Рішення від 25 червня 2026 р. у справі №706/503/26 — Христинівський районний суд Черкаської області

Справа № 706/503/26

2/706/660/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2026 року м. Христинівка

Христинівський районний суд Черкаської області у складі:

головуючої судді Школьної А.В.,

за участю секретаря судового засідання Самсоненко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Христинівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за угодою позики,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за угодою позики.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі укладеної між ним та ОСОБА_2 26.03.2022 угоди позики він передав відповідачу 500 доларів США, а остання зобов`язалася повернути кошти до 25.06.2022. При неповерненні позики до 25.06.2022 та продовженні понадстрокового користування грошовими коштами, відповідач зобов`язалася сплачувати проценти в розмірі 5% за кожну добу користування. 25.06.2024 ОСОБА_2 повернула позивачу 50 доларів США та запевнила в перерахунку процентів за весь час користування позичкою, однак до подачі позову не повернула ні боргу, ні процентів.

У зв`язку із неповерненням боргу відповідачем, ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом. Посилаючись на тривале невиконання договору, просить стягнути із відповідача на його користь суму позики в розмірі 450 доларів США, проценти в сумі 2 250 доларів США, які позивач розрахував за 100 днів виходячи із засад розумності та справедливості, а також судовий збір у розмірі 1 331,20 грн та 3 000 грн витрат за надану правничу допомогу.

Постановленою Христинівським районним судом Черкаської області 13.04.2026 ухвалою позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Сповіщений у встановленому законом порядку про дату, час і місце розгляду справи, позивач у судове засідання не з`явився. У поданій 17.06.2026 заяві просить розгляд справи здійснювати за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку, шляхом направлення за місцем реєстрації судової кореспонденції. Заяв про відкладення судового засідання чи розгляд справи у відсутність відповідача до суду не надходило. Відзиву на позовну заяву нею не подано.

Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, а тому прийняте рішення про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі поданих позивачем доказів.

Оскільки справа розглянута без участі сторін, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалося.

17.06.2026 судом, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 244 ЦПК України, ухвалення та проголошення судового рішення у справі відкладено до 14 год 50 хв 26.06.2026.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а в сукупності – достатності та взаємозв`язку, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 26.03.2022 уклали договір позики у простій письмовій формі у вигляді боргової розписки.

На виконання вищезазначеного договору позики ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 500 доларів США, а остання зобов`язалася повернути борг до 25.06.2022. У випадку неповернення означених коштів до 25.06.2022, відповідач зобов`язалася сплачувати за користування ними згідно ст. 536 ЦК України проценти в сумі 5% від позиченої суми за кожну добу.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлений договором.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Відповідач ОСОБА_2 взяті на себе зобов`язання за договором позики від 26.03.2022 не виконала. Як слідує із позовної заяви, грошові кошти повернула частково – 25.06.2024 сплатила лише 50 доларів США, доказів сплати ОСОБА_1 коштів у сумі 450 доларів США ОСОБА_2 суду не надала, тому позовна вимога про стягнення з неї на користь позивача суми позики підлягає до задоволення.

Позаяк предметом укладеного між сторонами договору є іноземна валюта, без визначення грошового еквіваленту, тобто суми коштів у національній валюті України, суд стягує на користь позивача борг у доларах США без перерахунку у гривню, що відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц.

При цьому, суд відхиляє вимогу позивача про стягнення із ОСОБА_2 процентів за користування чужими коштами в розмірі 2 250 доларів США, що нараховані позивачем за 100 днів, з таких підстав.

Зі змісту розписки від 26.03.2022 убачається, що плата за користування грошовими коштами у межах строку позики (із 26.03.2022 по 25.06.2022) не передбачена. У випадку неповернення в строк грошових коштів, відповідач зобов`язалася сплачувати позивачу проценти згідно ст. 536 ЦК України у розмірі 5 % від суми позики за кожну добу.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплатити процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду викладеного у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто норма ст. 625 ЦК України конкретизує визначений у ст. 536 ЦК України обов`язок боржника сплачувати проценти за незаконне користування чужими грошовими коштами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 149/1499/18 визначено, що правовідносини стосовно здійснення позикодавцем права на визначену договором плату за користування позикою за час, на який він її надав, та правовідносини щодо здійснення позикодавцем права на проценти внаслідок невиконання позичальником обов`язку повернути кошти до визначеного терміну є різними за змістом.

Термін «користування чужими грошовими коштами» (стаття 536 ЦК України) використовується у двох ситуаціях: 1) одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу; 2) прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Законодавство встановило наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (стаття 1048 ЦК України), так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (стаття 625 ЦК України) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (пункти 34, 35, 38) і від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 (пункти 6.20-6.24).

Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею).

Після спливу такого строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється.

Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12).

З огляду на вказане суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що на підставі ст. 536 ЦК України та 1048 ЦК України він має право нараховувати передбачені договором проценти за користування чужими коштами після 25.06.2022 до дня повернення боргу.

Нараховані позивачем відповідачу проценти в сумі 2 250 доларів США за своєю правовою природою є відповідальністю за прострочення виконання грошового зобов`язання, що передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Водночас, відповідно до п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Також законодавець установив, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX в Україні запроваджений правовий режим воєнного стану, який неодноразово продовжено і він триває до даного часу.

За таких обставин правові підстави для стягнення із відповідача на користь позивача нарахованих в період воєнного стану на підставі статті 625 ЦК України процентів відсутні, у зв`язку із чим суд відмовляє у задоволенні даної позовної вимоги.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання до суду даної позовної заяви, позивачем згідно вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір» сплачено судовий збір в розмірі 1 331,20 грн.

Також в обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 3 000 грн, разом з позовною заявою подано такі документи: договір про надання правничої допомоги від 25.03.2026, що укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Кулиничем О.І., датований 25.03.2026 розрахунок оплати надання послуг за Договором про надання правничої допомоги та квитанцію до прибуткового касового ордера № б/н від 25.03.2026 про прийняття адвокатом від ОСОБА_1 3 000 грн.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог на суму 450 доларів США, що становить 16,66 % від ціни позову – 2 700 доларів США, тому, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 221,77 грн (1 331,20 грн х 16,66 %) та 499,80 грн (3 000 грн х 16,66%) витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі наведеного, керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 81, 133, 137, 141, 258, 263 -265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за угодою позики задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за угодою позики від 26.03.2022 у розмірі 450 (чотириста п`ятдесят) доларів США.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати понесені позивачем на сплату судового збору в розмірі 221 (двісті двадцять одну) гривню 77 копійок та 499 (чотириста дев`яносто дев`ять) гривень 80 копійок витрат на правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Текст рішення суду складений та проголошений 26 червня 2026 року.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП – НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Альона ШКОЛЬНА