Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №160/6428/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 рокуСправа №160/6428/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відповідач-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Відповідач-2: Військова частина НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

17.03.2026 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Відповідач 1: Донецького зонального відділу Військової служби порядку, Відповідач-2: Військова частина НОМЕР_3 , у якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати: - наказ начальника начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 22.06.2022 №102 в частині визначення вислуги років у Збройних Силах України ОСОБА_1 в розмірі: пільгова вислуга - 08 років, 03 місяці, 06 днів, загальна вислуга - 13 років, 11 місяців, 28 днів.- наказ командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 18.07.2025 №197 в частині визначення вислуги років ОСОБА_1 в розмірі: пільгова вислуга - 04 роки, 02 місяці, 03 дні, загальна вислуга - 12 років, 11 місяців, 20 днів;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_3 зарахувати до пільгової та загальної вислуги років ОСОБА_1 : - період участі у складі сил та засобів, які залучаються та беруть участь в Антитерористичній операції на території Луганської та Донецької областей з метою виконання службових (бойових) завдань 25.11.2016 до 25.12.2016, з 02.01.2016 до 18.01.2017, з 31.01.2017 до 12.03.2017, з 18.03.2017 до 23.04.2017, з 28.04.2017 до 17.07.2017, з 11.08.2017 до 27.11.2017, з 01.12.2017 до 06.12.2017, з 08.12.2017 до 11.12.2017, з 13.12.2017 до 02.01.2018, з 05.01.2018 до 29.04.2018;- період участі у складі сил та засобів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях з метою виконання службових (бойових) завдань під час проведення операції Об`єднаних Сил з 03.05.2018 до 27.09.2018, з 27.10.2018 до 02.01.2019, з 05.01.2019 до 11.02.2019, з 16.02.2019 до 13.03.2019, з 18.03.2019 до 31.05.2019, з 28.06.2019 до 25.09.2019, з 28.09.2019 до 02.12.2019, з 24.12.2019 до 03.02.2020, з 15.02.2020 до 10.03.2020, з 14.03.2020 до 15.06.2020, з 18.06.2020 до 29.07.2020, з 01.08.2020 до 02.09.2020, з 24.09.2020 до 02.11.2020, з 05.11.2020 до 23.12.2020, з 25.12.2020 до 04.02.2021, з 06.02.2021 до 17.02.2021, з 20.02.2021 до 15.03.2021, з 20.04.2021 до 14.06.2021, з 17.06.2021 до 26.07.2021, з 31.07.2021 до 23.11.2021, з 27.11.2021 до 28.12.2021, з 31.12.2021 до 23.02.2022;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_3 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 надбавки за вислугу років у розмірі 40% від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням за період з 02.10.2022 до 18.07.2025;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбаку за вислугу років у розмірі 40% від посадового окладу та окладу за військовим званням за період з 02.10.2022 до 18.07.2025 з урахуванням уже виплачених сум, та з урахуванням висновків у цій справі видати грошовий атестат ОСОБА_1 із відображенням вислуги років та пільгової вислуги та із зазначенням надбавки за вислугу років 40% відповідно.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що у період з 15.11.2016 по 22.06.2022 вона проходила військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_2 порядку на посаді начальника групи охорони та патрульно-постової служби взводу охорони та патрульно-постової служби роти Військової служби правопорядку. Відповідая-1 протиправно після її звільнення виніс наказ начальника начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 22.06.2022 №102 в частині визначення вислуги років у Збройних Силах України в розмірі: пільгова вислуга - 08 років, 03 місяці, 06 днів, загальна вислуга - 13 років, 11 місяців, 28 днів. Також протиправним є наказ командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 18.07.2025 №197 в частині визначення їй вислуги років в розмірі: пільгова вислуга - 04 роки, 02 місяці, 03 дні, загальна вислуга - 12 років, 11 місяців, 20 днів. Вважає, що військова частина НОМЕР_3 допускає протиправну бездіяльність щодо не нарахування та не виплати їй надбавки за вислугу років у розмірі 40% від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням за період з 02.10.2022 до 18.07.2025. Відповідачі порушують її законне право на отримання належного матеріального забезпечення за вислугою років. Тобто у зв`язку із неправильним обрахуванням її пільгової вислуги років в подальшому відбувся неправильний обрахунок її пільгової та загальної вислуги років. З урахуванням обставин, викладених у позові, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою від 23 березня 2026 року суд відкрив провадження у справі №160/6428/26 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Відповідач-2, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, 03.04.2026 надіслав до суду письмовий відзив на адміністративний позов в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що ОСОБА_1 прибула до військової частини НОМЕР_3 вже з грошовим атестатом виданим ІНФОРМАЦІЯ_3 в якому вислуга зазначена: 13 років 11 місяців 07 днів. В матеріалах справи позивачки відсутні витяги з наказів про залучення ОСОБА_1 до проведення антитерористичної операції. Наявна лише Довідка 1 до Порядку № 413 від 13.12.2025 №803/142562. Відповідно до вказаної Довідки підставами для її видачі є накази Командувача Об`єднаних Сил, що не є можливим з огляду на те, що періоди зазначені в довідці передують початку Операції Об`єднаних сил (тривала з 18.04.2018 по 24.02.2022) і відповідно зазначені накази не могли бути видані. В матеріалах особової справи ОСОБА_1 наявні відповідні витяги із наказів Командувача об`єднаних сил про включення та виключення за складу сил та засобів. На підставі зазначених витягів ОСОБА_1 було зараховано вислугу років відповідно до Постанови 393 та оголошено наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 02.01.2023 № 1 «Про оголошення вислуги років». Отже військовою частиною НОМЕР_3 здійснено перрахунок пільгової вислуги років відповідно до норм чинного законодавства. Факт порушення прав позивача відповідачем-2 відсутній. Звернув увагу суду щодо строків позовної давності звернення позивачки з відповідним позовом.

Відповідач-1, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, 05.04.2026 надіслав до суду письмовий відзив на адміністративний позов в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що наказ № 102 вичерпав свою дію, оскільки є актом одноразового застосування. Наказ про виключення зі списків не є джерелом інформації про вислугу років. ОСОБА_1 було нараховано протиправно вислугу років 08 років 03 місяці 06 днів, що не відповідає її особовій справі.

08.04.2026 позивач подала відповідь на відзив Відповідача-2 в якому зазначає, що грошовий атестат не є підставою для зменшення встановленої вислуги, що строк звернення до суду нею не порущено. Наголосила що твердження відповідача-2 щодо правильності обчислення вислуги років є хибними. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (по стройовій частині) від 22.06.2022 № 102, встановлено вислугу їй на дату виключення зі списків: календарна – 05років 08 місяців 22 днів, пільгова 08 років 03 місяці 06 днів, загальна 13 років 11 місяців 28 днів. При цьому відповідно до п.3 розділу ІV Порядку № 260 періоди служби, обчислені на пільгових умовах відповідно до раніше встановленого порядку, перерахунку в бік зменшення не підлягають. Натомість наказ військової частини НОМЕР_3 від 02.01.2023 № 1 містить пільгову вислугу у розмірі 04 роки 02 місяці 02 дні. Різниця між вислугою зафіксованою ІНФОРМАЦІЯ_5 , та тією, що вказала військова частина НОМЕР_3 , становить 04 роки 01 місяць 04 дні пільгової вислуги та 03 роки 06 місяців 25 днів загальної вислуги.

08.04.2026 позивач подала відповідь на відзив Відповідача-1 в якому зазначає, що неправильно визначена вислуга у наказі № 102 стала вихідною точкою для всіх подальших розрахунків у грошовому атестаті, у наказах зокрема й про оголошення надбавки за вислугу та вплине на розмір майбутньої пенсії.Отже скасування наказу в частині визначення вислуги років є ефективним способом захисту.

Згідно з ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

З 25.11.2016 до 22.06.2022 ОСОБА_1 проходила військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_6 на посаді начальника групи охорони та патрульно-постової служби взводу охорони та патрульно-постової служби роти Військової служби правопорядку.

Наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 19.06.2022 №19-РС призначена на посаду помічника начальника групи охорони та патрульно-постової служби взводу охорони та патрульно-постової служби роти Військової служби правопорядку військової частини НОМЕР_3 . У зв`язку з цим наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 (по стройовій частині) від 22.06.2022 №102 виключена зі списків зонального відділу з 22.06.2022. Наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 23.06.2022 №162 зарахована до списків особового складу військової частини з 23.06.2022, прийняла справи та посаду.

Наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 17.07.2025 №25-РС звільнена з військової служби відповідно до п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я). Наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 18.07.2025 №197 вважається такою, що справи та посаду здала, направлена до ІНФОРМАЦІЯ_8 і з 18.07.2025 виключена зі списків особового складу військової частини.

10.02.2026 ОСОБА_1 через свого представника звернулась із запитом до ІНФОРМАЦІЯ_9 , щодо отримання з власного послужного списку з особової справи витяг та довідку про проходження військової служби та участі у бойових діях.

18.02.2026 №1121 ІНФОРМАЦІЯ_10 надав відповідь, що довідка про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України в матеріалах особової справи ОСОБА_1 відсутня, Витяг додав.

Проаналізувавши Витяг з власного послужного списку з особової справи ОСОБА_1 з`ясувала, що у ІНФОРМАЦІЯ_6 неправильно обрахували пільгову вислугу років. А у військовій частині НОМЕР_3 позивачці недоплачували надбавку за вислугу років, що відбулося внаслідок подальшого неправильного обрахунку пільгової та загальної вислуги ОСОБА_1 .

Вислуга років, яку в наказі про виключення зі списків вказав ІНФОРМАЦІЯ_11 та військова частина НОМЕР_3 , значно менша аніж є насправді. Це, в свою чергу, порушило законні очікування ОСОБА_1 на пенсійне забезпечення та потягнуло недоплату надбавки за період служби.

Саме з витягу з власного послужного списку з особової справи ОСОБА_1 обрахувала як періоди календарної так і пільгової вислуги років за увесь період її служби і загальну вислугу.

У витягу з послужного списку особової справи старшого сержанта у відставці ОСОБА_1 в розділі 10 вказано періоди участі у складі сил та засобів, які залучаються та беруть участь в Антитерористичній операції на території Луганської та Донецької областей з метою виконання службових (бойових) завдань.

На думку позивача, Відповідач-1 протиправно після її звільнення виніс наказ начальника начальника ІНФОРМАЦІЯ_12 порядку (по стройовій частині) від 22.06.2022 №102 в частині визначення вислуги років у Збройних Силах України в розмірі: пільгова вислуга - 08 років, 03 місяці, 06 днів, загальна вислуга - 13 років, 11 місяців, 28 днів. Також протиправним є наказ командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 18.07.2025 №197 в частині визначення їй вислуги років в розмірі: пільгова вислуга - 04 роки, 02 місяці, 03 дні, загальна вислуга - 12 років, 11 місяців, 20 днів. Вважає, що військова частина НОМЕР_3 допускає протиправну бездіяльність щодо не нарахування та не виплати їй надбавки за вислугу років у розмірі 40% від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням за період з 02.10.2022 до 18.07.2025. У зв`язку із неправильним обрахуванням пільгової вислуги років позивачки в подальшому відбувся неправильний обрахунок її пільгової та загальної вислуги років, чим порушено право позивача на надбавку та охоронюваний законом інтерес на пенсійне забезпечення, що і стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, а також доводам відповідача у відзиві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела прав.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з неправильним визначенням відповідачами вислуги років позивача, що безпосередньо вплинуло на її право на отримання надбавки за вислугу років у належному розмірі та на формування майбутнього пенсійного забезпечення.

Відповідно до статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та інших військових формуваннях.

Згідно із частиною другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, серед яких надбавка за вислугу років.

Таким чином, правильність визначення вислуги років є невід`ємною складовою реалізації права військовослужбовця на належне грошове забезпечення.

Відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій...» до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах зараховуються окремі періоди проходження служби, зокрема участь у проведенні антитерористичної операції та заходах із забезпечення національної безпеки і оборони.

Матеріалами особової справи позивача підтверджується її участь у складі сил та засобів, які залучалися до виконання завдань у районах проведення АТО та операції Об`єднаних сил, що відповідно до вимог законодавства є підставою для зарахування таких періодів на пільгових умовах.

Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 у справі №240/12138/19 зазначив, що під час вирішення спорів щодо обчислення вислуги років військовослужбовців необхідно виходити з того, що визначальним є не формальне перебування особи у списках військової частини, а фактичне виконання нею завдань, передбачених законодавством, що є підставою для застосування пільгового обчислення.

Також Верховний Суд у постанові від 20.10.2022 у справі №420/1083/21 наголосив, що органи військового управління при визначенні вислуги років зобов`язані враховувати всі підтверджені документально періоди служби, які відповідно до законодавства підлягають зарахуванню на пільгових умовах.

У даній справі відповідачами фактично не заперечується проходження позивачем служби у відповідних районах та виконання службово-бойових завдань. Разом з тим, замість повного врахування таких періодів було здійснено неправильний розрахунок вислуги років, що призвело до зменшення належних позивачу соціальних гарантій.

Крім того, відповідно до пункту 3 розділу IV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260, періоди служби, обчислені на пільгових умовах відповідно до раніше встановленого порядку, перерахунку у бік зменшення не підлягають.

Отже, законодавством прямо встановлена заборона погіршення становища військовослужбовця шляхом зменшення раніше визначених пільгових періодів служби.

Верховний Суд у постанові від 21.12.2021 у справі №520/11931/19 сформував правову позицію, відповідно до якої держава та її органи не можуть довільно змінювати підхід до обчислення соціальних гарантій особи таким чином, щоб це призводило до їх звуження.

Також Верховний Суд у постанові від 06.04.2023 у справі №380/15396/21 зазначив, що помилки органу державної влади у веденні обліку чи оформленні документів не можуть бути підставою для позбавлення особи передбачених законом виплат та гарантій.

Таким чином, посилання відповідачів на те, що вислуга років була визначена у грошовому атестаті або наказі про виключення зі списків особового складу, не спростовує обов`язку провести її правильний розрахунок відповідно до вимог чинного законодавства.

Верховний Суд у постанові від 02.11.2022 у справі №160/11855/21 зазначив, що документи, оформлені суб`єктом владних повноважень, не можуть бути підставою для обмеження прав особи, якщо вони складені з порушенням вимог законодавства.

Щодо доводів відповідача про те, що накази про виключення зі списків особового складу є актами одноразового застосування, слід зазначити наступне.

Хоча такі накази приймаються щодо конкретної події (звільнення або переміщення військовослужбовця), вони породжують тривалі правові наслідки, оскільки саме на їх підставі формуються дані про вислугу років, розмір надбавки за вислугу років, грошовий атестат та документи для пенсійного забезпечення.

Верховний Суд у постанові від 18.05.2022 у справі №640/18730/20 зазначив, що акт суб`єкта владних повноважень може бути предметом судового контролю, якщо його наслідки продовжують впливати на права та інтереси особи.

Отже, накази відповідачів у частині визначення вислуги років безпосередньо впливають на права позивача та можуть бути оскаржені в адміністративному суді.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України суд при розгляді адміністративної справи перевіряє, чи прийняті рішення суб`єкта владних повноважень на підставі закону, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно.

У цій справі відповідачами не доведено законності зменшення вислуги років позивача та не наведено жодної правової підстави, яка б дозволяла не враховувати підтверджені періоди участі позивача у заходах АТО та ООС.

За таких обставин неправильне визначення відповідачами вислуги років є протиправним, а бездіяльність військової частини щодо ненарахування надбавки за вислугу років у належному розмірі порушує право позивача на належне грошове забезпечення.

Ефективним способом захисту порушеного права є визнання протиправними відповідних дій (бездіяльності) відповідачів, зобов`язання провести перерахунок вислуги років із врахуванням усіх передбачених законом пільгових періодів, здійснити перерахунок та виплату належних сум грошового забезпечення.

Окремо слід зазначити, що у спірних правовідносинах відповідачами допущено не лише неправильне обчислення вислуги років позивача, а й порушено фундаментальний принцип правової визначеності, який є складовою принципу верховенства права.

Як встановлено матеріалами справи, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 (по стройовій частині) від 22.06.2022 №102 позивачу при виключенні зі списків особового складу було визначено вислугу років, зокрема: пільгову вислугу років – 08 років 03 місяці 06 днів; загальну вислугу років – 13 років 11 місяців 28 днів.

У подальшому, після прибуття позивача до військової частини НОМЕР_3 , останньою було визначено інший розмір вислуги років, а саме: пільгову вислугу років – 04 роки 02 місяці 03 дні; загальну вислугу років – 12 років 11 місяців 20 днів.

Таким чином, військова частина НОМЕР_3 фактично здійснила зменшення раніше визначеної пільгової вислуги років на 04 роки 01 місяць 03 дні, а загальної вислуги – на понад один рік.

При цьому відповідачем не наведено жодної законної підстави для такого зменшення, не зазначено, які саме періоди були виключені, з яких мотивів та на підставі яких норм законодавства.

Фактично відповідач здійснив перегляд правової оцінки періодів служби позивача у бік погіршення її становища, що є неприпустимим.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що принцип верховенства права включає принцип правової визначеності, відповідно до якого особа має право розраховувати на стабільність правового регулювання та передбачуваність наслідків дій державних органів.

Верховний Суд у своїй практиці також послідовно виходить із того, що суб`єкт владних повноважень не може довільно змінювати власні рішення або результати обліку, якщо це призводить до погіршення правового становища особи.

Так, у постанові Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №826/6873/16 зазначено, що принцип правової визначеності передбачає стабільність правовідносин та недопустимість свавільного втручання держави у права особи.

У постанові Верховного Суду від 22.09.2022 у справі №380/1469/21 суд вказав, що органи державної влади повинні діяти послідовно та передбачувано, а негативні наслідки помилок чи неналежної організації роботи державного органу не можуть покладатися на особу.

У даній справі позивач, проходячи військову службу, сумлінно виконувала свої обов`язки, брала участь у виконанні завдань у районах проведення АТО та ООС, а всі відомості щодо таких періодів були внесені до її особової справи.

Тобто позивач мала законні очікування, що належним чином оформлені та внесені до документів особової справи періоди служби будуть враховані при визначенні її вислуги років, розміру грошового забезпечення та пенсійного забезпечення.

Верховний Суд у постанові від 05.10.2021 у справі №520/10362/19 зазначив, що принцип захисту законних очікувань є елементом принципу верховенства права та означає, що особа має право очікувати від держави послідовної поведінки та дотримання взятих на себе зобов`язань.

Крім того, відповідно до принципу належного урядування (good governance), державний орган, який веде облік проходження служби, має діяти своєчасно, послідовно та відповідально. Помилки у веденні кадрового обліку, неправильне застосування нормативних актів або неналежна передача інформації між військовими частинами не можуть бути підставою для позбавлення військовослужбовця гарантованих законом прав.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) зазначено, що державні органи, які не дотримуються власних процедур або допускають помилки, не повинні отримувати вигоду від власної неправомірної поведінки за рахунок особи, якої це стосується.

Отже, у цій справі відповідач-2 фактично переклав на позивача наслідки неналежного виконання державою своїх обов`язків щодо організації військового обліку та оформлення документів.

Зменшення вислуги років після її визначення уповноваженим органом без належного правового обґрунтування порушує принцип правової визначеності, суперечить принципу належного урядування та призводить до необґрунтованого звуження соціальних гарантій військовослужбовця.

За таких обставин наказ військової частини НОМЕР_3 від 18.07.2025 №197 у частині визначення вислуги років позивача є протиправним, оскільки прийнятий без належного врахування попередньо встановлених періодів служби та без законної підстави для зменшення пільгової вислуги років.

ВЧ НОМЕР_3 не була органом, який первісно формував висновок щодо періодів АТО/ООС, а лише отримала особову справу, тому не могла довільно переоцінювати вже оформлені кадрові документи без проведення службової перевірки та без скасування попереднього рішення у встановленому порядку.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідачі зазначають, що визначення вислуги років позивача здійснено відповідно до вимог чинного законодавства, а також посилаються на те, що накази про визначення вислуги років є актами одноразового застосування та не можуть бути предметом спору після їх виконання.

Такі доводи є необґрунтованими та не спростовують порушення прав позивача з огляду на наступне.

Щодо посилань відповідача-2 на те, що позивач прибула до військової частини НОМЕР_3 із грошовим атестатом, у якому вже була зазначена вислуга років, слід зазначити, що сам факт наявності такого документа не звільняє військову частину від обов`язку здійснити правильне застосування норм законодавства при визначенні належного грошового забезпечення військовослужбовця.

Грошовий атестат є документом облікового характеру, який відображає проведені розрахунки, однак не є нормативним актом та не може обмежувати права військовослужбовця, гарантовані законом.

Верховний Суд у постанові від 22.10.2020 у справі №520/2764/19 зазначив, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти таким чином, щоб забезпечити реалізацію прав особи, а формальне посилання на документи, складені самим органом влади, не може бути підставою для відмови у поновленні порушеного права.

Отже, посилання відповідача-2 на грошовий атестат не спростовує обов`язку провести правильний розрахунок вислуги років.

Щодо доводів відповідача-2 про відсутність у матеріалах справи окремих витягів з наказів про залучення позивача до проведення АТО та ООС, слід зазначити таке.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок довести правомірність прийнятого ним рішення, вчинених дій чи допущеної бездіяльності.

Верховний Суд у постанові від 25.06.2020 у справі №520/2261/19 зазначив, що у спорах щодо оскарження рішень суб`єкта владних повноважень саме відповідач має довести правомірність своїх дій, а суд не може покладати обов`язок доказування неправомірності рішення на позивача.

У даній справі факт проходження позивачем служби у районах проведення АТО та ООС підтверджується матеріалами особової справи, послужним списком та іншими кадровими документами.

Відсутність окремого документа у відповідача не може бути підставою для неврахування періодів служби, оскільки орган військового управління зобов`язаний належним чином вести облік проходження військової служби.

Верховний Суд у постанові від 15.04.2021 у справі №240/12337/19 вказав, що недоліки в оформленні документів або неналежна організація роботи суб`єкта владних повноважень не можуть позбавляти особу права на отримання передбачених законом соціальних гарантій.

Щодо доводів відповідача-1 про те, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 22.06.2022 №102 є актом одноразового застосування та вичерпав свою дію, слід зазначити про таке.

Дійсно, зазначений наказ був прийнятий у зв`язку із переміщенням позивача до іншої військової частини, однак визначена ним вислуга років не є наслідком, який припинився після видання наказу.

Відомості про вислугу років, зазначені у наказі, мають тривалі правові наслідки, оскільки саме на їх підставі визначаються: розмір надбавки за вислугу років; правильність оформлення грошового атестата; обсяг соціальних гарантій; право на пенсійне забезпечення.

Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 у справі №826/3858/18 зазначив, що рішення суб`єкта владних повноважень може бути предметом судового контролю, якщо воно впливає на права особи або породжує для неї юридичні наслідки.

Таким чином, наказ №102 не є таким, що вичерпав свою дію, оскільки його положення продовжують впливати на права позивача.

Щодо доводів відповідачів про правомірність зменшення вислуги років позивача, слід зазначити, що такі доводи суперечать принципу правової визначеності.

Матеріалами справи підтверджується, що одним військовим органом було визначено позивачу пільгову вислугу років у розмірі 08 років 03 місяці 06 днів, а іншим органом без належного обґрунтування фактично зменшено її до 04 років 02 місяців 03 днів.

При цьому відповідачами не наведено правової підстави, яка б дозволяла здійснювати такий перерахунок у бік погіршення становища військовослужбовця.

Верховний Суд у постанові від 16.07.2020 у справі №826/16684/18 зазначив, що органи державної влади повинні діяти послідовно та передбачувано, а особа має право розраховувати на стабільність правового регулювання.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 13.02.2020 у справі №806/1293/16 вказав, що держава не може отримувати вигоду від власної неправомірної поведінки або помилок своїх органів.

Отже, помилки у веденні військового обліку або передачі документів між військовими частинами не можуть бути підставою для зменшення соціальних гарантій військовослужбовця.

Щодо доводів відповідачів про пропуск строку звернення до суду.

Такі доводи є безпідставними, оскільки порушення права позивача стало очевидним саме після отримання витягу з послужного списку та встановлення факту невідповідності між фактичними періодами служби та визначеною вислугою років.

Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 зазначив, що перебіг строку звернення до адміністративного суду починається з моменту, коли особа фактично дізналася або могла дізнатися про порушення свого права, а не лише з моменту прийняття формального рішення суб`єктом владних повноважень.

Таким чином, звернення позивача до суду здійснено у межах встановленого законом строку.

Враховуючи викладене, доводи відповідачів, наведені у відзивах, не спростовують протиправності їхніх дій, а навпаки підтверджують необхідність судового захисту порушених прав позивача.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

За таких обставин суд зробив висновок, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно достатті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з цим позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відтак питання щодо розподілу витрат на сплату судового збору судом не розглядається. Інші судові витрати позивачем не заявлено.

Керуючись ст. 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відповідач-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Відповідач-2: Військова частина НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 22.06.2022 №102 в частині визначення вислуги років у Збройних Силах України ОСОБА_1 в розмірі: пільгова вислуга - 08 років, 03 місяці, 06 днів, загальна вислуга - 13 років, 11 місяців, 28 днів.- наказ командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 18.07.2025 №197 в частині визначення вислуги років ОСОБА_1 в розмірі: пільгова вислуга - 04 роки, 02 місяці, 03 дні, загальна вислуга - 12 років, 11 місяців, 20 днів.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_3 зарахувати до пільгової та загальної вислуги років ОСОБА_1 : - період участі у складі сил та засобів, які залучаються та беруть участь в Антитерористичній операції на території Луганської та Донецької областей з метою виконання службових (бойових) завдань 25.11.2016 до 25.12.2016, з 02.01.2016 до 18.01.2017, з 31.01.2017 до 12.03.2017, з 18.03.2017 до 23.04.2017, з 28.04.2017 до 17.07.2017, з 11.08.2017 до 27.11.2017, з 01.12.2017 до 06.12.2017, з 08.12.2017 до 11.12.2017, з 13.12.2017 до 02.01.2018, з 05.01.2018 до 29.04.2018;- період участі у складі сил та засобів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях з метою виконання службових (бойових) завдань під час проведення операції Об`єднаних Сил з 03.05.2018 до 27.09.2018, з 27.10.2018 до 02.01.2019, з 05.01.2019 до 11.02.2019, з 16.02.2019 до 13.03.2019, з 18.03.2019 до 31.05.2019, з 28.06.2019 до 25.09.2019, з 28.09.2019 до 02.12.2019, з 24.12.2019 до 03.02.2020, з 15.02.2020 до 10.03.2020, з 14.03.2020 до 15.06.2020, з 18.06.2020 до 29.07.2020, з 01.08.2020 до 02.09.2020, з 24.09.2020 до 02.11.2020, з 05.11.2020 до 23.12.2020, з 25.12.2020 до 04.02.2021, з 06.02.2021 до 17.02.2021, з 20.02.2021 до 15.03.2021, з 20.04.2021 до 14.06.2021, з 17.06.2021 до 26.07.2021, з 31.07.2021 до 23.11.2021, з 27.11.2021 до 28.12.2021, з 31.12.2021 до 23.02.2022;

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_3 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 надбавки за вислугу років у розмірі 40% від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням за період з 02.10.2022 до 18.07.2025.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбаку за вислугу років у розмірі 40% від посадового окладу та окладу за військовим званням за період з 02.10.2022 до 18.07.2025 з урахуванням виплачених раніше сум.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_3 видати грошовий атестат ОСОБА_1 із відображенням вислуги років та пільгової вислуги та із зазначенням надбавки за вислугу років 40% відповідно з урахуванням висновків викладених у цьому рішенні суду.

Розподіл судовиї витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук