Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №759/1600/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/1600/26

пр. № 2/759/6364/26

04 травня 2026 року Святошинський районний суд м. Києва у складі: судді П`ятничук І.В., при секретарі Кульбовській В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини,-

ВСТАНОВИВ:

В січні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини, за якою просить стягнути з Відповідача на її користь 50% вартості сезонного одягу та взуття, придбаних для дитини у розмірі 7146 грн. 50 коп.

Позивач свої вимоги мотивує тим, що сторони є батьками дитини - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ,На виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 02.10.2024 р. видано виконавчий лист № 759/6247/18 про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів у розмірі 3 500 грн на місяць, на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Аліменти відповідач сплачує не своєчасно, регулярних додаткових витрат не сплачує. На даний час аліменти стягуються з відповідача у розмірі 3 500 грн на місяць, що є явно недостатнім для повного забезпечення потреб дитини з урахуванням реального рівня цін в Україні у 2025 році. Дитина навчається у школі, щоденно відвідує заняття, перебуває на вулиці в різних погодних умовах. Відсутність належного одягу та взуття за сезоном створює ризики для здоров`я дитини та порушує її право на достойний рівень життя. Відповідно до статті 185 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами. До таких обставин належить і необхідність сезонного (осінь, зима) оновлення одягу та взуття, оскільки дитина росте, змінюються розміри та погодні умови. У період з вересня 2025 по січень 2026 року виникла необхідність придбання для дитини сезонного (осінь, зима) комплекту одягу та взуття, а саме: куртки; сезонного взуття; светрів; штанів та іншого необхідного одягу, оскільки попередній одяг став малим за розміром та непридатним для подальшого використання. Зазначені покупки були здійснені за п`ять місяців у сезони осінь-зима, виключно з метою забезпечення дитини базовим сезонним одягом. Відповідач ніколи не брав участі у придбанні одягу чи взуття для дитини та не компенсував жодної частини витрат, незважаючи на багаторічне одноосібне утримання дитини. З вересня 2025 року по січень 2026 року позивачем було придбано сезонний (осінь, зима) одяг та взуття для дитини на загальну суму 14 0293грн, що підтверджується товарними та/або фіскальними чеками (копії додаються). Вважаючи зазначені витрати додатковими витратами на дитину, викликаними особливими обставинами у розумінні статті 185 Сімейного кодексу України, позивач просила стягнути з відповідача 50 % понесених витрат, що становить : 7 146,50 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2026 року справу передано для розгляду головуючій-судді П`ятничук І.В.

Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 26.01.2026 р. позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі суду недоліків.

30.01.2026 р. позивачем усунуто вказані недоліки.

Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 04.02.2026 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

Відповідачем відзиву на заявлені позовні вимоги не подано.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у відповідності із ч. 5 ст. 279 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши матеріали позовної заяви, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, визнавши їх достатніми для вирішення справи, судом встановлено наступне.

Згідно зі ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини 1 статті 1 СК України - Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів.

Судовим розглядом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_3 , батьками вказано: батько - ОСОБА_2 , мати- ОСОБА_1 .

На виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва видано виконавчий лист № 759/6247/18 від 20 грудня 2019 р. про стягнення з відповідача на користь позивача аліменти у розмірі 3 500 грн. на місяць, на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як заначила позивач, аліменти відповідач сплачує не своєчасно, регулярних додаткових витрат не сплачував.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва у справі № 759/7114/19 від 02 жовтня 2024 року відповідача позбавлено батьківських прав щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Посилаючись на те, що розмір аліментів, які сплачує відповідач, є недостатніми для покриття витрат, які потребує дитина тому вона вимушена звернутись до суду з позовом про стягнення додаткових витрат на дитину, що викликані особливими обставинами. До таких обставин, як вказує позивач належить і необхідність сезонного (осінь, зима) оновлення одягу та взуття, оскільки дитина росте, змінюються розміри та погодні умови. Як вказує позивач, у період з вересня 2025 по січень 2026 року виникла необхідність придбання для дитини сезонного (осінь, зима) комплекту одягу та взуття, а саме: куртки; сезонного взуття; светрів; штанів та іншого необхідного одягу, оскільки попередній одяг став малим за розміром та непридатним для подальшого використання. Зазначені покупки були здійснені за п`ять місяців у сезони осінь-зима, виключно з метою забезпечення дитини базовим сезонним одягом. З вересня 2025 року по січень 2026 року позивачем було придбано сезонний (осінь, зима) одяг та взуття для дитини на загальну суму 14 0293грн, що підтверджується товарними та/або фіскальними чеками (копії додаються).

Слід зазначити, що батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» ).

Частиною 2 статті 150 Сімейного кодексу України (надалі «СК України») визначено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (частина 1 статті 180 СК України).

