Постанова від 25 червня 2026 р. у справі №520/889/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Мороко А.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2026 р. Справа № 520/889/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Катунова В.В.,

Суддів: Мінаєвої К.В. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2026, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/889/24

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Харківській області , Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області, яка полягає у не здійсненні нарахування та виплати ОСОБА_1 надбавки за виконання особливо важливих завдань за період з 27.06.2005 по 06.11.2015;

- зобов`язати Ліквідаційну комісію ГУМВС України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за виконання особливо важливих завдань за період з 27.06.2005 по 06.11.2015;

- визнати протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 27.06.2005 по 06.11.2015;

- зобов`язати Ліквідаційну комісію ГУМВС України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 27.06.2005 по 06.11.2015;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка полягає у не встановленні, не нарахуванні та не виплаті надбавки за специфічні умови проходження служби за період з 07.11.2015 по 24.04.2018;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області встановити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за специфічні умови проходження служби за період з 07.11.2015 по 24.04.2018;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 07.11.2015 по 24.04.2018;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області встановити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 07.11.2015 по 24.04.2018;

- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплати надбавки за специфічні умови роботи та надбавки за роботу в умовах режимних обмежень ОСОБА_1 в повному обсязі під час обрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням надбавки за специфічні умови роботі, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень та із врахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що він проходив службу в ГУ МВС в Харківській області з 27.06.2005 по 06.11.2015, а з 07.11.2015 по 24.04.2018 в Національній поліції України. Звільнено 24.04.2018 з посади старшого оперуповноваженого, в день звільнення йому не сплатили суми індексації та не врахували індексацію при виплаті одноразової грошової допомоги. Вказує, що протягом спірних періодів йому не виплачували всі види грошового забезпечення, а саме: надбавка за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50% посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавка за вислугу років (специфічні умови проходження служби) за період з 27.06.2005 по 06.11.2015 та з 07.11.2015 по 24.04.2018 та не нарахована і не виплачена надбавка за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% посадового окладу за період з 27.06.2005 по 06.11.2015 та з 07.11.2015 по 24.04.2018.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 26.07.2005 по 20.02.2008, з 19.02.2009 по 17.09.2009, з 08.07.2014 по 06.11.2015.

Зобов`язано Ліквідаційну комісію ГУМВС України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 26.07.2005 по 20.02.2008, з 19.02.2009 по 17.09.2009, з 08.07.2014 по 06.11.2015.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 07.11.2015 по 24.04.2018.

Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 07.11.2015 по 24.04.2018.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо не здійснення перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням надбавки за роботу в умовах режимних обмежень та із врахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням надбавки за роботу в умовах режимних обмежень та із врахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог – відмовлено.

Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 26.07.2005 по 20.02.2008, з 19.02.2009 по 17.09.2009, з 08.07.2014 по 06.11.2015 та зобов`язання Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 26.07.2005 по 20.02.2008, з 19.02.2009 по 17.09.2009, з 08.07.2014 по 06.11.2015, подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення в цій частині та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що для отримання надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, особа не тільки повинна проходити службу в умовах режимних обмежень, за своїми функціональними обов`язками вона повинна постійно працювати з відомостями, що становлять державну таємницю, а саме: займатися розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів та інших матеріальних носіїв секретної інформації. Відповідно до інформації, що міститься в листі ГУ МВСУ в Харківській області в особовій справі ОСОБА_1 (Фонд № 4, опис 1 о/ с, архівний № 1677) на першій сторінці розділу І справи у верхньому лівому куті проставлено штамп, в якому зазначено: «Оформлено допуск по 2 формі від 13.03.2002, начальник відділу документального забезпечення та режиму ГУМВС України в Харківській області, підпис, дата - 26.07.2007», на сто другій сторінці розділу ІІ справи долучено висновок про допуск до оперативно-розшукової діяльності від 29.09.2016 № 67/1355ДСК, на одинадцятій сторінці та дванадцятій сторінці розділу ІІІ долучено підписки ОСОБА_1 про взяття зобов`язань не розголошувати відомості, що становлять державну таємницю, і секретні відомості, які будуть довірені або стануть відомі по службі (роботі) від 23.05.2001 та від 25.03.2009. Надбавка за роботу в умовах режимних обмежень ОСОБА_1 встановлена, нарахована та виплачена з 18.09.2009 по 20.09.2013 у розмірі 15%, що підтверджується відповідним листом. Отже, надання права доступу до роботи з інформацією, яка має ступінь секретності цілком таємно та таємно, ще не свідчить про здійснення позивачем функціональних обов`язків та завдань, при виконанні яких він постійно працював із інформацією, яка має ступінь секретності цілком таємно та таємно.

