Рішення від 25 червня 2026 р. у справі №620/3266/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2026 року Чернігів Справа № 620/3266/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі також – ОСОБА_1 , позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі також – ВЧ НОМЕР_1 , відповідач) про:

- визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, за період проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 в розмірі 30000 грн на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань за період з 01.04.2025 до 01.08.2025 при забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони;

- зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 провести нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, за період проходження служби у Військовій частини НОМЕР_1 в розмірі 30000,00 грн на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань за період з 01.04.2025 до 01.08.2025 при забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони.

Мотивуючи позовні вимоги зазначив, що у період з лютого 2025 року до серпня 2025 року ОСОБА_1 перебував на виконанні завдання з охорони техніки на одному і тому ж об`єкті, без зміни місця дислокації. При цьому, за лютий та березень 2025 року йому виплачена додаткова винагорода згідно постанови КМУ № 168 від 28.02.2022, з розрахунку 30000 грн, а за період з квітня до серпня 2025 року така нагорода йому не виплачувалася, попри те що місце охоронюваного об`єкта не змінювалося. Вказане підтверджується довідкою-витягом з розрахунково-платіжних відомостей щодо розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 04.09.2024 по 01.08.2025, виданою військовою частиною НОМЕР_1 від 22.08.2025.

30.03.2026 ухвалою суду провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач у відзиві позов не визнав, посилаючись на те, що у спірний період позивач не виконував бойові розпорядження, що дає підстави для проведення виплати додаткової винагороди в розмірі 30000 грн, а тому вважає позов безпідставним. При цьому зазначає, що позивач у складі механізованого батальйону з 08.02.2025 по 16.02.2025 та з 01.03.2025 по 17.03.2025 виконував бойове розпорядження командира 1 отбр №2/30/556дск від 08.02.2025 у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, що і давало підстави для виплати додаткової винагороди в розмірі 30000 грн. пропорційно дням виконання цих завдань. З 17.02.2025 по 01.03.2025 позивач перебував у військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_1 для проходження ВЛК, що підтверджується наказами командира військової частини НОМЕР_1 №49 від 17.02.2025, №88 від 27.03.2025. Після відновлення боєздатності, перебуваючи в резерві Головнокомандувача Збройних Сил України, що являється підставою для виплати додаткової винагороди 30000 грн, особовий склад механізованого батальйону вибув з підпорядкуванні оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " на території Чернігівської області. 18.03.2025 частина особового складу механізованого батальйону вибули після забезпечення заходів із правового режиму воєнного стану в підпорядкуванні оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " на території Чернігівської області, для забезпечення заходів із правового режиму воєнного стану в підпорядкування ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 №78 від 18.03.2025, а позивач вибув після забезпечення заходів із правового режиму воєнного стану в підпорядкуванні оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " на території Чернігівської області, в пункт постійної дислокації в с. Гончарівське Чернігівської області для забезпечення заходів із правового режиму воєнного стану, що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 №88 від 27.03.2025. У розумінні Порядку виплат № 260 позивач у складі механізованого батальйону з 08.02.2025 по 16.02.2025 та з 01.03.2025 по 17.03.2025 отримував додаткову винагороди в розмірі 30000 грн. пропорційно дням відновлення боєздатності і перебування в резерві Головнокомандувача Збройних Сил України.

Ухвалою суду від 27.04.2026 витребувано у Військової частини НОМЕР_1 докази, що підтверджують фактичне перебування ОСОБА_1 у період з 18.03.2025 до 01.08.2025 у пункті постійної дислокації в АДРЕСА_2 , зокрема, копію рапорту військовослужбовця ОСОБА_1 , що він повернувся після вибуття з бойового розпорядження та приступив до виконання своїх функціональних обов`язків, витяги з книги вечірньої перевірки військовослужбовців, копію з журналу проведення інструктажів щодо техніки безпеки, тощо.

На виконання вимог ухвали суду, 07.05.2026 відповідач подав заяву , в якій зазначив, шо підставою для виплати позивачу додаткової винагороди у періоди з 08.02.2025 по 16.02.2025 та з 01.03.2025 по 17.03.2025 в розумінні Порядку №260 було саме відновлення боєздатності і утримання в резерві Головнокомандувача Збройних Сил України, а не виконання завдань з охорони техніки. 18.03.2025 позивач вибув після забезпечення заходів із правового режиму воєнного стану в підпорядкуванні оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " на території Чернігівської області, в пункт постійної дислокації в с. Гончарівське Чернігівської області для забезпечення заходів із правового режиму воєнного стану, що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 №88 від 27.03.2025, який сформовано на підставі рапорту №12857. Інші підтверджуючі документи у військової частини НОМЕР_1 відсутні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та звільнений 01.08.2025, що підтверджується наказом від 01.08.2025 №217.

