Рішення від 25 червня 2026 р. у справі №363/3461/26 — Вишгородський районний суд Київської області

26.06.26 363/3461/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі головуючого судді Чіркова Г.Є., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

встановив:

представник позивача звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 24 березня 2026 року постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №651 ОСОБА_1 без законних підстав притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн., а тому порушив питання про скасування даної постанови та закриття провадження у справі.

Свої вимоги мотивує тим, що постанова №325/1 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки позивач у встановлений законодавством спосіб належним чином оформленої повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 не отримував, та не був повідомленим про дату та місце розгляду справи, а тому вважає постанову необґрунтованою та складеною без дотримання вимог чинного законодавства, коли в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Представник відповідача подав до суду відзив, в якому просив у задоволенні позову відмовити. Зазначив, що позивач належним чином повідомлений про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення облікових даних шляхом направлення повістки №5790200 від 16 грудня 2025 року рекомендованим поштовим відправленням R067054747397 з приміткою «Повістка ТЦК» за адресою його зареєстрованого місця проживання. Неприбуття позивача за викликом та неотримання ним поштової кореспонденції, в тому числі і оскаржуваної постанови, факту його належного оповіщення не спростовують. Вважає, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності прийнята уповноваженою особою, у межах наданих повноважень, за наявності достатніх підстав та з дотриманням вимог чинного законодавства.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що сам факт направлення повістки та її подальшого повернення відправнику з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» не є безумовним доказом належного оповіщення військовозобов`язаного. Відповідачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів того, що працівниками поштового зв`язку виконані усі дії, передбачені пунктом 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, зокрема щодо інформування адресата про надходження поштового відправлення та здійснення спроб його вручення.

Також посилався на відсутність доказів обізнаності позивача про його виклик до ТЦК та СП, зазначивши, що на момент винесення оскаржуваної постанови відповідач не мав належного підтвердження факту його оповіщення, а тому не довів наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

У зв`язку з цим вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності є необґрунтованою та підлягає скасуванню.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Із матеріалів справи встановлено, що 24 березня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 винесено постанову №651 про те, що 24 березня 2026 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 встановлено, що ОСОБА_1 , за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 у строк, зазначений в направленій через АТ «Укрпошта» повістці №5790200, а саме 15 січня 2026 року, не прибув, чим порушив ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за що передбачена відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 17 000 грн.

01 травня 2026 року старшим державним виконавцем Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Шевченко А.Ю. на підставі постанови №651 від 24 березня 2026 року виданої ІНФОРМАЦІЯ_3 , відкрито виконавче провадження №80893971 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 34 000 грн. на користь держави.

Згідно даних військово-облікового документу «Резерв +» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП – НОМЕР_1 ; проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; категорія обліку – військовозобов`язаний; перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 ; звання – рядовий (потребує проходження базової загальновійськової підготовки, солдат резерву); ВОС – 999097; номер в реєстрі Оберіг – 110720231362880400102; причина звернення до Нацполіції – не прибув за повісткою до ТЦК та СП; дата звернення – 08 квітня 2026 року; постанова ВЛК – придатний до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах), медпідрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, ОЗ, охорони; дата ВЛК – 16 квітня 2026 року; військово-облікові дані уточнено 27 квітня 2026 року.

Згідно витягів з реєстру територіальної громади Вишгородської міської ради №2026/003358940 від 03 березня 2026 року та №2026/009477384 від 09 червня 2026 року, ОСОБА_1 в період з 20 листопада 2015 року по 03 березня 2026 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 та з 28 квітня 2026 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Із матеріалів справи також встановлено, що позивач оскаржувану постанову отримав лише 01 червня 2026 року, після отримання його представником копій матеріалів виконавчого провадження. Відомостей про те, що позивач отримував копію оскаржуваної постанови своєчасно в будь-який інший спосіб матеріали справи не містять.

Отже, процесуальний строк для подачі позову 03 червня 2026 року позивачем пропущено з поважних причин, який поновлено ухвалою суду про відкриття провадження від 15 червня 2026 року.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Як вбачається із ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови (ст. 245 КупАП).

