Вирок від 25 червня 2026 р. у справі №760/15691/26 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/15691/26

1-кп/760/3293/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2026 року м.Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Солом`янського районного суду м. Києва кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, без місця реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 14.07.2017 Київським районним судом міста Харкова, за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі терміном 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік;

- 19.10.2017 Київським районним судом міста Харкова, за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі терміном 2 роки 2 місяці, на підставі ст. 71 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі терміном 2 роки 6 місяців;

- 01.02.2018 Київським районним судом міста Харкова, за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі терміном 2 роки, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі терміном 2 роки 10 місяців;

- 15.09.2023 Київським районним судом міста Харкова, за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, на підставі ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі терміном 5 років 1 місяць, який ухвалою Вінницького районного суду від 26.01.2026 умовно-достроково звільнений від відбування покарання з не відбутим строком покарання 1 рік 5 місяців 10 днів,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 , приблизно о 12:12 годині 18.05.2026, проходячи по тротуару поблизу приміщення «McDonald's», що за адресою: м. Київ, пл. Севастопольська, 1, у раніше невідомої ОСОБА_6 , яка рухалась по тротуару у тому ж напрямку, помітив в бічній кишені рюкзака мобільний телефон марки «iPhone 15 Pro Max» у прозорому чохлі та переслідуючи корисливі мотиви та бажаючи незаконно збагатитись за рахунок чужого майна, в умовах воєнного стану, вирішив повторно таємно викрасти чуже майно, що належить ОСОБА_6 .

Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, вчинене в умовах воєнного стану, з метою особистого незаконного матеріального збагачення, ОСОБА_5 , впевнившись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає та не завадить у вчиненні крадіжки, наблизився до потерпілої ОСОБА_6 та непомітно для останньої своєю правою рукою витягнув з правої бічної кишені рюкзака належний ОСОБА_6 мобільний телефон марки «iPhone 15 Pro Max» ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 у прозорому чохлі, вартістю 28666 гривень 67 копійок, відповідно до висновку експерта Київського НДЕКЦ МВС України №СЕ-19/111-26/27575-ТВ, з номером мобільного оператора «Київстар» НОМЕР_3 .

Після цього, діючи умисно, передбачаючи можливість настання наслідків у вигляді спричинення майнових збитків та бажаючи настання таких наслідків, ОСОБА_5 , діючи з корисливих мотивів та з метою особистого незаконного збагачення, утримуючи при собі повторно таємно викрадене чуже майно, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, завдавши потерпілій ОСОБА_6 , майнової шкоди на суму, що становить 28666 гривень 67 копійок.

Судовий розгляд проведено стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно обвинувального акту згідно до вимог статті 337 КПК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті визнав повністю розкаявся.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 92 КПК України визначено, що обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу покладається на слідчого, прокурора, а обов`язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_5 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінальному правопорушенні при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор, обвинувачений та його захисник не оспорювали фактичні обставини кримінального провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз`яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, та дослідивши матеріали кримінальної справи, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Зазначені дії ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

При призначенні виду покарання обвинуваченому ОСОБА_5 у відповідності до ст. 65 КК України та п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжуючі покарання. ОСОБА_5 раніше судимий, вчинене кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжкого злочину. Також суд враховує ставлення обвинуваченого до вчиненого, поведінку до та після вчинення злочину, наявність обставин, які пом`якшують покарання, відсутність тяжких наслідків від злочину.

Крім того, суд бере до уваги особу обвинуваченого,який ніде не працює, в період воєнного стану не займався жодною суспільно-корисною працею, не одружений на обліку у лікаря - нарколога та лікаря - психіатра не перебуває.

До обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 суд, відповідно до статті 66 КК України, відносить щире каяття.

Обставини, які б обтяжували покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлені.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання суд виходить із встановленої ст. 50 КК України мети кари, виправлення і запобігання вчиненню винними та іншими особами нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якого покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягненні справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи - воно має буду законним, пропорційним(не становити надмірного тягаря для особи)(справи Балканов проти росії від 09.06.2005р., Ісмалова проти росії від 29.11.2007 року).

Виходячи з викладеного, враховуючи, що вчинене обвинуваченим ОСОБА_5 , діяння є тяжким злочином, суд приходить до висновку про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 4ст. 185 КК України.

Саме таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

При цьому, справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбаченим законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Водночас, судом встановлено, що ОСОБА_5 вчинив вищевказаний кримінальний злочин, будучи, на підставі ухвали Вінницького районного суду від 26.01.2026, умовно-достроково звільненим від відбування покарання на 1 рік 5 місяців 10 днів.

У відповідності до ч. 4 ст. 81 КК України у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом не відбутої частини покарання нового кримінального правопорушення суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує не відбуту частину покарання за попереднім вироком. При складанні покарань у порядку ч.1 ст. 71КК України остаточне покарання має бути більшим від покарання,призначеного за новий злочин, а також від не відбутої частини покарання за попереднім вироком.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_5 15.09.2023 засуджений Київським районним судом міста Харкова за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, на підставі ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі терміном 5 років 1 місяць.

26.01.2026, на підставі ухвали Вінницького районного суду, ОСОБА_5 умовно-достроково звільнено від відбування покарання з не відбутим строком покарання 1 рік 5 місяців 10 днів.

Кримінальне правопорушення у даному кримінальному провадженні ОСОБА_5 скоїв 18.05.2026, тобто в період іспитового строку.

Таким чином, з урахуванням того, що ОСОБА_5 вчинив нове кримінальне правопорушення до відбуття покарання за попереднім вироком, остаточне покарання йому слід призначити з урахуванням вимог ст. ст. 71, 72 КК України у виді позбавлення волі та частково приєднати до покарання, призначеного за новим вироком суду, не відбуту частину покарання за попереднім вироком.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати по справі суд стягує з обвинуваченого ОСОБА_5 на підставі ст.124 КПК України.

Питання про речові докази по справі вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 371, 373-376 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 за сукупністю вироків до покарання, призначеного цим вироком, частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Київського районного суду міста Харкова від 15 вересня 2023 року, та визначити ОСОБА_5 , остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 3 (три)місяця.

Зарахувати в строк відбування покарання попереднє ув`язнення ОСОБА_5 з моменту його затримання з 18 травня 2026 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення, за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити в силі до набрання вироком законної сили.

Речові докази:

-мобільний телефон марки «iPhone 15 Pro Max», який переданий на зберігання потерпілій ОСОБА_6 - залишити у користуванні останньої.

-DVD-R диск зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_5 за проведення судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/111-26/27575-ТВ - 2 888 (дві тисячі вісімсот вісімдесят вісім) гривень 16 копійок.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1