Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №160/37577/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 червня 2026 року м. Дніпросправа № 160/37577/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Тернопільської митниці на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року (суддя 1-ї інстанції Коренев А.О.) в адміністративній справі №160/37577/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

31.12.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» звернулось до суду із позовною заявою до Тернопільської митниці, в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Тернопільської митниці (46004, м. Тернопіль, вул. Текстильна, б.38, код ЄДРПОУ 43985576) про коригування митної вартості товарів № UA403070/2025/000299/2 від 19.09.2025 р.

- визнати протиправною та скасувати картку відмови Тернопільської митниці (46004, м. Тернопіль, вул. Текстильна, б.38, код ЄДРПОУ 43985576) в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403070/2025/000502.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року позов задоволено.

17 березня 2026 року представник позивача через підсистему «Електронний суд» подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з Тернопільської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з розглядом справи №160/37577/25 у Дніпропетровському окружному адміністративному суді, у розмірі 10 000,00 грн.

Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року вищевказану заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» задоволено частково.

Стягнуто з Тернопільської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» за рахунок бюджетних асигнувань цього суб`єкта владних повноважень судові витрати на правову допомогу, пов`язані із розглядом справи № 160/37577/25 у Дніпропетровському окружному адміністративному суді в сумі 5 000,00 грн. (п`ять тисяч гривень).

В задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Відповідачем на вказане додаткове рішення суду першої інстанції подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати додаткове рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні заяви відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що подані позивачем документи не підтверджують належним чином понесення витрат на професійну правничу допомогу саме у цій справі, оскільки акт приймання-передачі послуг та платіжна інструкція не містять посилань на справу щодо оскарження рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості та картки відмови. Крім того, скаржник зазначає, що позивач не надав детального опису виконаних адвокатом робіт із зазначенням часу, витраченого на їх виконання, що суперечить вимогам статті 134 КАС України та унеможливлює перевірку обґрунтованості заявленої суми витрат. Також митниця вказує, що справа є незначної складності, належить до поширеної категорії спорів із усталеною судовою практикою, а тому заявлений розмір витрат у сумі 10 000 грн є неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданої правничої допомоги.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що у позовній заяві позивач, зокрема, зазначав про понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн., на підтвердження яких останнім надано договір про надання правової (правничої) допомоги №01/11-25/1 від 01.11.2025, укладений між ТОВ «АТБ-Маркет» та Адвокатським об`єднанням «Альянс», додаткову угоду №01-12/25 від 26.12.2025, протокол №1 про виконання робіт (надання послуг), акт здавання-приймання наданих послуг та платіжні документи.

Відповідно до умов договору адвокатське об`єднання зобов`язалося надавати клієнту професійну правничу допомогу, а клієнт - оплачувати її в розмірі, визначеному сторонами в актах здавання-приймання наданих послуг.

Додатковою угодою №01-12/25 сторони погодили надання правничої допомоги у справі за позовом ТОВ «АТБ-Маркет» до Тернопільської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару №UA403070/2025/000299/2 від 19.09.2025 та картки відмови. Вартість правничої допомоги у суді першої інстанції визначена у фіксованому розмірі 10000,00 грн незалежно від кількості судових засідань, підготовлених процесуальних документів та витраченого адвокатом часу.

Згідно з протоколом №1 про виконання робіт (надання послуг) Адвокатським об`єднанням «Альянс» вартість професійної правничої допомоги, наданої у справі №160/37577/25, становить 10000,00 грн.

Частково задовольняючи заяву про ухвалення додаткового рішення та стягуючи з відповідача 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції врахував критерії реальності, необхідності, розумності та співмірності таких витрат, виходячи зі складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт і принципу справедливого розподілу судових витрат.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України).

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

У постанові від 28.04.2021 у справі №640/3098/20 Верховний Суд зазначив, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи повинен надати докази щодо обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), здійснених витрат та їх вартості, яка сплачена або підлягає сплаті.

Крім того, у постанові від 07.05.2020 у справі №320/3271/19 Верховний Суд вказав, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати їх співмірність зі складністю справи, обсягом наданих послуг, значенням справи для сторони та іншими обставинами. Розмір витрат на правничу допомогу не повинен бути явно завищеним, а тому суд вправі обмежити суму їх відшкодування, виходячи з критерію розумної необхідності таких витрат у конкретній справі.

Таким чином, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Колегія суддів звертає увагу на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Надаючи оцінку співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн критеріям, визначеним частиною п`ятою статті 134 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про їх неспівмірність складності справи, обсягу наданої правничої допомоги та значенню справи для сторони.

Суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що дана справа за характером спірних правовідносин, предметом доказування та складом учасників належить до справ незначної складності та розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Крім того, спір стосується оскарження рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів №UA403070/2025/000299/2 від 19.09.2025 та картки відмови №UA403070/2025/000502, тобто належить до поширеної категорії митних спорів, правове регулювання яких є сталим, а відповідні правові висновки неодноразово сформульовані Верховним Судом.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив обсяг фактично наданої адвокатом правничої допомоги та дійшов обґрунтованого висновку про зменшення заявленого до відшкодування розміру витрат до 5 000,00 грн, що відповідає критеріям розумності, обґрунтованості та співмірності.

Доводи апеляційної скарги про те, що подані позивачем документи не підтверджують понесення витрат саме у цій справі, колегія суддів відхиляє, оскільки додаткова угода, протокол про виконання робіт (надання послуг) та інші надані документи містять відомості про надання правничої допомоги саме у справі №160/37577/25 щодо оскарження рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів та картки відмови, а тому є належними та допустимими доказами понесення позивачем відповідних витрат.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування додаткового рішення у даній справі відсутні.

Розподіл судового збору не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, –

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Тернопільської митниці залишити без задоволення.

Додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року в адміністративній справі №160/37577/25 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повне судове рішення складено 25 червня 2026 року.

Головуючий - суддя Н.І. Малиш

суддя Н.П. Баранник

суддя А.А. Щербак