Рішення від 23 червня 2026 р. у справі №160/14311/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 рокуСправа № 160/14311/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Турлакової Н.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, 3-особа Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ширка Сергія Леонідовича від 13.05.2026 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 80586442.

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ширка Сергія Леонідовича від 13.05.2026 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 80586389.

- зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відновити виконавчі провадження ВП № 80586442 та ВП № 80586389 і продовжити заходи з примусового виконання виконавчих листів №160/18444/25, виданих Дніпропетровським окружним адміністративним судом 06.03.2026 року, до повного, реального (фактичного) призначення та виплати ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням висновків суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання рішення суду у справі №16018444/25 Дніпропетровським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи з виконання вимоги про повторний розгляд заяви про призначення пенсії з урахуванням висновків суду та ВП № 80586442 з виконання вимоги про зарахування періоду роботи з 16.08.1993 по 29.11.1993 до спеціального стажу. У ході здійснення примусового виконання державним виконавцем було встановлено, що боржник (ГУ ПФУ в Миколаївській області) судове рішення у встановлений строк без поважних причин не виконав. У зв`язку з цим виконавець Ширко С.Л. у межах виконавчого провадження ВП № 80586389 правомірно застосував заходи, передбачені ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: складено акти від 16.04.2026 та 04.05.2026 про невиконання рішення суду; винесено постанови про накладення на Боржника штрафів у розмірі 5 100 грн. та 10 200 грн. відповідно, за невиконання рішення суду. Пунктом 2 постанови про накладання штрафу державним виконавцем зобов`язано Боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення; направлено повідомлення до органів поліції про вчинення Боржником кримінального правопорушення за статтями 364, 382 КК України (у межах ВП № 80586389). Проте, 13.05.2026 року головний державний виконавець Ширко С.Л. виніс дві постанови про закінчення виконавчих проваджень: у ВП № 80586389 — на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39, ч. 3 ст. 63 ЗУ «Про виконавче провадження» (у зв`язку з направленням повідомлення про злочин); у ВП № 80586442 - на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» (у зв`язку з нібито фактичним виконанням рішення в повному обсязі). Позивач вважає вказані спішні постанови про закінчення виконавчих проваджень від 13.05.2026 року протиправними, передчасними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2025 року у справі №160/18444/25 фактично залишилося невиконаним.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з урахуванням особливостей ст.287 КАС України на 24.06.2026.

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що у відділі на виконанні перебувало виконавче провадження № 80586389 з примусового виконання виконавчого листа № 160/18444/25 від 06.03.2026 виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом про зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 09.06.2025 року про призначення пенсії за вислугу років, відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, з урахуванням висновків суду. 06.04.2026 за вх. № 6623/02.1-21 до Відділу надійшов лист Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 04.04.2026 № 1400- 0901-5/26573, яким повідомлено, що На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2025 по справі № 160/18444/25 (далі - рішення суду) Головним управлінням повторно розглянуто заяву від 09.06.2025, що підтверджується наданим до відповіді алгоритмом розрахунку від 03.02.2026 Згідно додатків державним виконавцем Ширко С.Л. встановлено, що відповідно до алгоритму розрахунку стажу позивача, боржником не зараховано до спеціального стажу період трудової діяльності позивача з 11.10.2017 по 30.04.2025. З урахуванням висновку суду у справі № 160/18444/25 від 14.08.2025, суд дійшов висновку, що відповідач передчасно відмовив позивачу у призначенні пенсії, не дослідив в оскаржуваному рішенні можливість зарахування до спеціального стажу періоду з 11.10.2017 по 30.04.2025, неповно і необ`єктивно розглянув всі подані позивачем документи в порушення приписів п. 4.7 Порядку № 22-1. Вказане свідчить про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 03.02.2026, яким повторно розглянуто заяву від 09.06.2025 та без урахування висновків суду відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» ст. 55 закону № 1788-XII у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років. 16.04.2026 складено акт державного виконавця відповідного до якого встановлено невиконання без поважних причин боржником рішення, а також встановлено, що станом на 16.04.2026 рішення суду без поважних причин не виконано. 16.04.2026 державним виконавцем Ширко С.Л. винесено постанову про накладання штрафу в сумі 5100,00 грн. Вказаною постановою зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів. 04.05.2026 складено акт державного виконавця відповідно до якого встановлено, що боржником повторно не виконано без поважних причин рішення, а також встановлено, що боржником не надано доказів виконання рішення суду. 04.05.2026 державним виконавцем Ширко С.Л. винесено постанову про накладання штрафу в сумі 10200,00 грн. 11.05.2026 за вих. № 15702державним виконавцем Ширко С.Л. направлено до Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області повідомлення про вчинення посадовими особами Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області кримінального правопорушення передбаченого ст. ст. 364, 382 КК України, оскільки рішення не може бути виконано без участі боржника. Також встановлено, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2025 по справі № 160/18444/25 Головним управлінням зараховано період роботи з 16.08.1993 по 29.11.1993, що підтверджується наданим до відповіді алгоритмом розрахунку від 03.02.2026. 13.05.2026 державним виконавцем Ширко С.Л., керуючись п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, оригінал виконавчого документа з постановою про закінчення виконавчого провадження за вих. № 15968 направлено до суду, який його видав. Таким чином, державний виконавець, перевіривши факт виконання рішення суду, діяв у межах повноважень та у спосіб, визначений законом і виконавчим документом.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що державний виконавець Ширко С.Л., виправдовуючи винесення постанов про закінчення ВП від 13.05.2026 року, посилається на направлення повідомлення про злочин до органів поліції. Проте, якщо за першою вимогою (розгляд заяви) боржник хоча б імітував процесуальну діяльність, то за другим виконавчим листом (зарахування стажу) Боржник взагалі не вчинив жодної дії. Закінчення провадження за другим виконавчим листом «автоматом», без диференціації суті зобов`язань, підтверджує, що виконавець діяв поверхнево, формально та виключно з метою штучного зменшення показників залишку невиконаних рішень у відділі ДВС.

Від Головного управління ПФУ в Миколаївській області надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2025 у справі № 160/18444/25 (далі – Рішення по справі № 160/18444/25), яке набрало законної сили 21.01.2026, позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення № 047150031546; зобов`язано Головне управління зарахувати ОСОБА_1 , до стажу роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII період з 16.08.1993 по 29.11.1993 та повторно розглянути заяву від 09.06.2025 про призначення пенсії за вислугу років, відповідно до п. «е» ст. 55 Закону № 1788-XII, з урахуванням висновків суду. В мотивувальній частині Рішення по справі № 160/18444/25, зокрема, зазначено: відповідно до алгоритму розрахунку стажу позивача, Головним управлінням не зараховано до спеціального стажу період трудової діяльності позивача з 11.10.2017 по 30.04.2025; згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 17.08.1970 (далі - трудова книжка) позивач у вказаний період працювала у Криворізькій гімназії № 26 Криворізької міської ради на посаді вчителя початкових класів; суд дійшов висновку, що відповідач передчасно відмовив позивачу у призначенні пенсії, не дослідив в оскаржуваному рішенні можливість зарахування до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років періоду з 11.10.2017 по 30.04.2025, неповно і необ`єктивно розглянув всі подані позивачем документи. На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.08.2025 по справі № 160/18444/25 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянуто заяву Позивача від 09.06.2025 та прийнято Рішення від 03.02.2026 № 1400-0301-9/7745 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788 у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років. Для визначення права на призначення пенсії за вислугу років до стажу роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років, зараховано, зокрема, періоди роботи з 16.08.1993 по 29.11.1993 (на виконання Рішення суду від 14.08.2025 по справі № 160/18444/25), та з 01.09.1998 по 10.10.2017. Відсутні підстави зарахувати для визначення права на призначення пенсії за вислугу років період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу, з 11.10.2017 по 30.04.2025, який набутий після дати набрання чинності Закону № 214. Стаж роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років, станом на 11.10.2017 становить 24 роки 11 місяців 0 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років. Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській від 03.02.2026 № 1400-0301-9/7745 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788, є правомірним та законним, прийнятим в межах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства України. Відтак, слід звернути увагу суду, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2025 по справі № 160/18444/25 виконано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області у повному обсязі, з урахуванням висновків суду зазначених в мотивувальній частині рішення, а саме зараховано період роботи з 16 серпня 1993 року по 29 листопада 1993 року до спеціального стажу та повторно розглянуто заяву від 09.06.2025 про призначення пенсії. Відтак, вважаємо всі вимоги позовної заяви такими, що не підлягають задоволенню з огляду на їх необґрунтованість. Одночасно, дії Відповідача вважаємо такими, що в повному обсязі відповідають нормам чинного законодавства.

Згідно з ч. 4 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом двадцяти днів після відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року у справі №160/18444/25 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області задоволено частково, а саме ухвалено:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про відмову в призначенні пенсії № 047150031546 від 16.06.2025 року.

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), до спеціального стажу відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 16 серпня 1993 року по 29 листопада 1993 року.

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 09.06.2025 року про призначення пенсії за вислугу років, відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, з урахуванням висновків суду.

у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 968,96 грн.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2026 року у справі №160/18444/25 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії залишено без змін.

06.03.2026 року позивачу видано виконавчий лист №160/18444/25 про "зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), до спеціального стажу відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 16 серпня 1993 року по 29 листопада 1993 року." (далі виконавчий лист-1).

