Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №949/1226/26 — Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/1226/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2026 року м.Дубровиця

Суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Оборонова І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, які надійшли від ІНФОРМАЦІЯ_1 (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_3 , про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, уродженця с. Сварицевичі Дубровицького району Рівненської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ,

за ч. 1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЧЦП №338076 від 14 травня 2026 року, 14 травня 2026 року о 13 год. 55 хв. на контрольному посту «Горинь» на автомобільній дорозі Р-05, на північній околиці н.п. Орв`яниця Сарненського району Рівненської області, на відстані 32 км до лінії державного кордону, у контрольованому прикордонному районі, ОСОБА_1 прямував у напрямку державного кордону та мав намір здійснити незаконний перетин державного кордону України в Республіку Білорусь.

Своїми діями ОСОБА_1 , за змістом протоколу, порушив вимоги ст. 9 Закону України «Про державний кордон України», тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується відповідним записом у протоколі про адміністративне правопорушення (а.с. 1).

Крім того, у матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 , у якій він просить розглянути справу про адміністративне правопорушення без його участі (а.с. 5).

Згідно ст.268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

З огляду на те, що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, не є обов`язковою, а також ураховуючи наявність письмової заяви ОСОБА_1 про розгляд справи без його участі, суд вважає можливим розглянути справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, повно й об`єктивно з`ясувавши обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність певної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і відеозапису, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП докази оцінюються судом за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст. 280 КУпАП при розгляді справи суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна саме ця особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності необхідно довести наявність у її діях події та складу адміністративного правопорушення, а також вину саме цієї особи, підтверджену належними, допустимими та достатніми доказами.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом вини особи, оскільки є процесуальним документом, у якому уповноважена посадова особа викладає обставини, які, на її думку, свідчать про вчинення правопорушення. Відомості, зазначені у протоколі, підлягають перевірці та оцінці у сукупності з іншими матеріалами справи.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Частиною 1 ст. 204-1 КУпАП передбачено відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або у пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів чи з використанням підробленого документа або документів, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Статтею 9 Закону України «Про державний кордон України» визначено, що перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон із додержанням установленого порядку.

Отже, для наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, необхідно встановити не лише загальний намір особи або припущення про можливу мету її пересування, а конкретні фактичні дані про перетинання державного кордону України чи про вчинення дій, які за своїм характером безпосередньо спрямовані на таке незаконне перетинання.

Спроба незаконного перетинання державного кордону не може ототожнюватися з абстрактним наміром, висловлюванням про можливу поведінку в майбутньому, перебуванням у контрольованому прикордонному районі, рухом автомобільною дорогою у загальному напрямку державного кордону або відсутністю окремих документів.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, повинна виражатися у конкретній поведінці особи, яка свідчить про безпосередній початок реалізації наміру незаконно перетнути державний кордон України.

Такими діями можуть бути, зокрема, прямування безпосередньо до визначеної ділянки лінії державного кордону поза пунктом пропуску, подолання прикордонних інженерних споруд, перебування у безпосередній близькості до державного кордону за обставин, які виключають іншу розумну мету, використання засобів або способів, спрямованих саме на незаконний перетин, чи інші конкретні дії, які об`єктивно виходять за межі звичайного пересування особи у прикордонній місцевості.

Як убачається з матеріалів справи, у ній містяться протокол про адміністративне правопорушення серії ЧЦП №338076 від 14 травня 2026 року (а.с. 1), інформація з Єдиного державного демографічного реєстру (а.с. 2), рапорт інспектора прикордонної служби (а.с. 3), схема виявлення порушення (а.с. 4), заява ОСОБА_1 про розгляд справи без його участі (а.с. 5) та довідка військової частини НОМЕР_1 про проходження ним військової служби (а.с. 6).

Основним документом, на підставі якого сформульовано адміністративне обвинувачення, є протокол про адміністративне правопорушення серії ЧЦП №338076 від 14 травня 2026 року.

У протоколі зазначено, що ОСОБА_1 14 травня 2026 року о 13 год. 55 хв. перебував на контрольному посту «Горинь» на автомобільній дорозі Р-05, на північній околиці н.п. Орв`яниця Сарненського району Рівненської області, на відстані 32 км до лінії державного кордону, прямував у напрямку державного кордону та мав намір незаконно перетнути державний кордон України в Республіку Білорусь.

Водночас фабула протоколу не містить опису конкретних дій ОСОБА_1 , які б свідчили саме про безпосередню спробу незаконного перетинання державного кордону України.

У протоколі не зазначено конкретного місця, у якому ОСОБА_1 мав намір перетнути державний кордон, запланованого ним маршруту та способу такого перетину. Не вказано, що він залишив автомобільну дорогу загального користування, повернув у напрямку конкретної ділянки державного кордону, залишив транспортний засіб і продовжив рух до лінії кордону пішки, намагався подолати прикордонні інженерні споруди, мав при собі засоби для орієнтування на місцевості чи подолання загороджень або вчинив інші дії, які об`єктивно свідчили б про перехід від загального наміру до його безпосереднього виконання.

Фактично у протоколі зазначено лише про перебування ОСОБА_1 у контрольованому прикордонному районі на відстані 32 км до лінії державного кордону, його рух автомобільною дорогою та викладено висновок посадової особи про наявність у нього наміру незаконно перетнути державний кордон України.

Однак сам по собі висновок про наявність такого наміру, без опису конкретних об`єктивних дій, спрямованих на його реалізацію, не може вважатися достатнім доказом складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Суд звертає увагу, що контрольований прикордонний район є територією, на якій діє спеціальний прикордонний режим, однак саме перебування особи у такому районі не утворює складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Для відповідальності за цією нормою необхідним є встановлення саме незаконного перетинання або безпосередньої спроби незаконного перетинання державного кордону України, а не лише перебування особи у прикордонній місцевості чи пересування автомобільною дорогою у напрямку населених пунктів, розташованих у контрольованому прикордонному районі.

У власноручних поясненнях, викладених у протоколі, ОСОБА_1 зазначив, що прямував у сторону державного кордону без документів, які посвідчують особу, та був затриманий.

Разом з тим формулювання про рух «у сторону державного кордону» характеризує лише загальний географічний напрямок пересування, але саме по собі не визначає кінцевої мети такого руху та не підтверджує наміру незаконно перетнути державний кордон України.

Суд ураховує, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає у с. Сварицевичі. Його було виявлено на контрольному посту «Горинь», розташованому на автомобільній дорозі Р-05 на північній околиці с. Орв`яниця.

Співставлення місця виявлення ОСОБА_1 , відображеного на схемі, з місцем його проживання дає підстави для висновку, що рух автомобільною дорогою Р-05 у зазначеному напрямку узгоджувався з маршрутом до с. Сварицевичі.

Отже, напрямок руху ОСОБА_1 не свідчить однозначно про його прямування до державного кордону з метою незаконного перетину, оскільки цей самий напрямок відповідав руху до населеного пункту, у якому він проживає.

Це узгоджується і з відомостями, викладеними у рапорті інспектора прикордонної служби, відповідно до яких ОСОБА_1 повідомляв, що вибув до місця проживання, щоб забрати особисті речі та документи.

Таким чином, матеріали справи містять розумне та об`єктивно можливе пояснення його пересування — прямування до місця проживання. Будь-яких доказів, які б спростовували це пояснення та беззаперечно підтверджували іншу кінцеву мету руху, матеріали справи не містять.

Зокрема, у справі відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 відхилився від автомобільного маршруту до с. Сварицевичі, повернув у напрямку конкретної ділянки лінії державного кордону, зійшов з автомобільної дороги загального користування, залишив транспортний засіб для подальшого руху до кордону пішки або вчинив будь-які інші дії, які свідчили б про початок безпосередньої реалізації наміру незаконно перетнути державний кордон України.

За таких обставин сам факт руху у загальному напрямку державного кордону не може розцінюватися як спроба його незаконного перетинання, оскільки такий рух водночас узгоджувався з прямуванням ОСОБА_1 до місця його проживання.

Відсутність у ОСОБА_1 документів, що посвідчують особу, та військово-облікових документів може свідчити про недотримання вимог прикордонного режиму, однак сама по собі не доводить спроби незаконного перетинання державного кордону України.

Із рапорту інспектора прикордонної служби вбачається, що під час несення служби на контрольному посту «Горинь» на автомобільній дорозі Р-05, на північній околиці н.п. Орв`яниця, у контрольованому прикордонному районі, під час перевірки транспортного засобу було виявлено громадянина України ОСОБА_1 .

У рапорті зазначено, що у ОСОБА_1 були відсутні документи, які посвідчують особу, та військово-облікові документи. Його особу було встановлено з використанням відомостей Єдиного державного демографічного реєстру.

