Рішення від 17 червня 2026 р. у справі №140/5107/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року ЛуцькСправа № 140/5107/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

при секретарі Скопалюк Г.Д.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Виш А.А.,

представника відповідача Михайлової Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» №0015042407, форми «Р» №0015092407 від 26.01.2026, вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0015122407 від 26.01.2026 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №00903903202407 від 13.04.2026.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 30.05.2017 був зареєстрований як фізична особа-підприємець у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Код основного виду економічної діяльності 47.11 – роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

За заявою ОСОБА_1 21.07.2025 державним реєстратором у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за власним рішенням 2001890060003003208.

Відповідно до наказу №3440-п від 23.10.2025 та повідомлення про проведення перевірки від 23.10.2025 № 925 осадовими особами ГУ ДПС у Волинській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2019 по 21.07.2025 та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за період з 30.05.2017 по 21.07.2025, із врахуванням статті 102 Податкового кодексу України (далі – ПК України), за період перебування в статусі суб`єкта господарювання.

За результатами перевірки складений акт про результати позапланової невиїзної перевірки №35502/03-20-24-07/ НОМЕР_1 від 10.12.2025 (далі – Акт перевірки), яким встановлено порушення:

п.44.1, п.44.6 ст.44, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163. п.164.1 ст.164, пп.177.4.2 пп.177.4.3 п.177.4, п.177.1, п.177.2 ст.177 ПК України, внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 246399,73 грн, в т.ч. за 2020 рік на 9467,77 грн, за 2021 рік на 35230,31 грн, за 2022 рік на суму 36470,84 грн, за 2023 рік на суму 54243,67 грн, за 2024 рік на 67763,5 5грн та за 2025 рік на суму43223,59 грн;

пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.1.3 п.164.1 ст.164, пп1.1.(1) пп1.2(1) п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, внаслідок чого занижено військовий збір на загальну суму 28937,89 грн, а саме: за 2020 рік на 788,98 грн, за 2021 рік на 2935,86 грн, за 2022 рік на 3039,23 грн, за 2023 рік на 4520,31 грн, за 2024 рік на 5646,96 грн та за 2025 рік на 12066,55 грн;

п.2 ч.1 ст.7, ч.5 ст.8, ч.2, 3 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування» від 08.07.2010 №2464-VІ, внаслідок чого занижено єдиний внесок на загальну суму 296426,22 грн, в т.ч. за 2020 рік на суму 10684,39 грн, за 2021 рік на суму 55889,35 грн, за 2022 рік на суму 29601,37 грн, за 2023 рік на суму 66297,75 грн, за 2024 рік на суму 81124,54 грн та за 2025 рік на суму 52828,82 грн.

07.01.2026 ОСОБА_1 скерував на адресу відповідача заперечення на Акт перевірки проте Комісією з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок ГУ ДПС у Волинській області було підтверджено висновки, викладені в акті документальної позапланової невиїзної перевірки, про що ГУ ДПС у Волинській області повідомило позивача листом №282/12/03-24-07 від 22.01.2026.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: форми «Р» №0015042407 від 26.01.2026, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок з доходів фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування, на загальну суму 266 569,87 грн, з яких 246 399,73 грн за податковими зобов`язаннями, 20 170,14 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); форми «Р» №0015092407 від 26.01.2026, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами, за результатами річного декларування на загальну суму 31 465,13 грн, з яких 28 937,89 грн за податковими зобов`язаннями, 2 527,24 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); рішення №0015142407 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 26.01.2026 у розмірі 63233,25 грн; вимогу про сплату боргу(недоїмки) №Ф-0015122407 від 26.01.2026 в сумі 296 426,22 грн.

Вказані рішення податкового органу та вимога про сплату боргу були оскаржені позивачем в адміністративному порядку.

За результатом розгляду скарги ДПС України рішенням №9161/6/99-00-06-01 02-06 від 10.04.2026 податкові повідомлення-рішення №0015042407, №0015092407 від 26.01.2026 залишила без змін, а скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

Рішенням №8982/6/99-00-06-02-03-06 від 09.04.2026 ДПС України скаргу ОСОБА_1 задовольнила частково, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.01.2026 №Ф-0015122407 залишила без змін, а рішення №0015142407 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 26.01.2026 скасувала та зобов`язала ГУ ДПС у Волинській області винести нове рішення.

На адресу позивача 23.04.2026 від ГУ ДПС у Волинській області надійшло нове рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №00903903202407 від 13.04.2026, яким до позивача застосовано штрафну санкцію в сумі 54 352,84грн.

