Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №564/4/26 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2026 року

м. Рівне

Справа № 564/4/26

Провадження № 22-ц/4815/1019/26

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача – Шимківа С.С.,

суддів: – Боймиструка С.В., Ковальчук Н.М.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 23 лютого 2026 року (ухвалене у складі судді Грипіч Л.А., повний текст рішення складено 27 лютого 2026 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, –

в с т а н о в и в :

У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Костопільського районного суду із позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що згідно рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 23.10.2019 року з відповідача на її користь стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 1 500 грн. щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02.08.2019 року і до досягнення дитиною повноліття.

На підставі зазначеного рішення був виданий виконавчий лист та 09.12.2019 року Костопільським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції відкрито виконавче провадження №60829871.

З часу ухвалення рішення суду про стягнення аліментів минуло шість років. За цей період істотно зросли витрати на утримання дитини, зокрема значно підвищилися ціни на комунальні послуги, продукти харчування, проїзд, лікарські засоби, побутові та інші необхідні послуги. Крім того, дитина подорослішала та розпочала навчання у закладі загальної середньої освіти, що зумовлює додаткові постійні витрати. Зокрема, виникла необхідність у придбанні шкільної та спортивної форми, відповідного взуття, шкільного приладдя, ранця та інших речей, необхідних для забезпечення належного навчального процесу. Також син відвідує заняття з англійської мови тричі на тиждень. Вартість заняття в місяць складає приблизно 3600,00 грн., що є суттєвим фінансовим навантаженням на особу, з якою проживає дитина.

Окрім цього, нещодавно дитина потребувала повного стоматологічного лікування зубів під седацією. Загальна вартість зазначеного лікування склала 19 540,00 грн., що підтверджує наявність додаткових витрат на забезпечення здоров`я дитини.

Відповідач офіційно працевлаштований та отримує заробітну плату, однак не надає жодної додаткової матеріальної допомоги на утримання дитини, окрім сплати аліментів у примусовому порядку. Добровільної участі у фінансуванні додаткових витрат на дитину (лікування, розвиток, освіту, одяг тощо) відповідач не бере.

Просила суд змінити спосіб стягнення аліментів, встановлений рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 23.10.2019 року та стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 23 лютого 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів – відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач не довела належними та допустимими доказами обставини, визначені ст. 192 СК України, які є підставою для зміни способу стягнення аліментів.

Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі зазначає, що у рішенні Костопільського районного суду Рівненської області від 23.10.2019, яким відповідачу встановлювалися аліментні зобов`язання, вказано, що заробітна плата ОСОБА_2 становила 3500-4000 грн на місяць, та не мала постійного характеру, тому суд призначив сплачувати відповідачу аліменти в розмірі 1500 грн на місяць.

Згідно відповідей ДПС та ПФУ на запит Костопільського ВДВС, про місце працевлаштування відповідача та розмір його заробітної плати, сума доходу відповідача в середньому на місяць становить орієнтовно 18000.

Отже, на момент ухвалення рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 23.10.2019 року дохід відповідача становив приблизно 3500-4000 грн на місяць та мав мінливий характер, однак на даний час відповідач є офіційно працевлаштованим та отримує стабільний дохід у розмірі близько 18000 грн щомісячно.

Зазначає, що відповідач не має інших утриманців, окрім їх спільної дитини.

Встановлення аліментів у частці від доходу відповідача є більш доцільним та справедливим способом їх стягнення, оскільки забезпечує пропорційність участі батька у матеріальному забезпеченні дитини відповідно до його реальних доходів. Такий спосіб дозволяє автоматично змінювати розмір аліментів залежно від рівня доходу платника, що унеможливлює ситуацію, коли аліменти стають неспівмірними з його фінансовими можливостями.

Просить апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким змінити спосіб стягнення аліментів, встановлений рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 23.10.2019 року та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що сторони у справі є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 07.05.2019 року Костопільським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області (а.с. 11-13).

Покликаючись на недостатність визначеного судом розміру аліментів для задоволення потреб дитини та зміну майнового стану відповідача, позивачка звернулася до суду з позовом про зміну способу стягнення аліментів: стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку відповідача.

Ст. 51 Конституції України та ст.180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до положень статей 183, 184 СК України суд за заявою одержувача може визначити розмір аліментів у вигляді частки від заробітку (доходу) матері, батька дитини або у твердій грошовій сумі.

Таким чином, підстави визначення розміру аліментів у частках від заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень статті 182 СК України, так і положень статей 183, 184 СК України.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

У зазначеній нормі права законодавець розширив можливості того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (отримувача аліментів) щодо вибору способу стягнення аліментів.

Аналізуючи вищевказані правові норми законодавства можна дійти висновку, що стягувачу аліментів надано виняткове право вибору та ініціювання подальшої зміни в судовому порядку способу стягнення аліментів (в частці від доходу платника або в твердій грошовій сумі).

