Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №761/53692/25 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/53692/25

Провадження № 2-о/761/187/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Савчук Ю.Н.,

присяжних Приймак Я.В., Буран О.О.,

при секретарі Фортуні М.А.,

представника заявника ОСОБА_1 ,

заінтересованої особи ОСОБА_2 ,

особи, яку визнано недієздатною: ОСОБА_3 ,

представника особи, яку визнано недієздатною ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за поданням Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації як орган опіки та піклування, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , особа, яку визнано недієздатною: ОСОБА_3 про встановлення опіки та призначення опікуна,

ВСТАНОВИВ:

Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація як орган опіки та піклування звернулася до суду із поданням про встановлення опіки над ОСОБА_3 та призначення його сестри ОСОБА_2 опікуном.

Подання мотивоване тим, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 20 листопада 2003 року ОСОБА_3 , 1974 року народження, визнано недієздатним.

Розпорядженням Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації від 05 лютого 2004 року № 217 опікуном над ним було призначено ОСОБА_5 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, у зв`язку з чим підопічний залишився без законного представника.

26 листопада 2025 року до органу опіки та піклування звернулася ОСОБА_2 із заявою про призначення її опікуном над рідним братом. Оскільки стан здоров`я недієздатного ОСОБА_6 потребує постійного догляду та опіки, на засіданні опікунської ради 10.12.2025 було прийняте рішення про доцільність призначення ОСОБА_7 опікуном над недієздатним.

Ухвалою суду від 01.01.2026 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду в порядку окремого провадження.

Під час судового розгляду представник заявника підтримала подання у повному обсязі та пояснила, що органом опіки та піклування проведено перевірку поданих документів, встановлено наявність родинних зв`язків між заявницею та підопічним, а також відсутність обставин, які б перешкоджали виконанню нею обов`язків опікуна. Представник заявника зазначила, що ОСОБА_2 фактично здійснює догляд за братом та має намір і надалі забезпечувати його права та законні інтереси.

Представник недієздатної особи ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечень проти задоволення подання не висловив. Пояснив, що не вбачає порушення прав чи законних інтересів недієздатної особи у разі призначення ОСОБА_2 опікуном. Вказав, що запропонована кандидатура є найбільш прийнятною з огляду на сімейні зв`язки, тривалий догляд за підопічним та позитивні характеристики заявниці.

Заінтересована особа ОСОБА_2 підтримала подання органу опіки та піклування та повідомила суду, що не заперечує проти покладення на неї обов`язків опікуна. Зазначила, що після смерті матері фактично здійснює догляд за братом, забезпечує його побутові потреби, супровід до медичних закладів, отримання соціальної допомоги та належний догляд.

Вислухавши заінтересованих осіб, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20.11.2003 року було визнано ОСОБА_6 недієздатним.

Після набрання законної сили зазначеним рішенням суду розпорядженням Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації від 05 лютого 2004 року №217 опікуном над ОСОБА_3 була призначена його мати - ОСОБА_5 .

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, у зв`язку з чим виконання нею повноважень опікуна припинилося. Після смерті опікуна недієздатний ОСОБА_3 залишився без особи, яка б представляла його інтереси, забезпечувала належний догляд, здійснювала захист його особистих немайнових та майнових прав.

26 листопада 2025 року до Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації звернулася ОСОБА_2 із заявою №3378/03-27/1 про призначення її опікуном над рідним братом ОСОБА_3 ,

На підтвердження родинних відносин до матеріалів справи долучено копії свідоцтв про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 та ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 , з яких убачається, що вони є рідними братом та сестрою.

Судом досліджено висновок Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації як органу опіки та піклування від 15 грудня 2025 року №109-7967, складений на підставі рішення опікунської ради при Шевченківській районній в місті Києві державній адміністрації, оформленого протоколом №12 від 10 грудня 2025 року. Зазначеним висновком встановлено, що опікунською радою розглянуто заяву ОСОБА_2 , 1976 року народження, щодо призначення її опікуном над рідним братом ОСОБА_3 , 1974 року народження, який рішенням суду визнаний недієздатним.

Під час розгляду матеріалів справи органом опіки та піклування було перевірено особу кандидата в опікуни, її сімейний стан, стан здоров`я, житлово-побутові умови та інші обставини, що мають значення для вирішення питання про можливість виконання нею обов`язків опікуна.

Відповідно до акта обстеження житлово-побутових умов від 04 грудня 2025 року встановлено, що ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Умови проживання є задовільними, квартира перебуває у належному санітарному стані, забезпечена необхідними комунальними та побутовими зручностями, що створює можливість для належного догляду за підопічним.

Тобто, за результатами розгляду поданих документів опікунська рада при Шевченківській районній в місті Києві державній адміністрації дійшла висновку про доцільність призначення ОСОБА_2 опікуном над ОСОБА_3 .

Також, судом досліджено довідку про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин, №1811-1 від 18 листопада 2025 року, видану КНП «Київська міська клінічна лікарня №10».

Відповідно до змісту зазначеної довідки ОСОБА_2 пройшла психіатричний огляд, за результатами якого психіатричних протипоказань для виконання обов`язків опікуна не встановлено. На обліку у лікаря-психіатра не перебуває, ознак психічних розладів або залежностей, які могли б перешкоджати здійсненню опіки, не виявлено.

На підтвердження професійних та моральних якостей кандидата в опікуни до матеріалів справи долучено характеристику КНП «Київська міська клінічна лікарня №10» №2678 від 18 листопада 2025 року.

Згідно з вказаною характеристикою ОСОБА_2 працює у КНП «КМКЛ №10» з 2000 року лікарем-наркологом, а з 2013 року займає посаду завідувача психіатричного відділення. За час роботи зарекомендувала себе як висококваліфікований, відповідальний та дисциплінований працівник. Користується авторитетом серед колег, має високий рівень професійної підготовки, проявляє лідерські якості, сумлінно виконує службові обов`язки, характеризується як врівноважена, чесна, тактовна та порядна особа. Скарг щодо її роботи або поведінки не надходило.

Також судом досліджено довідку про доходи №50 від 17 листопада 2025 року, видану КНП «Київська міська клінічна лікарня №10». Із зазначеної довідки вбачається, що ОСОБА_2 офіційно працевлаштована на посаді завідувача відділення та лікаря-нарколога. Загальна сума її доходу за період з травня по жовтень 2025 року становила 269 357 гривень 27 копійок. Зазначене свідчить про наявність у кандидата в опікуни постійного та стабільного джерела доходу, що дає можливість належним чином виконувати покладені законом обов`язки опікуна.

Крім того, судом досліджено витяг з інформаційно-аналітичної системи Міністерства внутрішніх справ України «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» №ФОВА-005044054, сформований станом на 16 листопада 2025 року. Відповідно до зазначеного витягу відомості про притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності відсутні. Також відсутні відомості про наявність незнятої чи непогашеної судимості та відомості про перебування її у розшуку.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.

За змістом ст. 30 ЦК України, цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Згідно ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення свої дій та (або) керувати ними.

В рішенні у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення третього речення частини першої статті 13 Закону України "Про психіатричну допомогу" (справа про судовий контроль за госпіталізацією недієздатних осіб до психіатричного закладу) від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016 Конституційний Суд України зазначив, що системний аналіз законодавства України дає підстави стверджувати, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння. Недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод.

Хоча за станом здоров`я недієздатні особи не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, у тому числі право на свободу та особисту недоторканність, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов`язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації (абзаци перший, третій, четвертий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).

Відповідно до ст. 41 ЦК України, правовими наслідками визнання особи недієздатною, є зокрема відсутність у неї права вчиняти самостійно будь-які правочини. Такі дії від імені недієздатної особи та в її інтересах вчиняє її опікун.

Згідно норм ч. 1 ст. 300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Стаття 8 Конституції України закріплює, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Так само верховенство права належить до основних засад цивільного судочинства (п. 1 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

При цьому психічне здоров`я також має розглядатися як важлива частина приватного життя, пов`язана з аспектом моральної цілісності. Збереження психічної стабільності в цьому контексті є неодмінною умовою ефективного здійснення права на повагу до приватного життя.

Наведені вище приписи утверджують позитивне зобов`язання держави забезпечити захист права психічно хворих осіб на приватне і сімейне життя, особливо з питань, що стосуються призначення такій особі опікуна. У цьому аспекті важливу роль відіграє збереження родинних зв`язків між особою, яка страждає на психічне захворювання та особою, яка здійснює за нею догляд. При призначенні опікуна пріоритет має надаватися найближчим родичам та членам сім`ї хворої особи задля якнайкращого забезпечення її прав та інтересів, недопущення погіршення стану її здоров`я.

Аналізуючи при цьому як норми ЦК України так і ЦПК України у даному питанні, слід дійти висновку, що законодавець, захищаючи недієздатну особу покладає на суд обов`язок вирішити питання захисту прав цієї особи шляхом призначення їй опікуна за поданням органу опіки та піклування. При цьому із змісту норм ЦК та ЦПК також убачається вагома роль органу опіки та піклування, який зобов`язаний надати ґрунтовне подання суду щодо призначення опікуна, та саме на вказаний орган покладається обов`язок знайти особу, яка за своїми якостями (стан здоров`я, родинні зв`язки тощо) найбільш ефективно для особи, визнаної недієздатною, може виконувати обов`язки опікуна.

Отже призначення опікуна недієздатній особі, на думку суду, переслідує перш за все найважливішу ціль не залишити безправною особу, яка за своїм статусом позбавлена можливості самостійно здійснювати свої права у суспільстві.

Опіка (піклування) є особливою формою державної турботи про неповнолітніх дітей, що залишились без піклування батьків, та повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів.

Згідно ст.58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Частиною 1 ст.60 ЦК України передбачено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 08 січня 2024 року у справі № 753/1905/22 (провадження № 61-8758св23) зроблено висновок про те, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

Обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.

Такий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року в справі № 736/1508/17 (провадження № 61-39361св18), від 28 лютого 2024 року в справі № 372/3474/21 (провадження № 61-16349св23).

Недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння; недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод (абзац третій підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 01 червня 2016 року № 2-рп/2016).

Ст. 62 ЦК України передбачено, що опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

Порядок встановлення опіки над особою, яка визнана судом недієздатною, виконання опікуном своїх обов`язків та звільнення від повноважень опікуна визначений Главою 6 ЦК України та Правилами опіки та піклування, затвердженими наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88 (далі - Правила).

Згідно ст. 55 ЦК України та п. 1.2 Правил, опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Відповідно до ч. 2, 3, 4 ст. 63 ЦК України опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун та піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника.

В силу приписів ст.64 ЦК України опікуном або піклувальником не може бути фізична особа: яка позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені; поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування.

Відповідно до приписів ст. 67 ЦК України та Розділу 4 Правил, опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. Опікун зобов`язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.

При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Отже, призначення опікуна недієздатній особі, на думку суду, переслідує перш за все найважливішу ціль не залишити безправною особу, яка за своїм статусом позбавлена можливості самостійно здійснювати свої права у суспільстві.

Судом не встановлено обмежень, визначених ст. 64 ЦК України щодо призначення ОСОБА_7 опікуном.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.

Статтею 56 ЦК України встановлено, що органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад.

Права та обов`язки органів, на які покладено здійснення опіки та піклування, щодо забезпечення прав та інтересів фізичних осіб, які потребують опіки та піклування, встановлюються законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 ст. 60 ЦК України передбачено встановлення судом опіки над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначення опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Отже призначення опікуна у разі визнання особи недієздатною є обов`язком суду за умови наявності відповідного подання органу опіки та піклування, оскільки в такому випадку у повному обсязі досягається мета цивільного судочинства по захисту порушених, невизнаних, або оспорюваних прав особи, а в даному конкретному випадку - забезпечення повноцінного здійснення своїх прав недієздатною особою.

Враховуючи викладене, а також беручи до уваги родинні відносини між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , позитивний висновок органу опіки та піклування, можливість та бажання ОСОБА_2 здійснювати опіку, відсутність інших осіб, які претендують на виконання обов`язків опікуна, суд дійшов висновку, що призначення ОСОБА_2 опікуном над ОСОБА_3 найбільшою мірою відповідатиме інтересам недієздатної особи, забезпечить належний захист його особистих немайнових та майнових прав, а тому наявні визначені законом підстави для задоволення подання органу опіки та піклування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 273, 294-300, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 39, 41, 55, 56, 58, 60, 62, 63 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Подання Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації як орган опіки та піклування, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , особа, яку визнано недієздатною: ОСОБА_3 про встановлення опіки та призначення опікуна - задовольнити.

Встановити опіку над ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Призначити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , опікуном над недієздатним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня складення рішення суду апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Савчук Ю.Н.

Присяжні Приймак Я.В.

Буран О.О.