При цьому у рапорті спочатку констатовано, що своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 8 Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1147 від 27 липня 1998 року, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 202 КУпАП.

Отже, безпосередньо виявленою та зафіксованою під час перевірки обставиною було перебування ОСОБА_1 у контрольованому прикордонному районі без документів, що посвідчують особу, та військово-облікових документів, а не вчинення ним конкретних дій, які утворюють спробу незаконного перетинання державного кордону України.

Питання можливої відповідальності ОСОБА_1 за порушення прикордонного режиму за ст. 202 КУпАП не є предметом розгляду у цій справі, оскільки до суду надійшли матеріали саме за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Надалі у рапорті зазначено, що було встановлено проходження ОСОБА_1 військової служби.

Також у рапорті наведено відомості про те, що ОСОБА_1 приблизно за тиждень до події був призваний для проходження військової служби за мобілізацією та направлений до військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 , після чого вибув до місця проживання, щоб забрати особисті речі та документи, однак не зміг надати документи, які підтверджували б законність його перебування поза межами військової частини.

У рапорті також указано про небажання ОСОБА_1 продовжувати проходження військової служби.

На підставі наведених обставин та з урахуванням оперативної обстановки посадова особа дійшла висновку, що ОСОБА_1 мав намір незаконно перетнути державний кордон України в Республіку Білорусь з метою ухилення від проходження військової служби та подальшого працевлаштування у країнах Європейського Союзу.

Однак матеріали справи не містять окремих письмових пояснень ОСОБА_1 , у яких він повідомляв би про намір незаконно перетнути державний кордон України, конкретне місце, маршрут чи спосіб такого перетину.

Не містять матеріали справи й інших доказів, які підтверджували б, що ОСОБА_1 планував залишити територію України поза пунктом пропуску або перейшов до безпосереднього виконання такого наміру.

Наведені у рапорті відомості про проходження ОСОБА_1 військової служби, відсутність належних документів, які дозволяли йому перебувати поза межами військової частини, та можливе небажання продовжувати проходження військової служби самі по собі не доводять спроби незаконного перетинання державного кордону України.

Зазначені обставини можуть мати самостійне правове значення та підлягати перевірці компетентними органами, однак вони не можуть автоматично ототожнюватися зі спробою незаконного перетинання державного кордону без установлення конкретних дій, спрямованих саме на такий перетин.

Висновок посадової особи про намір ОСОБА_1 незаконно перетнути державний кордон фактично ґрунтується на припущеннях, пов`язаних із його статусом військовослужбовця, відсутністю документів, можливим небажанням проходити військову службу та перебуванням у контрольованому прикордонному районі.

При цьому залишено поза увагою місце проживання ОСОБА_1 та ту обставину, що напрямок його руху автомобільною дорогою узгоджувався з маршрутом до с. Сварицевичі.

Проте адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП настає не за небажання проходити військову службу, можливий мотив уникнення виконання обов`язків військової служби або пересування у прикордонній місцевості, а саме за незаконне перетинання чи безпосередню спробу незаконного перетинання державного кордону України.

Крім того, у рапорті наведено іншу правову кваліфікацію дій ОСОБА_1 , ніж та, яка зазначена у протоколі про адміністративне правопорушення та за якою матеріали направлені на розгляд суду.

Така неузгодженість свідчить про відсутність чітко сформульованого та послідовного адміністративного обвинувачення. Водночас суд не вправі самостійно змінювати правову кваліфікацію, доповнювати фабулу протоколу або усувати недоліки адміністративного обвинувачення замість органу, який склав протокол.

Із рапорту також убачається, що ОСОБА_1 було виявлено під час перевірки транспортного засобу на автомобільній дорозі на відстані 32 км до лінії державного кордону, а не безпосередньо біля державного кордону, у прикордонній смузі під час руху пішки до лінії кордону, під час подолання прикордонних інженерних споруд чи вчинення інших дій, які безпосередньо свідчили б про реалізацію наміру незаконно перетнути державний кордон.

У матеріалах справи відсутні відомості про марку, реєстраційний номер і точний маршрут руху транспортного засобу, у якому перебував ОСОБА_1 , спосіб його подальшого пересування, заплановане місце незаконного перетину, а також будь-які засоби, речі чи відомості, які могли б підтверджувати підготовлений маршрут незаконного перетинання державного кордону.

