Рішення від 25 червня 2026 р. у справі №569/7265/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/7265/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2026 року Рівненський міський суд

Рівненської області

в особі судді – Ковальова І.М.

при секретарі – Білецькій А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-

в с т а н о в и в :

В Рівненський міський суд Рівненської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

В судовому засіданні представник позивачки заявлені позовні вимоги повністю підтримав, просить суд їх задоволити з підстав, викладених у позовній заяві та стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання спільної дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.

В судове засідання позивачка не з`явилась.

В судове засідання відповідач повторно не з`явився. Про день та час розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином судовими повістками рекомендованими листами за останнім місцем реєстрації. Причин своєї неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань про перенесення судового розгляду справи до суду не подавав, письмовий відзив на позов не надходив.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та подані письмові докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України § 23).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Судом встановлено, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 27 вересня 2003 року від якого мають двох дітей – сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (який на даний час є повнолітнім) та дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Дана обставина підтверджується дослідженим в судовому засіданні свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданим 26 грудня 2009 року Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції з якого вбачається, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце народження місто Донецьк Донецька область Україна, про що зроблено відповідний актовий запис за №1712. Батьками записані: ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .

З дослідженого в судовому засіданні рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 28 вересня 2015 року по цивільній справі №569/10234/15-ц за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу вбачається, що позов задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , зареєстрований 27 вересня 2003 року відділом РАЦС Луганського МУЮ, за актовим записом №849. Малолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишити проживати з матір`ю ОСОБА_6 .

З дослідженого в судовому засіданні свідоцтва про зміну прізвища серії НОМЕР_2 виданого 18 січня 2018 року Рівненським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області вбачається, що ОСОБА_6 , що народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 Україна, Луганська область місто Луганськ змінила ім`я, про що 18 січня 2018 року складено відповідний актовий запис №6. Прізвище, власне ім`я, по батькові після державної реєстрації зміни імені: ОСОБА_1 .

Законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і складається з Закону України «Про охорону дитинства», а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.

Стаття 18 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, декларує, що держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Охорона дитинства в Україні визначається як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Статтею 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Одним з основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття, закріплене у Сімейному кодексі України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

У статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.

Відповідно до ч.3 ст.181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (стаття 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (стаття 184 цього Кодексу) за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Тобто законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України.

За змістом статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно ч.5 ст.183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Відповідно до п.17 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності та те, що обов`язок утримувати дітей є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, розмір аліментів, які позивачка просить суд стягнути з відповідача заявлений з врахуванням вимог розумності та справедливості, відповідач в судове засідання повторно не з`явився та письмовий відзив на позов не подав, тому суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки при подачі позову до суду позивачка звільнена від сплати судового збору, рішення прийнято на користь позивача, тому судові витрати по справі по сплаті судового збору слід стягнути з відповідача в дохід держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,81,141,263,264,265,268,273,

280,282-289,354 ЦПК України, ст.ст.141,180-183 СК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини – задоволити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє місце реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрованої АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання/перебування АДРЕСА_3 (згідно довідки від 24.01.2018 №5612-463399 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи), РНОКПП НОМЕР_4 аліменти на утримання неповнолітньої дитини – дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі частки всіх видів його заробітку (доходу), але не менше як по 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати подання позову до суду – 25 березня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє місце реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 судовий збір в розмірі 1331,20 грн. та зарахувати до спеціального фонду Державного бюджету України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання/перебування АДРЕСА_3 (згідно довідки від 24.01.2018 №5612-463399 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи), РНОКПП НОМЕР_4

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє місце реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3

Суддя Рівненського

міського суду І.М.Ковальов