З інформації про грошове забезпечення позивача за період з квітня до серпня 2025 року встановлено, що йому за вказаний період не виплачено додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, в розмірі 30000 грн. пропорційно часу виконання бойових ( спеціальних ) завдань, що зумовило позивача за захистом своїх прав звернутися до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджений наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14 березня 2022 року № 133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.

Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), абзацом 3 пункту 1-1 якої (в редакції , яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань . Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

З 01 лютого 2023 року, у зв`язку з набранням чинності наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року №44, порядок виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, зазнав змін. Новий порядок передбачив диференційований підхід до визначення розміру додаткової винагороди залежно від характеру, умов та місця виконання військовослужбовцем бойових (спеціальних) завдань.

Зокрема, було встановлено такі розміри додаткової винагороди: 30 000,00 грн - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):

з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави;

з управління угрупованнями військ (сил) у складі розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України;

з управління підпорядкованими силами та засобами відповідно до завдань, які покладаються на Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту, у складі розгорнутих пунктів управління Державної спеціальної служби транспорту;

у складі робочої групи або одиночним порядком, визначені Головнокомандувачем Збройних Сил України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, у межах областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;

з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів поза районами ведення бойових дій;

у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України;

із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій;

з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури (у тому числі об`єктів транспортної інфраструктури - військовими частинами та підрозділами Державної спеціальної служби транспорту).

Згідно з пунктом 3 розділу ХХХІV Порядку № 260 райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.

Відповідно до пункту 4 розділу ХХХІV Порядку № 260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Отже, у своєму системному взаємозв`язку положення Закону № №2011-XII, постанови КМУ № 168 та розділу XXXIV Порядку № 260 формують узгоджену правову модель регулювання, відповідно до якої вирішальним критерієм для віднесення діяльності військовослужбовця до безпосередньої участі у бойових діях чи заходах із забезпечення національної безпеки і оборони є встановлення факту виконання ним бойових (спеціальних) завдань у межах районів ведення воєнних (бойових) дій, визначених рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.

При цьому виплата додаткової винагороди 30 000 гривень залежить від фактичних обставин, інтенсивності та умов залучення військовослужбовця до виконання бойових (спеціальних) завдань, та документального підтвердження цих обставин.

Згідно із пунктом 9 розділу ХХХІV Порядку № 260 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 10 розділу XXXIV Порядку №260).

Таким чином, лише сукупність установлених обставин щодо характеру виконуваних завдань, території їх здійснення та їх належного документального підтвердження відповідно до вимог законодавства є передумовою виникнення обов`язку у відповідача щодо видачі відповідних наказів про виплату додаткової винагороди.

Окрім того, системний аналіз положень Закону № №2011-XII , постанови КМУ № 168 та розділу XXXIV Порядку № 260 свідчить, що виконання військового обов`язку в умовах воєнного стану не є тотожним безпосередній участі у бойових діях, бойових (спеціальних) завдань. Належність до військової частини у пункті постійної дислокації для забезпечення заходів із правового режиму воєнного стану саме по собі не створює правових підстав для визнання відповідної діяльності безпосередньою участю у розумінні наведених норм.

Суд установив, що ВЧ НОМЕР_1 видано накази від 09.03.2025 № 467 та від 08.04.2025 № 759 про виплату позивачу додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ № 168 за період з 08.02.2025 по 16.02.2025 та з 01.03.2025 по 17.03.2025 у розмірах 9642,86 грн та 16451,61 грн, що також підтверджується довідкою розрахунком від 22.08.2025 № 1357.

Наказом ВЧ НОМЕР_1 від 27.03.2025 № 88 позивач вважається таким, що вибув після забезпечення заходів із правового режиму воєнного стану в підпорядкуванні оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " на території Чернігівської області, в пункт постійної дислокації в с. Гончарівське Чернігівської області для забезпечення заходів із правового режиму воєнного стану.

Докази безпосередній участі позивача у бойових діях та виконання бойових (спеціальних) завдань відсутні.

Відсутність установленого факту виконання позивачем у спірний період бойових (спеціальних) завдань у районах ведення воєнних (бойових) дій, визначених відповідними наказами Головнокомандувача Збройних Сил України, виключає виникнення у відповідача обов`язку щодо проведення спірний виплат.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди за оспорюваний період, адже такі обставини спростовані установленими даними у цій справі. Відповідач протиправної бездіяльності не допустив, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_3 рнокпп НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 АДРЕСА_4 код ЄДРПОУ НОМЕР_4 .

Повний текст рішення виготовлено 26 червня 2026 року.

Суддя І.І. Соломко