06.03.2026 року позивачу видано виконавчий лист №160/18444/25 про "зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 09.06.2025 року про призначення пенсії за вислугу років, відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, з урахуванням висновків суду." (далі виконавчий лист-2).

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та м.Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ширком С.Л. від 24.03.2026 року відкрито виконавче провадження №80586442 з виконання виконавчого листа-1.

Листом від 04.04.2026 №1400-0901-5/26570 ГУ ПФУ в Миколаївській області повідомило державного виконавця, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2025 по справі № 160/18444/25 Головним управлінням зараховано період роботи з 16.08.1993 по 29.11.1993 (додаток 1, 2). Додатково повідомлено, що у Головного управління відсутній доступ до матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 оскільки, як одержувач пенсії ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні в Дніпропетровській області. Враховуючи вищезазначене, вважають, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2025 виконано.

13.05.2026 державним виконавцем на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, оригінал виконавчого документа з постановою про закінчення виконавчого провадження за вих. № 15968 направлено до суду, який його видав.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та м.Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ширком С.Л. від 24.03.2026 року відкрито виконавче провадження №80586389 з виконання виконавчого листа-2.

Листом від 04.04.2026 №1400-0901-5/26573 ГУ ПФУ в Миколаївській області повідомило державного виконавця, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2025 по справі № 160/18444/25 (далі - рішення суду) Головним управлінням повторно розглянуто заяву від 09.06.2025. Додатково повідомлено, що у Головного управління відсутній доступ до матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 оскільки, як одержувач пенсії ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні в Дніпропетровській області. Враховуючи вищезазначене, вважають, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2025 виконано.

16.04.2026 року відповідачем складено акт державного виконавця, в якому зокрема зазначено, що згідно додатків державним виконавцем встановлено, що відповідно до алгоритму розрахунку стажу позивача, боржником не зараховано до спеціального стажу період трудової діяльності позивача з 11.10.2017 по 30.04.2025. З урахуванням висновку суду у справі №160/18444/25 від 14.08.2025, суд дійшов висновку, що відповідач передчасно відмовив позивачу у призначенні пенсії, не дослідив в оскаржуваному рішення можливість зарахування до спеціального стажу періоду з 11.10.2017 по 30.04.2025, неповно і необ`єктивно розглянув всі подані позивачем документів порушення приписів п.4.7 Порядку №22-1. Вказане свідчить про протиправність рішення ГУ ПВУ в Миколаївській області від 03.02.2026, яким повторно розглянуто заяву від 09.06.2025 та без урахування висновків суду відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п.е ст.55 Закону №1788 у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років. Таким чином, станом на 16.04.2026 боржником не виконано рішення суду без поважних причин.

16.04.2026 державним виконавцем винесено у ВП №80586389 постанову про накладення штрафу за невиконання без поважних причин боржником рішення у розмірі 5100 грн.

Згідно акту державного виконавця від 04.05.2026, станом на 04.05.2026 до державного виконавця не надходили документи, у строк визначений ч.2 ст.63 Закону України "Про виконавче провадження" щодо повного виконання рішення суду боржником. Таким чином, станом на 04.05.2026 боржником повторно не виконано рішення суду без поважних причин.

04.05.2026 державним виконавцем винесено у ВП №80586389 постанову про накладення штрафу за повторно невиконання без поважних причин боржником рішення у розмірі 10200 грн.

11.05.2026 за вих. № 15702 державним виконавцем направлено до Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області повідомлення про вчинення посадовими особами Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області кримінального правопорушення передбаченого ст. ст. 364, 382 КК України, оскільки рішення не може бути виконано без участі боржника.

13.05.2026 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №80586389, відповідно до частини 3 статті 63, пункту 11 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Також, в ході виконавчого провадження відповідачем встановлено наступне.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 березня 2026 року у справі №160/18444/25 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі №160/18444/25 відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2026 року у справі №160/18444/25 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 березня 2026 року в адміністративній справі №160/18444/25 залишено без змін.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року у справі №160/18444/25 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення судового рішення в адміністративній справі №160/18444/25 відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2026 року у справі №160/18444/25 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року в адміністративній справі №160/18444/25 залишено без змін.

Позивач вважаючи протиправними оскаржувані постанови про закінчення виконавчого провадження, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини першої статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно ст. 14 Закону №1404-VIII, учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 512 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 16 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних і посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї за відомо неправдивих відомостей.

Згідно ст. 63 Закону №1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Суд зазначає, що відповідачем було вчинено дії передбачені статтею 63 Закону №1404-VIII, однак це не призвело до виконання рішення суду.

Як було зазначено, виконавче провадження закінчено державним виконавцем на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 закону України "Про виконавче провадження" зокрема надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону, але не у зв`язку з повним виконанням рішення. Як було встановлено судом та не заперечується сторонами, відповідачем вживались заходи примусового виконання.

