Суд: Житомирський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 25 червня 2026 р.
Справа: №240/6824/26
Суддя: Горовенко Анна Василівна
ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2026 року м. Житомир
справа № 240/6824/26
категорія 106030200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Горовенко А.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Лятошинського Бориса, 5, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:
- визнати неправомірною бездіяльність Військової частині НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 13.02.2023 по 01.08.2024 відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, у фіксованій величині 4463,15 грн, щомісячно;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 13.02.2023 по 01.08.2024 у фіксованій величині 4463,15 грн, щомісячно;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування і виплату компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач, при нарахуванні грошового забезпечення за період з 13.02.2023 по 01.08.2024, не здійснив виплату сум індексації грошового забезпечення чим порушив його право на отримання належного грошового забезпечення.
Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надіслав до суду відзив на позовну заяву у прохальній частині якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування зазначає, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у Військовій частині НОМЕР_1 здійснювалася відповідно до роз`яснення департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 24.07.2024 №220/13/6445.
Вказує, що відповідно до пункту 3 розділу"Прикінцеві положення" Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» дію Закону на 2023 рік зупинено, а тому у 2023 році не проводиться нарахування сум індексації, які визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (зі змінами), роз`яснення норм якого надає Міністерство соціальної політики України. Вперше право на індексацію виникло у серпні 2024 році.
Наголошує, що позивачеві, відповідно до закону, були проведені виплати індексації за період з серпня 2024 року по грудень 2024 року у повному обсязі.
17 березня 2026 року від представника позивача, через систему "Електронний суд", надійшла заява (за вх. №19626/26) про стягнення судових витрат, а саме витрат на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.
18 березня 2026 року від Військової частини НОМЕР_1 , через систему "Електронний суд", надійшло клопотання (за вх. №19873/26) про долучення до матеріалів справи доказів, витребуваних відповідно до ухвали суду від 27.02.2026.
18 березня 2026 року від представника позивача, через систему "Електронний суд", надійшла відповідь на відзив (за вх. №19909/26), у якій просить доводи, зазначені відповідачем у відзиві на позовну заяву, вважати необґрунтованими та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Зокрема наголошує, що позивач проходив військову службу у 2018 році у Військовій частині НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 21.06.2014 по 24.12.2019. Розрахунок індексації грошового забезпечення позивача як військовослужбовця з 01.12.2015 не прив`язаний до місяця прийняття (переведення, виходу) на військову службу чи місяця зростання грошового забезпечення за рахунок будь-якої його постійної складової.
Зазначає, що для визначення індексації-різниці необхідно визначити розмір підвищення грошового забезпечення позивача в березні 2018 року, який визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року. Відповідно до інформаційної довідки про виплачене грошове забезпечення позивачу в 2022 році відповідачем нарахована і виплачена поточна індексація. Індексація-різниця у фіксованій величині не нараховувалась і не вплачувалась відповідачем за період з 13.02.2023 по 01.08.2024.
Також вказує, що на 2023 рік не було зупинено дію Порядку №1078, позивач не має права на поточну індексацію, однак має право на виплату індексації-різниці у фіксованій величині у розмірі 4463,15 грн на місяць.
Ухвала суду від 18 травня 2026 року визнано необґрунтованою заяву представника позивача про відвід судді Горовенко А.В. від розгляду адміністративної справи №240/6824/26, та передано адміністративну справу №240/6824/26 у порядку, встановленому частиною 1 статті 31 та частиною 4 статті 40 КАС України, іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, для вирішення питання щодо відводу судді.
Згідно з ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 року (суддя Леміщак Д.М.) Шубану Сергію Вікторовичу відмовлено у задоволенні заяви про відвід судді Горовенко А.В.
Відповідно до положень ч.5 ст. 262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.258 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 13.02.2023 по 01.08.2024 проходив військову службу у складі Військової частини НОМЕР_1 .
З метою отримання інформації та відомостей про нараховану індексацію грошового забезпечення, представником позивача 09.01.2026 та 21.01.2026 здійснено адвокатські запити.
Відповідно до долучених відповідачем до матеріалів справи карток особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 за 2023 та 2024 роки, за періоди з січня 2023 року по грудень 2023 року та з січня 2024 року по серпень 2024 року позивачу індексація грошового забезпечення не нараховувалась.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті індексації грошового забезпечення за період з 13.02.2023 по 01.08.2024 відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, у фіксованій величині 4463,15 грн, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст.19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».
Відповідно до ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно з ст.4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка
Відповідно до ст.5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Індексація грошових доходів населення здійснюється відповідно до Закону України від 3 липня 1991 року №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-ХІІ) та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок № 1078).
Відповідно до статті 1 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Статтею 2 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
Згідно з частиною п`ятою статті 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
На підставі статті 4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року 101 відсоток).
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Відповідно до частин першої та другої статті 5 Закону №1282-ХІІ підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Згідно з частиною другою статті 6 Закону №1282-ХІІ порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
З метою реалізації цих положень Закону України №1282-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою затвердив Порядок № 1078, яким затверджено Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Згідно з Постановою №704, яка набрала чинності 01 березня 2018 року, затверджено нові збільшені схеми тарифних розрядів та ставок за посадами та тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців.
З огляду на зазначене, березень 2018 року, в якому відбулось підвищення посадового окладу позивача та, відповідно, і інших складових грошового забезпечення, є базовим для обчислення індексу споживчих цін, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з наступного місяця, тобто з квітня 2018 року.