Також, стверджував про пропуск позивачем строку звернення до суду.

Головне управління Національної поліції в Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 07.11.2015 по 24.04.2018; зобов`язання Головного управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 07.11.2015 по 24.04.2018; визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо не здійснення перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням надбавки за роботу в умовах режимних обмежень та із врахуванням раніше виплачених сум; зобов`язання Головного управління Національної поліції в Харківській області здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням надбавки за роботу в умовах режимних обмежень та із врахуванням раніше виплачених сум, подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення в цій частині та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що пунктом 2.9. Інструкції № 499 передбачено виплату надбавки за службу в умовах режимних обмежень. Так, особам рядового і начальницького складу, які проходять службу в умовах режимних обмежень, виплачується надбавка до посадових окладів залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "особливої важливості", - 20 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "цілком таємно", - 15 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "таємно", - 10 відсотків. Особам начальницького складу, які проходять службу в умовах режимних обмежень і безпосередньо виконують науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, що містять державну таємницю і передбачені державним замовленням (контрактом) Міністром внутрішніх справ України або його заступниками згідно з розподілом функціональних обов`язків установлюється надбавка до посадових окладів залежно від ступеня секретності та обсягу інформації. Виплата надбавки особам рядового і начальницького складу за службу в умовах режимних обмежень здійснюється на підставі затверджених керівниками органів, підрозділів, закладів та установ органів внутрішніх справ номенклатури посад осіб рядового і начальницького складу, які підлягають оформленню на допуск до державної таємниці. Надбавка за службу в умовах режимних обмежень установлюється особам рядового і начальницького складу за займаною посадою наказом про особовий склад на підставі мотивованих рапортів керівників структурних підрозділів, погоджених з режимно секретним підрозділом. У рапорті зазначаються: дата оформлення допуску особи рядового чи начальницького складу до державної таємниці, форма допуску, ступінь секретності відомостей, що становлять державну таємницю, з якими за функціональними обов`язками за посадою постійно працює особа рядового чи начальницького складу, номер номенклатури посад, що підлягають оформленню на допуск до державної таємниці. Проект наказу про особовий склад погоджується з фінансовим та режимно- секретним підрозділами органів, підрозділів, закладів та установ органів внутрішніх справ. Надбавка за службу в умовах режимних обмежень виплачується особі рядового чи начальницького складу з дня призначення на посаду, яку включено до номенклатури посад, що підлягають оформленню на допуск до державної таємниці, але не раніше дня оформлення допуску до державної таємниці. Отже, з аналізу наведених приписів законодавства слідує, що надання права доступу до роботи з інформацією, яка має ступінь секретності цілком таємно та таємно, ще не свідчить про здійснення особою функціональних обов`язків та завдань, при виконанні яких така особа працює із інформацією, яка має ступінь секретності цілком таємно та таємно. Для отримання надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, особа не тільки повинна проходити службу в умовах режимних обмежень, за своїми функціональними обов`язками вона повинна постійно працювати з відомостями, що становлять державну таємницю, а саме: займатися розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів та інших матеріальних носіїв секретної інформації. Отже, надання права доступу до роботи з інформацією, яка має ступінь секретності цілком таємно та таємно, ще не свідчить про здійснення позивачем функціональних обов`язків та завдань, при виконанні яких він постійно працював із інформацією, яка має ступінь секретності цілком таємно та таємно.

Також, стверджував про пропуск позивачем строку звернення до суду.