Позивач не погоджується з прийнятими рішеннями контролюючого органу, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Свою позицію обґрунтовує порушенням порядку проведення перевірки та зазначає, що не отримував копію наказу №3440-п від 23.10.2025 про проведення перевірки та повідомлення про проведення перевірки від 23.10.2025 №925, оскільки перебував за кордоном. Про проведення перевірки позивач дізнався лише з телефонної розмови з працівниками ГУ ДПС у Волинської області. Оскільки терміни перевірки були обмежені, позивач передав для перевірки у приміщення податкового органу первинні документи щодо господарської діяльності за перевіряємий період з 2020 по 2025 роки: видаткові накладні, фіскальні чеки, банківські платіжні документи, що підтверджують задекларовані за звітні періоди у податкових деклараціях про майновий стан показники доходів та витрат. При цьому позивач не отримував від відповідача вимоги про надання документів та інформації, необхідних для проведення перевірки.

Щодо встановлених під час перевірки порушень, позивач зауважує, що висновки в Акті перевірки базуються на тому, що оскільки ФОП ОСОБА_1 не було надано розшифровку валових витрат за 2019-2025 роки, книгу обліку доходів і витрат, рух коштів по розрахункових рахунках підприємця, книг ОРО, суми дебіторської та кредиторської заборгованості, вартості та кількості залишків ТМЦ, відповідно податковий орган констатував завищення валових витрат. Однак, позивач стверджує, всі задекларовані у податкових деклараціях про майновий стан за перевірямий період 2020 – 2025 роки витрати документально підтверджені первинними документами.

Також безпідставним є твердження відповідача щодо не ведення обліку товарних запасів та бухгалтерського обліку, оскільки чинним законодавством не передбачено обов`язку фізичних осіб-підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, вести облік товарних запасів (залишків).

У Акті перевірки не вказано інформацію та реквізитів (дата, номер) і назви документів, на основі яких відповідачем було встановлено порушення заниження суми чистого оподаткового доходу та завищення валових витрат.

Окрім цього, контролюючий орган не скористався наданим йому підпунктом 20.1.9 підпункту 20.1 статті 20 ПК України правом на зобов`язання платника податків провести інвентаризацію залишків ТМЦ, водночас в акті зазначено, що в ході проведення перевірки не надано вартості та кількості залишків ТМЦ.

В Акті перевірки вказано, що в ході проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 було надано лише накладні на придбання товарів та чеки, що підтверджують їх оплату, однак в акті перевірки не зазначено про їх врахування при виведенні показників в акті перевірки.

Зокрема, під час перевірки надавались видаткові накладні, фіскальні чеки та платіжні інструкції про придбання ТМЦ за період з 2020 по 2025 роки, які не були прийняті до уваги відповідачем під час перевірки.

Також відповідачем не було прийнято до уваги подані позивачем до заперечення на Акт перевірки акти взаємних розрахунків з Приватним виробничо-торговим підприємством «Світязь», Приватним підприємством «Компанія Юкон», Товариством з обмеженою відповідальністю «Галачина Табак», Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал Тобакко», Товариством з обмеженою відповідальністю «Дейлінг Трейд», Товариством з обмеженою відповідальністю «МР Трейдінг», суб`єктом підприємницької діяльності Куріліним Ігором Анатолійовичем та подані до скарги копії первинних документів.

При цьому наголошує, що в Акті перевірки не надано обгрунтованих пояснень на підтвердження того факту, що витрати є такими, що не пов`язані з господарською діяльністю, при перевірці не встановлено недоліків щодо документального підтвердження витрат чи наявності інших обставин, які унеможливлюють їх формування в податковому обліку. Отже, констатовані у Акті перевірки факти про наявність розбіжностей у правильності визначення витрат ґрунтуються на припущеннях, не підтверджені належними документами, перелік таких документів не зазначено у акті перевірки, а тому не є достатніми та переконливими аргументами, які б свідчили про наявність у діях позивача порушень при формуванні витрат від реалізації товарів.

З наведених підстав ОСОБА_1 просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом, ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження (т.3. а.с.140).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву (Т.3, а.с.147-155) представник відповідача позов не визнала та зазначила, що документальна позапланова невиїзна перевірка самозайнятої особи ОСОБА_1 була проведена на підставі наказу ГУ ДПС у Волинській області від 23.10.2025 №3440-П, копія якого та письмове повідомлення від 23.10.2025 №925 про її проведення були надіслані 24.10.2025 платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення про перевірку належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Перевіркою правильності визначення загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження діяльності за період з 01.01.2019 по 21.07.2025, встановлено, що згідно інформаційних ресурсів ДПСУ (даних СОД РРО) валовий дохід за 2021 рік становив 612 902,92 грн та за 2025 рік становив 410 371,03 грн, хоча підприємцем відображено дохід в податковій декларації про майновий стан та доходи за 2021 рік в сумі 598 204,2 грн та за 2025 рік декларацію про майновий стан та доходи не подано. На порушення пп.163.1.1. п.163.1 ст.163, п.164.1 ст.164, п.177.1 п.177.2 ст.177 ПК України, ОСОБА_1 занижено валовий дохід за 2021 рік на суму 14 698 грн та за 2025 рік на 410 371,03 грн.

Перевіркою правильності визначення валових витрат ФОП ОСОБА_1 , встановлено наступне.

ОСОБА_1 до валових витрат при здійснені діяльності віднесено:

вартість ТМЦ – за 2019 рік в сумі 121 885 грн, за 2020 рік в сумі 244 680 грн, за 2021 рік в сумі 265 895 грн, за 2022 рік в сумі 256 344 грн, за 2023 рік в сумі 418 227 грн, за 2024 рік в сумі 485 970 грн;

витрати на оплату праці - за 2019 рік в сумі 12 457,03 грн, за 2020 рік в сумі 31 742,04 грн, за 2021 рік в сумі 0 грн, за 2022 рік в сумі 0 грн, за 2023 рік в сумі 268 999,02 грн, за 2024 рік в сумі 364 251,31 грн;

інші витрати – за 2019 рік в сумі 56 622,84 грн, за 2020 рік в сумі 144 282 грн, за 2021 рік в сумі 264 127,28 грн, за 2022 рік в сумі 263 569,51 грн, за 2023 рік в сумі 0 грн, за 2024 рік в сумі 0 грн.

При цьому позивачем до перевірки не надано розшифровку валових витрат за 2019-2025 роки, книгу обліку доходів та витрат, руху коштів по розрахунковим рахункам підприємця, книг ОРО, суми дебіторської та кредиторської заборгованості, вартості та кількості залишків ТМЦ.

В ході проведення перевірки ОСОБА_1 було надано лише накладні на придбання товарів та чеки що підтверджують їх оплату. Тому, на підставі наданих документів, перевіркою встановлено що:

вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції за 2019 рік становила 109 957,15 грн, за 2020 рік – 184 070,6 грн, за 2021 рік – 69 168,7 грн, за 2022 рік – 38 238,14 грн, за 2023 рік – 97 661,42 грн та за 2024 рік – 88 023,84 грн;

витрати на оплату праці за 2019 рік в сумі 56 622,8 грн, за 2020 рік в сумі 144 282 грн, за 2021 рік в сумі 216 441,74 грн, за 2022 рік в сумі 215 959,63 грн, за 2023 рік в сумі 220 491 грн, за 2024 рік в сумі 298 566,65 грн та за 2025 рік 128 000 грн;

податки та збори за 2019 рік в сумі 22 884,95 грн, за 2020 рік в сумі 38 252,72 грн, за 2021 рік в сумі 61 886,44 грн, за 2022 рік в сумі 61 600 грн, за 2023 рік в сумі 66 219,9 грн, за 2024 рік в сумі 85 666,66 грн та за 2025 рік – 42 240 грн;

вартість придбаних ліцензій становила за 2019 рік – 1 500 грн, за 2020 рік – 1 500 грн, за 2021 рік – 1 500 грн, за 2022 рік – 1 500 грн, за 2023 рік – 1 500 грн та за 2024 рік – 1 500 грн.

На підставі вищенаведеного, перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням діяльності, відображених у податкових деклараціях, встановлено, що ОСОБА_1 завищено валові витрати за 2020 рік на суму 52 598,72 грн, за 2021 рік на 181 025,4 грн, за 2022 рік на 202 615,74 грн, за 2023 рік на 301 353,7 грн, за 2024 рік на 376 464,16 грн та занижено валові витрати за 2025 рік на суму 170 240 грн, чим порушено п.44.1, ст.44, п.177.2, п.п.177.4.1 п.п.177.4.4 п.п.177.4.5 п.177.4 ст.177 ПК України.

Встановлені перевіркою порушення призвели до заниження податку з доходів фізичних осіб за 2019-2025 роки на загальну суму 246 399,73 грн, заниження за вказаний період військового збору на загальну суму 28 937,89 грн, суми єдиного соціального внеску за цей період на 296 426,22 грн.

До перевірки ОСОБА_1 надав накладні на придбання товарів та чеки, що підтверджують їх оплату, а до заперечень на акт перевірки від 07.01.2026 №2 долучив акти звірки взаємних розрахунків з контрагентами. Жодних банківських виписок та структури витрат позивач контролюючому органу не надавав, проте долучив їх до суду.

Оскільки позивач не надав жодних інших документів, окрім накладних на придбання товару та чеків до них, в тому числі у строк, визначений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК України, у контролюючого органу були законні підстави провести перевірку з використанням наданих платником документів, а також наявної у нього податкової інформації.

Долучені позивачем документи не можуть бути враховані та досліджені судом з врахуванням відсутності у платника податку поважних причин їх ненадання до перевірки та відсутності процедурних порушень зі сторони контролюючого органу.

Також представник відповідача зауважила, що згідно з інформацією з паспорту громадянина України для виїду закордон НОМЕР_2 позивач в період надіслання копії наказу про проведення перевірки та повідомлення про її проведення не перебував за кордоном та мав змогу ознайомитися з кореспонденцією, яка йому надійшла.

Доводи позивача про те, що він передав для перевірки у приміщенні податкового органу первинні документи щодо господарської діяльності за перевіряємий період з 2020 по 2025 року, видаткові накладні, фіскальні чеки, банківські платіжні документи, які підтверджують задекларовану за звітні періоди у податкових деклараціях про майновий стан показники доходів та витрат, не відповідають дійсності, оскільки до перевірки було надано значно менший перелік документів, зокрема було надано лише накладні на придбання товарів та чеки, що підтверджують їх оплату. Вказане чітко описано у акті перевірки №35502/03 20-24-07/3297120351 від 10.12.2025.

Вимога про надання документів до перевірки була вказана у Повідомленні від 23.10.2025 №925 і у платника податків виник обов`язок щодо їх подання після початку перевірки.

З наведених підстав представник відповідача просила у задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в адміністративному позову, та додатково вказав, що 04.06.2025 подав заяву про бажання отримувати документи через Електронний кабінет. Таким чином, відповідачем при надісланні копії наказу №3440-п від 23.10.2025 про проведення перевірки та повідомлення про проведення перевірки від 23.10.2025 №925 було порушено вимоги п.42.4, п.42.5 ст.42 ПК України

Окрім того, навіть зважаючи на поштове відправлення зазначених документів, відповідачем в порушення вимог аб.2 п.42.5 ст.42 ПК України не було надано поштового повідомлення про неможливість вручити платнику податків документ із вказанням відповідної причини невручення (у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, його відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин), що в свою чергу вказує на дату вручення відповідного документу.

Отже, не можуть вважатися надісланими (врученими) позивачу повідомлення від 23.10.2025 №925 та наказ від 23.10.2025 №344-п «Про проведення позапланової невиїзної перевірки самозайнятої особи ОСОБА_1 » та, як наслідок, правомірність проведення невиїзної перевірки (т.3, а.с.173-177).

У запереченнях на відповідь на відзив (т.3, а.с.182-184) представник ГУ ДПС у Волинській області зазначила, що пункт 42.4 статті 42 ПК України конкретизує умови, за яких листування між платником податків і контролюючим органом може здійснюватися в електронній формі. Так, для того, щоб платник податків міг отримувати документи через електронний кабінет, необхідною умовою є подання ним спеціальної заяви про бажання отримувати документи саме таким способом. Лише після подання такої заяви контролюючий орган має право направляти документи через електронний кабінет платника, при цьому одночасно інформуючи платника податків електронним листом про вид документа, дату та час його надіслання.

В свою чергу, контролюючим органом 24.10.2025 було направлено наказ та повідомлення про проведення перевірки за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення, тобто даний документ вважається належним чином врученим, так як ГУ ДПС у Волинській області виконало таке вручення в один із встановлених ПК України способів.

Більше того, документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 розпочато 27.11.2025, тобто з дотриманням тридцятиденного терміну від дати надсилання платнику повідомлення і копії наказу, відтак контролюючим органом були виконані всі умови п.79.2 ст.79 ПК України, що надавало йому право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки позивача.

Крім того, у наданих платником до суду скан-копіях документів виявлено низку невідповідностей, які унеможливлюють їх використання як належних доказів здійснення оплати. Зокрема, підписи на видаткових накладних накладені, квитанції – нечіткі та не містять ідентифікаційних реквізитів платника і отримувача, а у квитанціях АТ «ПРИВАТБАНК» на переказ коштів відсутня інформація про відправника та отримувача коштів, а зазначено лише номери рахунків для поповнення, що не відповідають реквізитам, які містяться у наданих видаткових накладних.

Також, подані до суду платіжні інструкції не можуть розглядатися як підтвердження проведення розрахунків, оскільки не містять відмітки банку про виконання платежу та свідчать про здійснення оплати з рахунку, який не значиться в контролюючому органі, як відкритий платником. Існує ймовірність, що зазначені операції є власними поповненнями рахунку або рухом особистих коштів, а не є оплатою товару в межах господарської діяльності ФОП.

