Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №520/6758/22 — Другий апеляційний адміністративний суд

Суд: Другий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: звільнення з публічної служби, з них

Дата: 22 червня 2026 р.

Справа: №520/6758/22

Суддя: Катунов В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 р. Справа № 520/6758/22

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Катунова В.В.

суддів: Подобайло З.Г. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2023 (суддя Мельников Р.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022) по справі № 520/6758/22

за позовом Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба

до ОСОБА_1

про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання у вищому військовому навчальному закладі,

ВСТАНОВИВ:

Харківський національний університет Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба (далі – ХНУПС, Університет, позивач) звернувся до суду з позовом, яким, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, що надійшли до суду 15.09.2022 року, просив:

- стягнути з ОСОБА_1 на його користь суму у розмірі 526 341,03 грн. на відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням під час навчання.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 проходив навчання та військову службу у ХНУПС з 15.08.2021 року по 11.08.2022 року на посаді курсанта. 11.08.2022 року контракт про проходження військової служби (навчання), укладений між Міністерством оборони України в особі начальника Університету і відповідачем достроково розірваний, ОСОБА_1 виключений із списків особового складу наказом начальника Університету (по стройовій частині) від 10.08.2022 року № 218. Відповідно до пункту 1 (абз.6) Контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України, ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов`язані з утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу. Проте, відповідачем не сплачено витрати, пов`язані з його утриманням під час навчання в загальному розмірі 526 341,03 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2023 адміністративний позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса перебування: АДРЕСА_2 ) на користь Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба суму у розмірі 526341 (п`ятсот двадцять шість тисяч триста сорок одна) грн. 03 коп. на відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням під час навчання.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні вимог адміністративного позову ХНУПС відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що контракт був розірваний за його ініціативою, тобто розірвання контракту відбулось не за порушення контракту, а при вільному волевиявленні, не був порушений навчальний план або умови контракту, не були дисциплінарні стягнення тощо. Крім того відповідач зазначив, що йому незрозуміла сума компенсації у розмірі 526 341 грн., чому у відшкодуванні витрат є сума про оплату комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв у сумі 13 061,01 грн., адже він не проживав в ХНУПС, також незрозумілою є сума 34 408,80 грн. за продовольче забезпечення, адже він не приймав їжу та не отримував її в університеті за особистим бажанням.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2023 апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Панченка Еллана Валентиновича залишено без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2023 року без змін.

Постановою Верховного Суду від 12.02.2026 касаційну скаргу адвоката Панченка Еллана Валентиновича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задоволено частково.

Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року у справі № 520/6758/22 скасовано.

Справу № 520/6758/22 направлено на новий судовий розгляд до Другого апеляційного адміністративного суду.

Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходив з того, що суд апеляційної інстанції не перевірив чи було дотримано судом першої інстанції процесуальні гарантії належного розгляду справи відносно відповідача. Суд не перевіряв, чи був обізнаний відповідач, який, до речі, є військовослужбовцем і залучений до захисту Батьківщини, про наявність судового провадження щодо стягнення з нього витрат під час навчання в Університеті. Також судом касаційної інстанції вказано, що у межах спірних правовідносин ОСОБА_1 не погоджується з розрахунком витрат, пов`язаних з його утриманням під час навчання в Університеті, зокрема щодо витрат на комунальні послуги та продовольче забезпечення. В апеляційній скарзі представник відповідача вказував про те, що під час навчання ОСОБА_1 в Університеті не проживав і не харчувався. Суд апеляційної інстанції відхилив ці доводи апелянта з посиланням на те, що відповідачем не подано альтернативного розрахунку витрат, понесених Університетом під час його навчання. Верховний Суд не заперечує того, що під час розгляду справи суд не повинен надавати відповідь на кожен аргумент, однак якщо від з`ясування певних обставин справи залежить результат її вирішення, то суд зобов`язаний належним чином встановити всі обставини, які мають значення при вирішенні спору. При цьому за висновками Верховного Суду підлягає врахування те, що у даному випадку сума у розмірі 526 341,03 грн на відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням під час навчання, стягується з грошового забезпечення особи, яка проходить військову службу та здійснює захист держави в умовах збройної військової агресії російської федерації проти України, а тому ця справа має виняткове значення для учасника справи.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2026 прийнято до свого провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2023 року по справі № 520/6758/22 за позовом Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання у вищому військовому навчальному закладі.

В судовому засіданні представник відповідача (Панченко Е.В.) підтримав доводи апеляційної скарги. Представник позивача (Тюрін І.С.) заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, відповідно до Закону України від 25.03.1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон № 2232-XII) та Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України між Міністерством оборони України в особі ТВО начальника Університету з ОСОБА_1 15.08.2021 року укладено Контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України (а.с. 5-7).