Позивач правом подання відзиву на апеляційні скарги не скористався.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно із ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 у спірних відносинах проходив безперервну публічну службу в органах внутрішніх справ України, а також лавах Національної поліції України, а саме: з 14.08.2001 по 25.06.2005 на посаді курсанта Національного університету внутрішніх справ; з 27.06.2005 по 20.08.2013 на посадах атестованого спеціальним званням працівника міліції Московського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області; з 20.08.2013 по 05.07.2014 на посаді слухача Харківського Національного університету внутрішніх справ; з 06.07.2014 по 06.11.2014 на посадах атестованого спеціальним званням працівника міліції Комінтернівського РВ ХМУ ГУ МВСУ в Харківській області та Фрунзенського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області; з 07.11.2015 по 24.04.2018 у Національній поліції України, що підтверджено відомостями послужного списку заявника.

24.04.2018 наказом ГУНП в Харківській області від 24.04.2018 №96 о/с заявника було звільнено з посади старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Московського відділу поліції ГУНП в Харківській області через хворобу (за п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію").

08.12.2023 представник позивача звернувся до Головного управління МВС України в Харківській області з адвокатським запитом стосовно нарахованих сум грошового забезпечення.

Головним управлінням МВС України в Харківській області листом №243аз/119-29/01-2024 від 04.01.2024 надано відповідь та направлено довідки про проходження служби в органах внутрішніх справ України, нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески за період з 27.06.2005 по 06.11.2015 від 04.01.2024 №4,5.

Вважаючи, що відповідачі протиправно не нарахували та не виплатили надбавку за виконання особливо важливих завдань за період з 27.06.2005 по 06.11.2015; надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% посадового окладу за період з 27.06.2005 по 06.11.2015, та з 07.11.2015 по 24.04.2018; надбавку за специфічні умови проходження служби за період з 07.11.2015 по 24.08.2018, а також неврахуванні надбавки за специфічні умови роботи та надбавки за роботу в умовах режимних обмежень під час обрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що що з боку відповідача Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області наявна протиправна бездіяльність щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 26.07.2005 по 20.02.2008, з 19.02.2009 по 17.09.2009, з 08.07.2014 по 06.11.2015 та з боку відповідача – Головного управління Національної поліції в Харківській області наявна протиправна бездіяльність щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 07.11.2015 по 24.04.2018, а тому позовні вимоги в цій частини є обґрунтованими.

Також, дійшов висновку, що оскільки надбавка за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% має постійний характер, та відповідно до Порядку №260 входить до складу грошового забезпечення, а тому повинна була бути врахована при обчисленні одноразової грошової допомоги при звільненні. Тому Головним управлінням Національної поліції в Харківській області допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у не здійсненні перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням надбавки за роботу в умовах режимних обмежень та із врахуванням раніше виплачених сум.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржується. Отже, в межах розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції надається правова оцінка висновкам суду в частині задоволених позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З приводу доводів про пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною третьою та п`ятою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

В той же час, положеннями ч.ч. 1 та 2 ст.233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Колегія суддів зазначає, що положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).

Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, зокрема, частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Так, Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Офіційне тлумачення положенням вказаної норми надав Конституційний Суд України у рішеннях від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 і №9-рп/2013, з огляду на позицію та правові висновки якого щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.

Аналогічна правова позиція міститься в рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22.

Колегія суддів зазначає, що на момент звільнення позивача з органів внутрішніх справ (06.11.2015) та звільненні зі служби в поліції (з 24.04.2018) частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21, від 27.04.2023 року у справі №420/14777/22 та від 28.09.2023 по справі №140/2168/23.

Оскільки станом на момент звільнення позивача з органів внутрішніх справ (06.11.2015) та звільненні зі служби в поліції (24.04.2018) діяла норма щодо необмеженості будь-яким строком строку звернення до суду стосовно подачі позовів про стягнення належної позивачу при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці, то у суду відсутні підстави вважати, що позивачем було пропущено строк на звернення до суду з даним позовом.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% посадового окладу за період з 26.07.2005 по 20.02.2008, з 19.02.2009 по 17.09.2009, з 08.07.2014 по 06.11.2015 та з 07.11.2015 по 24.04.2018, колегія суддів зазначає насткпне.

