Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №400/2689/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/2689/26

Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

Дата ухвалення рішення: 30 квітня 2026 року

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тарновецького І.І.,

суддів: Бойка А.В.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року у справі №400/2689/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови ОСОБА_1 провести з 01.01.2026 року виплату пенсії без застосування з 01.01.2026 року понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 року №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити ОСОБА_1 з 01.01.2026 року виплату пенсії без застосування з 01.01.2026 року понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 року №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану».

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подало апеляційну скаргу, яку обґрунтовано посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що, на думку апелянта, призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскільки статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» передбачено застосування у 2026 році в період дії воєнного стану обмежувальних коефіцієнтів до пенсій, розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність (2595 грн), тобто є більшим за максимальний розмір пенсії (25 950 грн).

Саме на виконання зазначеної норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30.12.2025 року №1778, тобто в межах наданих законом повноважень та з метою, з якою такі повноваження були надані.

За наведених обставин апелянт вважає, що перерахунок пенсії позивачу здійснено відповідно до вимог законодавства, яке діяло на момент виникнення права на такий перерахунок, а виплата пенсії на даний час здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим, на думку апелянта, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

У зв`язку із викладеним апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

ОСОБА_1 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є пенсіонером, якому відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ призначено пенсію за вислугу років.

З 01.01.2026 року позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 року №1778 проведено перерахунок пенсії та застосовано понижуючі коефіцієнти, внаслідок чого розмір пенсії до виплати склав 25 950,00 грн при нарахованому розмірі пенсії 33 949,52 грн.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що обмеження розміру пенсії позивача за відсутності передбачених законом підстав є протиправним, так само як і застосування при перерахунку пенсії з 01.01.2026 року, призначеної відповідно до Закону №2262-ХІІ, положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 року №1778, якими фактично змінено умови та норми пенсійного забезпечення осіб, пенсія яким призначена відповідно до зазначеного Закону.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30– 34, 38, 39, 41– 44, 53 Конституції України, а також можуть запроваджуватися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, необхідних для забезпечення можливості запровадження і здійснення заходів правового режиму воєнного стану, передбачених частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Отже, у період дії воєнного стану в Україні не обмежено конституційне право громадян на соціальний захист, гарантоване статтею 46 Конституції України.

Абзацом третім преамбули Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі – Закон №2262-ХІІ) встановлено, що держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунку призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій та вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно до частин першої та третьої статті 1-1 Закону №2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них. При цьому зміна умов і норм пенсійного забезпечення таких осіб здійснюється виключно шляхом внесення змін до Закону №2262-ХІІ та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» №4695-ІХ встановлено, що у 2026 році, в період дії воєнного стану, пенсії, призначені (перераховані), зокрема відповідно до Закону №2262-ХІІ, розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах та порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених приписів Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 30 грудня 2025 року №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», якою визначено порядок та розміри застосування понижуючих коефіцієнтів до сум перевищення пенсійних виплат.

Таким чином, положеннями статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року №1778 фактично встановлено додатковий механізм обмеження розміру пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ, шляхом застосування до суми перевищення спеціальних понижуючих коефіцієнтів.

Разом із тим колегія суддів зазначає, що Закон №2262-ХІІ є спеціальним законом, який визначає умови, порядок та гарантії пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби.

Отже, зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, які мають право на пенсію відповідно до Закону №2262-ХІІ, може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до Закону №2262-ХІІ та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Конституційний Суд України у рішеннях від 09 липня 2007 року №6-рп/2007, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 30 листопада 2010 року №22-рп/2010 та від 28 серпня 2020 року №10-р/2020 неодноразово наголошував, що законом про Державний бюджет України не можуть змінюватися, зупинятися чи обмежуватися права та гарантії, встановлені іншими законами.

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ щодо обмеження максимального розміру пенсії.

Також у рішенні від 12 жовтня 2022 року №7-р(ІІ)/2022 Конституційний Суд України наголосив на необхідності забезпечення належного рівня соціального захисту осіб, які проходили військову службу, та неприпустимості звуження змісту й обсягу гарантованих їм соціальних прав.

Колегія суддів також враховує, що рішенням Конституційного Суду України від 12 жовтня 2022 року №7-р(ІІ)/2022 положення статті 2 Закону України від 08 липня 2011 року №3668-VІ у частині поширення обмеження максимального розміру пенсії на осіб, пенсійне забезпечення яких здійснюється відповідно до Закону №2262-ХІІ, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що положення статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та прийнятої на її виконання постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року №1778 не можуть змінювати порядок та умови пенсійного забезпечення осіб, право яких на пенсійне забезпечення визначається спеціальним Законом №2262-ХІІ.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що відповідач був зобов`язаний здійснювати виплату пенсії позивачу з 01 січня 2026 року без застосування понижуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року №1778.

Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин адміністративної справи, підтверджених належними та допустимими доказами, дослідженими в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та ґрунтуються на власному тлумаченні норм матеріального права.

Разом з тим наведені апелянтом аргументи не спростовують висновків суду першої інстанції про те, що положення статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року №1778 не можуть змінювати умови та норми пенсійного забезпечення осіб, право на пенсійне забезпечення яких визначено спеціальним Законом №2262-ХІІ.

Колегія суддів також враховує, що право позивача на отримання пенсії у розмірі, визначеному відповідно до Закону №2262-ХІІ, є складовою гарантованого статтею 46 Конституції України права на соціальний захист, а тому будь-які обмеження такого права повинні відповідати вимогам Конституції України та спеціального законодавства.

Враховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку зібраним доказам та ухвалив законне й обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підстав для скасування рішення суду першої інстанції або ухвалення нового рішення за наслідками розгляду апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Відповідно до статті 316 КАС України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

З огляду на результат апеляційного перегляду справи підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Враховуючи, що справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та належить до справ незначної складності, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених зазначеною нормою.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий: І.І. Тарновецький

Судді: А.В. Бойко

О.А. Шевчук