду та остаточно вирішені судом у справі №420/17365/22, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно виходив із того, що спірні правовідносини регулюються, зокрема, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII, Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-XII та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

Відповідно до частин другої та третьої статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно зі статтею 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення є встановленим законами та іншими нормативно-правовими актами механізмом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За змістом статей 2, 4 та 6 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці та грошове забезпечення.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що індексація не є самостійним або одноразовим видом виплати, а виступає механізмом підтримання реальної вартості грошового забезпечення та невід`ємно пов`язана з тим доходом, на який вона нараховується.

Саме тому індексація має систематичний характер та спрямована на забезпечення достатнього життєвого рівня особи шляхом компенсації знецінення її грошових доходів унаслідок інфляційних процесів.

Аналогічний правовий висновок неодноразово висловлювався Верховним Судом.

Так, у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №240/10130/19 Верховний Суд зазначив, що індексація грошового забезпечення має систематичний характер, є складовою механізму забезпечення належного рівня грошового забезпечення та повинна враховуватися під час визначення виплат, розмір яких обчислюється виходячи із місячного грошового забезпечення особи.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 19 березня 2020 року у справі №820/5286/17, від 26 лютого 2021 року у справі №620/3346/19 та від 21 грудня 2021 року у справі №820/3423/18.

Колегія суддів враховує, що наведені правові висновки Верховного Суду сформовані саме щодо правової природи індексації та її впливу на визначення розміру виплат, які обчислюються із грошового забезпечення військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби.

З огляду на викладене колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що індексація грошового забезпечення не входить до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюються грошова допомога на оздоровлення та щомісячна додаткова грошова винагорода.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 16 липня 2020 року у справі №820/5473/17 колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки правовідносини у зазначеній справі не є тотожними спірним правовідносинам, а наведені у ній висновки не спростовують усталеної практики Верховного Суду щодо систематичного характеру індексації грошового забезпечення та необхідності її врахування при визначенні розміру виплат, обчислення яких здійснюється виходячи із місячного грошового забезпечення військовослужбовця.

При цьому наведена апелянтом постанова Верховного Суду ухвалена за інших фактичних обставин справи та не стосується правовідносин, пов`язаних із проведенням перерахунку похідних виплат після донарахування індексації грошового забезпечення на виконання окремого судового рішення.

Водночас колегія суддів враховує, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 травня 2023 року у справі №420/1390/22, яке набрало законної сили, встановлено право позивача на отримання індексації грошового забезпечення у більшому розмірі, ніж той, який був врахований відповідачем під час проведення попередніх розрахунків.

Отже, виконання зазначеного судового рішення та виплата позивачу додаткової суми індексації змінили розмір належного йому грошового забезпечення за спірний період, а тому у відповідача виник обов`язок здійснити відповідний перерахунок виплат, розмір яких безпосередньо залежить від величини грошового забезпечення, зокрема грошової допомоги на оздоровлення та щомісячної додаткової грошової винагороди.

Колегія суддів також враховує, що доводи апеляційної скарги фактично зводяться до заперечення самого обов`язку відповідача здійснити повторний перерахунок спірних виплат після виконання рішення суду у справі №420/1390/22.

Проте такий підхід суперечить суті судового захисту порушеного права та правовим наслідкам судового рішення, яке набрало законної сили.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Аналогічний принцип закріплений у статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, їх посадовими особами, фізичними та юридичними особами на всій території України.

З аналізу рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 травня 2023 року у справі №420/1390/22 вбачається, що його виконання призвело до зміни розміру належної позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період, а відтак і до зміни загального розміру грошового забезпечення, з якого повинні обчислюватися виплати, похідні від такого забезпечення.

За таких обставин проведення відповідачем перерахунку індексації на виконання судового рішення не може розглядатися як самостійне та відокремлене виконання обов`язку без урахування правових наслідків такого перерахунку для інших виплат, розмір яких безпосередньо залежить від величини грошового забезпечення військовослужбовця.

Фактично після виплати додаткової суми індексації у розмірі 42 634,98 грн змінився розмір грошового забезпечення позивача за відповідний період, що об`єктивно зумовлює необхідність приведення у відповідність і тих виплат, які обчислювалися виходячи із зазначеного грошового забезпечення.

При цьому відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що після виконання рішення у справі №420/1390/22 ним було здійснено відповідний перерахунок грошової допомоги на оздоровлення за 2016 та 2017 роки, а також щомісячної додаткової грошової винагороди за період з січня 2016 року по лютий 2018 року з урахуванням додатково виплаченої індексації.

Так само відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що під час виконання рішення у справі №420/17365/22 було враховано наслідки подальшого виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 травня 2023 року у справі №420/1390/22 та здійснено відповідний перерахунок спірних виплат.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин справи та не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального чи процесуального права.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів доходить висновку, що вони зводяться переважно до незгоди з наданою судом оцінкою обставин справи та не містять переконливих аргументів, які б ставили під сумнів правильність висновків суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, надав належну оцінку доказам, що містяться в матеріалах справи, та ухвалив законне й обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 та скасування рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року у справі №420/28598/24.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, підстави для нового розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись ст. ст. 308, 311, ст.315, ст. ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року у справі №420/28598/24 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий: І.І. Тарновецький

Судді: А.В. Бойко

О.А. Шевчук