Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №160/933/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 рокуСправа №160/933/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

15 січня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 01 серпня 2022 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки, премії визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 рік на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 , здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01 серпня 2022 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки, премії визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 рік на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , щодо непідговки та ненаправлення до уповноваженого органу, через який було подано заяву про призначення пенсії за вислугою років оновлених грошового атестату та довідки на ім`я ОСОБА_1 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 видати на ім`я ОСОБА_1 оновлених грошового атестату та довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період з 02.05.2022 по 01.11.2023 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_4 , що перебувала на фінансовому забезпечені ВЧ НОМЕР_2 . Позивач вважає, що відповідачем протиправно не здійснено нарахування та виплату належного грошового забезпечення за період з 01.08.2022 по 20.05.2023, а також інших пов`язаних виплат, зокрема грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористані дні відпусток та премій. При цьому, на думку позивача, під час визначення розміру грошового забезпечення відповідачем неправильно застосовано норми постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, що призвело до заниження розміру посадового окладу та окладу за військовим званням. Внаслідок таких дій відповідача порушено право позивача на отримання належного грошового забезпечення та передбачених законом виплат. З урахуванням обставин, викладених у позові, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, зобов`язати відповідача здійснити відповідний перерахунок та виплату належних сум з урахуванням раніше виплачених коштів та компенсації податку з доходів фізичних осіб.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2026 справу № 160/933/26передано до розгляду судді Кальник В.В.

Ухвалою від 20 січня 2026 року суд відкрив спрощене позовне провадження в адміністративній справі № 160/933/26.

Відповідно до розпорядження від 04.03.2026 №428д проведено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з призначенням судді Віталія КАЛЬНИКА суддею іншого суду, на підставі Указу Президента України від 24.02.2026 №165/2026.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2026 року зазначена вище справа була розподілена судді Ніколайчук С.В.

У зв`язку з перебуванням судді Ніколайчук С.В. у відрядженні з 10.03.2026 по 13.03.2026 року, матеріали справи розглядаються 16.03.2026.

Ухвалою від 16 березня 2026 року суд відкрив провадження у справі №160/933/26 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Відповідач на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, 03.04.2026 надіслав до суду письмовий відзив на адміністративний позов в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що нарахування грошового забезпечення позивачу здійснювалося відповідно до пункту 4 постанови КМУ №704 у чинній редакції. Посилання позивача на постанову у справі №826/6453/18 вважає безпідставним, оскільки вона стосується перерахунку пенсій, а не виплати грошового забезпечення військовослужбовцям. У зв`язку з цим підстав для перерахунку виплат не вбачає та просить відмовити у задоволенні позову.

Згідно з ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у період з 02.05.2022 по 01.11.2023 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_4 , що перебувала на фінансовому забезпечені ВЧ НОМЕР_2 , що підтверджується військовим білетом НОМЕР_5 ,

Згідно з Витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_6 (по стройовій частині) від 06.01.2025 № 6 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Позивач через свого представника звернувся до відповідача з питання нарахування, перерахунку та виплати грошового забезпечення.

20.11.2025 за № 3451 командування військової частини НОМЕР_2 надало відповідь на звернення позивача, в якій зазначив, що розмір прожиткового мінімуму був застосований згідно чинного законодавства. Нарахування та виплата грошового забезпечення ОСОБА_1 здійснювалась згідно чинного законодавства.

Відповідач зазначає, що при нарахуванні грошового забезпечення позивачу застосовувався порядок, передбачений пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, відповідно до якого посадові оклади та оклади за військовими званнями визначалися шляхом множення встановленої розрахункової величини на відповідні тарифні коефіцієнти.

Відповідач заперечує проти застосування позивачем правової позиції Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18, зазначаючи, що предметом розгляду у цій справі були правовідносини щодо перерахунку пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №103, а не питання нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям.

На думку відповідача, висновки у справі № 826/6453/18 стосуються інших правовідносин та не впливають на порядок визначення розміру грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідач вважає, що підстав для проведення перерахунку грошового забезпечення позивача, а також пов`язаних із ним виплат, немає, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач вважає, що відповідачем протиправно не здійснено нарахування та виплату належного грошового забезпечення за період з 01.08.2022 по 20.05.2023, а також інших пов`язаних виплат, зокрема грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористані дні відпусток та премій. При цьому, на думку позивача, під час визначення розміру грошового забезпечення відповідачем неправильно застосовано норми постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, що призвело до заниження розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, чим порушено право позивача та охоронюваний законом інтерес на отримання належного грошового забезпечення та передбачених законом виплат, що і стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, а також доводам відповідача у відзиві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела прав.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне забезпечення, яке включає грошове забезпечення, що складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Механізм визначення розмірів грошового забезпечення військовослужбовців врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Пунктом 4 постанови №704 у первісній редакції було передбачено, що розміри посадових окладів та окладів за військовими званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, але не менше 50 відсотків мінімальної заробітної плати, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 до пункту 4 постанови №704 були внесені зміни, якими фактично встановлено розрахунок посадових окладів виходячи із фіксованої величини – прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018.

Разом з тим, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/6453/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України №103, яким було внесено відповідні зміни до пункту 4 постанови №704, визнано протиправним та нечинним.

Верховний Суд у постановах від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 та від 10.10.2019 у справі № 553/3619/16-а зазначив, що після визнання протиправними та нечинними відповідних положень постанови №103 застосуванню підлягає редакція пункту 4 постанови №704, яка передбачає визначення посадових окладів та окладів за військовими званнями із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 сформував правовий висновок, відповідно до якого застосування відповідачем під час визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням розрахункової величини у розмірі прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 не відповідає вимогам законодавства, оскільки після скасування змін, внесених постановою №103, діє попередня редакція пункту 4 постанови №704.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 12.05.2022 у справі № 500/1813/21, від 27.09.2022 у справі № 420/6017/21 та від 31.05.2023 у справі № 160/11478/22.

Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що правова позиція у справі №826/6453/18 стосується виключно пенсійних правовідносин та не може застосовуватися до спірних правовідносин щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Такі доводи є необґрунтованими, оскільки предметом розгляду у зазначеній справі було саме питання законності внесення змін до пункту 4 постанови №704, тобто норми, яка безпосередньо регулює порядок визначення розмірів грошового забезпечення військовослужбовців.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 прямо застосував висновки у справі № 826/6453/18 саме до спорів щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, що спростовує позицію відповідача.

Посилання відповідача на те, що нарахування грошового забезпечення здійснювалося відповідно до чинної редакції пункту 4 постанови №704, також не приймається судом, оскільки обов`язок суб`єкта владних повноважень полягає не лише у застосуванні нормативного акта, а й у застосуванні його у редакції, яка відповідає актам вищої юридичної сили та судовим рішенням, що набрали законної сили.

Верховний Суд у постанові від 16.07.2020 у справі № 826/16684/18 зазначив, що органи державної влади при здійсненні своїх повноважень повинні діяти послідовно, передбачувано та з дотриманням принципу належного урядування, а особа не може бути позбавлена гарантованого законом права через помилки чи неправильне застосування законодавства органом влади.

Таким чином, оскільки відповідачем у період з 01.08.2022 по 20.05.2023 при визначенні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням застосовано розрахункову величину 1762 грн замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року, такі дії призвели до заниження розміру грошового забезпечення позивача.

Оскільки розмір посадового окладу та окладу за військовим званням є базовими складовими грошового забезпечення, неправильне їх визначення безпосередньо впливає на розмір щомісячних та одноразових виплат, у тому числі допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні та премії.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення та інших належних виплат у належному розмірі, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо непідготовки та ненаправлення оновлених документів для призначення пенсії, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії особам, які мають право на пенсійне забезпечення за цим Законом, обчислюються з розміру грошового забезпечення, до якого включаються відповідні складові грошового забезпечення, у тому числі посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії.

Відповідно до пункту 9 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України №2262-ХІІ, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1, уповноважені структурні підрозділи зобов`язані подавати до органів Пенсійного фонду документи, необхідні для призначення пенсії.

При цьому правильність визначення складових грошового забезпечення, які враховуються для призначення пенсії, залежить від правильності нарахування грошового забезпечення військовослужбовця під час проходження служби.

Оскільки судом встановлено протиправність визначення відповідачем розміру посадового окладу та окладу за військовим званням позивача із застосуванням розрахункової величини 1762 грн, відповідно, підлягають приведенню у відповідність і документи, що містять відомості про розмір грошового забезпечення позивача.

Верховний Суд у постанові від 12.11.2019 у справі № 826/3858/18 зазначив, що ненадання або неправильне оформлення довідки про складові грошового забезпечення, необхідної для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, є протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Також Верховний Суд у постановах від 24.06.2020 у справі № 160/8324/19 та від 17.12.2020 у справі № 160/8324/19 виходив з того, що військовий орган зобов`язаний оформити документи для пенсійного забезпечення із зазначенням фактичних складових грошового забезпечення, визначених відповідно до законодавства.

Отже, невнесення відповідачем правильних відомостей до грошового атестата та довідки про додаткові види грошового забезпечення призводить до порушення права позивача на належне пенсійне забезпечення, а тому позовні вимоги у цій частині також підлягають задоволенню.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

За таких обставин суд зробив висновок, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно достатті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з цим позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відтак питання щодо розподілу витрат на сплату судового збору судом не розглядається. Інші судові витрати позивачем не заявлено.

Керуючись ст. 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 01 серпня 2022 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення та інших пов`язаних виплат із визначенням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням розрахункової величини, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01 серпня 2022 року по 20 травня 2023 року, а також пов`язаних із ним виплат, у тому числі грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток, премії, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо непідготовки та ненаправлення до уповноваженого органу оновлених грошового атестата та довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії ОСОБА_1 за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 підготувати та направити до уповноваженого органу оновлені грошовий атестат та довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії ОСОБА_1 за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення з урахуванням проведеного перерахунку грошового забезпечення.

Судові витрати у справі не стягуються.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук