Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №635/6784/24 — Харківський районний суд Харківської області

25.06.26

Справа № 635/6784/24

Провадження № 2/635/744/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року смт Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Даниленко Т.П.,

за участю секретаря судового засідання - Альохіної В.В.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу, процентів та пені (штрафної неустойки) за договором позики,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) звернулась до Харківського районного суду Харківської області із позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), в якій просить суд стягнути з відповідача на її користь суму боргу за договорами позики у розмірі 174 617,00 грн, відсотки за користування позикою у розмірі 97 785,52 грн, пеню (штрафну неустойку) у розмірі 317 802, 94 грн, понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 5902,05 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 12.08.2021 та 19.11.2021 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були укладені два договори позики, за якими відповідач взяв на підставі розписки від 12.08.2021 гроші у сумі 50 000,00 грн, розписки від 19.11.2021 - у сумі 124617,00 грн. За умовами п. 5 договорів позики позичальник зобов`язаний повернути кошти у строк - 12.02.2022 та 01.02.2022 відповідно. Починаючи з серпня 2022 року позивач в усній формі неодноразово вимагала повернення боргу, а саме дзвонила на телефон за номером НОМЕР_1 . Боржник запевняв, що борг поверне, однак не зробив цього. Перестав відповідати на телефонні дзвінки. З метою досудового врегулювання спору 09.03.2024 на адресу відповідача була надіслана вимога (претензія) про повернення боргу та інших платежів за договором позики, але вона також була проігнорована. Вимога була отримана особисто відповідачем 25.03.2024. До теперішнього часу відповідач борг в сумі 174 617,00 грн не повернув, взяті на себе зобов`язання не виконав, що суперечить вимогам ст. 526 ЦК України. На підставі п.4 договору позики, згідно зі ст. 1048 ЦК України за весь час користування позикою нараховуються відсотки щомісяця 2 % від суми позики за весь час користування грошима. За період березень 2022 року по червень 2024 року сума відсотків становить 97785,52 грн. На підставі п.6 договору позики, згідно зі ст. 256, 258, 266, 549 ЦК України за порушення строків повернення позики встановлюється пеня (штрафна неустойка) у розмірі 1 % за кожен день порушення строків. За період з 02.01.2024 до 01.07.2024 пеня (штрафна неустойка) складає 317802,94 грн. Таким чином, ціна позову дорівнює 174617,00 грн (сума боргу за позикою) + 97785,52 грн. (відсотки) + 317802,94 грн (пеня(штрафна неустойка)) = 590205,46 грн.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 15.07.2024 відкрито загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 03.02.2025 закрито підготовче провадження у справі.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 05.05.2025 витребувано у позивача оригінал договору позики від 12.08.2021, розписку оформленої між позивачем та відповідачем про надання в борг грошових коштів в сумі 50 000,00 грн від 12.08.2021, оригінал договору позики від 19.11.2021, розписку оформленої між позивачем та відповідачем про надання в борг грошових коштів в сумі 124 617,00 грн від 19.11.2021, та копію паспорту або іншого документу, що посвідчує особу позивача.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 04.05.2026 відмовлено позивачу ОСОБА_2 в прийнятті заяви про зміну предмету позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу, процентів та пені (штрафної неустойки) за договором позики.

Від позивача надійшла заява про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні факт укладання договорі позики не заперечував, але зазначив, що він працював у позивача як найманий працівник і з його заробітної плати відраховувались кошти на погашення договору позики від 12.08.2021 на суму 50 000,00 грн та він погасив борг майже повністю, але доказів на підтвердження погашення боргу не має.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши в судовому засіданні пояснення відповідача, суд зазначає про таке.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами 12.08.2021 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір позики.

Відповідно до п. 1, 2, 3 зазначеного договору Займодавець передає у власність Позичальнику кошти, а Позичальник зобов`язується повернути Займодавцю таку суму грошових коштів (суму позики) в обумовлений нижче термін. Договір позики є укладеним із передачі грошей. На підтвердження укладання договору позики надається розписка Позичальника. За цим договором Позичальник передає, а Позичальник приймає грошову суму в розмірі 50000,00 грн.

На підтвердження факту отримання грошових коштів відповідачем була надана письмова розписка, написана ним особисто, згідно з якою ОСОБА_1 відповідно до договору позики від 12.08.2021 отримав від ОСОБА_2 грошову суму у розмірі 50000,00 грн. Зобов`язався суму позики та проценти повернути 12.02.2022.

Судом встановлено, що позивач дійсно надала грошові кошти відповідачеві у борг у розмірі 50000,00 грн. ОСОБА_1 були порушені зобов`язання щодо повернення позики згідно умов договору.

Крім того, 19.11.2021 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено ще один договір позики.

Відповідно до п. 1, 2, 3 зазначеного договору Займодавець передає у власність Позичальнику кошти, а Позичальник зобов`язується повернути Займодавцю таку суму грошових коштів (суму позики) в обумовлений нижче термін. Договір позики є укладеним із передачі грошей. На підтвердження укладання договору позики надається розписка Позичальника. За цим договором Позичальник передає, а Позичальник приймає грошову суму у розмірі 124 617,00 грн.

На підтвердження факту отримання грошових коштів відповідачем була надана письмова розписка, написана отримав від ОСОБА_2 грошову суму у розмірі 124 617,00 грн. Зобов`язався суму позики та проценти повернути 01.02.2022.

Судом встановлено, що позивач дійсно надала грошові кошти відповідачеві у борг у розмірі 124 617 грн. ОСОБА_1 були порушені зобов`язання щодо повернення позики згідно умов договору.

Таким чином, між сторонами виникли договірні правовідносини, предметом доказування є порушення чи невиконання умов договору.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

З ч. 2 ст. 509 ЦК України вбачається, що зобов`язання виникають на підставах, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п. 5 договору позики від 12.08.2021, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , термін (момент) повернення позики 12.02.2022. Позика вважається поверненою в момент передачі Позикодавцю грошей або зарахування грошової суми на його банківський рахунок.

Відповідно до п. 5 договору позики від 19.11.2021, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , термін (момент) повернення позики 01.02.2022. Позика вважається поверненою в момент передачі Позикодавцю грошей або зарахування грошової суми на його банківський рахунок.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що передбачено приписами ст. 599 ЦК України.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, що передбачено ст. 1046 ЦК України.

За правилами ст. 1047 ЦК України договір укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа,- незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Тобто, розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Положеннями ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України унормовано, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Таким чином, вирішуючи спір, суд враховує, що позивач на підтвердження своїх вимог надав до суду оригінали Договорів позики від 12.08.2021 та 19.11.2021, а також оригінали розписок від 12.08.2021 та 19.11.2021, які знаходиться в матеріалах справи, власноруч написаної відповідачем ОСОБА_1 про те, що він отримав у борг грошові кошти від позивача ОСОБА_2 .

Доводи відповідача з приводу часткового не визнання позову, а саме, відрахування з його заробітної плати сум на погашення зазначеного боргу суд не може взяти до уваги, оскільки жодних доказів на підтвердження зазначеного ОСОБА_1 не надано. З позовом до суду про визнання договору позики неукладеним, недійсним, нікчемним, або інше відповідач не звертався.

Приписами ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Отже, при порушенні умов договору позики суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми. При цьому, з огляду на положення ч. 1 ст. 1046 ЦК України, а також ч. 1 ст. 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

За п. 4, 6, 7 договорів позики, що укладені 12.08.2021 та 19.11.2021 між позивачем та відповідачем, позикодавець за цим договором отримує щомісяця 2% від суми позики. Виплата процентів здійснюється одним платежем за весь час користування позикою у момент повернення основної суми позики. У разі порушення термінів повернення позики та відсотків за ним, Позичальнику встановлюється пеня (штрафна неустойка) у розмірі 1% за кожний день порушення строків платежу. У випадках, що не передбачені цим договором, сторони керуються ст. 1046 1053 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

З частини 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, вбачається, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Судом встановлено, що боржником не виконано зобов`язань, визначених договорів позики, кошти в строк указаний у договорі позивачеві не повернуто. Будь-яких доказів на спростування цього факту матеріали справи не містять. ОСОБА_1 також не надано доказів щодо належного виконання ним умов договору позики, та повернення грошових коштів ОСОБА_2 . Знаходження розписок у позивача свідчить про невиконання відповідачем свого обов`язку про повернення боргу, а тому наявні підстави для стягнення суми боргу за вищевказаними договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Крім того, позивач просила стягнути з відповідача відсотки за користування позиками від 12.08.2021 та 19.11.2021 у розмірі 97785,52 грн, що на думку суду відповідає п. 4 Договору позики, за яким позикодавець за цим договором отримує щомісяця 2% від суми позики; виплата процентів здійснюється одним платежем за весь час користування позикою у момент повернення основної суми позики, а також положенням ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

Крім того, н підставі п.6 договору позики, згідно зі ст. 256, 258, 266, 549 ЦК України позивачем за порушення строків повернення позики встановлена пеня (штрафна неустойка) у розмірі 1 % за кожень день порушення строків. За період 02.01.2024 до 01.07.2024 р.р. пеня (штрафна неустойка) складає (174617,00 грн. х 1 %) х 182 днів = 317802,94 грн

Щодо нарахованої суми неустойки у виді пені, суд зазначає, що відповідно до п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Так, з 24.02.2022 по теперішній час у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 за №64/2022» за №2102-ІХ від 24.02.2022 та Указу Президента України №133/2022 від 14.03.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні діє воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався і діє на теперішній час.

За таких обставин, позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки за прострочення виконання кредитного зобов`язання. Нарахована неустойка у виді пені в розмірі 317 802,94 грн підлягає списанню позикодацем.

При ухваленні рішення, відповідно до ст. 265 ЦПК України, суд вирішує питання про розподіл судових витрат.

Позивач просила стягнути з відповідача судові витрати за сплату судового збору за подання позовної заяви у розмірі 5 902,05 грн.

З матеріалів справи вбачається, що за подання до суду вищевказаної позовної заяви ОСОБА_2 було сплачено судовий збір в сумі 5 902,05 грн, що підтверджено квитанцією №L37U-3L49-Т38Е від 01.07.2024.

Позивачем подана заява про повернення надмірно сплаченого судового збору в сумі 3653,27 грн у зв`язку із подачею заяви про зміну позовних вимог від 11.02.2026.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 04.05.2026 відмовлено позивачу ОСОБА_2 в прийнятті заяви про зміну предмету позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу, процентів та пені (штрафної неустойки) за договором позики.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 зазначила суму позову 590 205,46 грн, тоді як суд виснував про часткове задоволення заявлених вимог на суму 272 402,52 грн, що становить 46,15 % від ціни позову.

Тобто, на підставі ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача у розмірі 2 724,02 грн.

Суд не вбачає підстав для повернення надмірно сплаченого судового збору позивачу, оскільки на момент розгляду справи ціна позову залишилась попередня 590 205,46 грн, а 1% від ціни позову складає 5 902,05 грн, який був сплачений позивачем при зверненні до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст. 509, 526, 530, 599, 612, 625, 1047, 1049, 1050 ЦК України та керуючись ст. 12, 13, 76-81, 95, 133, 141, 258, 259, 261, 263-265, 268, 272, 273, 289, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу, процентів та пені (штрафної неустойки) за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 12.08.2021 та договором позики від 19.11.2021 в загальному розмірі 272 402 (двісті сімдесят дві тисячі чотириста дві) гривні 52 (п`ятдесят дві) копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму судового збору у розмірі 2 724 (дві тисячі сімсот двадцять чотири) гривні 02 (дві) копійки.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості, що не проголошуються:

позивач (стягувач) - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

відповідач (боржник) - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено та підписано 25.06.2026.

Суддя Т.П.Даниленко