Відповідно до зі ст. 251 КУпАП, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

Стаття 280 КУпАП вимагає від органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі, яка, зокрема, повинна містити опис обставин, установлених під час розгляду справи, прийняте у справі рішення.

Аналізуючи наведені положення законодавства, слід дійти висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, оцінити наявні докази. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

При цьому, суд враховує, що особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доказана у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).

У зв`язку із застосуванням даного принципу саме відповідач, як особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинен довести наявність події і складу адміністративного правопорушення та винуватість особи, тобто наявність законних підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Крім того, відповідно до вимог статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається із примітки до ст. 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Відповідно до Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджених Постановою КМУ № 1487 від 30 грудня 2022 року.

За змістом цих нормативно-правових актів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.

Відповідно до п.п. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів) затверджених Постановою КМУ № 1487 від 30 грудня 2022 року (далі – Правила №1487), призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів;

Відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджених Постановою КМУ № 560 від 16 травня 2024 року (далі – Порядок №560), належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Згідно п. 29 Порядку №560, у повістці зазначаються:

- прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) і дата народження громадянина, якому адресована повістка;

- найменування районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ, що видав повістку;

- мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;

- місце, день і час явки за викликом;

- найменування посади, власне ім`я та прізвище, підпис посадової особи, яка видала повістку, та дата її підписання - для повісток, оформлених на бланку. Такі повістки скріплюються гербовою печаткою;

- прізвище та власне ім`я керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, дата накладення кваліфікованого електронного підпису - для повісток, сформованих за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

- реєстраційний номер повістки;

- роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки.

Так, судом встановлено, що 24 березня 2026 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП в зв`язку з тим, що він, будучи належним чином повідомленим повісткою направленою через АТ «Укрпошта» №5790200 від 14 грудня 2026 року, за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 у строк, а саме 15 січня 2026 року, не прибув.

Оскаржувана постанова не містить відомостей про мету виклику позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 15 січня 2026 року.

У той же час, із копії повістки №5790200 від 14 грудня 2026 року вбачається, що позивач викликався 15 січня 2026 року о 14 год. до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення даних.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» держателем Реєстру є Міністерство оборони України, розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

Згідно ч 5 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень, серед інших, є територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Водночас, в оскаржуваній постанові не зазначено доказів, що відповідач, як Держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних резервістів, не мав можливості отримати персональні дані позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційним системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, оскільки відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодекс не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у том числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками адміністраторами) яких є державні органи.

Належні, допустимі та достатні докази про те, які саме відомості (персональні дані) не уточнено позивачем, які не могли бути одержані самостійно ІНФОРМАЦІЯ_3 по справі відповідачем суду не надано.

Відповідач, як держатель відповідного реєстру мав можливість перевірити та підтвердити всі необхідні відомості про особу позивача. Зі справи ніщо не вказує на те, що відповідачем вживалися заходи щодо отримання персональних відомостей позивача порядку електронної інформаційної взаємодії, і що внаслідок проведених заходів такі відомості отримати не вдалося.

Зазначене в силу примітки до ст. 210 КУпАП виключає можливість застосування до позивача положень ст. 210-1 КУпАП.

Крім того, за змістом пункту 3 частини першої статті 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання, зокрема чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.

Разом із тим суд враховує, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право завчасно знати про дату, час та місце розгляду справи, що є гарантією реалізації наданих статтею 268 КУпАП прав зокрема, на участь у розгляді справи, висловлення заперечень, надання пояснень і доказів, заявлення клопотань, здійснення захисту.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи допускається лише за умови своєчасного повідомлення її про дату, час і місце розгляду.

У постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 676/752/17, зазначено, що, закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, положення КУпАП містять і певні застереження, спрямовані на забезпечення належного здійснення повноважень компетентними органами, зокрема можливість розгляду справи за відсутності особи лише за наявності даних, які підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду.

Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати її розгляду вважається виконаним, якщо особа поінформована про ці обставини у визначений строк. Обов`язок доведення цієї обставини покладається на уповноважену посадову особу.

Несвоєчасне або неповідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про час і місце розгляду справи є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною, як такої, що винесена з порушенням установленої процедури.

Наслідком цього, є позбавлення особи прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема права бути присутньою під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 6 березня 2018 року у справі № 522/20755/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі № 591/2794/17, від 21 травня 2020 року у справі № 286/4145/15-а, від 31 березня 2021 року у справі № 676/752/17 та від 25 травня 2022 року у справі № 465/5145/16-а.

Процедурні порушення, а саме, розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату розгляду, є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 30 вересня 2019 року у справі № 591/2794/17, від 21 травня 2020 року у справі № 286/4145/15-а, від 17 червня 2020 року у справі № 712/10440/16-а, від 30 серпня 2022 року у справі № 683/743/17.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч. 1). В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (абз. 1 ч. 2).

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Між тим, суд звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи 15 січня 2026 року.

Так, до відзиву представником відповідача додано повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_3 №12/0303 від 03 березня 2026 року про розгляд справи за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП щодо ОСОБА_1 о 10 год. 24 березня 2026 року, однак докази отримання такого повідомлення позивачем в розумінні та з дотриманням вимог ст.ст. 258, 268, ч. 2 ст. 277-2, ст. 278 КУаАП, матеріали справи не містять і суду не надано.

Отже, відповідачем не спростовано презумпцію, закріплену в ч. 2 ст. 77 КАС України та не доведено правомірність свого рішення.

Відтак, проаналізувавши обставини справи та вказані вище норми, суд доходить висновку, що у спірному випадку, подія і склад адміністративного правопорушення відсутні, так як позивач був неналежним чином повідомлений про виклик до відповідача.

При вирішенні вказаної справи суд також звертає увагу на те, що оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП саме за неприбуття за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а не за неуточнення військово-облікових даних.

Тому, вирішальним для розгляду справи є встановлення факту належного оповіщення позивача про виклик та дотримання процедури притягнення його до адміністративної відповідальності.

Що стосується доводів представника позивача про відсутність доказів вчинення працівниками поштового зв`язку всіх передбачених законодавством дій щодо повідомлення адресата про надходження поштового відправлення, то суд до уваги їй не приймає.

Так, у постанові КС ВС від 18 січня 2023 року в справі №752/24739/19 зроблено правовий висновок про те, що напис про одержання поштового відправлення учасником справи, в якому зазначене його прізвище, зроблений працівником поштового зв?язку, зазвичай є переконливим доказом отримання відправлення саме адресатом. Таке переконання грунтується на презумпції добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов?язків. Однак таку презумпцію може бути поставлено під сумнів і спростовано.

Скаржником має бути спростована презумпція добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов?язків (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17 грудня 2019 року в справі №916/2596/18; ухвала Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 травня 2023 року в справі №916/3076/19; постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 червня 2023 року в справі №521/4328/16-ц).

Враховуючи викладене, суд зазначає, що дії працівників поштового зв`язку щодо виконання покладених на них обов`язків презюмуються правомірними, доки не доведено інше, коли дотримання порядку вручення поштового відправлення не входить до предмету доказування в цій справі.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірності прийнятого рішення, сама постанова без обґрунтування її належними, допустимими і достатніми доказами не дає підстав для висновку про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Беручи до уваги викладене, зі справи не можна дійти висновку про наявність в діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, коли всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь згідно ст. 62 Конституції України.

Отже, за вказаних умов оскаржувану постанову не можна визнати законною, яка підлягає скасуванню, а позов про це задоволенню.

Відтак судом встановлено підстави для задоволення позову і захисту прав позивача.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 243, 246, 250, 286 КАС України,

вирішив:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову №651 від 24 березня 2026 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП і справу про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю в діянні складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_6 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його підписання.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП – НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ – НОМЕР_2 .

Суддя