Рішення від 25 червня 2026 р. у справі №705/372/26 — Христинівський районний суд Черкаської області

Справа № 705/372/26

2/706/627/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2026 року м. Христинівка

Христинівський районний суд Черкаської області у складі:

головуючої судді Школьної А.В.,

за участю секретаря судового засідання Самсоненко А.П.,

представника позивача Огородника О.М. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Христинівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Огородника Олега Миколайовича 20.01.2026 звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить стягнути із відповідача борг за договором позики.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 05.08.2025 між сторонами був укладений договір позики, за яким відповідач отримав в користування грошові кошти в розмірі 165 000 гривень, які зобов`язався повернути у строк до 30.09.2025. Однак грошові кошти в обумовлений строк ОСОБА_2 не повернув, взяті на себе зобов`язання не виконав. Позивач неодноразово в телефонному режимі та при особистих зустрічах намагався вирішити спір мирним шляхом. 22 грудня 2025 року позивач звернувся із вимогою до відповідача перерахувати борг протягом 7 календарних днів з дати отримання вимоги, яка була проігнорована ОСОБА_2 , що спонукало позивача звернутися до суду за захистом порушеного права.

Посилаючись на тривале невиконання ОСОБА_2 грошового зобов`язання, позивач просить сягнути із відповідача на його користь 165 000 грн заборгованості за договором позики, 2 150,94 грн інфляційних витрат, 1 329,04 грн – 3% річних та судові витрати, які складаються із 1 684,80 грн судового збору та 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26.02.2026 вказана цивільна справа на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України передана за підсудністю до Христинівського районного суду Черкаської області.

Ухвалою Христинівського районного суду Черкаської області від 23.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження. Призначено підготовче судове засідання.

Постановленою 12.05.2026 Христинівським районним судом Черкаської області ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, його представник – ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх повністю, з підстав зазначених у позові. Також просив не здійснювати розподіл витрат на професійну правничу допомогу, оскільки позивач не надав усіх необхідних доказів на їх обґрунтування.

Сповіщений у встановленому законом порядку про дату, час і місце розгляду справи, відповідач ОСОБА_2 до суду не з`явився. Заяв про відкладення судового засідання чи розгляд справи у відсутність відповідача до суду не надходило. Відзиву на позовну заяву ним не подано.

Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, а тому прийняте рішення про розгляд справи за відсутності відповідача.

17.06.2026 судом, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 244 ЦПК України, ухвалення та проголошення судового рішення у справі відкладено до 14 год 40 хв 26.06.2026.

Суд, заслухавши думку представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а в сукупності – достатності та взаємозв`язку, встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 05.08.2025 уклали договір позики у простій письмовій формі.

На виконання вищезазначеного договору позики ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 165 000 гривень, а останній зобов`язався повернути борг до 30.06.2025.

22.12.2025 позивач направив відповідачу вимогу про повернення суми боргу у розмірі 165 000 гривень.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлений договором.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Оскільки ОСОБА_2 взяті на себе зобов`язання за договором позики від 05.08.2025 не виконав, грошові кошти в сумі 165 000 гривень у строк до 30.09.2025 ОСОБА_1 не повернув, то позовна вимога про стягнення на користь позивача суми позики підлягає до задоволення.

При вирішенні юридичного спору в частині стягнення із відповідача інфляційних втрат за період із 01.10.2025 по 06.01.2026 в сумі 2 150,94 грн та 3% річних, що становить 1329,04 грн, суд керується такими нормами чинного законодавства.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

Позивач, покликаючись на норми ч. 2 ст. 625 ЦК України, просить стягнути із позичальника ОСОБА_2 інфляційні втрати та 3% річних.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Цим же пунктом установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX в Україні запроваджений правовий режим воєнного стану, який неодноразово продовжено і він триває до даного часу.

Оскільки інфляційні втрати та 3% річних нараховані відповідачу у період дії воєнного стану, у їх стягненні з урахуванням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, слід відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, відповідно до ст. 76 ЦПК України, є будь – які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Доказів своєчасного виконання зобов`язань перед позивачем відповідач не надав, викладені в позовній заяві та підтверджені під час судового розгляду обставини, не спростував, а тому суд приймає рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що судом задоволено позовні вимоги частково на суму 165 000 грн із загальних 168 479,98 грн, частка задоволених позовних вимог становить 97,93 %.

Тоді з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений судовий збір у сумі 1 649,92 грн (1 684,80 грн * 97,93%).

Суд, за клопотанням представника позивача, розподіл витрат на професійну правничу допомогу при ухваленні рішення суду не здійснює.

На підставі наведеного, керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 81, 137, 141, 244, 263 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 05.08.2025 у розмірі 165 000 (сто шістдесят п`ять тисяч) гривень.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1649 (одну тисячу шістсот сорок дев`ять) гривень 92 копійки у відшкодування витрат на сплату судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Текст рішення суду складений та проголошений 26 червня 2026 року.

Позивач – ОСОБА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Альона ШКОЛЬНА