Відповідно до п. 1 Контракту ОСОБА_1 , зокрема, добровільно взяв на себе зобов`язання відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, в якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти у випадках, визначених ч. 10 ст. 25 Закону № 2232-XII.

У п. 3 Контракту визначено інші умови контракту, згідно яких курсант добровільно бере на себе зобов`язання відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням у вищому військовому навчальному закладі, в разі дострокового розірвання контракту через систематичне невиконання умов контракту, або невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану).

05.05.2022 року курсант 114/1 навчальної групи 1-го курсу (набору 2021 року) льотного факультету університету Пігарєв В.І. подав рапорт начальнику університету, яким просив відрахувати його від подальшого навчання в університеті через небажання продовжувати навчання відповідно до підпункту 3.2 Інструкції. Скарг та претензій до командування факультету та університету не мав (а.с. 150).

Відповідно до витягу з наказу начальника ХНУПС від 10.08.2022 року № 218 сержанта ОСОБА_1 , курсанта 114/1 навчальної групи 1-го курсу (набору 2021 року) льотного факультету університету (колишній військовослужбовець військової служби за контрактом), відповідно до підпункту 3.2 Інструкції, затвердженої наказом Міністра оборони України від 24.12.1997 року № 490 (далі - Інструкція), відраховано від подальшого навчання через небажання продовжувати навчання та відповідно до п. 36 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України припинено чинність дії контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу достроково, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, з 11.08.2022 року.

Утримано суму у розмірі 526 341,03 грн. за період навчання в університеті, відповідно Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 року № 964.

Суму у розмірі 526 341,03 грн. внесено до книги обліку нестач університету.

З 11.08.2022 року виключено зі списків змінного складу університету та всіх видів забезпечення (а.с. 8).

Відповідно до загального розрахунку № 1/10/8 коштів на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 , затвердженого начальником ХНУПС, фактичні витрати, пов`язані з утримання складають: по грошовому забезпеченню – 467 524,02 грн.; по продовольчому забезпеченню – 34 408,80 грн.; по медичному забезпеченню – 11 347,20 грн.; по оплаті комунальних послуг і вартості споживчих енергоносіїв – 13 061,01 грн., а всього 526 341,03 грн., з яким курсант ОСОБА_1 ознайомлений, про що свідчить його підпис. Розрахунок також має застереження про те, що ОСОБА_1 зобов`язується добровільно відшкодувати витрати на своє утримання в університеті не пізніше п`ятнадцяти днів з дати видання наказу про його звільнення (а.с.9).

В довідці розрахунку на відшкодування витрат комунальних послуг та спожитих енергоносіїв, пов`язаних з утримання курсанта ОСОБА_1 під час навчання в ХНУПС у період з 15.08.2021 року по 11.08.2022 року (а.с. 151), зазначено, що термін навчання: 2021 рік – 139 діб; 2022 рік – 223 діб. Розрахунок здійснюється згідно наказу МОУ № 419/831/240/605/537/219/534 від 16.07.2007 року, виходячи з середнього обсягу споживання на одного курсанта на добу: тепла – 0,0134 Гкал, водопостачання та водовідведення – 0,2074 м.куб., електроенергія – 2,56 кВт/год. Тарифи змінюються згідно постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Водопостачання: норма витрат на 1-го курсанта – 0,2074 м.куб на добу, тариф водоспоживання 16,08 грн. за 1 м.куб з 01.02.2021 року, тариф водоспоживання 16,032 грн. за 1 м.куб з 01.01.2022 року. 0,2074 м.куб. х 139 діб х 16,08 грн. = 463,56 грн. за 2021 рік. 0,2074 м.куб. х 223 діб х 16,032 грн. = 741,48 грн. за 2022 рік. Всього 1205,05 грн.

Водовідведення: норма витрат на 1-го курсанта 0,2074 м.куб на добу, тариф водовідведення 8,928 грн. за 1 м.куб з 01.02.2021 року, тариф водовідведення 8,484 грн. за 1 м.куб з 01.01.2022 року. 0,2074 м.куб. х 139 діб х 8,928 грн. = 257,38 грн. за 2021 рік. 0,2074 м.куб. х 223 діб х 8,484 грн. = 392,39 грн. за 2022 рік. Всього 649,77 грн.

Електропостачання: норма витрат електроенергії на 1-го курсанта – 2,56 кВт/год на добу, тариф електропостачання 3,424468 грн. за 1 кВт/год за 2021 рік, тариф електропостачання 5,024482 грн. за 1 кВт/год за 2022 рік. 2,56 кВт/год х 139 діб х 3,424468 грн. = 1218,56 грн. за 2021 рік. 2,56 кВт/год х 223 діб х 5,02482 грн. = 2868,57 грн. за 2022 рік. Всього 4087,13 грн.