Подані позивачем до заперечення на Акт перевірки акти взаємних розрахунків з контрагентами не можуть бути підтвердженням взаєморозрахунків між сторонами без підтвердження первинними документами, в т.ч. оплатою.

Ухвалою суду від 26.05.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (т.3, а.с.192).

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив, просили його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала з підстав, наведених у відзиві, запереченнях на відповідь на відзив, просила відмовити у задоволенні його вимог.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 з 30.05.2017 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, основний вид діяльності: 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. 21.07.2025 до ЄДР внесено запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за власним рішенням (т.1, а.с.11-12).

23.10.2025 ГУ ДПС у Волинській області видало наказ №3440-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки самозайнятої особи ОСОБА_1 », яким наказано провести з 27.11.2025 перевірку тривалістю 5 робочих днів з метою дослідження питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2019 по 21.07.2025 та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 30.05.2017 по 21.07.2025, із врахуванням ст.102 ПК України, за період перебування в статусі суб`єкта господарювання (т.3, а.с.166).

В період з 27.11.2025 по 03.12.2025 контролюючий орган провів документальну позапланову невиїзну перевірку самозайнятої особи ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2019 по 21.07.2025 та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 30.05.2017 по 21.07.2025, із врахуванням ст.102 ПК України, за період перебування в статусі суб`єкта господарювання, за наслідками якої складено акт від 10.12.2025 №35502/03-20-24-07/ НОМЕР_1 (т.1, а.с.13-30).

За висновками Акта перевірки позивачем порушено, зокрема:

п.44.1, п.44.6 ст.44, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163. п.164.1 ст.164, пп.177.4.2 пп.177.4.3 п.177.4, п.177.1, п.177.2 ст.177 ПК України, внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 246399,73 грн, в т.ч. за 2020 рік на 9467,77 грн, за 2021 рік на 35230,31 грн, за 2022 рік на суму 36470,84 грн, за 2023 рік на суму 54243,67 грн, за 2024 рік на 67763,5 5грн та за 2025 рік на суму43223,59 грн;

пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.1.3 п.164.1 ст.164, пп1.1.(1) пп1.2(1) п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, внаслідок чого занижено військовий збір на загальну суму 28937,89 грн, а саме: за 2020 рік на 788,98 грн, за 2021 рік на 2935,86 грн, за 2022 рік на 3039,23 грн, за 2023 рік на 4520,31 грн, за 2024 рік на 5646,96 грн та за 2025 рік на 12066,55 грн;

п.2 ч.1 ст.7, ч.5 ст.8, ч.2, 3 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування» від 08.07.2010 №2464-VІ, внаслідок чого занижено єдиний внесок на загальну суму 296426,22 грн, в т.ч. за 2020 рік на суму 10684,39 грн, за 2021 рік на суму 55889,35 грн, за 2022 рік на суму 29601,37 грн, за 2023 рік на суму 66297,75 грн, за 2024 рік на суму 81124,54 грн та за 2025 рік на суму 52828,82 грн.

Не погодившись з висновками Акта перевірки, позивач подав 07.01.2026 заперечення, за результатами розгляду яких Комісією з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок ГУ ДПС у Волинській області було підтверджено висновки, викладені в акті документальної позапланової невиїзної перевірки, про що ГУ ДПС у Волинській області повідомило позивача листом №282/12/03-24-07 від 22.01.2026 (т.1, а.с.32-35).

На підставі Акта перевірки відповідач сформував та надіслав платнику податків:

податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0015042407 від 26.01.2026, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок з доходів фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування, на загальну суму 266 569,87 грн, з яких 246 399,73 грн за податковими зобов`язаннями, 20 170,14 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0015092407 від 26.01.2026, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами, за результатами річного декларування на загальну суму 31 465,13 грн, з яких 28 937,89 грн за податковими зобов`язаннями, 2 527,24 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

рішення №0015142407 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 26.01.2026 у розмірі 63233,25 грн;

вимогу про сплату боргу(недоїмки) №Ф-0015122407 від 26.01.2026 в сумі 296 426,22 грн (т.1, а.с.37-42).

Вказані рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку шляхом подання скарги за №5 від 12.02.2026 до ДПС України, яка рішенням №9161/6/99-00-06-01-02-06 від 10.04.2026 податкові повідомлення-рішення №0015042407, №0015092407 від 26.01.2026 залишила без змін, а скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішенням №8982/6/99-00-06-02-03-06 від 09.04.2026 скаргу задовольнила частково, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.01.2026 №Ф-0015122407 залишила без змін, а рішення №0015142407 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 26.01.2026 скасувала та зобов`язала ГУ ДПС у Волинській області винести нове рішення (т.1, а.с.43-52).

На виконання рішення ДПС України №8982/6/99-00-06-02-03-06 від 09.04.2026 відповідач сформував та надіслав ОСОБА_1 рішення №00903903202407 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 13.04.2026 на суму 54 352,84 грн (т.3, а.с.133).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За приписами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу (підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Відповідно до підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (пункту 78.4 статті 78 ПК України).

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки передбачені статтею 79 ПК України.

Відповідно до вимог пункту 79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Пунктом 79.2 статті 79 ПК України передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Таким чином, перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України. У посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки лише за наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та за умови вручення платнику податків оформлених відповідно до вимог ПК України копії наказу на проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (формальна підстава).

Так, правові підстави проведеної перевірки позивач не оскаржує, проте наголошує на порушенні відповідачем процедури її проведення.

У постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 Верховний Суд сформував правовий висновок про те, що оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17 сформувала правовий висновок, згідно з яким неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Отже, доводи щодо невиконання вимог норм ПК України щодо процедури призначення та проведення перевірки, як підстави позову, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень прийнятих за її наслідками, при цьому правову оцінку таким підставам суди повинні надавати в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, переходити до перевірки підстав позову по суті встановлених під час перевірки порушень податкового та/або іншого законодавства.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Отже, ПК України виокремлює три способи належного вручення платнику податків документів, а саме:

- надсилання документа засобами електронного зв`язку з дотриманням спеціального порядку, визначеного пунктом 42.4 статті 42 ПК України;

- направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення за податковою адресою (місцезнаходженням) платника податків;

- особисте вручення документа платнику податків або його представнику.

Зі свого боку, пункт 42.4 статті 42 ПК України конкретизує умови, за яких листування між платником податків і контролюючим органом може здійснюватися в електронній формі. Так, для того, щоб платник податків міг отримувати документи через електронний кабінет, необхідною умовою є подання ним спеціальної заяви про бажання отримувати документи саме таким способом. Лише після подання такої заяви контролюючий орган має право направляти документи через електронний кабінет платника, при цьому одночасно інформуючи платника податків електронним листом про вид документа, дату та час його надіслання.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.04.2025 у справі №320/40600/23.

Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 04.06.2025 подав до контролюючого органу заяву про бажання отримувати документи через Електронний кабінет (т.3, а.с.178-179).

При цьому суд встановив, що копія наказу про призначення перевірки від 23.10.2025 №3440-п та повідомлення про її проведення від 23.10.2025 №925 (т.3, а.с.166, 167) були скеровані рекомендованим листом з повідомленням про вручення 24.10.2025 за адресою місцезнаходження позивача, зазначеною ним у позовній заяві, та вручені, про що свідчать список рекомендованих відправлень, поданих відповідачем до АТ «УКРПОШТА» (номер відправлення R067025196942), квитанція АТ «УКРПОШТА» та скріншот з сайту АТ «УКРПОШТА» (т.3, а.с.163, 165, 201).

Враховуючи право контролюючого органу надсилати платнику податків документи в один із визначених пунктом 42.2 статті 42 ПК України способів, тому надсилання позивачу наказу про перевірку та повідомлення про її проведення поштовою кореспонденцією, а не через Електронний кабінет, не є порушенням вимог ПК України.

Також суд встановив, що перевірка позивача розпочата 27.11.2025, що свідчить про дотримання відповідачем 30-денного строку, визначеного абзацом другого пункту 79.2 статті 79 ПК України.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що він не отримував наказ на перевірку та повідомлення про її проведення, оскільки перебував за кордоном, позаяк дані його паспорта для виїзду за кордон свідчать, що в період з 10.10.2025 по 09.11.2025 він знаходився на території України (т.1, а.с.54-56).

Більше того, позивач надав документи до перевірки, що в свою чергу підтверджує обізнаність про її призначення.

Крім того, суд не бере до уваги поданий в судовому засіданні представником позивача скріншот з сайту АТ «УКРПОШТА», згідно з яким трекінг відправлення R067025196942 не відстежується, оскільки дата перевірки даного відправлення 11.06.2026, а можливість відстеження зберігається 6 місяців.

Відсутність у відповідача збереженого повідомлення про вручення поштового відправлення не спростовує факту надіслання та вручення позивачу наказу про перевірку і повідомлення про її проведення, оскільки такий факт підтверджується вищенаведеними доказами.

Отже, доводи позивача про порушення порядку проведення документальної невиїзної перевірки не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи. Судом не встановлено порушень, що об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами проведеної перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність оскаржуваних рішень контролюючого органу.

Щодо встановлених в ході перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства, суд зазначає наступне.

За визначенням, наведеним в пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п.177.1 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною п.167.1 ст. 167 цього Кодексу.

За змістом п.177.2 ст. 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Відповідно п.177.4 ст. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

суми податків, зборів, пов`язаних з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об`єктів житлової нерухомості); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, роялті на користь правовласників, як винагорода за використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав чи як відрахування на користь правовласників на підставі договорів, укладених таким платником податку з організаціями колективного управління відповідно до Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, пов`язаних з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Не включаються до складу витрат підприємця, зокрема документально не підтверджені витрати.

Відповідно п.п.162.1 ст. 162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - резидент, яка володіє та/або користується (орендує (суборендує), на умовах емфітевзису, постійно користується) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, у частині мінімального податкового зобов`язання; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

За приписами п.164.1 ст.164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Згідно пп.1.1, 1.2 п.16-1 підрозділу 10 Розділу XX «Перехідні положення» ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені п.162.1 ст. 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Підпунктом 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу XX «Перехідні положення» ПК України передбачено, що нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Ставка збору складає 1,5% у 2019-2024 роках, 5% у 2025 році об`єкта оподаткування (підпункт 1.3 пункт 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України).

Суд встановив, що в податкових деклараціях про майновий стан та доходи позивач задекларував наступні показники:

у 2019 році – дохід в сумі 224 263,45 грн, витрати в сумі 190 964,9 грн (т.3, а.с.156-157, 161);

у 2020 році – дохід в сумі 490 262,55 грн, витрати в сумі 420 704,04 грн (т.1, а.с.57-58);

у 2021 році – дохід в сумі 598 204,2 грн, витрати в сумі 530 022,28 грн (т.1, а.с.61-63);

у 2022 році – дохід в сумі 589 025,36 грн, витрати в сумі 519 913,51 грн (т.1, а.с.65-69);

у 2023 році – дохід в сумі 778 788,99 грн, витрати в сумі 687 226,02 грн (т.1, а.с.71-75);

у 2024 році – дохід в сумі 935 933,0 грн, витрати в сумі 850 221,31 грн (т.3, а.с.134-138).

Податкова декларація за 2025 рік позивачем не подавалась.

Як слідує з Акта перевірки, в ході її проведення податковий орган встановив заниження ОСОБА_1 загального оподатковуваного доходу за 2021 рік на суму 14 698 грн та за 2025 рік на 410 371,03 грн.

Зокрема, встановлено, що згідно інформаційних ресурсів ДПСУ (даних СОД РРО) валовий дохід за 2021 рік становив 612 902,92 грн та за 2025 рік становив 410 371,03 грн, хоча підприємцем відображено дохід в податковій декларації про майновий стан та доходи за 2021 рік в сумі 598 204,2 грн та за 2025 рік декларацію про майновий стан та доходи не подано.

Вказані порушення позивачем не спростовуються в позовній заяві, жодних заперечень щодо цих порушень не подано і в ході судового розгляду.

Водночас, перевіряючи показники задекларованих витрат, контролюючий орган встановив їх завищення за 2020 рік на суму 52 598,72 грн, за 2021 рік на суму 181 025,4 грн, за 2022 рік на суму 202 615,74 грн, за 2023 рік на суму 301 353,7 грн, за 2024 рік на суму 376 464,16 грн та заниження витрат за 2025 рік на суму 170 240 грн.

Такі висновки відповідача базуються на тому, що до перевірки позивачем не надано розшифровку валових витрат за 2019-2025 роки, книгу обліку доходів та витрат, руху коштів по розрахунковим рахункам підприємця, книг ОРО, суми дебіторської та кредиторської заборгованості, вартості та кількості залишків ТМЦ. В ході проведення перевірки ОСОБА_1 було надано лише накладні на придбання товарів та чеки, що підтверджують їх оплату.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За приписами частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 Закону №996-XIV визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм законодавства, відсутність первинних документів, які підтверджують проведення господарських операцій (платіжні документи, видаткові накладні, акти виконаних робіт тощо) безспірно позбавляє платника податку права на включення сплачених (нарахованих) сум за такими операціями до валових витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.03.2026 у справі №420/30543/24.

Суд встановив, що в ході перевірки відповідач врахував надані позивачем накладні на придбання товарів та чеки, що підтверджували їх оплату. При цьому подані до заперечень на Акт перевірки акти взаємних розрахунків з Приватним виробничо-торговим підприємством «Світязь», Приватним підприємством «Компанія Юкон», Товариством з обмеженою відповідальністю «Галачина Табак», Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал Тобакко», Товариством з обмеженою відповідальністю «Дейлінг Трейд», Товариством з обмеженою відповідальністю «МР Трейдінг», суб`єктом підприємницької діяльності Куріліним Ігором Анатолійовичем (т.3, а.с.102-123) не були враховані, оскільки до них не було додано доказів здійснення оплати за придбані товари (чеки, платіжні доручення тощо).

Суд зауважує, що відповідно до пункту 44.3 статті 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків.

При цьому за правилами пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Отже, відсутність на момент перевірки документів, що підтверджують задекларовані показники податкових декларацій, та ненадання їх в порядку пункту 86.7 статті 86 ПК України є підставою для визнання задекларованих показників такими, що не підтверджені документально.

На спростування висновків контролюючого органу позивач подав до суду видаткові накладні, квитанції і чеки про їх оплату, банківські виписки (т.1, а.с.76-250, т.2, т.3, а.с.1-101), а також у таблицях навів структуру вартості документально підтверджених витрат в розрізі понесених витрат на вартість придбаних ТМЦ, на оплату праці, податків і зборів, інших витрат та в розрізі контрагентів (т.3, а.с.124-125).

Як зазначила представник відповідача, Левчук М.М. подав до суду значно більший обсяг документів, які не були предметом дослідження в ході перевірки. Також зауважила, що частина поданих доказів є неналежними, оскільки не містять ідентифікаційних реквізитів та не чіткі.

У постанові Верховного Суду від 14.08.2024 у справі №560/12984/23 зроблено висновок про те, що суд не може обмежити право платника податків довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Разом з тим, з огляду на визначені нормами ПК України мету й повноваження контролюючого органу під час проведення податкової перевірки, у разі якщо рішення контролюючого органу вмотивоване саме не наданням платником податків на вимогу контролюючого органу первинних документів, адміністративний суд, виходячи з окреслених процесуальним законом меж судового доказування, повинен перевіряти і враховувати такі обставини й винятки з них при вирішенні спору.

Платник податків має право на подання документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки, після закінчення такої перевірки. Проте реалізація такого права має здійснюватися відповідно до вимог, встановлених ПК України, і до прийняття рішення за результатами такої перевірки. Поряд з цим платник податків не позбавлений права довести у судовому процесі, що він вжив всіх залежних від нього заходів для забезпечення повної та об`єктивної перевірки, не ухилявся від її проведення, тобто, його поведінка жодним чином не була спрямована на перешкоджання контролюючому органу у здійсненні податкового контролю.

Враховуючи той факт, що позивач до прийняття рішення за результатами проведеної перевірки не подавав додаткових документів на підтвердження понесених витрат, тому такі документи в межах надання судом правової оцінки прийнятого контролюючим органом рішення не можуть бути взяті до уваги.

В силу вимог пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

З огляду на імперативний обов`язок платника податків надати до перевірки усі документів суд відхиляє доводи позивача про те, що контролюючий орган не надсилав письмового запиту про надання документів.

Крім того, за висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.06.2025 у справі №808/2789/17, підставою для обчислення фізичною особою-підприємцем загального оподатковуваного доходу та витрат є дані Книги обліку доходів і витрат за умови наявності документів щодо походження товару та документального підтвердження здійснених витрат.

Суд встановив, що позивач не надав до перевірки книгу обліку доходів і витрат, а також докази ведення обліку доходів і витрат відповідно до вимог Порядку ведення типової форми, за якою здійснюється облік доходів і витрат, фізичними особами - підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.05.2021 №261, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2021 за №865/36487. Такі докази не були подані суду.

Не ведення належного обліку доходів і витрат, а також відсутність документів щодо походження товару та документального підтвердження здійснених витрат є порушенням вимог податкового законодавства, що тягне за собою негативні наслідки у вигляді донарахування грошових зобов`язань та штрафів.

З врахуванням вищевикладеного, суд виснуває, що позивач не спростував належними та допустимими доказами відсутність порушень, які наведені в акті перевірки щодо заниження загального оподатковуваного доходу та витрат за період 2019-2025 років, а тому податкові повідомлення-рішення від 26.01.2026 №0015042407, №0015092407, прийняті за наслідками проведеної перевірки, є правомірними та підстави для їх скасування відсутні.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб . При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Частиною п`ятою статті 8 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок (частина третя статті 9 Закону №2464-VI).

Таким чином, враховуючи заниження платником податків суми доходу, відповідач правомірно сформував спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.01.2026 №Ф-0015122407 та виніс рішення №00903903202407 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 13.04.2026.

Згідно із частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип змагальності сторін є одним із найбільш вагомих принципів в адміністративному судочинстві. Зазначений принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи чинного законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що спірні рішення контролюючого органу відповідають критеріям, визначеним в частині другій статті 2 КАС України, а отже підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій

Повне судове рішення складено 25 червня 2026 року.