Відповідно до абзацу 3 ч. 3 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Судом встановлено, що державним виконавцем у виконавчому провадженні №80586389 постановою від 16.04.2026 накладено штраф на боржника розмірі 5100 грн. за невиконання рішення суду, постановою від 04.05.2026 накладено штраф на боржника в подвійному розмірі в сумі 10200 грн.

Проте рішення не може бути виконано без участі боржника, вказане свідчить про вчинення державним виконавцем всіх передбачених законодавством дій для повного виконання рішення суду у справі № 160/18444/25.

Всі передбачені Законом шляхи примусового виконання даного рішення суду були застосовані державним виконавцем в повному обсязі, а саме, накладення на боржника штрафів за невиконання рішення та звернення до органу досудового розслідування з повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення.

Відтак, оскільки, державним виконавцем вжито вичерпних заходів примусового виконання рішень для вказаної категорії виконавчих документів, з метою недопущення порушень діючого законодавства, керуючись п. 11 частини 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" 17.12.2024 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та разом з виконавчим документом направлено на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Також судом встановлено, що виконавчим листом по справі № 160/18444/25 від 06.03.2026 у № 80586442 зобов`язано боржника Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), до спеціального стажу відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 16 серпня 1993 року по 29 листопада 1993 року. Під час виконання рішення боржником листом № 1400-0901-5/26570 від 04.04.2026 надано державному виконавцю докази фактичного виконання рішення суду.

Згідно матеріалів виконавчого провадження встановлено, що Головним управлінням зараховано період роботи з 16.08.1993 по 29.11.1993, що підтверджується наданим до відповіді алгоритмом розрахунку від 03.02.2026 (додаток 1, 2). Отже, боржником виконано рішення суду у спосіб та в межах, визначених виконавчим документом.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

13.05.2026 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 80586442 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Окрім того, згідно ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 березня 2026 року у справі №160/18444/25, судом зазначено, що: "Як вбачається з матеріалів справи, що також не заперечується позивачем, відповідачем на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року у справі №160/18444/25, залишеного без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2026 року, зараховано ОСОБА_1 до спеціального стажу відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 16 серпня 1993 року по 29 листопада 1993 року та повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 09.06.2025 року про призначення пенсії за вислугу років та за результатами розгляду прийнято рішення від 03.02.2026 №1400-0301-9/7745. Все вищезазначене вказує на виконання відповідачем рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року у справі №160/18444/25 та на відсутність підстав для встановлення судового контролю у справі №160/18444/25."

Також, судом в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року зазначено: "Відповідачем на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року у справі №160/18444/25, залишеного без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2026 року, зараховано ОСОБА_1 до страхового та спеціального стажу відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 16 серпня 1993 року по 29 листопада 1993 року та повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 09.06.2025 року про призначення пенсії за вислугу років та за результатами розгляду прийнято рішення від 03.02.2026 №1400-0301-9/7745. Вищезазначене вказує на виконання відповідачем рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року у справі №160/18444/25. З цих підстав Дніпропетровський окружний адміністративний в ухвалі від 11 березня 2026 року, яка станом на 23.03.2026 є такою, що набрала законної сили, відмовив позивачу у встановленні судового контролю у справі №160/18444/25. Тобто, суд зазначає, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року у справі №160/18444/25 є фактично виконаним, що в силу ч. 2 ст. 254 КАС України є підставою для відмови у роз`ясненні судового рішення.

Згідно ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на зазначене, державний виконавець, перевіривши факт виконання рішення суду правомірно виніс оскаржувану постанову, а відтак діяв у межах повноважень та у спосіб, визначений законом і виконавчим документом.

З урахуванням встановлених судом обставин, суд вважає, що оскаржувані постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження прийняті з урахуванням всіх обставин та згідно норм чинного законодавства.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача відновити виконавчі провадження ВП № 80586442 та ВП № 80586389 і продовжити заходи з примусового виконання виконавчих листів №160/18444/25, виданих Дніпропетровським окружним адміністративним судом 06.03.2026 року, до повного, реального (фактичного) призначення та виплати ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням висновків суду.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.

Оскільки вимога зобов`язального характеру є похідною від вимог щодо визнання протиправними та скасування постанов відповідача про закінчення виконавчого провадження, зазначене є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині з огляду на встановлення судом правомірності оскаржуваних позивачем постанов.

Щодо незгоди позивача із суттю та змістом рішення пенсійного фонду прийнятого на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2025 по справі № 160/18444/25, то позивач не позбавлений права на звернення до суду з відповідним позовом із його оскарженням.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Враховуючи, що в задоволенні позову належить відмовити підстави розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, 3-особа Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії,- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції згідно статті 297 КАС України.

Суддя Н.В. Турлакова