Рішення від 25 червня 2026 р. у справі №500/2411/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2411/26

26 червня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), у якому просить:

визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не звільнення ОСОБА_1 за підпунктом “б” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ) як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, під час воєнного стану, за станом здоров`я у зв`язку з інвалідністю третьої (III) групи;

зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 за підпунктом “б” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, під час воєнного стану, за станом здоров`я у зв`язку з інвалідністю третьої (III) групи.

Позов обґрунтований тим, що 13.02.2026 солдату 1 зведеної роти 1 взводу 4 батальйону ВЧ НОМЕР_1 рядовому ОСОБА_1 встановлено третю (III) групу інвалідності згідно з рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 18.02.2026, причина інвалідності – захворювання, одержані в період проходження військової служби. У зв`язку з цим позивач 19.02.2026 подав рапорт на звільнення зі служби за станом здоров`я з підтверджуючими документами, які направив рекомендованим листом, однак відповіді не отримав.

Надалі 25.03.2026 на адресу ВЧ НОМЕР_1 був направлений адвокатський запит щодо результатів розгляду рапорту позивача, у відповіді на який підтверджено надходження такого рапорту та зазначено, що солдат ОСОБА_1 з 13.02.2026 облікований у ВЧ НОМЕР_1 як такий, що самовільно залишив військову частину (далі - СЗЧ).

Представник позивача вважає, що відповідачем фактично відмовлено у задоволенні рапорту ОСОБА_1 . Така відмова є протиправною, бо позивач має підстави для звільнення з військової служби на підставі підпункту “б” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ.

Згідно з випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 01764 від 12.02.2026 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня», а СЗЧ настає після закінчення 3 діб відсутності (понад 72 години).

ОСОБА_1 на підставі наказу командира військової частини № НОМЕР_2 (по особовому складу) від 23.02.2026 № 100-РС виведений у розпорядження командира ВЧ НОМЕР_1 . Однак вказані обставини не спростовують правових підстав щодо звільнення військовослужбовця з військової служби згідно з підпунктом “б” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ та не спростовують наявності факту бездіяльності командування військової частини щодо нерозгляду рапорту про звільнення з військової служби. Стаття 24 Закону №2232-ХІІ не містить заборони командиру військової частини видавати наказ про звільнення військовослужбовця з військової служби у разі виведення його у розпорядження командира військової частини.

З наведених підстав просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі від 27.04.2026 направлена відповідачу в електронний кабінет 27.04.2026 та доставлена після 17 години, а тому вважається врученою 28.04.2026, строк для подання відзиву на позовну заяву сплинув 13.05.2026.

Станом на 26.06.2026 відповідач відзиву на позовну заяву до суду не подав, з клопотаннями про продовження процесуального строку не звертався, також не подав витребувані судом докази стосовно результатів розгляду рапорту позивача.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Отож з огляду на наведені положення процесуального закону, суд вирішує справу за наявними у ній доказами.

Суд, перевіривши доводи учасників, викладені у заявах по суті справи, письмовими доказами, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу солдатом 1 зведеної роти 1 взводу 4 батальйону ВЧ НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи КНП «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради №204/26/231/в від 18.02.2026 ОСОБА_1 встановлено третю (III) групу інвалідності з 13.02.2026, основний діагноз: G55.3 - Компресія нервових корінців та сплетінь при інших дорсопатіях (М45-, М46+, М48-+, М53-М54+), наявні супутні діагнози; дата повторного оцінювання 15.02.2027; причина інвалідності – захворювання, одержані в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні і підрозділах цивільного захисту, Держспецзв`язку; наявний висновок ВЛК: захворювання, Так, пов`язане з проходженням військової служби.

Матеріали справи містять довідку військово-лікарської комісії «Гарнізонної ВЛК №4 ВМКЦ ЗР» від 28.01.2026 №2026-0128-1451-5927-3 на мобілізованого солдата ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військова частина НОМЕР_1 , призваного 23.08.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 . За змістом довідки за встановленим діагнозом захворювання, Так, пов`язане з проходженням військової служби. Ще зазначено, що потребує лікування у Тернопільській обласній клінічній лікарні на строк не менше 20 календарних днів.

