Рішення від 25 червня 2026 р. у справі №758/14224/25 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/14224/25

Категорія 55

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

26 червня 2026 року Подільський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Блащука А.М.,

з участю секретаря судового засідання Пащелопи Д.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Подільського районного суду міста Києва із вказаним позовом, у якому просить стягнути на свою користь безпідставно набуті відповідачем грошові кошти в сумі 32632,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в рамках виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Києво-Святошинського РНОКО Грисюк О.В. № 5507 від 07.05.2021 з позивача на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» було стягнуто грошові кошти в розмірі 32 632,00 грн. Оскільки рішенням Подільського районного суду м. Києва від 07.03.2025 у справі №758/9365/23 вказаний виконавчий напис нотаріуса визнаний таким, що не підлягає виконанню, позивач вважає, що зазначена сума грошових коштів стягнута з нього безпідставно, а тому, у відповідності до ст. 1212 ЦК України, він просить стягнути їх з відповідача на свою користь.

Ухвалою суду від 15.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання позивач або його представник не з`явилися, позовна заява містить клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило. Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Позивач не заперечував проти розгляду справи за відсутності представника відповідача. У зв`язку з наведеним, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача, а матеріали, що є у справі, достатніми для цього.

З огляду на наведене, суд ухвалив проводити розгляд справи за відсутності учасників справи.

Дослідивши письмові матеріали справи відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, згідно з якою у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, повно і всебічно оцінивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07.05.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського РНОКО Грисюк О.В. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 5507, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 54 168,25 грн.

З метою примусового виконання вказаного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клітченко О.В. 21.06.2021 було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2, в рамках якого з боржника ОСОБА_1 було стягнуто заборгованість 32632,00 грн. за виконавчим написом на користь АТ «ПУМБ», з яких: 29301,90 грн. в рахунок погашення заборгованості перед стягувачем, 2930,10 грн. в рахунок погашення основної винагороди приватного виконавця та 400,00 грн. в рахунок погашення витрат виконавчого провадження, що підтверджується довідкою від 01.09.2025, виданою приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клітченко О.А.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 07.03.2025 у справі № 758/9365/23, вказаний виконавчий напис приватного нотаріуса визнаний таким, що не підлягає виконанню. Рішення суду набрало законної сили.

Таким чином, враховуючи, що судовим рішенням у справі № 758/9365/23 від 07.03.2025 визнано оспорюваний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, а на підставі нього з позивача стягнуто грошові кошти, між сторонами виникли спірні правовідносини, які регулюються нормами статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу (збереження майна без достатньої правової підстави) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є правовідносини, які виникають у зв`язку з безпідставним утриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акту, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

При цьому, набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності правової підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала. Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.06.2016 у справі № 6-100цс15, від 16.01.2019 у справі № 753/15556/15-ц, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19.

Суд бере до уваги, що правовою підставою для набуття АТ «ПУМБ» грошових коштів у спірному розмірі став виконавчий напис нотаріуса, який рішенням суду визнано таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином, оскільки правова підстава для отримання таких коштів відпала, грошові кошти у розмірі 29301,90 грн підлягають поверненню позивачці на підставі ст. 1212 ЦК України.

Доказів спростування наведених вище обставин відповідачем до суду не надано.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Із урахуванням наведеного, виходячи із встановлених обставин справи та визначених відповідно до них правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 29301,90 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується витрат, пов`язаних з оплатою основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження, суд зазначає наступне.

В позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача, в тому числі і витрати, пов`язані зі стягненням основної винагороди приватного виконавця в сумі - 2930,10 грн. та витрати виконавчого провадження в сумі - 400,00 грн.

Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клітченко О.В. 21.06.2021 було відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_2, в рамках якого з боржника ОСОБА_1 було стягнуто 2930,10 грн. в рахунок погашення основної винагороди приватного виконавця та 400,00 грн. в рахунок погашення витрат виконавчого провадження.

01.08.2025 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клітченко О.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2.

Таким чином, підставою для стягнення витрат виконавчого провадження з боржника є факт понесення таких витрат приватним виконавцем для організації та проведення виконавчих дій, а тому відшкодування приватному виконавцю понесених ним витрат не ставиться у взаємозалежність із визнанням виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, оскільки факт понесення витрат приватним виконавцем уже є безумовною підставою для їх відшкодування приватному виконавцю.

Верховний суд у складі Касаційного цивільного суду у постанові від 05.02.2020 у справі № 201 /8493/18 дійшов правового висновку про відсутність правових підстав для застосування статті 1212 ЦК України до спірних правовідносин, які виникли у зв`язку з безпідставними, на думку позивача, стягненням основної винагороди приватного виконавця, які не можуть вважатися безпідставно набутими коштами розумінні статті 1212 ЦП України, а є витратами виконавчого провадження.

Верховний суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 15.09.2021 у справі № 320/5868/16 зазначив, що стягнення виконавчого збору не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, та має розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з АТ "ПУМБ" 3330 грн 10 коп. в рахунок погашення витрат виконавчого провадження не підлягають задоволенню.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат і передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У свою чергу, одним з видів витрат, пов`язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).

Суд зазначає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно із ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З урахуванням наведеного, оцінюючи об`єктивно як складність цієї справи, враховуючи предмет спору, а також з огляду на приписи п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вбачає наявність підстав для часткового задоволення заяви представника відповідача про стягнення з позивача у даній справі витрат на правничу допомогу, а саме у розмірі 2 000 грн., що відповідає критерію реальності та розумності, та є співмірним, виходячи зі складності, категорії справи, виконаних адвокатом робіт та наданих адвокатських послуг.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а отже, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1089,90 грн., що був сплачений позивачем при поданні даного позову до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 81, 82, 141, 247, 258, 259, 263, 265, 273, 280-282, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів - задовольнити, частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти в сумі 29301 (двадцять дев`ять тисяч триста одна) гривня 90 копійок.

Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 20 копійок.

Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1089 (одна тисяча вісімдесят дев`ять) гривень 90 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування сторін та третіх осіб по справі:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач - Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, код ЄДРПОУ 14282829.

Суддя А.М.Блащук