Таким чином, Суд звертає увагу на те, що відповідно до норм СК України батьки мають рівні права та обов`язки щодо своїх неповнолітніх дітей, зобов`язані утримувати неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття та забезпечувати їм достатній рівень фізичного і духовного розвитку.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Так, одним із різновидів аліментних зобов`язань між батьками і дітьми є зобов`язання батьків брати участь у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України): той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Наявність фактично понесених або передбачуваних додаткових витрат має довести особа, яка заявляє позовні вимоги про їх стягнення.

У постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17 зроблено висновок, що СК України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.

У постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662св18), від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 607/12170/20 (провадження № 61-17663св21) викладено правові висновки про те, що положення статті 185 СК України стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких надається у зазначеній статті. Особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними фактами (хворобами), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструмента, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).

За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати і які є індивідуальними у кожній конкретній справі, а також стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.

Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662св18), від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458св19), від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19 (провадження № 61-18145св20).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Таким чином, додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини; вони необхідні для того щоб за певних обставин можна було забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину та обґрунтовуватись відповідними документами, а відтак і підтверджувати наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати і свідчать про їх необхідність.

За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Оскільки тягар доказування покладено на позивача, то заявляючи додаткові витрати, позивач в будь-якому випадку повинен їх обґрунтувати та надати беззаперечні докази на їх підтвердження. Дані додаткові витрати, на відміну від аліментів, мають бути викликані саме особливими обставинами.

Якщо стягнення аліментних зобов`язань викликане необхідністю дитини у вихованні, освіті, харчуванні, одязі та забезпеченні елементарних умов життя і враховуються при визначенні розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, то додаткові витрати заявляються саме у зв`язку з хронічними або разовими проблемами зі здоров`ям дитини, або у разі обставин, які пов`язані з розвитком здібностей дитини.

Тобто якщо ці витрати пов`язані з розвитком здібностей дитини, наприклад музика, то необхідно надати рекомендації щодо навчання дитини у музичній школі з вказівкою тривалості повного курсу навчання, підтвердити витрати пов`язані з придбанням усіх необхідних знарядь та музичних інструментів, періодичність їх придбання, довівши суду при цьому, що заявлена сума, це лише половина тих витрат, яку необхідно на розвиток здібностей дитини. Аналогічно у випадку наявності особливих здібностей дитини у фізичній підготовці, що підтверджується участі у змаганнях або навпаки потреба у заняттях у зв`язку з порушенням розвитку здібностей дитини, необхідно надати відповідні рекомендації, а також розрахунок вартості відповідного курсу навчання з урахуванням його тривалості.

Якщо ці витрати пов`язані з особливим станом здоров`я дитини, то необхідно надавати медичні довідки, висновки лікарів, їх рекомендації щодо лікування дитини в Україні чи за кордоном, тривалості та періодичність лікування та з урахуванням цього розрахунок його вартості, а також про вартість ліків, які необхідно придбавати дитині або вартість процедур, які необхідно зробити.

Відповідні правові висновки щодо застосування ст. 185 СК України наведені в постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 638/13860/16-ц; від 16.10.2019 у справі № 219/1766/18,; від 26.08.2020 у справі № 336/1488/19; від 25.02.2020 у справі № 521/4397/17; від 01.04.2020 у справі № 521/16268/18.

В поданому до суду позові Позивачем пред`явлено вимоги про стягнення з Відповідача фактично понесених додаткових витрат на дитину, які пов`язані з:

- витратами на одяг та взуття.

Так, на підтвердження заявлених вимог, позивачем надано чеки на придбання одягу на суму 14293 грн.

Тому, у даному випадку, суд приходить до висновку, що вищевказані додаткові витрати не є викликаними відповідними особливими обставинами у вигляді розвитку здібностей дитини в розумінні статті 185 СК України, або пов`язані зі станом здоров`я дитини та були призначені відповідним фахівцем, чи зумовлені іншими особливими обставинами, що давало б підстави відносити дані витрати до додаткових витрат на дитину. Відповідне узгоджується з позицією Верховного Суду, Постанова від 04.12.2019 у справі №755/9380/18.

Вищевказані витрати повинні покриватися за рахунок аліментних платежів, в даному випадку з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання дитини в розмірі 3500 грн. і в разі не достатнього розміру позивач має право звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів відповідно до ст.192 СК України.

Таким чином на Відповідача не може бути покладено обов`язок по оплаті половини зазначених вище витрат, оскільки Позивачем не доведено, що вони є додатковими витратами на дитину.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 150, 180, 185, 196 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 2, 4, 76-81, 89, 133, 141, 210, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини - відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя: І.В.П`ятничук