Опалення: норма витрат на 1-го курсанта – 0,0134 Гкал на добу, тариф теплопостачання 1748,470 грн. за 1 Гкал (2021 рік), тариф теплопостачання 3359,83 грн. за 1 Гкал (з 30.11.2021 року), тариф теплопостачання 3492,47 грн. за 1 Гкал (з 06.01.2022 року). 0,0134 Гкал х 39 діб х 1748,470 грн. = 913,75 грн. за 2021 рік. 0,0134 Гкал х 37 діб х 3359,830 грн. = 1665,80 грн. за 2021-2022 роки. 0,0134 Гкал х 97 діб х 3492,470 грн. = 4539,51 грн. за 2022 рік. Всього 7119,07 грн.

Загальна сума коштів на відшкодування витрат комунальних послуг та енергоносіїв, пов`язаних з утримання курсанта ОСОБА_1 під час навчання в ХНУПС складає 13061,01 грн.

Відповідно до розрахунку на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням по продовольчому забезпеченню курсанта ОСОБА_1 під час навчання в ХНУПС у період з 15.08.2021 року по 11.08.2022 року: у період з 15.08.2021 року по 12.12.2021 року (120 д/д) при нормі 81,3, складає 9756 грн.; у період з 13.12.2021 року по 31.12.2021 року (19 д/д, відпустка 4 д/д) при нормі 81,42, складає 1221,3 грн.; у період з 01.01.2022 року по 06.03.2022 року (65 д/д, відпустка 10 д/д) при нормі 81,3, складає 4471,5 грн.; у період з 07.03.2022 року по 11.08.2022 року (158 д/д) при нормі 120, складає 18960грн., а всього 34408,80 грн. (а.с. 152)

Відповідно до розрахунку коштів, пов`язаних з утриманням курсанта І курсу льотного факультету ХНУПС (набору 2021 року) ОСОБА_1 по медичній службі за період з 15.08.2021 року по 11.08.2022 року складають 11347,92 грн.: витрати на ЛЛК – 304,71 грн.; витрати на ЛЛК при вступі – 444,08 грн.; витрати медикаментів при стаціонарному лікуванні у ВМКЦ ПР – 10599,13 грн. (а.с. 153)

Згідно з розрахунком витрат на обстеження та стаціонарне лікування військовослужбовця курсанта ХНУПС ОСОБА_1 , термін лікування з 20.12.2021 року по 28.12.2021 року, становить 10599,13 грн.: перебування – 5190,40грн.; харчування – 715,44 грн.; медикаменти – 1326,18 грн.; спеціальні дослідження – 1322,30 грн.; лабораторні дослідження – 2044,81 грн. (а.с. 154)

Відповідно до розрахунку коштів на відшкодування витрат, пов`язаних з утримання курсанта ОСОБА_1 за період з 15.08.2021 року по 11.08.2022 року грошове забезпечення відповідача становить – 467 524,02 грн. (а.с. 155)

Відповідно до довідки про доходи, ОСОБА_1 нараховано грошове забезпечення, в т.ч. ПО, ОВЗ, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження військової служби, премія:

за серпень 2021 року – 6403,52 грн., компенсація ПДФО 1205,94 грн., індексація 296,15 грн., 22% 1408,77 грн.;

за вересень 2021 року – 11677 грн., компенсація ПДФО 2199,07 грн., індексація 540,03 грн., 22% 2568,94 грн.;

за жовтень 2021 року – 11677 грн., компенсація ПДФО 2655,92 грн., індексація 540,03 грн., інші виплати (ГДО, МД, додаткова винагорода на період воєнного стану) 2538,07 грн., 22% 3127,32 грн.;

за листопад 2021 року – 11677 грн., компенсація ПДФО 2199,07 грн., індексація 540,03 грн., 22% 2568,94 грн.;

за грудень 2021 року – 11677 грн., компенсація ПДФО 4438,29 грн., індексація 563,19 грн., інші виплати (ГДО, МД, додаткова винагорода на період воєнного стану) 12417 грн., 22% 5300,68 грн.;

за січень 2022 року – 11677 грн., компенсація ПДФО 2203,23 грн., індексація 563,19 грн., 22% 2568,94 грн.;

за лютий 2022 року – 15426 грн., компенсація ПДФО 2897,70 грн., індексація 672,35 грн., 22% 3393,72 грн.;

за березень 2022 року – 15426 грн., компенсація ПДФО 8216,83 грн., індексація 672,35 грн., інші виплати (ГДО, МД, додаткова винагорода на період воєнного стану) 29550,69 грн., 22% 9894,87 грн.;

за квітень 2022 року – 15426 грн., компенсація ПДФО 3942,843 грн., індексація 672,35 грн., інші виплати (ГДО, МД, додаткова винагорода на період воєнного стану) 5806,46 грн., 22% 4671,14 грн.;

за травень 2022 року – 15426 грн., компенсація ПДФО 11117,70 грн., індексація 913,01 грн., інші виплати (ГДО, МД, додаткова винагорода на період воєнного стану) 45426 грн., 22% 13387,44 грн.;

за червень 2022 року – 15426 грн., компенсація ПДФО 8359,78 грн., індексація 1017,21 грн., інші виплати (ГДО, МД, додаткова винагорода на період воєнного стану) 30000 грн., 22% 9993,72 грн.;

за липень 2022 року – 15426 грн., компенсація ПДФО 8368,56 грн., індексація 1066 грн., інші виплати (ГДО, МД, додаткова винагорода на період воєнного стану) 30000 грн., 22% 9993,72 грн.;

за серпень 2022 року – 3044,51 грн., компенсація ПДФО 2546,01 грн., індексація 454,83грн., інші виплати (ГДО, МД, додаткова винагорода на період воєнного стану) 10645,16 грн., 22% 3011,72 грн..

Загальна сума доходу за період з 15.08.2021 року по 11.08.2022 року становить 467 524,02 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що за п. 2.1.1 Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання, яке визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту. Також суд зазначив, що витрати, пов`язані з утриманням відповідача, які просить стягнути позивач, склали 526 341,03 грн. та підтверджуються загальним розрахунком № 1/10/8 коштів на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 . При цьому, відповідач із вказаним розрахунком був ознайомлений, про що свідчить підпис останнього.

Перевіряючи правові підстави, що були покладені в основу судового рішення, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон № 2232-XII (далі – у редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 2 Закону № 2232-XII громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною шостою статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що до видів військової служби належить, зокрема, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі – вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів).

За змістом частини першої статті 25 Закону № 2232-XII підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад`юнктів і докторантів.

Підготовка громадян України, прийнятих на військову службу за контрактом, може здійснюватися у вищих військових навчальних закладах, навчальних частинах (центрах), військових частинах шляхом навчання на спеціальних курсах підготовки. Порядок та умови направлення, проходження військової служби громадянами України під час такої підготовки визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Згідно з частиною п`ятою статті 25 Закону № 2232-XII з громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону. Контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського або офіцерського складу після закінчення навчання укладається між громадянином та державою, від імені якої виступає уповноважений орган військового управління Збройних Сил України або іншого військового формування, для потреб якого він проходить підготовку, на строк, передбачений абзацами третім і шостим частини другої статті 23 цього Закону.

Частиною десятою статті 25 Закону № 2232-XII установлено, що курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів «д», «е», «є», «з», «и» пункту 1 та підпунктів «д», «е», «є», «ж», «з» пункту 2 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів «д», «е», «є», «з», «и» пункту 1 та підпунктів «д», «е», «є», «ж», «з» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладі вищої освіти, визначає Порядок № 964 (далі – у редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктами 3, 5, 6 Порядку № 964 передбачено, що відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних, з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом із Мінфіном, МВС, Управлінням державної охорони, СБУ та Службою зовнішньої розвідки.

Витрати відшкодовуються у повному розмірі, зокрема: курсантами, які вислужили встановлений законодавством строк строкової військової служби до вступу у вищий навчальний заклад, курсантами жіночої статі – за весь період навчання; курсантами, які навчалися понад встановлений законодавством строк строкової військової служби, – за період навчання, що перевищує цей строк.

Витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю: курсантами, які навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби, – за весь період навчання; курсантами, які навчалися понад встановлені законодавством строки строкової військової служби, – за період навчання, який відповідає строку строкової військової служби.

У разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку (пункт 7 Порядку №964).

Спільним наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 № 419/831/240/605/537/219/534 затверджений Порядок розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах (далі по тексту – Порядок).

Цей Порядок розроблено з метою впорядкування діяльності посадових осіб та органів військового управління щодо відшкодування курсантами, які проходять підготовку на посади осіб офіцерського складу, Міністерству оборони України, Міністерству внутрішніх справ України, Державній прикордонній службі України, Управлінню державної охорони України, Службі безпеки України та Державній спеціальній службі транспорту України (далі - міністерства) витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі вищого навчального закладу (далі - ВНЗ), у разі дострокового розірвання контракту про проходження військової служби (навчання) (далі - контракт) через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, а також у разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу у військових формуваннях, правоохоронних органах або органах спеціального призначення після закінчення ВНЗ.

Зобов`язання про добровільне відшкодування курсантом витрат, пов`язаних з його утриманням, зазначається в контракті під час його укладання (пункт 1.2 Положення).

У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищому навчальному закладі, а саме витрат, окрім іншого, на грошове забезпечення, продовольче забезпечення, медичне забезпечення та оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.

Згідно з пунктом 2.1.1 Порядку витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання, яке визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.

Відповідно до пункту 2.1.2 Порядку витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов`язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування.

Таким чином, законодавством передбачено обов`язок курсантів вищих військових навчальних закладів відшкодувати витрати, пов`язані з їх утриманням в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання.

При цьому до таких витрат входять, зокрема, витрати на грошове, продовольче, речове забезпечення під час навчання.

Період навчання, за який здійснюється відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням, визначається з дня зарахування по день виключення курсанта зі списків особового складу вищого навчального закладу.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України між Міністерством оборони України в особі ТВО начальника Університету з ОСОБА_1 15 серпня 2021 року укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти (далі – Контракт).

Відповідно до пункту 1 Контракту ОСОБА_1 , зокрема, добровільно взяв на себе зобов`язання відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, в якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти у випадках, визначених частиною десятою статті 25 Закону № 2232-XII.

Інші умови контракту визначено у пункті 3 Контракту та передбачають, що курсант добровільно бере на себе зобов`язання відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням у вищому військовому навчальному закладі, в разі дострокового розірвання контракту через систематичне невиконання умов контракту, або невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану).

05 травня 2022 року курсант 114/1 навчальної групи 1-го курсу (набору 2021 року) льотного факультету Університету ОСОБА_1 подав рапорт начальнику Університету, яким просив відрахувати його від подальшого навчання в Університеті через небажання продовжувати навчання відповідно до підпункту 3.2 Інструкції.

Відповідно до витягу з наказу начальника Університету від 10 серпня 2022 року №218 сержанта ОСОБА_1 , курсанта 114/1 навчальної групи 1-го курсу (набору 2021 року) льотного факультету університету (колишній військовослужбовець військової служби за контрактом), відповідно до підпункту 3.2 Інструкції, затвердженої наказом Міністра оборони України від 24 грудня 1997 року № 490 (далі - Інструкція), відраховано від подальшого навчання через небажання продовжувати навчання та відповідно до пункту 36 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України припинено чинність дії Контракту достроково, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, з 11 серпня 2022 року. Утримано суму у розмірі 526 341,03 грн за період навчання в Університеті відповідно Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 964 (далі – Порядок № 964). Суму у розмірі 526 341,03 грн внесено до книги обліку нестач Університету. З 11 серпня 2022 року виключено зі списків змінного складу Університету та всіх видів забезпечення.

Таким чином, у відповідача виник обов`язок відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі.

Відповідно до загального розрахунку № 1/10/8 коштів на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 , затвердженого начальником Університету, фактичні витрати, пов`язані з утримання складають: по грошовому забезпеченню – 467 524,02 грн; по продовольчому забезпеченню – 34 408,80 грн; по медичному забезпеченню – 11 347,20 грн; по оплаті комунальних послуг і вартості споживчих енергоносіїв – 13 061,01 грн, а всього 526 341,03 грн, з яким курсант ОСОБА_1 ознайомлений, про що свідчить його підпис.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що заявлена до стягнення сума відшкодування фактичних видатків, пов`язаних з утриманням відповідача у в Харківському національному університеті Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба у розмірі 526341,03 грн, підлягає стягненню з відповідача.

У контексті викладеного колегія суддів також враховує практику Європейського суду з прав людини, яку мають застосовувати суди при розгляді справ у силу статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Так, у справі «Chitos проти Греції» (рішення від 04 червня 2015 року, заява №51637/12) ЄСПЛ зазначав, що заявник не може правомірно стверджувати, що не знав принципу і обсягу зобов`язання, яке він взяв на себе, обравши кар`єру офіцера і військового лікаря. Однією з головних переваг вступу до армії було безкоштовне навчання. Дійсно, збройні сили беруть на себе вартість усього навчання такої особи, сплачують їй платню і надають соціальне забезпечення як кадровому офіцеру. Натомість від офіцера після отримання диплома вимагається взяти на себе зобов`язання служити у відповідному званні певну кількість років.

ЄСПЛ уважає, що накладене на кадрових офіцерів зобов`язання після завершення навчання нести службу протягом певного строку є невід`ємним від покладеного на них завдання. Обчислення строку дії контрактів офіцерів, які отримали освіту коштом армії, і умови розірвання таких контрактів належать до розсуду держави.

Вимога держави повернути кошти, витрачені на навчання офіцерів і військових медиків, а також на їх забезпечення відповідно до потреб, виправдовують заборону розривати контракт протягом певного строку і встановлення відшкодування витрат, яких зазнала держава протягом років навчання. Зобов`язання військових лікарів, які бажають піти у відставку до завершення контракту, сплатити державі певну суму на відшкодування витрат, понесених на їх навчання, цілком виправдовується перевагами, яких не мають цивільні студенти у сфері медицини, зокрема забезпеченим працевлаштуванням, отриманням платні тощо. Сам принцип відкупу років, які залишається відслужити, не становить порушення принципу пропорційності.

У справі «Lazaridis проти Греції» (рішення від 12 січня 2016 року, заява № 61838/14) заявник (лікар, підполковник армії) подав клопотання про його дострокове відрахування з армії. Генеральний штаб армії зобов`язав заявника виплатити державі відшкодування у сумі 121 321,72 євро як компенсацію за дострокове звільнення. Заявник оскаржив таке рішення до суду. Суд відхилив його скаргу, у зв`язку із тим, що заявник, отримавши відповідну освіту, зобов`язався відслужити в армії дев`ятнадцять років і вісімнадцять днів, але він прослужив лише чотирнадцять років, два місяці та шість днів. Заявник оскаржив це рішення національного суду.

ЄСПЛ дійшов висновку, що зобов`язання військових лікарів, які бажали залишити армію до закінчення строку виконання обов`язку, відшкодувати державі витрати, понесені на їх навчання, було цілком виправданим з огляду на привілеї, якими вони користувалися порівняно із цивільними студентами-медиками. Особа, яка вступає на навчання до Військової академії, усвідомлює, що аналогом безкоштовної освіти, винагороди та соціальних переваг, якими користується така особа в силу свого військового статусу, є зобов`язання служити в рядах армії протягом визначеного періоду після закінчення навчання.

Обов`язок офіцерів армії нести службу протягом визначеного періоду після завершення їх підготовки відповідає встановленій меті, а тривалість цього періоду визначається на розсуд держав. Саме за допомогою військових установ особи отримують загальну медичну освіту, відповідну спеціалізацію, а також мають можливість займатися приватною медициною в неробочий час. Таким чином, сам принцип викупу решти років служби не порушує принцип пропорційності.

В аналогічній справі «Charalambos Pierrakos проти Греції» (рішення від 26 травня 2020 року, заява № 51743/17) ЄСПЛ постановив, що обов`язок медичних працівників, які хотіли б покинути збройні сили держави до закінчення терміну служби, виплачувати державі певні суми відшкодування витрат на навчання є повністю виправданим з урахуванням привілеїв, якими вони користуються в порівнянні зі студентами в галузі цивільної медицини. Особі, яка зараховується на навчання до військового закладу освіти, відомо, що у разі безкоштовного навчання, виплати винагороди за службу та у зв`язку з військовим статусом, вона зобов`язується служити в армії протягом відповідного періоду після закінчення навчання. Такий обов`язок відповідає загальновизнаній меті, а тривалість цього періоду визначається на розсуд держав. Саме військові абітурієнти, які вивчали медицину та здобували відповідну спеціалізацію мали можливість займатися приватною медичною практикою. Таким чином, принцип відшкодування (викупу) решти років служби не порушує принцип пропорційності (дивитись згадувану вище справу «Chitos проти Греції», п.п. 92-100). Ці міркування застосовні і в даному випадку.

У справі «Yanasik проти Туреччини» (рішеннявід 06 січня 1993 року заява №14524/89) щодо права на освіту ЄСПЛ зазначив, що гарантування права на освіту не виключає застосування дисциплінарних стягнень; встановлені обмеження у справі заявника щодо права на освіту у Військовій академії не обмежують його право на освіту у цивільних навчальних закладах.

Щодо захисту права власності у рішенні ЄСПЛ вказано, що у заявника виник борг перед державою щодо відшкодування плати за навчання, харчування, проживання у разі невиконання обов`язку стосовно проходження військової служби в армії у встановлений законодавством період. Комісія вважає, що обов`язок здійснити такі відшкодування після відрахування з навчального закладу не порушує права заявника відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції.

Тож ураховуючи норми національного законодавства та усталену практику ЄСПЛ у розгляді подібних спорів можна дійти висновку, що обов`язок особи, яка зобов`язалась відпрацювати за направленням після завершення її навчання за рахунок коштів держави, не передбачає втручання у її права, гарантовані статтею 4 Конвенції щодо заборони примусової чи обов`язкової праці. ЄСПЛ підкреслює, що не кожна праця, яку вимагають від особи під загрозою «покарання», становить заборонену цим положенням «примусову чи обов`язкову працю». Варто врахувати, зокрема, характер і обсяг даної діяльності, вільне укладення відповідних домовленостей (угод) у зв`язку із чим особа усвідомлює принцип і обсяг свого зобов`язання, яке вона бере, отримуючи безкоштовну освіту тощо. Такі обставини дозволяють відрізнити «примусову працю» від роботи, якої можна розумно вимагати за відповідних обставин. У протилежному випадку ЄСПЛ застосовує поняття «непропорційний тягар» та перевіряє, чи на особу було накладено такий тягар, що є єдиним чинником, на підставі якого ЄСПЛ може встановити порушення пункту 2 статті 4 Конвенції.

Обов`язок особи відшкодувати на користь держави кошти, витрачені на її навчання (пов`язані із цим витрати, їх окремі види тощо) за невиконання вимоги про відпрацювання за направленням не є втручанням у право власності особи, гарантоване статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції, та не становить порушення принципу пропорційності. Відповідно до практики ЄСПЛ такі суми відшкодування на корить держави можуть визначатись з урахуванням вартості навчання, виплат на утримання особи, яка навчається (наприклад, вартість проживання, їжі та обладнання, наданих особі під час навчання), субсидованої державою стипендії особі, яка навчається.

Стаття 2 Протоколу № 1 до Конвенції захищає та гарантує загальне особисте право особи на освіту. Держави не зобов`язуються організовувати за власний кошт або субсидувати освіту визначеного виду або рівня. Водночас, держава не зобов`язана виключно утримуватись від порушень цього права, а несе й відповідні позитивні зобов`язання, аби забезпечити дотримання права, захищеного статтею 2 Протоколу № 1 до Конвенції. Відповідні обмеження не повинні звужувати згадане право настільки, щоб порушити його сутність і позбавити його ефективності. Такі обмеження мають бути передбачуваними для зацікавленої особи і переслідувати законну мету.

За такого правового підходу ЄСПЛ, який кореспондує усталеній та послідовній практиці Верховного Суду у справах аналогічної категорії, підхід до вирішення спорів щодо відшкодування особами, які навчаються у вищих військових навчальних закладах за рахунок державного бюджету, витрат на їх навчання у зв`язку з невиконанням ними умов договору (контракту) має бути однаковим, інший підхід може призвести до дискримінації.

У межах спірних правовідносин ОСОБА_1 не погоджується з розрахунком витрат, пов`язаних з його утриманням під час навчання в Університеті, зокрема щодо витрат на комунальні послуги та продовольче забезпечення.

Колегія суддів зазначає, що підготовка курсантів у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють навчання військовослужбовців (у даному випадку, Харківський національний університет Повітряних сил ім. Івана Кожедуба), здійснюється державним коштом. Навчання курсантів є безкоштовним і держава повністю несе витрати шляхом забезпечення курсантів харчуванням, проживанням, медичним обслуговуванням, речовим майном і грошовим забезпеченням. Однак, ці витрати підлягають обов`язковому відшкодуванню курсантом у разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення вищого військового навчального закладу військового навчального підрозділу закладу вищої освіти у випадках, визначених частиною 10 статті 25 Закону України "про військовий обов`язок і військову службу"

Отже, характерною ознакою витрат, які повинен відшкодувати курсант через небажання продовжувати навчання, є те, що такі витрати мають бути безпосередньо витрачені ВНЗ на утримання курсанта під час навчання. Тобто витрати ВНЗ на утримання курсантів за метою і спрямуванням є коштами, які держава витрачає на освіту та підготовку військовослужбовців.

Відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами, що зазначений розрахунок витрат, пов`язаних з утриманням у ВНЗ, оскаржувався ним протягом навчання у ХНУПС або після відрахування з числа курсантів та звільнення з військової служби у Збройних Силах України.

Доводи скаржника про необхідність позивачем довести не тільки факт перебування у гуртожитку, а й правильність індивідуального розрахунку комунальних витрат, продовольчого забезпечення та інших складових, є необґрунтованим, оскільки зводяться до переоцінки проаналізованої судом довідки-розрахунку та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

Щодо повідомлення ОСОБА_1 як відповідача про розгляд в суді першої інстанції цієї справи, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження в адміністративній справі № 520/6758/22 зі змісту позовної заяви було встановлено, що остання містить в собі відомості про місце проживання відповідача - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддею після одержання адміністративного позову 26.08.2022 року відповідно до приписів ч.3 ст. 171 КАС України було направлено до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Головного управління ДМС України в Харківській області запит щодо персональних даних відповідача - ОСОБА_1 .

08.09.2022 року через канцелярію суду надійшла відповідь, з якої вбачається, що місце проживання відповідача зареєстровано з 18.12.1991 року за адресою: АДРЕСА_3 .

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2022 р. позовну заяву Харківського національного університету повітряних Сил ім. Івана Кожедуба до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання у вищому військовому навчальному закладі - залишено без руху. Надано позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання позовної заяви із зазначенням відомостей про місце проживання чи перебування фізичної особи відповідача, зареєстроване у встановленому законодавством порядку, доказу надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення іншим учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси, копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 520/6758/22 за позовом Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання у вищому військовому навчальному закладі, запропоновано відповідачу у разі невизнання адміністративного позову подати суду у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали відзив до позову та докази на обґрунтування цього відзиву з дотриманням вимог ст. 162 КАС України, роз`яснено позивачу про необхідність подати, з урахуванням та у відповідності до вимог ст. 163 КАС України, відповідь на відзив у п`ятиденний строк з дня отримання відзиву на позов, у разі його подання відповідачем, роз`яснено відповідачу про необхідність подати, з урахуванням та у відповідності до вимог ст. 164 КАС України, заперечення на позов у п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив, у разі її подання позивачем, роз`яснено позивачу, що він має право подати клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву, а відповідач зазначене клопотання має подати в строк для подання відзиву.

Відповідно до наявного в матеріалах справи супровідного листа копію ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2022 про відкриття провадження у справі було надіслано ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_2 . Вказане відправлення відповідачем не отримано, до суду першої інстанції повернувся конверт із зазначенням причин невручення "адресат відсутній" та «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до наявного в матеріалах справи конверту копію ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2022 про відкриття провадження у справі було надіслано ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 . Вказане відправлення відповідачем не отримано, до суду першої інстанції повернувся конверт із зазначенням причин невручення «за закінченням терміну зберігання».

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 проходить військову службу у Харківському національному університеті Повітряних сил ім. Івана Кжедуба, відповідно до наказу начальника Університету №218 від 10.08.2022.

Водночас, суд не перевіряв, чи був обізнаний відповідач, який є військовослужбовцем і залучений до захисту Батьківщини, про наявність судового провадження щодо стягнення з нього витрат під час навчання в Університеті. При цьому, отримання копії позову відповідачем не відміняє і не може підміняти процесуальний обов`язок суду щодо надіслання (вручення) стороні ухвали про відкриття провадження у справі.

Приписи частини шостої статті 162 КАС України визначають, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Отже, лише у випадку неподання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вправі здійснювати вирішення справи за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Оскільки справа розглядалася в письмовому провадженні, тобто без виклику сторін, і судове засідання не проводилося, положення пункту 3 частини третьої статті 317 КАС України не може бути застосовано при буквальному тлумаченні.

Разом з тим, судова колегія з урахуванням позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 17.08.2021 у справі № 657/1284/16-а, звертає увагу, що положення пункту 3 частини третьої статті 353 КАС України слід тлумачити розширено, з метою забезпечення права особи на участь у справі, а не лише в судовому засіданні.

Із змісту зазначеної постанови суду касаційної інстанції також слідує висновок, що неповідомлення сторони про відкриття провадження та ненадсилання їй копії позовної заяви є не менш суттєвим порушенням, ніж розгляд справи у судовому засіданні за її відсутності внаслідок неналежного повідомлення. У зв`язку із неналежним повідомленням ОСОБА_1 про відкриття провадження в адміністративній справі №520/6758/22 відповідач був позбавлений можливості реалізувати усі свої процесуальні права, зокрема, право на подання відзиву на позов, право заявити клопотання про розгляд справи за його участю в судовому засіданні, і як наслідок - взяти участь у ньому.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 805/1039/16-а та від 24.09.2019 у справі №495/1294/13-а.

Крім іншого, судова колегія звертає увагу, що одним із доводів апеляційної скарги відповідача є саме неналежне його повідомлення про розгляд справи судом першої інстанції і ухвали про відкриття провадження у справі, що, з урахуванням встановлених вище обставин є підставою для скасування судового рішення на підставі пункту 3 частини третьої статті 317 КАС України.

В аспекті оцінки інших аргументів учасників справи колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 у справі “Руїз Торія проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, пункт 29; рішення від 18.07.2006 у справі “Проніна проти України” (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, пункт 23; рішення від 28.01.2011 (остаточне) у справі “Трофимчук проти України”, заява № 4241/03, пункт 54; рішення від 21.01.1999 у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії” (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, пункт 26). Хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, але орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення від 01.07.2003 у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36).

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норм процесуального права щодо розгляду справи за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції – скасуванню з прийняттям нового рішення.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2023 по справі № 520/6758/22 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання у вищому військовому навчальному закладі задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса перебування: АДРЕСА_2 ) на користь Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба суму у розмірі 526341 (п`ятсот двадцять шість тисяч триста сорок одна) грн. 03 коп. на відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням під час навчання.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.В. Катунов

Судді З.Г. Подобайло І.М. Ральченко

Постанова складена в повному обсязі 26.06.26.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua