Рішення від 25 червня 2026 р. у справі №369/15017/23 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/15017/23

Провадження № 2/369/888/26

РІШЕННЯ

Іменем України

26.06.2026 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі судових засідань Худинець Д.С.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності,

встановив:

У вересні 2023 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 22.12.2006 він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою. Спільне життя не склалось, рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.03.2020 шлюб між сторонами було розірвано.

За час спільного сімейного життя, як подружжя, ними було набуто 1/2 частку в земельній ділянці кадастровий номер 3222410600:01:0111:5004, площею 0,0125 га в АДРЕСА_1 та 1/2 частина у трикімнатній квартирі в АДРЕСА_2 . Інша 1/2 частка у зазначеній земельній ділянці та трикімнатній квартирі належить бабусі відповідача - ОСОБА_5 . Між сторонами не було будь-якої іншої домовленості, окрім придбання майна у спільну сумісну власність, шлюбний договір не укладався, частки у спірному майні є рівним.

Просить суд:

Розділити спільну сумісну власність:

1/2 частину в земельній ділянці кадастровий номер 3222410600:01:0111:5004, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна :469091432224, площею 0,0125 га за адресою: АДРЕСА_1 ;

1/2 частки у трикімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_3 право особистою власності на:

1/4 частину земельної ділянки, кадастровий номер 3222410600:01:0111:5004, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна :469091432224, площею 0,0125 га за адресою: АДРЕСА_1 ;

1/4 частки у трикімнатній квартирі за адресою АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_4 право особистою власності на:

1/4 частину в земельній ділянці кадастровий номер 3222410600:01:0111:5004, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 469091432224, площею 0,0125 га за адресою: АДРЕСА_1 ;

1/4 частки у трикімнатній квартирі за адресою АДРЕСА_2 .

Припинити право спільної сумісної власності, яке зареєстровано за ОСОБА_6 на:

1/2 частину в земельній ділянці кадастровий номер 3222410600:01:0111:5004, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 469091432224, площею 0,0125 га за адресою: АДРЕСА_1 ;

1/2 частки у трикімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Волчко А.Я. від 21 вересня 2023 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче провадження.

24 січня 2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву. Не погоджуючись з позовними вимогами відповідач ОСОБА_7 , зазначає, що з моменту набуття права власності на квартиру, у ній проживали позивач, відповідач, спільна дитина та бабуся відповідача - ОСОБА_8 . Після смерті бабусі відповідач успадкувала її частку. Позивач після розірвання шлюбу виїхав зі спірного житлового приміщення та проживає за іншою адресою, з іншою сім`єю. Вона та їх спільна донька проживають у спірному житловому приміщенні. Відповідачка одноособово забезпечує утримання квартири, оплачує комунальні послуги. Спірна квартира була придбана за особисті кошти відповідачки та її бабусі, а тому була розподілена на частки між співвласниками і не є спільним майном подружжя. Кошти на придбання вказаної квартири відповідачка та її бабуся отримали після продажу належних раніше їм квартир. Крім того, відповідач має на утриманні неповнолітню доньку, яка є спільною дитиною, однак позивач не сплачує достатнього розмір аліментів на утримання дитини, щодо нього порушення кримінальну справу по цій причині. Крім того, позивачем продано спільний автомобіль, компенсацію частки у спільному автомобілі відповідачка не отримала. Просить відмовити у задоволені позову та застосувати строки позовної давності до позовних вимог.

28 березня 2024 року представником позивача подано відповідь на відзив. Зазначає, що доводи відповідачки про відсутність його участі у придбанні спірного майна спростовуються її ж поясненнями щодо продажу ним належної йому квартири під час шлюбу. Вказував, що обставини щодо сплати аліментів не стосуються предмета спору. Також зазначав, що про порушення свого права на частку у спірному майні дізнався лише у серпні 2023 року, тому строк позовної давності ним не пропущений. Просив позов задовольнити у повному обсязі.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Распутньої Н.О. № 2205 від 18.11.2024 року щодо повторного автоматичного розподілу справи № 369/15017/23 та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 18.11.2024 року вказану справу передано на розгляд судді Пінкевич Н.С.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.11.2024 справу прийнято до провадження судді Пінкевич Н.С.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.02.2025 частково задоволено клопотання представника позивача та витребувано у приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Черняк Ольги Всеволодівни (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Європейська (Жовтнева), 24 а) належним чином завірені:

- договір купівлі-продажу, земельної ділянки, серія та номер: 1792, виданий 07.11.2012, видавник: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Черняк О.В. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 16255075 від 04.10.2014 09:41:06, Паращак Василь Миронович, Реєстраційна служба Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, Київська обл. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 469091432224. Тип об`єкта: земельна ділянка Кадастровий номер: 3222410600:01:011:5004;

- договір купівлі - продажу трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Договір купівлі-продажу, Р№ 1789, 07.11.2012 року, приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Черняк О.В.;

- договір укладений ОСОБА_3 купівлі-продажу двокімнатної квартири, за адресою: АДРЕСА_3 . Номер правочину 4467331. Номер у реєстрі нотаріальних дій 803. Бланк ВРК 054574.Документ посвідчено приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Черняк О.В.

У підготовчому судовому засіданні 21 жовтня 2025 року протокольною ухвалою закрито підготовче судове засідання та проведено судовий розгляд.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджені тими доказами, які були досліджені судом, дійшов до наступних висновків.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей55,124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін, одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Судом встановлено, що 22 грудня 2006 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено шлюб, про що відділом реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві зроблено актовий запис № 1218 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .

Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 березня 2020 року шлюб між сторонами розірвано.

Судом встановлено, що 07 листопада 2012 року на підставі договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_8 та ОСОБА_4 придбали у рівних частках квартиру АДРЕСА_4 .

Також 07 листопада 2012 року ОСОБА_8 та ОСОБА_4 придбали у рівних частках земельну ділянку кадастровий номер 3222410600:01:0111:5004 площею 0,0125 га за адресою: АДРЕСА_1 .

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що належна відповідачці 1/2 частка квартири, розташована за адресою: АДРЕСА_1 та 1/2 земельної ділянки кадастровий номер 3222410600:01:0111:5004 площею 0,0125 га за адресою: АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки вказане майно набуте під час шлюбу.

Заперечуючи проти позову, відповідачка зазначала, що спірне майно придбане за рахунок коштів, отриманих від продажу майна, яке належало їй та її бабусі, ОСОБА_8 , на праві особистої приватної власності.

На підтвердження своїх заперечень відповідачкою надано договір купівлі-продажу квартири від 11 грудня 2007 року, відповідно до якого нею відчужено квартиру АДРЕСА_5 .

При цьому зі змісту зазначеного договору вбачається, що відчужувана квартира належала ОСОБА_4 на праві приватної власності.

Також судом встановлено, що 11 грудня 2007 року ОСОБА_3 придбав квартиру АДРЕСА_6 .

У подальшому, відповідно до договору купівлі-продажу від 27 травня 2011 року, зазначена квартира була відчужена позивачем.

Крім того, відповідно до договору купівлі-продажу від 24 червня 2011 року ОСОБА_8 відчужила належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_7 .

Відповідно до статей 60, 61 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, вважається об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Разом з тим, положення статті 57 СК України передбачають, що особистою приватною власністю дружини або чоловіка є, зокрема, майно, набуте за кошти, які належали їм особисто.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 зазначено, що при вирішенні спорів щодо поділу майна подружжя суд повинен встановити не лише факт набуття майна під час шлюбу, а й джерело його набуття. Сам по собі факт придбання майна у період шлюбу не є безумовною підставою для визнання його спільною сумісною власністю подружжя.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 725/1776/18 та від 08 червня 2022 року у справі № 362/1506/20, в яких зазначено, що презумпція спільності майна подружжя може бути спростована, а при вирішенні спору суд має встановити джерело походження коштів, за які придбано майно.

Оцінюючи зібрані у справі докази, суд враховує, що спірна квартира та земельна ділянка були придбані не сторонами як подружжям, а відповідачкою та її бабусею, ОСОБА_8 , у рівних частках по 1/2 кожній.

Крім того, матеріалами справи підтверджується факт відчуження відповідачкою квартири, яка належала їй на праві приватної власності, а також факт відчуження квартири, яка належала бабусі відповідачки.

Водночас позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що джерелом придбання спірної квартири та земельної ділянки були його особисті кошти або спільні кошти подружжя.

Матеріали справи не містять доказів внесення позивачем грошових коштів на придбання спірного майна, участі у проведенні розрахунків за договорами купівлі-продажу від 07 листопада 2012 року чи інших доказів, які б свідчили про набуття відповідачкою спірного майна саме за рахунок спільних коштів подружжя.

Вирішуючи позов по суті, суд, також, звертає увагу, що відповідно до положень ст. ст.12,13,81ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд, тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами, що належні відповідачці 1/2 частка квартири та 1/2 частка земельної ділянки є об`єктами права спільної сумісної власності подружжя та підлягають поділу.

У зв`язку з недоведеністю позовних вимог підстави для їх задоволення відсутні.

Щодо заяви представника відповідача про застосування строків позовної давності, то суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц).

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні заяви про застосування строків позовної давності, оскільки судом відмолено у задоволенні позову по суті.

Розподіл судових витрат здійснити відповідно дост. 141 ЦПК України.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст.ст.12,81,141,200,206,263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 26 червня 2026 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