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 01764 від 12.02.2026 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня» з 02.02.2026 по 12.02.2026.

Матеріали справи містять копію рапорту ОСОБА_1 від 19.02.2026 командиру ВЧ НОМЕР_1 на звільнення зі служби за станом здоров`я на підставі підпункту “б” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ. До рапорту долучалися копія паспорта, РНОКПП, витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи КНП «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради №204/26/231/в від 18.02.2026 та рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи КНП «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради №204/26/231/р від 18.02.2026. Такі документи направлені поштовим зв`язком рекомендованим листом з описом вкладення та вручені адресату 24.02.2026.

Відповіді на цей рапорт позивач не отримав.

25.03.2026 на адресу ВЧ НОМЕР_1 був направлений адвокатський запит щодо надання інформації про результати розгляду та прийнятого рішення по рапорту ОСОБА_1 .

У наданій відповіді ВЧ НОМЕР_1 підтверджено надходження рапорту позивача та реєстрацію в книзі вхідних документів ВЧ НОМЕР_1 за №1/1232 від 24.02.2026; зазначено, що солдат ОСОБА_1 з 13.02.2026 облікований у ВЧ НОМЕР_1 як такий, що самовільно залишив військову частину та на підставі наказу командира військової частини № НОМЕР_2 (по особовому складу) від 23.02.2026 № 100-РС виведений у розпорядження командира ВЧ НОМЕР_1 .

Ще у відповіді зазначено, що виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини без його присутності в строю діючими нормативними документами не передбачено. З метою реалізації права на звільнення запропоновано повернутися солдату ОСОБА_1 до виконання службових обов`язків та надати встановленим порядком для розгляду командування військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби та копії документів, які слугують підставою для звільнення.

Позивач вважає, що має право на звільнення з військової служби відповідно до підпункту “б” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ, а бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не звільнення його з військової служби є протиправною.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі правові положення.

Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов`язки людини і громадянина, серед яких відповідно до статті 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану”, затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває до теперішнього часу.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військову службу і військовий обов`язок» від 25.03.1992 № 2232-XII.

Відповідно до статті 1 цього Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частини перша-третя статті 1 Закону).

Згідно з частинами першою-третьою, шостою статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Видом військової служби є зокрема військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Статтею 24 Закону № 2232-XII унормований початок, призупинення і закінчення проходження військової служби. Відповідно до частини третьої цієї статті закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII, а у частині четвертій цієї статті наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, зокрема: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (пункт 1), під час воєнного стану (пункт 2).

Відповідно до підпункту "б" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану: за станом здоров`я:

на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;

за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі Положення №1153/2008).

Відповідно до пунктів 6, 7 Положення №1153/2008 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Згідно з пунктом 12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Продовження дії контрактів із військовослужбовцями, які звільняються, у випадках, визначених законодавством, затвердження військовослужбовців на посади за мобілізаційним планом, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, призупинення військової служби або звільнення з військової служби осіб, які проходять строкову військову службу, оформлюється письмовими наказами по стройовій частині. Також наказами по стройовій частині в особливий період оформлюється продовження військової служби та дії контракту понад встановлені строки до термінів, визначених частиною дев`ятою статті 23 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України.

Звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду регламентовано пунктом 225 цього Положення. Так, підпунктом 2 пункту 225 Положення №1153/2008 передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу":

у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;

у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Відповідно до пункту 229 Положення № 1153/2008 за наявності підстав, передбачених статтею 26 Закону №2232-ХІІ, військовослужбовець може бути звільнений з військової служби під час досудового розслідування або судового провадження, якщо до нього не застосовано заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді затримання особи або запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту чи тримання під вартою, з одночасним повідомленням про звільнення відповідних органів досудового розслідування чи суду.

В пункті 233 Положення №1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Згідно з пунктом 260 Положення №1153/2008 під час дії особливого періоду військовослужбовці звільняються з військової служби з підстав, визначених статтею 26 Закону №2232-ХІІ, та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 26-2 названого Закону.

Військовослужбовці, які перебувають на військовій службі та визнані військово-лікарською комісією непридатними за станом здоров`я до військової служби з виключенням з військового обліку, підлягають звільненню у відставку. Військовослужбовці, які перебувають на військовій службі та під час дії воєнного стану визнані військово-лікарською комісією непридатними за станом здоров`я до військової служби з переоглядом через 6 - 12 місяців, підлягають звільненню в запас із зазначенням у наказі про звільнення, що такі особи підлягають повторному медичному обстеженню після закінчення відповідного строку.

Військовослужбовці, які згідно з висновком (постановою) військово-лікарської комісії визнані непридатними за станом здоров`я до військової служби, направляються до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для отримання переданих з військової частини документів щодо звільнення з військової служби.

Приписами статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV передбачено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153, визначено в Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженій наказом Міністра оборони України № 170 від 10.04.2009 (далі - Інструкція № 170).

В розділі XII Інструкції № 170 передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення (пункт 12.1).

У пункті 14.28 розділу XIV Інструкції № 170 зазначено, що документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби.

Із аналізу наведених правових норм слідує, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах, визначених пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII за станом здоров`я, за умови, що такі військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу.

При цьому, самовільне залишення військової частини, наявність кримінального провадження не є перешкодою для прийняття рішення про звільнення з військової служби за умови, що до такого військовослужбовця не застосовані заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді затримання або запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту чи тримання під вартою.

Військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.

Механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України визначено в Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженому наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 № 531 (далі - Порядок № 531).

В пункті 2 розділу І Порядку № 531 зазначено, що з питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, - до наступного прямого командира (начальника).

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 531 рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах.

Відповідно до пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 № 40 (далі - Інструкція № 40) рапорт (заява) письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.

Згідно з приписами пункту 3.1 Інструкції № 40 документообіг у військовій частині (установі), їх підрозділах це проходження документів із моменту їх створення або одержання до завершення виконання або відправлення. Документи незалежно від способу фіксації та відтворення інформації проходять і опрацьовуються на єдиних організаційних та правових засадах організації документообігу.

В підпункті 3.9.1 Інструкції № 40 зазначено, що реєстрація документів в електронній та паперовій формах (далі - документи) усіх категорій полягає у створенні запису облікових даних про документ та оформленні РМК в електронній формі у СЕДО із зазначенням обов`язкових реквізитів, за допомогою яких фіксується факт створення, відправлення або одержання документа шляхом проставлення на ньому реєстраційного індексу з подальшим записом у РМК необхідних відомостей про документ. Реєстрація документів проводиться з метою забезпечення їх обліку, моніторингу стану виконанням і оперативним використанням наявної в документах інформації. Реєструються документи незалежно від способу їх доставки, передачі чи створення.

В пункті 6 розділу ІІІ Порядку № 531 вказано, що усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов`язково реєструються службою діловодства.

В розділі ІІІ Порядку № 531 зазначено, що командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції. Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку (пункт 2). Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою (пункт 3).

Відповідно до пункту 8 Порядку № 531, початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства. Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу. У разі направлення рапорту засобами поштового зв`язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.

Положеннями підпункту 1 пункту 9 Порядку № 531 передбачено, що розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється: невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин.

Повертаючись до обставин у цій справі, суд зазначає, що відповідачем не надано належних та достатніх доказів розгляду рапорту позивача від 19.02.2026 уповноваженою на прийняття рішення про звільнення позивача з військової служби особою.

Стосовно посилань відповідача у відповіді від 11.04.2026 на адвокатський запит на те, що позивач є таким, що самовільно залишив військову частину і наразі відсутні законодавчо визначені передумови для його звільнення з військової служби, суд зазначає наступне.

Згідно з абзацом 1 пункту 144-1 Положення №1153/2008 для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону №2232-ХІІ.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону №2232-ХІІ військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.

З поданого відповідачем листа на адвокатський запит на адвокатський запит суд встановив, що, ОСОБА_1 на підставі наказу командира військової частини № НОМЕР_2 (по особовому складу) від 23.02.2026 № 100-РС виведений у розпорядження командира ВЧ НОМЕР_1 .

Однак, вказані обставини не спростовують правових підстав заявленого позову та не спростовують наявності факту бездіяльності командування ВЧ НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту позивача від 19.02.2026 про звільнення з військової служби.

Суд відхиляє доводи відповідача, вказані у відповіді від 11.04.2026 на адвокатський запит, щодо неможливості звільнення позивача з військової служби у зв`язку з його відсутністю на військовій службі, оскільки такі обмеження не передбачені чинним законодавством. Стаття 24 Закону №2232-ХІІ не містить заборони командиру військової частини видавати наказ про звільнення військовослужбовця з військової служби, згідно з підпунктом "б" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ, у разі його відсутності на військовій службі, тобто зупинення проходження військової служби.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо нерозгляду рапорту про звільнення позивача на підставі підпункту "б" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ.

Суд зауважує, що ані Положення № 1153/2008, ані будь-який інший нормативно - правовий акт не передбачають можливості залишити рапорт військовослужбовця без розгляду, не надаючи на нього відповіді по суті заявлених питань.

У публічно-правових відносинах, де одним із суб`єктів виступають органи публічної влади, особливого значення набуває принцип захисту особи від свавільних чи необґрунтовано обтяжливих дій державних органів. Відповідно до цього принципу будь-які сумніви, що виникають через нормативну невизначеність, не можуть трактуватись на шкоду приватній особі чи бути підставою для розширеного тлумачення повноважень державних органів або їх посадових осіб. Навпаки, усі сумніви мають вирішуватися на користь приватної особи.

Принцип правової визначеності передбачає не лише обов`язок своєчасного розгляду звернення, але й обов`язок інформування військовослужбовця про результати такого розгляду із належним обґрунтуванням рішення. Відмова у задоволенні рапорту має бути обґрунтована посиланням на конкретні обставини, які стали підставою для такого рішення.

Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.07.2025 по справі № 580/6020/22.

Безпідставна відсутність позивача на службі в умовах воєнного часу, на що вказує військова частина у відповіді на адвокатський запит, жодним чином не нівелює обов`язок останнього належним чином здійснювати свої обов`язки щодо надання наказу про звільнення чи обґрунтованої відмови у задоволенні рапорту в разі відсутності підстав для такого звільнення.

При цьому, в межах даної справи суд не надає оцінку наявності або відсутності підстав для звільнення позивача з військової служби за підпунктом "б" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII, оскільки суб`єктом владних повноважень відповідні рішення ще прийнято не були.

Суд вважає, що у спірних правовідносинах відповідач, не вживши будь-яких дій щодо прийняття рішення за результатами розгляду рапорту позивача від 19.02.2026, порушив вимоги Положення №1153/2008 та Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України щодо порядку звільнення військовослужбовців, які бажають звільнитися з військової служби за станом здоров`я, що вказує на протиправну бездіяльність відповідача.

Частиною четвертою статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З огляду на викладене, суд має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії. При цьому суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Похідна позовна вимога підлягає до задоволення шляхом зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 розглянути по суті та прийняти рішення за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, під час дії воєнного стану за станом здоров`я у зв`язку з інвалідністю третьої (III) групи на підставі підпункту “б” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військову службу і військовий обов`язок”, з урахуванням висновків суду.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

З огляду на часткове задоволення позову та відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягає стягненню половина суми сплаченого судового збору відповідно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 665,60 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, під час дії воєнного стану за станом здоров`я у зв`язку з інвалідністю третьої (III) групи на підставі підпункту “б” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військову службу і військовий обов`язок”.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути по суті та прийняти рішення за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, під час дії воєнного стану за станом здоров`я у зв`язку з інвалідністю третьої (III) групи на підставі підпункту “б” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військову службу і військовий обов`язок”, з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено та підписано 26 червня 2026 року.

Суддя Чепенюк О.В.