Рішення від 25 червня 2026 р. у справі №754/15477/25 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/326/26

Справа №754/15477/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

26 червня 2026 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді - Сенюти В. О.,

секретаря судового засідання - Каба А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Деснянського районного суду міста Києва із позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів.

Подану позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач є батьком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 29.04.2016 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. 04.05.2016 Голосіївським районним судом міста Києва видано виконавчий лист, який було пред`явлено до примусового виконання. 10.05.2016 заступником начальника відділу Голосіївського ВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа № 752/4800/16 виданого Голосіївським районним судом міста Києва від 04.05.2016. Боржник не виконує свій обов`язок щодо сплати аліментів протягом тривалого часу. Станом на 31.07.2025 заборгованість відповідача зі сплати аліментів становить 872961,83 грн та штраф за несвоєчасну сплату аліментів - 436480,91 грн. Оскільки відповідач свідомо ухиляється від сплати аліментів, позивачка просить стягнути з останнього неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 01.04.2016 по 31.07.2025 у розмірі 268726,80 грн та понесені судові витрати.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 18.09.2025 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 12.11.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивачки в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. На адресу суд надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність сторони позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти ухвалення заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав. Оскільки відповідач про розгляд справи повідомлявся належним чином, відзив на позовну заяву не подав та не повідомив причини його неподання, а також те, що сторона позивача не заперечувала щодо розгляду справи в порядку заочного провадження, про що свідчить клопотання позивача, суд вважає можливим розглянути спір відповідно до ст.ст. 280-282 ЦПК України та на підставі матеріалів справи ухвалити заочне рішення.

Суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 ЦПК України.

Через неявку в судове засідання учасників справи, судом у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до чч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_3 , батьками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , вказане підтверджується копією свідоцтва про народження.

29.04.2016 Голосіївський районний суд міста Києва ухвалив рішення, яким стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти в розмірі частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менша 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 28.03.2016 і до досягнення повноліття.

10.05.2016 заступнику начальника відділу Голосіївського районного ВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві відкрив виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа № 752/4800/16 від 04.05.2016 Голосіївським районним судом міста Києва.

Згідно відповіді Деснянського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) від 30.07.2025 вбачається, що виконавче провадження № НОМЕР_4 перебуває на виконанні у відділі . 05.06.2024 державним виконавцем направлено до Деснянського районного суду міста Києва подання про розшук боржника, у задоволенні якого відмовлено на підставі ухвали суду. Державним виконавцем оновлено розрахунок заборгованості по аліментам з урахуванням отриманих даних від ДФС, винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 50 %. Станом на 31.07.2025 заборгованість за аліментами становить 872961,83 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості, який сформований головним державним виконавцем, розмір заборгованості за період з 25.03.2016 по 31.07.2025 становить 872961,83 грн.

Згідно відповіді ВЧ НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_2 наказом командира ВЧ від 26.03.2025 № 80 виключений зі списків особового кладу військової частини і всіх видів забезпечення старшого солдата ОСОБА_2 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно із ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 3 ст. 181 СК України).

Положенням абз. 1 ч. 1 ст. 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів (ч. 2 ст. 196 СК України).

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.04.2019 у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02.11.2016 у справі № 6-1554цс16, від 16.03.2016 у справі № 6-2589цс15, від 03.02.2016 у справі № 6-1477цс15 та від 16.03.2016 у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.

Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі ч. 1 ст. 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.12.2020 у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абз. 1 ч. 1 ст. 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Тобто відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 196 СК України.

При цьому стягнення пені, передбаченої абз. 1 ч. 1 ст. 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 31.07.2025, який сформований головним державним виконавцем у виконавчому провадженні НОМЕР_4, станом на 31.07.2025 за період з березня 2016 по липень 2025 сума заборгованості по аліментам становить 436480,91 грн.

Відповідно до наведеного стороною позивача розрахунку неустойки (пені) за період з 01.04.2016 по 31.07.2025, який не спростовано стороною відповідача, розмір неустойки (пені) становить 268726,80 грн. Підстав для неприйняття наданого розрахунку у суду немає.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заявленого позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави, так як позивачка при подачі позовної заяви про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів звільнена від його сплати на підставі закону.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-7, 10-12, 76-83, 189, 206, 211, 258, 259, 280 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 268726,80 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 2687,27 грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення суду складено - 26.06.2026.

Суддя: В.О.Сенюта