Довідка військової частини НОМЕР_1 підтверджує, що ОСОБА_1 проходить військову службу у вказаній військовій частині з 07 травня 2026 року (а.с. 6).

Однак ця довідка підтверджує лише статус ОСОБА_1 як військовослужбовця та не містить відомостей, які б свідчили про його намір чи спробу незаконно перетнути державний кордон України.

Інформація з Єдиного державного демографічного реєстру підтверджує анкетні дані, особу та місце проживання ОСОБА_1 . При цьому зазначене у ній місце проживання має значення для оцінки напрямку його пересування, оскільки узгоджується з поясненням про прямування до с. Сварицевичі.

Суд також бере до уваги наявну у матеріалах справи схему виявлення порушення.

Разом з тим зазначена схема відображає місце розташування контрольного поста «Горинь», автомобільну дорогу Р-05, населені пункти та лінію державного кордону, однак не містить конкретного маршруту руху ОСОБА_1 до визначеної ділянки державного кордону, не встановлює місця запланованого незаконного перетину, способу перетинання кордону чи інших обставин, які б підтверджували безпосередню спробу такого перетинання.

Навпаки, співставлення відображеного на схемі місця виявлення з місцем проживання ОСОБА_1 не виключає, а узгоджується з тим, що він прямував до с. Сварицевичі.

Схема не містить відомостей про відхилення ОСОБА_1 від маршруту до місця проживання та його подальше прямування до конкретної ділянки державного кордону.

Тому така схема не може бути визнана достатнім доказом наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

У матеріалах справи відсутні фото- чи відеозаписи, показання свідків, відомості про листування, телефонні переговори, підготовлений маршрут, домовленості з провідниками або інші об`єктивні дані, які підтверджували б намір ОСОБА_1 незаконно перетнути державний кордон та початок безпосереднього виконання такого наміру.

Суд не вправі самостійно доповнювати фабулу протоколу новими фактичними обставинами, змінювати зміст адміністративного обвинувачення або замість органу, який склав протокол, установлювати ті дії, які не були належним чином описані у протоколі та підтверджені доказами.

Такі дії суду фактично означали б самостійне формування адміністративного обвинувачення, що є неприпустимим з огляду на принцип законності та презумпцію невинуватості.

Таким чином, із досліджених матеріалів убачається лише те, що ОСОБА_1 був виявлений у транспортному засобі на контрольному посту «Горинь» у контрольованому прикордонному районі, на відстані 32 км до лінії державного кордону, не мав при собі документів, що посвідчують особу, та військово-облікових документів і проходив військову службу.

Водночас напрямок пересування ОСОБА_1 узгоджувався з маршрутом до с. Сварицевичі, де він зареєстрований та проживає, а у рапорті наведено його пояснення про те, що він прямував до місця проживання, щоб забрати речі та документи.

Будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 відхилився від маршруту до місця проживання та перейшов до вчинення конкретних дій, безпосередньо спрямованих на незаконне перетинання державного кордону України, матеріали справи не містять.

Отже, досліджені обставини не доводять, що саме 14 травня 2026 року ОСОБА_1 вчинив незаконне перетинання або безпосередню спробу незаконного перетинання державного кордону України.

Перебування особи у контрольованому прикордонному районі, пересування автомобільною дорогою у напрямку, який одночасно веде до місця її проживання, відсутність документів та статус військовослужбовця не можуть бути достатніми для висновку про наявність у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, без установлення конкретних дій, безпосередньо спрямованих на незаконне перетинання державного кордону України.

За таких обставин висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, ґрунтувався б не на безпосередньо встановлених фактичних даних, а на припущеннях щодо можливої мети його пересування та подальших намірів.

Такий підхід суперечить вимогам ст.ст. 7, 245, 251, 252, 280 КУпАП та ч. 3 ст. 62 Конституції України.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 284 КУпАП за наявності обставин, передбачених ст. 247 цього Кодексу, виноситься постанова про закриття справи.

Враховуючи наведене, беручи до уваги відсутність належних, допустимих та достатніх доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, а також зважаючи на презумпцію невинуватості та обов`язок тлумачити всі сумніви щодо доведеності вини особи на її користь, суд доходить висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, а тому провадження у справі щодо нього підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 247, 283, 284, 287, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, її захисником до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: підпис

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького

районного суду Оборонова І.В.