Рішення від 03 грудня 2025 р. у справі №361/55/23 — Броварський міськрайонний суд Київської області

Україна

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження № 2/361/592/24, cправа № 361/55/23

04.12.2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«04» грудня 2025 року м.Бровари Київської області

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Василишина В.О.,

за участю секретаря судових засідань – Бас Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь у рахунок відшкодування моральної шкоди – 50 000 грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі – 1 984 грн. 00 коп.

В обґрунтування вимог зазначається, що 07 листопада 2007 року Лівобережним відділом реєстрації шлюбів міста Києва з Державним Центром розвитку сім`ї укладено шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Від спільного подружнього життя у них народилася дочка ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 10 грудня 2012 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.

12 грудня 2016 року сторони повторно зареєстрували шлюб, який на підставі рішення Деснянського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2017 року розірваний.

Після розірвання шлюбу малолітня дочка залишилася проживати з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , де також значиться зареєстрованою з 05 лютого 2013 року.

На підставі рішення Деснянського районного суду міста Києва від 05 червня

2019 року, починаючи з 01 березня 2019 року з ОСОБА_3 стягуються аліменти на утримання доньки у розмірі – 3 000 грн. 00 коп., щомісячно.

Розпорядженням Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації за № 546 від 26 вересня 2019 року «Про участь батька у вихованні малолітньої ОСОБА_3 » визначено порядок спілкування батька ОСОБА_2 із малолітньою дочкою ОСОБА_3 відповідно до встановленого графіку, а саме: щовівторка та щочетверга з 17.00 год. до 19.00 год.; кожні другі та четверті вихідні місяця з 15.00 год. суботи до 20.00 год. неділі; 15 червня (наступний день після дня народження дитини) за домовленістю між батьками;

11 вересня (день народження батька) за домовленістю між батьками; святкові дні за домовленістю між батьками.

03 жовтня 2019 року відповідач, відступивши від вимог зазначеного розпорядження, без погодження з матір`ю дитини, забрав їхню малолітню дочку ОСОБА_3 з приміщення спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 23 з поглибленим вивченням англійської мови Деснянського району міста Києва, де вона навчалася, до свого місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Починаючи з 04 жовтня 2019 року малолітня ОСОБА_3 перестала відвідувати школу у місті Києва та починаючи з 11 листопада 2019 року стала навчатися у Броварській

загально-освітній школі І-ІІІ ступенів № 3 Київської області.

Відповідач ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності за невиконання рішення органу опіки і піклування щодо визначення способів участі у вихованні дитини. Постановою Київського апеляційного суду у справі № 754/15696/19 від 22 травня

2020 року скасовано постанову Деснянського районного суду м. Києва від 16 грудня 2019 року відносно ОСОБА_2 , якою закрито провадження у справі про притягнення його до відповідальності за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 184 КУпАП, за відсутністю в його діях складу цього адміністративного правопорушення та прийнято нову постанову, якою відповідача ОСОБА_2 визнано винним за частиною п`ятою статті 184 КУпАП та закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення за закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП. Судом апеляційної інстанції зазначено, що дії ОСОБА_2 , які проявилися у самовільному забиранні ним 03 жовтня

2019 року близько 14.00 год. малолітньої дочки ОСОБА_3 зі спеціалізованої школи № 23, що знаходиться у АДРЕСА_3 , з подальшим її утриманням за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , утворюють склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною п`ятою статті 184 КУпАП. У вищевказаній справі доведено невиконання відповідачем ОСОБА_2 встановленого розпорядженням № 546 від

26 вересня 2019 року Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації «Про участь батька у вихованні малолітньої ОСОБА_3 » графіку порядку спілкування батька, який проживає окремо від дитини, зі своєю дочкою (копія постанови додається). Також, судовими рішеннями у цій справі встановлено факт самовільного забирання ОСОБА_2

03 жовтня 2019 року близько 14.00 год. малолітньої дочки ОСОБА_3 зі школи АДРЕСА_4 , з подальшим її утриманням за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначеними діями відповідача позивачу завдано моральної шкоди через її примусову розлуку зі своєю малолітньою дитиною. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях позивачки, сильному стресовому стані, викликаному забиранням дитини від матері, загальним пригніченим станом, а також погіршенням стану здоров`я, втратою інтересу до соціального життя, значним зниженням працездатності. З підстав відшкодування моральної шкоди позивач звернулася до суду.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 квітня 2023 року відкрито спрощене провадження у справі та призначено судове засідання.

08 травня 2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву.

15 червня 2023 року до суду надійшла відповідь на відзив.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 09 жовтня 2023 року № 963/0/15-23 суддя

ОСОБА_4 тимчасово до 27 листопада 2023 року відсторонений від здійснення правосуддя.

З метою недопущення порушення строку розгляду справи розпорядженням керівника апарату Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 жовтня 2023 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 жовтня 2023 року головуючим суддею у даній справі визначений

Василишин В.О.

Ухвалою суду від 26 грудня 2023 року дану справу прийнято до розгляду у спрощеному провадженні та призначено судове засідання у справі.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_5 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причини неявки суду не повідомлені. Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому висловив свою позицію щодо заявлених позовних вимог.

Вислухавши пояснення представника позивача, покази свідка, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що 07 листопада 2007 року Лівобережним відділом реєстрації шлюбів міста Києва з Державним Центром розвитку сім`ї укладено шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про що свідчить копія свідоцтва про шлюб.

Від спільного подружнього життя у сторін народилася дочка, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 10 грудня 2012 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1

12 жовтня 2016 року Деснянським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 1356 зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2017 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 05 червня 2019 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі – 3 000 грн. 00 коп., щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з наступною індексацією відповідно до закону, починаючи з 01 березня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття.

Розпорядженням Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації за № 546 від 26 вересня 2019 року «Про участь батька у вихованні малолітньої ОСОБА_3 » визначено порядок спілкування батька ОСОБА_2 із малолітньою дочкою ОСОБА_3 відповідно до встановленого графіку, а саме: щовівторка та щочетверга з

17.00 год. до 19.00 год.; кожні другі та четверті вихідні місяця з 15.00 год. суботи до 20.00 год. неділі; 15 червня (наступний день після дня народження дитини) за домовленістю між батьками; 11 вересня (день народження батька) за домовленістю між батьками; святкові дні за домовленістю між батьками.

З матеріалів справи вбачається, що відносно ОСОБА_2 складено матеріал про адміністративне правопорушення, передбачене частиною п`ятою статті 184 КУпАП. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 1 від 25 жовтня 2019 року ОСОБА_2 не виконує рішення органу опіки та піклування щодо визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того батьків, хто проживає окремо від дитини, а саме розпорядженням Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації за № 546 від

26 вересня 2019 року «Про участь батька у вихованні дитини», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною п`ятою статті 184 КУпАП. Постановою Деснянського районного суду міста Києві від 16 грудня 2019 року закрито провадження відносно

ОСОБА_2 за відсутню в його діях складу адміністративного правопорушення, передбачене частиною п`ятою статті 184 КУпАП.

Постановою Київського апеляційного суду від 22 травня 2020 року скасовано постанову Деснянського районного суду міста Києва від 16 грудня 2019 року, прийнято нову постанову якою визнано ОСОБА_2 винним за частиною п`ятою статті 184 КУпАП та закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачених статтею 38 КУпАП. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_4 , 03 жовтня 2019 року близько 14.00 год. забрав спільну малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі спеціалізованої школи АДРЕСА_4 , та не повернув її, утримував за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Заявляючи вимогу про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 посилається на те, що неправомірними діями відповідача, що виразилися у самовільному забиранні дитини вона пережила на сильне душевне хвилювання, перебувала у стресовому та пригніченому стані, у неї погіршився стан здоров`я, втратився інтерес до соціального життя.

Допитана у судову засіданні в якості свідка ОСОБА_6 показала, що малолітня дитина весь час проживала з матір`ю. У 2019 році ОСОБА_2 забрав дитину зі школи з документами та перевіз до міста Бровари. Про намір вчинити такі дії відповідач нікого не повідомив.

ОСОБА_1 перенесла стрес, вживала пігулки. Тривале розлучення з дитиною призвело до стресу.

Не визнаючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на те, що малолітня дочка з власної ініціативи звернулася до нього з проханням забрати її проживати до себе через недбале ставлення матері.

З матеріалів справи вбачається, що 11 жовтня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до спеціалізованої школи № 23 із заявою про надання документів для переведення дитини в іншу школу.

Листом № 300 від 17 жовтня 2019 року адміністрація спеціалізованої школи № 23 повідомила, що ОСОБА_1 подала категоричну вимогу до закладу не видавати на руки документи щодо навчання ОСОБА_3 .

З листа Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації від 08 листопада 2019 року вбачається, що на разі місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не визначено з жодним з батьків, ні рішенням органу опіки та піклування, ні судом.

11 листопада 2019 року Броварським міським центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді розглянуто звернення ОСОБА_2 та повідомлено, що 28 жовтня 2019 року організовано зустріч за участю ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та представників центру і психолога Броварської ЗОШ № 3, у результаті бесіди психолог повідомила, що ОСОБА_3 виявила бажання проживати з батьком, але дуже часто хотіла бачитися з мамою.

15 листопада 2019 року Служба у справах дітей Броварської міської ради Київської області повідомила ОСОБА_2 про проведення бесіди з ОСОБА_1 , у ході проведення розмови вона повідомила, що не заперечує проти подальшого навчання дитини у місті Бровари.

Згідно з вимогами статті 3 Конституції України що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що ця норма поширюється на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться у залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 279/1834/22 (провадження № 61-1382сво23)).

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

За своєю суттю зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації (коли розмір компенсації не визначений законом).

Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду, в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61?18013сво18)).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок, а відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого.

Під час визначення компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня

2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).

З огляду на викладені обставини, суд вважає, що вчинені відповідачем протиправні дії щодо забирання спільної малолітньої доньки зі школи та не повернення її, викликала у позивача негативні емоції, проте, оцінюючи мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, психологічні наслідки, суд дійшов висновку, що такі негативні емоції не досягли рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду.

Сам лише факт порушення прав позивача не є безумовною та достатньою підставою для стягнення моральної шкоди.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні даного позову.

На підставі викладеного та керуючись статтями 263-265 ЦПК України, Броварський міськрайонний суд Київської області,

в и р і ш и в:

У задоволенні позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.О.Василишин