Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №160/11606/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 рокуСправа №160/11606/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рищенко А. Ю.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ,ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), треті особи - Військова частина НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), Міністерство оборони України ( 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6, РНОКПП 00034022) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

04.05.26 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , треті особи - Військова частина НОМЕР_4 , Міністерство оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:

- Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 від 08.04.2026 року про направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією (ВЛК) для визначення придатності його до військової служби у зв`язку із інвалідністю з документами, які було додані до рапорту від 08.02.2026 року, видання направлення на медичний огляд ВЛК, службову характеристику та пакет інших документів, необхідних для проходження медичного огляду.

- Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 прийняти рішення про направлення ОСОБА_1 про направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією (ВЛК) для визначення придатності його до військової служби у зв`язку із інвалідністю з документами, які було додані до рапорту від 08.02.2026 року, видати направлення на медичний огляд ВЛК, службову характеристику та пакет інших документів, необхідних для проходження медичного огляду.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 . Внаслідок отриманих захворювань позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, у зв`язку з цим позивач звернувся до відповідача із рапортом про направлення його на проходження військово-лікарської комісії, однак, відповідач не розглянув рапорт позивача. Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі; справу №160/11606/26 призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.05.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , треті особи - Військова частина НОМЕР_4 , Міністерство оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без руху після відкриття.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 року продовжено розгляд справи №160/11606/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , треті особи - Військова частина НОМЕР_4 , Міністерство оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

28.05.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти заявлених позовних вимог. Зокрема, відповідач вказав, що до Військової частини НОМЕР_2 рапорт від 08.04.2026 року на який посилається позивач не надходив, а тому в діях відповідача відсутня протиправна бездіяльність.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.06.2026 року клопотання представника позивача про витребування доказів у справі №160/11606/26 - задоволено.

Витребувано у військової частини НОМЕР_2 :

1. Належним чином засвідчені копії журналів (книг) реєстрації вхідної кореспонденції військової частини НОМЕР_2 за період з 16 квітня 2026 року по 30 квітня 2026 року включно.

2. Відомості про особу, яка отримала поштове відправлення №5193800163596 від 28.04.2026 року, а саме: прізвище, ім`я та по батькові особи; посаду та військове звання (за наявності); чи перебувала зазначена особа на військовій службі або працювала у військовій частині НОМЕР_2 станом на 28.04.2026 року.

3. Копії документів, які підтверджували повноваження особи на отримання поштової кореспонденції від імені військової частини НОМЕР_2 станом на 28.04.2026 року.

4. Копії наказів, розпоряджень або інших документів, якими визначалися посадові особи, уповноважені на отримання поштової кореспонденції військової частини НОМЕР_2 у квітні 2026 року.

5. Письмові пояснення щодо: обставин отримання поштового відправлення №5193800163596; належності відбитка печатки військової частини НОМЕР_2 , який міститься на накладній про вручення; причин відсутності реєстрації зазначеного поштового відправлення у разі підтвердження факту його отримання представником військової частини

18.06.2026 року від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, у яких останній на виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.06.2026 року повідомив, що поданий Позивачем рапорт про направлення його на медичний огляд військово лікарської комісії (ВЛК) для визначення придатності до військової служби у зв`язку з інвалідністю вх. 14-4/4730 від 28.04.2026 року, був отриманий військовою частиною НОМЕР_2 поштовим зв`язком. При цьому, зазначений документ адресований командиру кулеметного взводу штурмової спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_2 . Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 444 від 11.12.2025 року солдат ОСОБА_2 звільнений (якщо військовослужбовець самовільно залишив військову частину) з займаної посади та зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 з 11.12.2025 року. Відповідно, на момент подачі вказаного рапорту Позивач знаходився у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 , тому саме він є для Позивача безпосереднім (прямим) командиром.

22.06.2026 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі, у яких він заперечив проти доводів відповідача.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 18.08.2025 між ОСОБА_1 та Міністерством оборони в особі командира Військової частини НОМЕР_6 укладено Контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу.

На підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_6 (по стройовій частині) від 18.08.2025 №257 позивача зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.

Згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_6 (по стройовій частині) від 30.09.2025 №303 позивач вважається таким, що самовільно залишив військову частину.

06.11.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено запис про кримінальне провадження №62025170030024954 за фактом самовільного залишення позивачем військової частини на підставі ч. 5 ст. 407 КК України.

На підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_6 (по стройовій частині) від 11.12.2025 №444 позивач звільнений із займаної посади та зарахований у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_2 .

Відповідно до рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 05.02.2026 №10/26/314/Р позивачу встановлено ІІІ (третю) групу інвалідності з 29.01.2026 до 01.02.2027.

08.04.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Командира кулеметного взводу штурмової спеціалізованої роти « ІНФОРМАЦІЯ_1 » військової частини НОМЕР_2 з рапортом, у якому просив направити його на медичний огляд військово-лікарською комісією для визначення придатності його до військової служби у зв`язку з інвалідністю з документами, які були додані до рапорту від 08.02.2026 року.

Вказаний рапорт був направлений на адресу відповідача 13.04.2026 року засобами поштового зв`язку.

Станом на день звернення позивача до суду рапорт від військовою частиною НОМЕР_2 не розглянуто, вмотивованої відповіді не надано.

Не погодившись з бездіяльністю відповідача, яка виявилася у не розгляді рапорту про направлення позивача для проходження медичного огляду до Військово-лікарської комісії, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідачів, викладених в відзивах на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з ч.6 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ передбачені наступні види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Відповідно до пункту 2.1 глави 2 Розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі - Положення № 402, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу II Положення № 402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, згідно пункту 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення №402: військовослужбовців до військової служби; а також з метою визначення: потреби у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва); потреби у тривалому лікуванні.

Відповідно до п. 6.1. розділу 6 Положення №402, направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ТЦК та СП, начальниками (керівниками) закладів охорони здоров`я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням.

Прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби виключно за рекомендацією лікаря закладу охорони здоров`я (установи), у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть зумовлювати непридатність до військової служби.

За нормами статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 №548-ХІV, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).

Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника (стаття 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).

Відповідно до частини 1статті 11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII охорона здоров`я військовослужбовців забезпечується створенням сприятливих санітарно-гігієнічних умов проходження військової служби, побуту та системою заходів з обмеження дії небезпечних факторів військової служби, з урахуванням її специфіки та екологічної обстановки, які здійснюються командирами (начальниками) у взаємодії з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Турбота про збереження та зміцнення здоров`я військовослужбовців - обов`язок командирів (начальників). На них покладається забезпечення вимог безпеки при проведенні навчань, інших заходів бойової підготовки, під час експлуатації озброєння і військової техніки, проведення робіт та виконання інших обов`язків військової служби.

Військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, мають право на безоплатну медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров`я. Військовослужбовці, резервісти під час служби у військовому резерві щорічно проходять медичний огляд, стосовно них проводяться лікувально-профілактичні заходи.

Відповідно до підпункту 2.1.6. Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом ГК ЗСУ від 07.04.2017 №124 (далі - Інструкція №124), зі змінами та доповненнями, рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.

Згідно з підпунктом 3.11.6.Інструкції №124, документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів із моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ.

При цьому, 08.08.2024 набрав чинності Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 №531 (далі - Порядок № 531).

Зазначений Порядок визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту.

Зокрема, з питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання,- до наступного прямого командира (начальника).

Усні рапорти розглядаються негайно, але не пізніше ніж у строки, для розгляду рапортів у паперовій формі, визначені пунктом 9 розділу III цього Порядку. Відповідь на усний рапорт надається усно (п.2,3 розділу ІІ Порядку №531).

Відповідно до п. 3 розділу ІІІ Порядку №531 непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку.

Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.

Згідно з п. 8 розділу ІІІ Порядку № 531, початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства.

Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу.

У разі направлення рапорту засобами поштового зв`язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.

Відповідно до п. 9 розділу ІІІ Порядку № 531 розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:

1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;

2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.

Таким чином, розгляд рапорту відбувається за встановленою процедурою та в межах визначених Порядком №531 строків.

На підставі вищевикладеного суд робить висновок, що чинним законодавством України чітко передбачено, що проходження військової служби та зайняття військовослужбовцями відповідних посад насамперед залежить від їх стану здоров`я, який визначається на підставі медичного огляду військово-лікарською комісією відповідно до визначеної процедури. При цьому, за результатами проходження медичного огляду уповноваженою військово-лікарською комісією приймається постанова, в якій зокрема зазначається ступінь придатності військовослужбовця до військової служби.

Суд наголошує, що направлення військовослужбовця до медичного закладу для проходження військово-лікарської комісії може здійснюватися зокрема командуванням військової частини, а сам військовослужбовець наділений правом реалізувати законодавчу гарантію щодо його медичного обстеження та надання медичної допомоги шляхом подання рапорту по команді. Отже, рапорт є засобом реалізації прав військовослужбовців.

Судом встановлено, що позивачем 08.04.2026 року подано до Військової частини НОМЕР_2 засобами поштового зв`язку рапорт щодо надання направлення на Військово-лікарську комісію.

З матеріалів справи вбачається, що рапорт позивача від 08.04.2026 року був отриманий військовою частиною НОМЕР_2 та зареєстрований за вх. 14-4/4730 від 28.04.2026 року

Щодо посилань відповідача на те, що вказаний рапорт був адресований командиру кулеметного взводу штурмової спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_2 (без вказання його військового звання, прізвища та ім`я) не міг бути погоджений або не погоджений (розглянутий) відповідною посадовою особою, так як вона не мала повноважень на такі дії суд зазначає таке.

Пунктом 3 розділу ІІІ. Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 №531передбачено, що непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту.

Залишення рапорту без реалізації суперечить пункту 3 розділу III Порядку №531.

Таким чином, суд може дійти висновку, що якщо на момент подання рапорту позивач перебував у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 , а командир кулеметного взводу, до якого звернувся позивач у рапорті, не мав повноважень розглянути такий рапорт, відповідач був зобов`язаний передати такий рапорт за належністю командиру військової частини НОМЕР_2 або іншій уповноваженій посадовій особі

Суд відхиляє доводи представника Військової частини НОМЕР_2 щодо неможливості розгляду рапорту позивача у зв`язку з його перебуванням у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 .

Відтак, військовою частиною НОМЕР_2 поданий позивачем рапорт не було розглянуто протягом визначеного Порядком №531 строку та рішення за результатами розгляду не прийнято.

Відтак, під час розгляду справи знайшли підтвердження обставини допущеної відповідачем бездіяльності в частині нерозгляду рапорту позивача про направлення його для проходження медичного огляду.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 31.08.2022 у справі №640/22426/20, адміністративний суд, перевіряючи правомірність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Під дискреційним повноваженням розуміють такі повноваження, які надають певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

За приписами статті 245 КАС України у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Натомість, суд вважає передчасними заявлені позовні вимоги про зобов`язання військову частину прийняти рішення про направлення та видати направлення на медичний огляд ВЛК, службову характеристику та пакет інших документів, необхідних для проходження медичного огляду..

Так, в цій частині позовних вимог слід відмовити, оскільки рапорт позивача належним чином не розглядався відповідачем та рішення за результатом його розгляду по суті не приймалося, а вирішення вказаного питання по суті є дискреційними повноваженнями відповідача.

Суд зазначає, що в ході розгляду справи не надавалася оцінка наявності або відсутності у позивача права на отримання направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією, оскільки відповідачем не приймалося рішення, як визначено Порядком №531, що позбавляє суд можливості встановити правомірність або протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень щодо вказаної обставини.

Щодо позовних вимог в частині встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає наступне.

Порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначено у ст. 382 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 382 КАС України, за письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.

Правові норми, закріплені у ч. 1 ст.382 КАС України, кореспондуються з положеннями, зокрема, п. 1 ч. 6 ст. 246 КАС України, згідно з якими, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення.

З аналізу наведених норм вбачається, що судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може встановити під час прийняття рішення у справі.

Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Разом з тим, позивачем не доведено необхідності встановлення судового контролю під час ухвалення даного рішення, відповідних доказів до матеріалів справи не надано.

Оскільки, зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є правом суду, та позивачем не доведено, що відповідачами рішення суду не буде виконано, суд вважає, що такі вимоги задоволенню не підлягають.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовної заяви.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно ч. 3 до ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 532,48 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , треті особи - Військова частина НОМЕР_4 , Міністерство оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 08.04.2026 року про направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією (ВЛК) для визначення придатності його до військової служби.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 08.04.2026 року про направлення до військово-лікарської комісії для проходження медичного огляду з метою встановлення придатності до військової служби.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А. Ю. Рищенко