Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №363/3082/26 — Вишгородський районний суд Київської області

"25" червня 2026 р. Справа № 363/3082/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі головуючого – судді Чіркова Г.Є., при секретарі Лещенко І.А., за участі захисника Молдавської О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді матеріали, які надійшли від Вишгородського РУП ГУНП в Київській області щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в:

03 травня 2026 року близько 10 год. 45 хв., по вул. Свято-Покровській в м. Вишгороді, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Лексус д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови, порушення координації рухів), від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився під відеофіксацію, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Захисник Ведмідя О.М. подала до суду клопотання про закриття провадження у справі. Зазначила, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказала, що протокол про адміністративне правопорушення містить істотні суперечності щодо місця виявлення правопорушення, оскільки у ньому зазначено одне місце події, тоді як відеозапис підтверджує інше місце зупинки транспортного засобу. Також зазначила, що наданий відеозапис є неповним, розпочинається через десять хвилин після зупинки автомобіля, не фіксує обставин, які стали підставою для висновку поліцейських про наявність у водія ознак алкогольного сп`яніння, та не підтверджує дотримання встановленої законом процедури проведення огляду.

Крім того, акт огляду на стан сп`яніння та направлення на медичний огляд є недопустимими доказами, оскільки відеозапис не підтверджує їх складання у присутності водія, ознайомлення його зі змістом цих документів чи відмови від їх підписання. З огляду на наявність істотних сумнівів щодо доведеності вини особи, які відповідно до ст. 62 Конституції України мають тлумачитися на її користь, просила закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Захисник Ведмідя О.М. в суді просила провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, з підстав викладених у клопотанні про закриття провадження.

ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, до суду не прибув, пояснень не надавав.

Заслухавши захисника, дослідивши її матеріали, суд дійшов таких висновків.

Не дивлячись на невизнання ОСОБА_1 своєї вини, зазначені в протоколі обставини підтверджуються даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №655981 від 03 травня 2026 року та його копією, направленням на огляд водія ТЗ з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП «Вишгородська ЦРЛ» від 03 травня 2026 року, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, копією посвідчення водія з порталу «Дія», витягом з ІПНП та даними відеозапису.

Відповідно до п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно статті 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі відсторонення особи від керування транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом можливість керування цим транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія (судноводія) відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом.

Частиною 2 ст. 266 КУпАП визначено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію», поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.

Згідно п. 5 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018 року (далі – Інструкція), включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Отже, з наведеного слідує, що здійснення обов`язкової відеофіксації всієї події правопорушення – руху транспортного засобу, його зупинки, оформлення матеріалів, тощо, чинним законодавством не передбачено.

При цьому, жоден доказ для суду не має наперед встановленої сили.

Суд встановлює обставини справи на підставі сукупності та взаємозв`язку усіх наявних доказів, які відповідають вимогам ст. 251 КУпАП та є допустимими.

З долученого до матеріалів справи відеозапису встановлено, що 03 травня 2026 року близько 10 год. 45 хв., по вул. Свято-Покровській в м. Вишгороді на автодорозі Нові Петрівці-Вишгород-Київ, у водія ОСОБА_1 , на місці зупинки транспортного засобу в напрямку м. Києва, співробітниками поліції виявлено ознаки алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови, порушення координації рухів), в зв`язку з чим останньому запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі.

Проте, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі, ОСОБА_1 відмовився.

В свою чергу, працівники поліції повідомили ОСОБА_1 , що за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння буде складено протокол про адміністративне правопорушення, на що водій повідомив, що розуміє.

Відеозапис здійснювався при фіксації дій, передбачених ст.ст. 266, 254, 256 КУпАП. Жодних обставин, які б спростовували достовірність даних, відображених на відеозаписі, суду не надано.

Що стосується доводів адвоката про відсутність на відеозаписі фіксації того, що працівник поліції пропонував ОСОБА_1 ознайомитися з актом або поставити свій підпис в ньому, а також відсутність факту відмови водія від такого підписання та інших процесуальних дій, які пов`язані з оформленням матеріалів та перевіркою особи на стан алкогольного сп`яніння, то суд їх відхиляє, оскільки чинне законодавство України та вказані вище норми закону не містять імперативного обов`язку здобуття відеодоказів виключно всіх без винятку етапів дій поліцейського по припиненню правопорушення та притягненню особи до відповідальності за його вчинення.

Доводи сторони захисту про те, що відеозапис повинен бути безперервним та тривати весь час при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення, суд відкидає, як неспроможні, що на вимогах КУпАП не ґрунтується, про недостовірність, недопустимість і неналежність конкретно цього відеозапису в цій справі не свідчать.

Зі справи ніщо не вказує на те, що долучені до справи відеозаписи зібрано з істотним порушенням прав, свобод та інтересів інших осіб.

Судом встановлено, що фактичні дані на відтвореному в суді відеозаписі повністю узгоджуються із письмовими матеріалами справи, відповідають їм, коли ОСОБА_1 в суді доказів на спростування зазначеного не надано.

Отже, долучений до протоколу відеозапис відповідає вимогам ст. 251 КУпАП, який суд покладає в основу доведення винуватості ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При цьому, суд звертає увагу на те, що будь-яких застережень при складані протоколу про вчинення адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також на відеозаписі під час надання пояснень працівникам поліції та під час відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 не зазначив.

Що стосується посилань захисника на фактичне місце зупинки транспортного засобу в с. Нові Петрівці, а не в м. Вишгороді, то судом істотних невідповідностей, які б вказували на недостовірність встановлених по справі фактичних обставин не встановлено.

Суд зазначає, що автомобіль Лексус д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 рухався автодорогою Нові Петрівці-Вишгород-Київ в напрямку м. Києва та зупинений співробітниками поліції безпосередньо на ділянці вул. Свято-Покровська на території м. Вишгорода біля повороту на вул. Шолуденка.

Ці обставини на будь-які істотні порушення прав ОСОБА_1 не вказують та жодним чином недостовірність проведених співробітниками поліції процесуальних дій з приводу встановлення в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не доводять.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №756/10060/17, зазначено, що вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, суд повинен насамперед з?ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливості їх ефективного використання.

Невідповідність тим чи іншим вимогам закону не в будь-якому випадку нівелює доказове значення відомостей, одержаних у результаті відповідних процесуальних дій, а лише в разі, якщо вона (невідповідність) призвела до порушення прав людини і основоположних свобод або ж ставить під сумнів походження доказів, їх надійність і достовірність.

Метою встановлення та дотримання процесуального порядку є насамперед унеможливлення істотного порушення прав і свобод людини в ході збирання (отримання) доказів та забезпечення достовірності отриманих фактичних даних.

Тому при наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли такі порушення прямо та істотно порушують права і свободи людини чи зумовлюють сумніви у достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з КУпАП та інших законів України.

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4, 7 та 11 до Конвенції» ратифіковано вказану Конвенцію.

Порядок реалізації Конвенції та рішень ЄСПЛ визначено Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Відповідно до ч. 1 ст. 17 даного Закону, суди при розгляді справ застосовують Конвенцію і практику ЄСПЛ як джерело права.

Як встановлено рішенням ЄСПЛ у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 року, провадження у справах про адміністративні правопорушення вважається кримінальними у розумінні Конвенції. У справі «Надточій проти України» ЄСПЛ зазначив, що Уряд України визнав кримінально-правовий характер КУпАП.

Згідно принципу автономного тлумачення та установленої практики ЄСПЛ поняття «кримінальне обвинувачення» має для суду автономний зміст і не залежить від його розуміння законодавства держав – учасниць Конвенції і може означати «звинувачення у вчиненні правопорушення».

Беручи до уваги викладене, з огляду на принципи правової визначеності та автономного тлумачення Конвенції судовий розгляд у справах про адміністративні правопорушення може бути здійснено за аналогією закону відповідно до положень кримінального процесуального законодавства, а тому при вирішення справи суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у згаданій вище справі.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що відомості викладені у протоколі про адміністративне правопорушення щодо порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України є достовірними та підтверджені зазначеними вище доказами, а тому в діях ОСОБА_1 наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При накладенні адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Обставин, які відповідно до ст. ст. 34, 35 КУпАП, пом`якшують або ж обтяжують відповідальність ОСОБА_1 суд не вбачає.

Отже, враховуючи зазначені обставини справи, суд вважає, що для виправлення ОСОБА_1 , а також з метою запобігання вчиненню нових правопорушень, буде доречним застосувати щодо нього стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.

Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст. 5 вказаного Закону.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 відноситься до категорій осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору, а відтак, з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.

Отже, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбачено ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При обранні стягнення суд ураховує конкретні обставини справи та дані про особу правопорушника.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 33, 130, 283, 284, 285 КУпАП,

п о с т а н о в и в:

визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп. на користь держави.

Штраф має бути сплачений правопорушником не пізніше як через 15 днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови – не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.

У разі несплати штрафу у вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Вишгородський районний суд Київської області протягом 10 днів з дня її винесення.

Постанова підлягає пред`явленню до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення.

Суддя