Рішення від 25 червня 2026 р. у справі №300/9284/25 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2026 р. справа № 300/9284/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів до державного бюджету

ВСТАНОВИВ:

Представник Військової частини НОМЕР_1 (далі також – позивач, В/Ч НОМЕР_2 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач, ОСОБА_1 ), в якому просить стягнути із ОСОБА_1 на користь НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) збитки у розмірі 15 899,87 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що в ході проведення службового розслідування було виявлено, що відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 30.07.2025 №2436 - ОД здійснено переплату відповідачу грошового забезпечення за липень 2025 року у розмірі 15 899,87 грн із виявленням факту самовільного залишення В/Ч НОМЕР_2 в умовах правового режиму воєнного стану. Отже, відповідач своїми діями призвів до того, що він без належних правових підстав отримав кошти, у вигляді грошового забезпечення за липень 2025 року у розмірі 15 899,87 грн, а отже за змістом зобов`язань, що виникають внаслідок збереження або набуття майна без достатньої правової підстави у позивача виникло право на повернення безпідставно отриманого відповідачем майна, і виник обов`язок останнього повернути безпідставно одержане майно. Оскільки дана переплата відбулася внаслідок дій відповідача, які мають ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез`явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, вчинене особами, зазначеними в частинах першій або другій цієї статті, можна дійти висновку, що дана виплата була здійснена в результаті недобросовісності з боку набувача.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі. Встановлено відповідачу з дня вручення цієї ухвали п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов (а.с. 35-36).

Поштове відправлення із ухвалою суду, направлене відповідачу повернулося до суду без вручення (а.с.39-42). В такому випадку у відповідності до частини 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення, яке не вручене адресату з незалежних від суду причин, вважається, що останнє вручене належним чином. Заяв чи клопотань відповідач суду не подала, правом на подання відзиву на позов, у встановлений судом строк, не скористалася. Також відповідачем не повідомлено суд про поважність причин ненадання такого відзиву.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України "Про особовий склад" від 05 червня 2025 року №655-ОС, зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення солдата ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, зараховано наказом Голови Державної прикордонної служби України від 30.05.2025 року, №1019-ОС у розпорядження начальника НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону, який прибув для подальшого проходження військової служби з ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 04 червня 2025 року (а.с.10).

У відповідності до рапорту коменданта першої прикордонної комендатури швидкого реагування полковника ОСОБА_2 від 19.07.2025 №22.1/53529/25-Вн, встановлено факт самовільного залишення місця проходження військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) солдатом ОСОБА_1 (а.с.11-12).

За даним фактом наказом начальника НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону №3666-АГ від 21.07.2025 призначене службове розслідування, щодо факту самовільного залишення місця проходження військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) солдатом ОСОБА_1 , що самовільно залишив Харківський військово-медичний клінічний центр з 18.07.2025 військовослужбовцю не зараховується період військової служби до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії з 18.07.2025 року до дня повернення до виконання обов`язку. Виплату грошового, продовольчого, речового, інших видів забезпечення та поширення пільг і соціальних гарантій, встановлених законодавством для військовослужбовців, не здійснюється з 18.07.2025 року до дня повернення до виконання військового обов`язку (а.с.13-14).

Відповідно наказу начальника НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону "Про результат службового розслідування" від 30.07.2025 №2436-ОД та висновку службового розслідування від 29.07.2025 № 04.4/1113/25-СР за фактом самовільного залишення місця проходження військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) солдатом ОСОБА_1 – являється підтвердженим (а.с.15-16).

Разом з тим, солдату ОСОБА_1 продовжувалось нарахування і виплата грошового забезпечення, хоча він був відсутній на військовій службі без поважних причин, так як нарахування та виплата грошового забезпечення в Державній прикордонній службі України здійснюється в поточному місяці за поточний місяць.

Згідно до довідки-розрахунку від 22.07.2025 №916 солдату ОСОБА_1 за період з 18.07.2025 по 31.07.2025 виплачене та нараховане грошове забезпечення з врахуванням всіх податків та зборів. Сума збитку завданого державі складає 15899,87 грн.

Станом на грудень 2025 року залишок коштів, які отримані солдатом ОСОБА_1 без належної на те правової підстави, за час відсутності на військовій службі з 18.07.2025 – 31.07.2025 складає 15899,87 грн. Відтак, солдат ОСОБА_1 у період з 18.07.2025 відсутній на військовій службі без поважних причин, документи які підтверджували б правомірність відсутності його на військовій службі до НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону не надходили, отже останній є недобросовісним набувачем.

Зважаючи на відсутність добровільного відшкодування відповідачем вказаної суми, позивач звернувся до суду з позовом про примусове стягнення з відповідача збитків у розмірі 15 899,87 грн.

При вирішенні даного спору суд виходить з такого нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із ст. 9 Статуту військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки, зокрема, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок.

Згідно із статтею 12 Статуту про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.

Статтею 16 Статуту визначено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон України Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі від 03.10.2019 №160-IX (далі Закон №160-IX).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону №160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Відповідно до ст. 4 Закону №160-IX особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.

Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону №160-IX переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.

Пунктом 1 частини 1 ст. 6 Закону №160-IX визначено, що особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону №160-ІХ розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності.

У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону №160-ІХ посадові (службові) особи зобов`язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.

Частиною 2 статті 8 Закону №160-ІХ передбачено, що разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

Відповідно до частини 3 статті 8 Закону №160-ІХ розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.

Частиною 4 статті 8 Закону №160-ІХ визначено, що розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №160-ІХ відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.

Згідно до частини 2 статті 10 Закону №160-ІХ особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті.

Частиною 4 статті 10 Закону №160-ІХ передбачено, що відшкодування шкоди, визначеної частиною 2 статті 6 цього Закону, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу в разі відмови особи від її добровільного відшкодування.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону №160-ІХ у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

Наведені норми в сукупності передбачають алгоритм дій, який повинен вчинити уповноважена особа військової частини, установи, організації, закладу, якій завдано шкоду, з метою отримання відшкодування такої завданої шкоди. Так, першочерговим кроком у випадку завдання шкоди підприємству, установі, організації згідно приписів частини 2 статті 8 Закону №160-IX, є призначення розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до наказу командира військової частини №2436-ОД від 30.07.2025 "Про результати проведення службового розслідування" солдата ОСОБА_1 притягнуто до повної матеріальної відповідальності на суму 15 899,87 грн.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено факт завдання відповідачем державі збитків у розмірі 15 899,87 грн, тому суд дійшов висновку, що ці грошові кошти підлягають стягненню з нього на користь позивача.

При прийнятті рішення у цій справі суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16, в якій вказано, що спори щодо відшкодування шкоди/стягнення збитків, завданих особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб`єкта владних повноважень віднесено до розгляду в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення зі служби.

Враховуючи встановлені судом обставини та норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги військової частини є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а тому з відповідача на користь НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) належить стягнути суму завданих державі збитків у розмірі 15 899,87 грн.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити повністю.

Згідно частиною 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідач не надав до суду доказів відшкодування вартості предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися.

Враховуючи наведене, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і наявним матеріалам, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

У зв`язку з відсутністю судових витрат позивача - суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, суд не вирішує питання щодо їх стягнення з відповідача.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 , АДРЕСА_3 ) про стягнення коштів до державного бюджету - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 , АДРЕСА_3 ) на користь НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 АДРЕСА_2 ) завдану матеріальну шкоду у розмірі 15 899 (п`ятнадцять тисяч вісімсот дев`яносто дев`ять) гривень 87 копійок.

Позивачу рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.