Вирок від 21 червня 2026 р. у справі №760/29625/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/29625/25

1-кп/760/2464/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілих ОСОБА_4 ,

потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Солом`янського районного суду м. Києва кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця Харківської обл. м. Куп`янськ, з вищою освітою, не одруженого, який проходить службу в ВЧ НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ІНФОРМАЦІЯ_4, приблизно о 00 год. 30 хв., водій ОСОБА_8 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Jeep Grand Сherokee», (реєстрація Іспанія, р.н. НОМЕР_2 ), з встановленим на автомобілі номерним знаком НОМЕР_3 , рухався по просп. В. Лобановського, зі сторони вул. А. Головка в напрямку вул. В. Брожка у м. Києві, виїхав на регульоване світлофорними об`єктами перехрестя з вул. В. Брожка, на зелений сигнал світлофору, де перед перехрестям був встановлений наказовий дорожній знак 4.4 «Рух прямо або праворуч» Правил дорожнього руху України, розпочав маневр повороту ліворуч з крайньої лівої смуги руху, у салоні якого перебували пасажири ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

В цей час, з порушенням вимог пунктів 12.3, 12.4 та 12.9 підпункт «б» Правил дорожнього руху України, (з технічної точки зору, які перебувають у причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди), зі швидкістю 62,44…67.88 км/год., яка перевищувала максимально дозволену на даній ділянці 50 км/год., у лівій смузі проїзної частини просп. В. Лобановського в м. Києві, в зустрічному напрямку на зелений сигнал світлофору рухався технічно справний вантажний автомобіль «MAN TGS 26.320», р.н. НОМЕР_4 (сміттєвоз), під керуванням водія ОСОБА_12 .

В порушення вимог пунктів 1.3, 1.5, 2.3 «б», 8.4 (г) та розділу 33 дорожнього знаку 4.4 «Рух прямо або праворуч» Правил дорожнього руху України, водій ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4, керуючи технічно справним автомобілем марки «Jeep Grand Сherokee», (реєстрація Іспанія, р.н. НОМЕР_2 ), з встановленим на автомобілі номерним знаком НОМЕР_3 , будучи обізнаним, що транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, рухаючись проїзною частиною просп. В. Лобановського, зі сторони вул. А. Головка, наближаючись до регульованого світлофорними об`єктами перехрестя з вул. В. Брожка у м. Києві, будучи заздалегідь проінформованим наказовим дорожнім знаком 4.4 «Рух прямо або праворуч» Правил дорожнього руху України, що напрямок по якому він здійснює руху дозволяє рухатись лише прямо або праворуч, достеменно знаючи, що повертаючи ліворуч заборонено, маючи об`єктивну змогу завчасно виявити вантажний автомобіль «MAN TGS 26.320», р.н. НОМЕР_4 (сміттєвоз), під керуванням водія ОСОБА_12 , який рухався назустріч та дати йому дорогу, не зміг вірно оцінити дорожню обстановку та її зміни, не впевнився, що зміна напрямку руху ліворуч буде безпечною та не створить небезпеки іншим водіям, загрожуючи життю та здоров`ю громадян, на регульованому перехресті просп. В. Лобановського з вул. В. Брожка у м. Києві розпочав виконання маневру повороту ліворуч (рух який заборонено), виїхав у середню смугу зустрічного напрямку руху, де здійснив зіткнення з вантажним автомобілем «MAN TGS 26.320», р.н. НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_12 , який рухався у зустрічному напрямку прямо, на зелений (дозволяючий рух в його напрямку) сигнал світлофору.

В результаті зіткнення пасажир автомобіля марки «Jeep Grand Сherokee» ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження, від яких помер в кареті швидкої медичної допомоги під час транспортування його до лікарні, а пасажири ОСОБА_9 та ОСОБА_10 отримали тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості.

Так, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: поверхневі різані рани на обличчі та шиї; забійна рана на підборідді справа; переломи кісток лицевого черепа; крововилив в підшкірно-жирову клітковину з нерівномірним розповсюдженням на м`язи, на лівій бічній поверхні грудей; розрив купола діафрагми зліва, із зміщенням органів черевної порожнини в ліву плевральну порожнину; переломи ребер справа і зліва по різним анатомічним лініям, місцями з ушкодження пристінкової плеври; розрив капсули і тканини нижньої долі лівої легені; розрив капсули і тканини правої і лівої долі печінки; розриви капсули і тканини селезінки; крововиливи в зв`язковий апарат легень, печінки, селезінки та нирок - ознаки струсу тіла; садна на передній та зовнішній поверхнях правого плеча у верхній третині; поверхневі різані рани на тильній поверхні правої кисті; синці на тильній поверхні лівої кисті; кров в лівій плевральній та черевній порожнинах (всього біля 1600мл); малокрів?я внутрішніх органів; смугасті крововиливи під ендокардом лівого шлуночка серця; ознаки шунтування крові в нирках; вогнищеве гостре здуття легень - ознаки крововтрати та шоку.

Смерть ОСОБА_11 настала від поєднаної травми грудей та живота, з переломами ребер, ушкодженням легень, печінки, та селезінки з розвитком крововтрати і шоку, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя та знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням його смерті.

Крім цього, потерпілій ОСОБА_9 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: відкрита черепно-мозкова травма: забій головного мозку легкого ступеню, перелом верхньої та заднє-латеральної стінок правої верхньощелепної пазухи, проникаюче поранення рогівки з випадінням внутрішньочних оболонок, субкон`юнктивальний крововилив лівого ока, непроникаюче поранення рогівки, субкон`юнктивальний крововилив правого ока, забійні рани верхнього повіка правого ока, верхньої губи та правої щоки, множинні гематоми обличчя і чола справа; зарита травма грудної клітки: перелом грудини, перелом правої ключиці, перелом правої лопатки, переломи 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 ребер праворуч, 3, 4, 5 ребер ліворуч, забій обох легень; закрита травма таза: переломи лонних та сідничних кісток з обох сторін, крижової кістки праворуч, розрив крижово-клубового з`єднання ліворуч; закрита травма правої гомілки: уламкові переломи обох (великогомілкової та малогомілкової) кісток в верхній третині діафізу зі зміщенням уламків, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпеки для життя.

Крім цього, потерпілому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 спричинені наступні тілесні ушкодження, а саме: закрита лицева травма: перелом кісток правого вилично-орбітального комплексу зі зміщенням уламків (перелом нижньої стінки правої очниці, перелом нижнє-орбітального краю її, перелом передньої та заднє-латеральної стінки правої верхнє-щелепної пазухи, перелому виличної кістки), гематома навколоочно-виличної ділянки, які відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров`я на строк понад 21 добу.

Невідповідність дій водія автомобіля марки «Jeep Grand Сherokee», (реєстрація Іспанія, р.н. НОМЕР_2 ), з встановленим на автомобілі номерним знаком НОМЕР_3 ОСОБА_8 вимогам пунктів 8.4 підпункт «г» та розділу 33 дорожнього знаку 4.4 Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору, перебувають у причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди.

Порушення вимог пунктів 1.3, 1.5, 2.3 підпункт «б», 8.4 підпункт «г», розділу 33 та вимог дорожнього знаку 4.4 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_8 знаходяться у прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Судовий розгляд проведено стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно обвинувального акту згідно до вимог статті 337 КПК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті визнав повністю, розкаявся.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 92 КПК України визначено, що обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу покладається на слідчого, прокурора, а обов`язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_8 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінальному правопорушенні при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор, обвинувачений, його захисник та потерпілі не оспорювали фактичні обставини кримінального провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз`яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого та, дослідивши матеріали кримінальної справи, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Зазначені дії ОСОБА_8 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили середньої тяжкості тілесні ушкодження потерпілому заподіяли тяжке тілесне ушкодження та спричинили смерть потерпілого.

При призначенні виду покарання обвинуваченому ОСОБА_8 у відповідності до ст. 65 КК України та п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжуючі покарання. ОСОБА_8 раніше не судимий, вчинене кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжких, також суд враховує ставлення обвинувачену до вчиненого, поведінку до та після вчинення злочину, наявність обставин, які пом`якшують покарання, наявність тяжких наслідків від злочину.

Крім того, суд бере до уваги особу обвинуваченого, який є військовослужбовцем, за місцем роботи та мешкання добре характеризується, має державні нагороди, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває також суд враховує думку потерпілих в даному кримінальному провадженні.

До обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 суд, відповідно до статті 66 КК України, відносить щире каяття та часткове відшкодування збитків потерпілим.

До обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого ОСОБА_8 суд, відповідно до ст. 67 КК України, відносить настання тяжких наслідків завдані злочином.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_8 покарання суд виходить із встановленої ст. 50 КК України мети кари, виправлення і запобігання вчиненню винними та іншими особами нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якого покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягненні справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи - воно має буду законним, пропорційним(не становити надмірного тягаря для особи)(справи Балканов проти росії від 09.06.2005р., Ісмалова проти росії від 29.11.2007 року).

Виходячи з викладеного, враховуючи, що вчинене обвинуваченим ОСОБА_8 діяння є тяжким злочином, суд приходить до висновку про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України з позбавленням права керувати транспортними засобами на певний строк.

Саме таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_8 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

При цьому, справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбаченим законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Під час судового провадження представником потерпілих ОСОБА_4 заявлений цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь потерпілій ОСОБА_13 1 000 000 гривень та на користь ОСОБА_5 300 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної скоєним злочином .

Під час вирішення питання щодо вказаного вище цивільного позову суд керується положеннями ст.ст. 128, 129 КПК України, ст. 13 ЦПК України, ст.ст. 1166, 1167, 1168, 1177 ЦК України і вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано матеріальної або моральної шкоди, має право пред`явити до обвинуваченого цивільний позов.

Відповідно до ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Статтею 55 КПК України передбачено, що потерпілим визнається особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ч. 1 ст. 1177 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується особою яка таку шкоду заподіяла.

Відповідно до ч. 3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

На підставі ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У відповідності до постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» потерпілий, як особа, якій злочином заподіяно моральної, фізичної або майнової шкоди, вправі пред`явити позов про стягнення моральної шкоди.

Обвинувачений ОСОБА_8 у судовому засіданні цивільний позов визнав частково і пояснив що в рахунок погашення моральної шкоди він сплатив потерпілій ОСОБА_13 319 850 гривень на рахунок потерпілої ОСОБА_5 сплачено 30 000 гривень. .

Судом встановлено, що внаслідок скоєного обвинуваченим ОСОБА_8 кримінального правопорушення потерпілим дійсно завдано моральну шкоду пов`язану з моральними стражданнями у зв`язку зі смертю сина та брата, а також враховує вимоги розумності та справедливості. Так, суд враховує характер і обсяг заподіяних потерпілим моральних страждань, пов`язаних із втратою рідної людини - смертю рідного брата та сина потерпілих, їх тривалість та наслідки, істотність вимушених змін у її житті та житті їх рідних, пов`язані з цим їх моральні переживання, неможливість відновлення понесеної втрати. Таким чином, розмір моральної шкоди обґрунтований, а тому суд вважає зазначену у цивільному позові суму - в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної скоєним злочином, відповідним і достатнім відшкодуванням понесених потерпілими моральних страждань. Отже, ця сума підлягає стягненню з обвинуваченої на користь потерпілої з урахуванням частково сплаченої суми.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, відповідно до п. 9 ПП ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за № 4 від 31.03.1995, суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру й обсягу заподіяних позивачеві моральних чи фізичних страждань, наявності інших негативних наслідків, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Тому, з врахуванням встановленої в судовому засіданні вини обвинуваченого, вирішуючи цивільний позов, заявлений потерпілими ОСОБА_13 та ОСОБА_5 про відшкодування моральної а також позиції обвинуваченого щодо часткового визнання позовних вимог, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Підстави для призначення обвинуваченому ОСОБА_8 покарання за правилами ст. 69 КК України незважаючи на його щиросердечно каяття відсутні.

Процесуальні витрати по справі суд стягує з обвинуваченого ОСОБА_8 на підставі ст.124 КПК України.

Питання про речові докази по справі вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 371, 373-376, 615, КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_8 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 286 КК України і призначити покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами терміном на 1 (один) рік.

Строк відбуття покарання ОСОБА_8 рахувати з дня приведення вироку до виконання.

Речові докази: автомобіль марки «Jeep Grand Сherokee», (реєстрація Іспанія, р.н. НОМЕР_2 ), повернути законному володільцю, скасувавши ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 17.07.2025 про накладення арешту.

Цивільний позов ОСОБА_13 задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_8 на її користь 680 150 гривень в рахунок погашення моральної шкоди.

Цивільний позов ОСОБА_5 задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_8 на її користь 270 000 гривень в рахунок погашення моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_8 на залучення експертів, у зв`язку з проведенням судових експертиз у сумі 28 525 гривень.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1