Закон не встановлює обов`язку доведення мотивів, на підставі яких позивач бажає скористатися такою можливістю, а тому платник аліментів позбавлений можливості впливати на обрання способу стягнення аліментів, однак може звернутися до суду з позовом про зменшення їх розміру.

До аналогічного висновку дійшов й Верховний суд України у постанові від 05 лютого 2014 року по цивільній справі № 6-143цс13, зазначивши, що зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

ОСОБА_1 скористалася своїм правом щодо визначення способу стягнення аліментів саме у частці від доходу.

У ч. 1 ст. 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч.3ст.181 СК України).

Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 "Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів", стаття 183 "Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини", стаття 184 "Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі").

Таким чином, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів.

З матеріалів справи вбачається, що спільна дитина сторін проживає разом із матір`ю, відтак саме на неї лягає основний тягар по утриманню та вихованню їх малолітнього сина.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Встановлено, що відповідач працевлаштований та має щомісячний дохід у виді заробітної плати від ТОВ "НЕГАБАРИТ-СЕРВІС", що підтверджується відповіддю на запит № 304342156 від 05.12.2025 року до Пенсійного фонду України (а.с. 15). Розмір нарахованого ОСОБА_2 за 1 квартал 2025 року доходу становить – 61736,23 грн, за 2 квартал 2025 року – 60304,55 грн, що підтверджується відповіддю на запит № 304342248 від 05.12.2025 року до Державної податкової служби України (а.с. 14).

Інших утриманців, окрім неповнолітньої спільної дитини сторін, відповідач не має.

Як вбачається з доданої ОСОБА_2 до відзиву на позовну заяву медичної документації (виписок із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, консультативних висновків спеціаліста) батько відповідача – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та мати відповідача – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у 2024 та 2025 роках перенесли оперативне втручання та стаціонарне лікування з приводу наявних у них онкологічних захворювань (а.с. 61-72).

Разом з тим, доводи ОСОБА_2 про перебування батьків на його утриманні спростовуються матеріалами справи, оскільки у наявних в матеріалах справи епікризах є відмітка медичного закладу про трудову діяльність хворих (а.с. 61 зворот, 67 зворот, 68 зворот, 69 зворот, 70 зворот, 71 зворот, 72 зворот). Отже, батьки відповідача працевлаштовані та мають власний дохід. Рішення суду про перебування батьків на утриманні відповідача, обмеження їх дієздатності, тощо, останнім до матеріалів справи не долучено.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Обов`язок утримувати дитину не залежить від бажання чи можливостей батьків, враховуючи загальне правило, що батьки зобов`язанні утримувати дитину до досягнення нею повноліття навіть у тому разі, коли виконання цього обов`язку може призвести до неповного задоволення їх власних матеріальних і духовних потреб.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент ухвалення Костопільським районним судом 23 жовтня 2019 року рішення про стягнення з відповідача аліментів на утримання сина у розмірі 1500 грн щомісячно, заробітна плата відповідача становила 3500-4000 грн та носила мінливий характер (а.с. 11).

На час звернення ОСОБА_1 з цим позовом до суду дохід відповідача зріс: з аналізу відомостей про нарахований дохід та утримані з нього податки з відповіді на запит № 304342248 від 05.12.2025 року до Державної податкової служби України вбачається, що розмір середньомісячної заробітної плати ОСОБА_2 становить 16 678,91 грн, а згідно доводів відповідача, наведених у його відзиві на позовну заяву, він має стабільну роботу та постійний дохід в сумі приблизно 18 000 грн (а.с. 14, 54).

Оскільки позивачкою доведено зміну матеріального становище платника аліментів, а саме зростання його доходу, наявні передбачені ст. 192 СК України підстави для зміни раніше встановленого розміру аліментів шляхом зміни способу їх стягнення з твердої грошової суми 1500 грн щомісячно на 1/4 частину всіх видів доходу (заробітку) відповідача щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.

Аналізуючи зазначені норми процесуального та матеріального права, застосовуючи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, роз`яснення Верховного Суду України, правові висновки Верховного Суду, з`ясовуючи наведені обставина справи, що мають значення для правильного вирішення спору, наявні у справі докази, апеляційний суд вважає, що, враховуючи засади справедливості, добросовісності та розумності, вік, стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів, для фізичного, духовного, морального і соціального розвитку дитини, розмір аліментів на утримання неповнолітнього сина сторін має бути визначений у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача.

Апеляційний суд вважає, що такий розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, зокрема ст. 182 СК України, та інтересам неповнолітньої дитини сторін у справі, є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини та достойного рівня її матеріального забезпечення.

На підставі ст.ст. 182-184, 192 СК України, керуючись ст.ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 23 лютого 2026 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів задовольнити.

Змінити спосіб стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку від доходу, які стягуються з ОСОБА_2 на підставі рішення Костопільського районного суду Рівненської області №564/2056/19 від 23.10.2019 року та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягувати з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції у розмірі 1331,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції у розмірі 1996,80 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач Шимків С.С.

Судді: Боймиструк С.В.

Ковальчук Н.М.