Суспільні відносини, пов`язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України регулює Закон України «Про державну таємницю» від 21.01.1994 № 3855-XII (далі - Закон №3855-ХІІ).

Умови, за яких державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації можуть отримати дозвіл на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, установлено статтею 20 Закону № 3855-XII.

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону № 3855-XII, залежно від ступеня секретності інформації встановлюються такі форми допуску до державної таємниці:

форма 1 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності «особливої важливості», «цілком таємно» та «таємно»;

форма 2 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності «цілком таємно» та «таємно»;

форма 3 - для роботи з секретною інформацією, що має ступінь секретності «таємно», а також такі терміни дії допусків: для форми 1 - 5 років; для форми 2 - 7 років; для форми 3 - 10 років.

Згідно з частиною 2 статті 22 Закону № 3855-XII, допуск до державної таємниці надається дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-технічної діяльності або навчання, органами Служби безпеки України після проведення їх перевірки. Порядок надання допуску до державної таємниці визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 7 статті 22 Закону № 3855-XII, надання допуску передбачає: визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією; перевірку громадянина у зв`язку з допуском до державної таємниці; взяття громадянином на себе письмового зобов`язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена; одержання у письмовій формі згоди громадянина на передбачені законом обмеження прав у зв`язку з його допуском до державної таємниці; ознайомлення громадянина з мірою відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю.

Частиною 1 статті 26 Закону № 3855-XII передбачено, що переоформлення громадянам допуску до державної таємниці здійснюється: у разі закінчення терміну дії допуску до державної таємниці за необхідності подальшої роботи з секретною інформацією; у разі необхідності підвищення чи зниження громадянину форми допуску для роботи із секретною інформацією вищого чи нижчого ступеня секретності; у разі необхідності проведення додаткової перевірки, пов`язаної з можливим виникненням обставин, передбачених пунктами 2 і 4 частини 1 та частини 2 статті 23 цього Закону.

Згідно з частиною 2 статті 26 Закону № 3855-XII, скасування раніше наданого допуску до державної таємниці здійснюється органами Служби безпеки України у разі виникнення або виявлення обставин, передбачених ст. 23 цього Закону, або після припинення громадянином діяльності, у зв`язку з якою йому було надано допуск, втрати ним громадянства або визнання його недієздатним на підставі інформації, здобутої органами Служби безпеки України або отриманої від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до частини 5 статті 26 Закону № 3855-XII, громадянина, якому скасовано допуск до державної таємниці, якщо виконання трудових чи службових обов`язків вимагає доступу до державної таємниці, а переміщення на інше робоче місце чи іншу посаду неможливе, може бути в передбаченому законодавством порядку переведено на іншу роботу або службу, не пов`язану з державною таємницею, чи звільнено.

Статтею 30 Закону № 3855-XII визначено, що у разі коли за умовами своєї професійної діяльності громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень, види, розміри та порядок надання якої встановлюються Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог закону Кабінет Міністрів України постановою від 15.06.1994 № 414 затвердив Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці (далі - Положення № 414).

У пункті 1 Положення № 414 зазначено, що це Положення визначає види, розміри і порядок надання компенсації працівникам органів законодавчої, виконавчої та судової влади, органів прокуратури, інших державних органів, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, які за умовами своєї професійної діяльності постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю (далі - особи, які працюють в умовах режимних обмежень).

Згідно з пунктом 2 Положення № 414, особам, які працюють в умовах режимних обмежень, крім працівників режимно-секретних органів, установлюється надбавка до посадових окладів (тарифних ставок), заробітної плати (у разі визначення законом її розміру) залежно від ступеня секретності інформації:

відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «особливої важливості», - 20 відсотків;

відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «цілком таємно», - 15 відсотків;

відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «таємно», - 10 відсотків.

Відповідно до пункту 5 Положення № 414, такими, що постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, вважаються особи, які за своїми функціональними обов`язками або на час виконання робіт згідно з укладеними договорами займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв державної таємниці, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом захисту державної таємниці.

Згідно з пунктом 6 Положення № 414, персональний склад осіб, які працюють в умовах режимних обмежень, та розмір надбавки визначаються керівником відповідного органу законодавчої, виконавчої та судової влади, органу прокуратури, інших органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, де працюють ці особи. Надбавка до посадових окладів (тарифних ставок), заробітної плати (у разі визначення законом її розміру) виплачується лише за наявності дозволу на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, наданого відповідно до законодавства про державну таємницю.

Верховним Судом було сформовано правовий висновок щодо застосування приписів статті 30 Закону № 3855-XII та пунктів 2, 5 Положення № 414, який викладений, зокрема, у постановах від 25.04.2018 у справі № 802/74/15-а, від 25.07.2019 у справі № 296/6615/17, від 27.05.2020 у справі № 806/2056/18, від 28.01.2021 у справі № 240/229/20.

У вказаних справах Верховний Суд підкреслив, що надання допуску до державної таємниці, передбачає визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією. Зокрема така необхідність виникає, якщо виконання службових/посадових обов`язків вимагає доступу до державної таємниці.

Тобто, якщо обсяг функціональних обов`язків за певною посадою, зокрема в державному органі, передбачає, що під час їх виконання в особи виникне чи може виникнути необхідність доступу до державної таємниці (як-от ознайомлення з документами та/чи іншими матеріальними носіями інформації, засекреченими у встановленому законодавством порядку), така особа з огляду на таку службову необхідність повинна отримати у встановленому порядку допуск до державної таємниці відповідної форми, яка відповідно до статті 22 Закону № 3855-XII залежить від ступеня секретності.

Відсутність у посадової особи допуску до державної таємниці (встановленої форми) унеможливлює виконання нею посадових обов`язків, відтак і саме перебування на посаді, яка за обсягом покладених на неї завдань вимагає доступу до державної таємниці і умовою призначення на яку (перебування на якій) є наявність/необхідність оформлення допуску до державної таємниці.

Робота в умовах режимних обмежень покладає на особу, якій у встановленому порядку надано допуск до державної таємниці встановленої форми, певні зобов`язання та обмеження. Якщо така робота зумовлена виконанням професійних обов`язків (зокрема за відповідною посадою у державному органі), це означає, що в умовах режимних обмежень особа працює постійно, у зв`язку з чим у неї відповідно до статті 30 Закону № 3855-XII виникає право на отримання компенсації.

Отже, положення статті 30 Закону України "Про державну таємницю", пунктів 2, 5 Положення №414 слід розуміти так, що необхідною умовою отримання компенсації у зв`язку з виконанням робіт, які передбачають доступ до державної таємниці, є наявність в особи допуску до державної таємниці (на підставі якого надається доступ до державної таємниці), а також виконання робіт/завдань та/або посадових обов`язків, які вимагають доступу до державної таємниці чи з огляду на поставлені завдання передбачають виникнення необхідності у такому доступі.

Вказаний вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 25.04.2018 по справі №802/74/15-а.

Для вирішення питання про те, чи умови праці особи передбачають роботу з відомостями та їх носіями, які становлять державну таємницю, необхідно насамперед з`ясувати обсяг функціональних обов`язків цієї особи за посадою та умови (вимоги, критерії), яким повинна відповідати особа для того, щоб бути призначеною на цю посаду та/або виконувати роботу/завдання, пов`язані з доступом до документів, інших матеріальних носіїв інформації, що становить державну таємницю.

Вказаний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 25.07.2019 по справі №296/6615/17.

Тобто, якщо особа отримала у встановленому порядку допуск до державної таємниці, працює, зокрема, в державному органі, і характер і умови її праці, з огляду на займану посаду, передбачає режимні обмеження, пов`язані з допуском до державної таємниці, керівник відповідного органу зобов`язаний призначити їй надбавку у розмірі, визначеному Положенням, про що видати відповідний розпорядчий документ.

Вказаний вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 27.05.2020 по справі №806/2056/18.

При цьому, факт невиплати надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, не є і не може бути свідченням невиконання роботи, пов`язаної з доступом до державної таємниці (постанова Верховного Суду 28.01.2021 по справі №240/229/20).

За змістом послужного списку ОСОБА_1 , позивач у спірний період займав наступні посади:

- з 05.07.2005 на посаді оперуповноваженого Московського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області;

- з 01.08.2007 на посаді оперуповноваженого ВБНОН ХМУ ГУ МВС України в Харківській області;

- з 24.02.2009 на посаді оперуповноваженого сектору ВБНОН Московського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області;

- з 06.07.2014 на посаді оперуповноваженого СКР Комінтернівського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області;

- з 16.09.20124 на посаді старшого оперуповноваженого СКР Фрунзенського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області;

- з 07.11.2015 на посаді старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Московського ВП ГУНП в Харківській області.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з листа заступника Голови Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Харківській області від 31.01.2024 №182/119-29/01-2024 ОСОБА_2 , надбавка за роботу в умовах режимних обмежень ОСОБА_1 встановлена, нарахована та виплачена з 18.09.2009 по 20.09.2013 у розмірі 15%. Наказом РО від 20.09.2013 №46 о/с ДСК скасовано надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15%.

Відомостей про те, що позивачем оскаржувався наказ про скасування надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15%, позивачем не надано.

В період з 26.06.2005 по 26.07.2005 позивач перебував у відпустці, що підтверджується матеріалами особової справи.

В період з 21.08.2013 по 07.07.2014 позивач був відряджений у розпорядження ХНУВС, тому були відсутні підстави для нарахування і виплати надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у цей період.

Згідно листа члена ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Харківській області В. Полгуєва від 29.01.2024 №13/141 в особовій справі ОСОБА_1 (Фонд №4, опис 1 о/с, архівний №1677) на першій сторінці розділу І справи у верхньому лівому куті проставлено штамп, в якому зазначено «Оформлено допуск по 2 формі від 13.03.2002, начальник відділу документального забезпечення та режиму ГУ МВС України в Харківській області, підпис, дата – 26.07.2007», на 102 сторінці розділу ІІ справи долучено висновок про допуск до оперативно-розшукової діяльності від 29.09.2016 №67/1355ДСК, на 11 та 12 сторінці розділу ІІІ долучено підписки ОСОБА_1 про взяття зобов`язань не розголошувати відомості, що становлять державну таємницю, і секретні відомості, які будуть довірені або стануть відомі по службі (роботі) від 23.05.2001 та від 25.03.2009.

Відповідно до листа начальника Харківського РУП №2 ГУНП в Харківській області С.Дводенка від 26.01.2024 №2598/119-67/01 розпорядженням УСБУ в Харківській області від 14.10.2014 №109 Д ОСОБА_1 надано допуск до державної таємниці за формою 2 зі ступенем секретності «цілком таємно» та «таємно».

Наказом ГУ НП в Харківській області від 23.09.2017 №56 о/с дск ОСОБА_1 надано доступ до державної таємниці за формою 2.

У зв`язку зі звільненням з поліції ОСОБА_1 доступ до державної таємниці було припинено наказом Московського ВП ГУ НП в Харківській області від 02.05.2018 №15 о/с.

При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що в спірний період перебування позивача на вищевказаних посадах в органах внутрішніх справ та Національної поліції позивачу було скасовано доступ до державної таємниці.

Колегія суддів зазначає, що факт отримання позивачем у встановленому порядку допуску до державної таємниці, його робота в державному органі і характер умов його праці, пов`язані з доступом до державної таємниці, за відсутності доказів протилежного, були підставою для призначення йому надбавки, з видачею відповідного розпорядчого документа.

Відповідачами фактично не заперечується факт того, що позивач мав допуск і доступ до державної таємниці та працював з таємними документами, які вимагають наявність такого допуску, однак вказується, що надання права допуску до роботи з інформацією, яка має ступінь секретності «цілком таємно» та «таємно», ще не свідчить про здійснення позивачем функціональних обов`язків та завдань, при виконанні яких позивач постійно працює із інформацією, яка має ступінь секретності «цілком таємно» та «таємно».

Також зазначено, що неподання мотивованих рапортів керівників структурних підрозділів, погоджених з режимно-секретним підрозділом, та відповідно, відсутність наказів про встановлення позивачу зазначеної надбавки свідчить про відсутність правових підстав для виплати позивачу надбавки в умовах режимних обмежень.

Колегія суддів зазначає, що доводи про відсутність правових підстав для нарахування позивачу надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за відсутності наказів про встановлення такої надбавки за займаною посадою, є необґрунтованими, оскільки матеріалами справи підтверджується той факт, що позивач мав допуск до державної таємниці, а характер його роботи (служби) передбачав роботу по забезпеченню режиму таємності, а також роботу з документами, справами, матеріальними носіями інформації, які вимагають наявність доступу до державної таємниці, а отже є підставою для отримання позивачем надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за період проходження служби на вказаних посадах.

Той факт, що керівниками не видавались накази про встановлення і виплату позивачу по справі надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, не може бути свідченням невиконання позивачем роботи, пов`язаної з доступом до державної таємниці і як наслідок невиплати цієї надбавки.

Робота в умовах режимних обмежень покладає на особу, якій у встановленому порядку надано допуск до державної таємниці встановленої форми, певні зобов`язання та обмеження. Якщо така робота зумовлена виконанням професійних обов`язків (зокрема за відповідною посадою у державному органі), це означає, що в умовах режимних обмежень особа працює постійно, у зв`язку з чим у неї відповідно до статті 30 Закону України "Про державну таємницю" виникає право на отримання компенсації.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах від 28.01.2021 року у справі №240/229/20, від 25.07.2019 року у справі №296/6615/17.

Щодо доводів про невірного визначення відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з послужного списку, у вказані періоди позивач проходив службу в Харківському міському управлінні ГУ МВСУ в Харківській області, яке структурно та адміністративно підпорядковувалося Головному управлінню МВС України в Харківській області.

Оскільки, Харківське міське управління ГУ МВСУ в Харківській області як юридична особа не припинене та знаходиться в стадії ліквідації, то саме Головне управління МВС України в Харківській області (або його Ліквідаційна комісія) є правонаступниками та ліквідаторами попередніх структур.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 26.07.2005 по 20.02.2008, з 19.02.2009 по 17.09.2009, з 08.07.2014 по 06.11.2015 і зобов`язання Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 26.07.2005 по 20.02.2008, з 19.02.2009 по 17.09.2009, з 08.07.2014 по 06.11.2015 та визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 07.11.2015 по 24.04.2018 і зобов`язання Головного управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 07.11.2015 по 24.04.2018.

Щодо позовної вимоги про перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням надбавки за роботу в умовах режимних обмежень та із врахуванням раніше виплачених сум, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст.102 Закону України "Про Національну поліцію" пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Згідно з п.10 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей" №393 від 17 липня 1992 року військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

З урахуванням наведених вище норм, а також приписів наказу МВС України 06.04.2016 №260 (з відповідними змінами) одноразова грошова допомога при звільненні нараховується з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням підвищень посадового окладу, надбавок, доплат, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення.

Відповідач, заперечуючи право позивача на перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, стверджує про те, що остання не належить до постійної оскільки вона встановлюється за результатами виконання певних обов`язків.

Як встановлено судом, станом на момент звільнення ОСОБА_1 мав право на нарахування надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15%, які Головним управлінням Національної поліції в Харківській області протиправно не нараховані та не виплачені.

Колегія суддів зазначає, що вказана надбавка має постійний характер, та відповідно до Порядку №260 входить до складу грошового забезпечення, а тому повинна була бути врахована при обчисленні одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 .

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої цнстанції про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо не здійснення перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням надбавки за роботу в умовах режимних обмежень та із врахуванням раніше виплачених сум та зобов`язання Головного управління Національної поліції в Харківській області здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням надбавки за роботу в умовах режимних обмежень та із врахуванням раніше виплачених сум.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і правильно встановив обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції колегією суддів не виявлено.

Доводи апеляційних скарг зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційні скарги без задоволення, а судове рішення без змін.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Головного управління Національної поліції в Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2026 по справі № 520/889/24 залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач В.В. Катунов

Судді К.В. Мінаєва І.М. Ральченко