Тим часом, відповідно до абзаців 4, 5 пункту 5 Порядку №1078, у разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30 березня 2023 року про виправлення описки), від 29 березня 2023 року у справі № 380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 12 квітня 2023 року у справі № 420/6982/21 з подібними правовідносинами, з урахуванням того факту, що 01 березня 2018 року набрала чинності Постанова № 704, та з огляду на правила пунктів 5, 102 Порядку № 1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу військовослужбовців, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
З огляду на абзац четвертий пункту 5 Порядку №1078 військовослужбовець має право на отримання суми індексації різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
У цих справах Верховний Суд внаслідок системного і цільового способу тлумачення абзаців третього, четвертого Порядку №1078 дійшов висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу військовослужбовця відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації різниці, а якщо так, то у якій сумі.
Щодо кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абзаців третього шостого пункту 5 Порядку №1078, Верховний Суд зазначив, що для їхнього застосування суд повинен встановити:
розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А);
суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу п`ятого пункт 5 Порядку № 1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 Порядку № 1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації різниці до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як уже зазначалося, у такому випадку відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, у березні 2018 року позивач не перебував на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 .
Позивач проходив військову службу у складі Військової частини НОМЕР_1 з 13.02.2023 по 01.08.2024.
Тобто, саме з 13.02.2023 позивач почав отримувати грошове забезпечення у Військовій частині НОМЕР_1 .
Суд наголошує, що право на отримання фіксованої індексації-різниці, яка виникла у березні 2018 року у межах попереднього періоду проходження військової служби, не зберігається автоматично та не підлягає перенесенню на нові правовідносини, що виникли після повторного прийняття позивача на військову службу.
За обставин цієї справи посадовий оклад позивача на військовій службі у 2023 році, у межах спірного періоду внаслідок законодавчих змін не підвищувався та визначався Постановою №704, яка вже діяла на момент його призначення - 13 лютого 2023 року на посаду.
За таких обставин суд дійшов висновку, що у позивача не виникало права для нарахування й виплати йому індексації - різниці відповідно до приписів абзаців четвертого-шостого пункту 5 Порядку №1078.
Аналогічний за змістом правовий висновок у подібних правовідносинах викладено Верховним Судом у постанові від 04 квітня 2024 року у справі №160/2481/23.
Суд також враховує, що відповідно до абз. 18 п. 3 Прикінцевих положень Закону України від 03.11.2022 №2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (далі - Закон №2710-IX) зупинено на 2023 рік дію Закону №1282-XII.
Наведена норма Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" у 2023 році була чинною, неконституційною не визнана, а тому мала застосовуватись відповідачем.
Отже, підприємства, установи, організації у 2023 році звільнені від обов`язку здійснювати нарахування та виплату індексації доходів, зокрема, оплати праці (грошового забезпечення). Обчислення індексу споживчих цін для нарахування сум індексації у 2023 році не здійснюється.
Суд зазначає, що сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті, однак це не спростовує факту того, що на 2023 рік зупинено дію Закону №1282-XII приписами абз. 18 п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» №2710-IX від 03.11.2022, який підлягає застосуванню у спірних правовідносинах у даній справі.
Разом з тим, оскільки дію Закону №1282-XII зупинено на 2023 рік, то підзаконний нормативно-правовий акт - Порядок №1078, який прийнятий на виконання вимог ч. 2 ст. 6 Закону №1282-XII, також не діє протягом 2023 року.
Тож у 2023 році проведення індексації грошового забезпечення, в тому числі і військовослужбовців, не здійснюється з огляду на імперативні приписи Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік".
З урахуванням наведеного, підстави для задоволення позову в частині нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 відсутні.
Щодо нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 01.08.2024, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.
Таким чином, право на проведення індексації заробітної плати працівників поновлюється з 2024 року.
Постановою №1078 визначено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, що публікується Держстатом не пізніше 10 числа кожного місяця.
Тобто, базовим місяцем нарахування індексації зарплати буде грудень 2023 року, оскільки нарахування індексації відновили з 1 січня 2024 року. Якщо ж у січні буде підвищено заробітну плату, то базовим місяцем вважатиметься січень 2024 року.
Згідно офіційних статистичних даних які містяться на сайті за посиланням http://www.ukrstat.gov.ua індексів споживчих цін у січні 2024 склав 100,4%; у лютому 2024 100,3%; у березні 2024 100,5%; у квітні 2024-100,2%; у травні - 2024 100,6%; у червні 2024-102,2%; у липні 2024 100,0%; у серпні 2024 -100,6%; у вересні 2024-101,5%; у жовтні 2024 -101,8%; у листопаді2024 -101,9%; у грудні 2024 -101,4% загалом за 2024 -112,0%.
Оскільки обчислення індексу споживчих цін для індексації необхідно проводити з січня 2024 року, то індекс споживчих цін не перевищував 103% до липня 2024 року.
Відповідно до правил обчислення ІСЦ, визначених Порядком у липні 2024 року ІСЦ перевищив поріг у розмірі 104,3% (1.004*1,003*1,005*1,002*1,006*1,022*1,00=1,043).
З урахуванням положень Порядку №1078, оскільки індекс споживчих цін у липні 2024 року складав 104,3%, то у наступному місяці (серпень 2024 року) грошове забезпечення підлягало індексації.
Отже, до серпня 2024 року у Військової частини НОМЕР_1 був відсутній обов`язок нараховувати та виплачувати позивачу індексацію грошового забезпечення.
Підсумовуючи вищевикладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) за період з 01.01.2024 по 01.08.2024.
Оскільки позовні вимоги про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити нарахування і виплату позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення є похідними від позовних вимог про нарахування і виплату індексацію грошового забезпечення за період з 13.02.2023 по 01.08.2024, то суд дійшов висновку про їх безпідставність та відмову у їх задоволенні.
Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.5 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено в повному обсязі 26 червня 2026 року.
Суддя А.В. Горовенко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua