Вирок від 24 травня 2026 р. у справі №569/10219/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/10219/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року м. Рівне

в складі судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачений ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Липне Ківерцівського району Волинської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, пенсіонера,не одруженого, судимого вироком Рівненського міського суду від 31.03.2026 за ст.390-1 КК України до покарання у вигляді пробаційного нагляду строком на 1 рік, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.390-1 КК України, суд –

В С Т А Н О В И В:

05.02.2026 рішенням Рівненського міського суду Рівненської області у цивільній справі №569/2626/26, з метою забезпечення безпеки ОСОБА_5 , яка є колишньою дружиною ОСОБА_4 , видано обмежувальний припис, згідно якого щодо останнього визначено заходи тимчасового обмеження його прав строком на шість місяців та встановлено: заборону ОСОБА_4 перебувати в місці проживання (перебування) ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 ; заборону ОСОБА_4 наближатися ближче, ніж на 200 метрів до ОСОБА_5 ; заборону ОСОБА_4 вести листування, телефонні переговори (в тому числі надсилати смс-повідомлення) з ОСОБА_5 , або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб; заборону ОСОБА_4 особисто та через третіх осіб розшукувати ОСОБА_5 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_4 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею.

Однак, ОСОБА_4 , будучи ознайомлений 13.02.2026 із вищевказаним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області, нехтуючи обов`язковими приписами та обмеженнями суду, переслідуючи умисел, спрямований на порушення нормальної діяльності органів правосуддя по забезпеченню виконання рішення суду, всупереч вимог ч.4 ст.350-6 ЦПК України, відповідно до яких видача обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання, маючи фізичну можливість виконувати дане рішення суду, порушив заборони, викладені у вказаному рішенні суду.

23.03.2026, о 19 год. 00 хв., ОСОБА_4 прийшов до місця проживання ОСОБА_5 , що за адресою АДРЕСА_1 , де перебував до приїзду працівників поліції, а також наблизився ближче ніж на 200 метрів до ОСОБА_5 , чим порушив вимоги обмежувального припису від 05.02.2026, винесеного Рівненським міським судом.

Таким чином, 23.03.2026 ОСОБА_4 , умисно не виконав вимоги обмежувального припису, встановленого рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 05.02.2026 у справі №569/2626/26, а саме перебував в місці проживання ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_1 , а також наблизився ближче, ніж на 200 метрів до ОСОБА_5 , чим заподіяв шкоду суспільним інтересам, що забезпечують нормальну, регламентовану законодавством діяльність суду і органів, які йому сприяють, щодо реалізації завдань і цілей у сфері здійснення правосуддя, державній політиці у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямованій на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст.390-1 КК України визнав, зазначив, що умисно не виконав вимоги обмежувального припису, встановленого рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 05.02.2026 у справі №569/13895/25, а саме перебував в одному приміщенні з ОСОБА_5 в місці проживання за адресою: АДРЕСА_1 , а також наблизився ближче, ніж на 200 метрів до ОСОБА_5 ..

У вчененому кримінальному правопорушенні свою вину визнає, щиро кається.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності, взаємозв`язку, вважає, що у провадженні існує сукупність допустимих та належних доказів, на підставі яких можна зробити переконливий висновок щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_4 в інкримінованому йому діянні.

Винуватість ОСОБА_4 повністю доведена зібраними та дослідженими у справі письмовими доказами.

Із урахуванням цього, а також того, що усі зазначені докази зібрані із дотриманням вимог КПК України, суд бере їх до уваги та покладає в основу вироку.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковані вірно, а саме за ст.390-1 КК України – умисне невиконання обмежувального припису особою, щодо якої такий захід застосовано судом.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та допустимих відомостях, визнаних доказами, або відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним (справа Дж. Мюрей проти Сполученого Королівства).

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами станом на 6 листопада 2009 р.) при призначенні покарання в кожному випадку мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Згідно п. 3 цієї ж постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Відповідно до ст. 65 КК України, пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

Згідно зі ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ст.390-1 КК України відноситься до кримінального проступку.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 виду та розміру покарання, суд бере до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, конкретні обставини кримінального провадження, дані про його особу.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 згідно із ст. 66 КК України: не встановленно.

Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_4 згідно із ст. 67 КК України, вчинення кримінального правопорушення повторно, вчинення кримінального правопорушення щодо колишнього подружжя.

Вироком Рівненського міського суду від 31.03.2026 ОСОБА_4 засуджено за ст. 390-1 КК України та призначено покарання у вигляді пробаційного нагляду на 1 рік.

З огляду на викладене, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне, призначити обвинуваченому ОСОБА_4 за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ст.390-1 КК України покарання у виді пробаційного нагляду.

Суд дійшов переконання, що зазначене покарання відповідатиме його меті, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи). Таке покарання, на думку суду, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину». Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Цивільні позови у кримінальному провадженні потерпілими не заявлялися.

Процесуальні витрати - відсутні.

Долю речових доказів у кримінальному проваджені суд вирішує, згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.368-371, 373, 374, 376, ч.15 ст. 615 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 390-1 КК України та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік 6 місяців.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначених за даним вироком та за вироком Рівненського міського суду від 31.03.2026, ОСОБА_4 визначити остаточне покарання у вигляді пробаційного нагляду строком на 1 рік 6 місяців.

У відповідності до ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Застосувати до ОСОБА_4 передбачений п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України обмежувальний захід у виді направлення його для проходження програми для кривдників строком на 2 (два) місяці.

Організацію, виконання та проходження програми для кривдників покласти на Рівненську міську раду, що за адресою: м. Рівне вул. Соборна, 12 А.

На вирок суду може бути подана апеляція до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів моменту проголошення вироку через Рівненський міський суд.

Згідно ст. 376 ч 6 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення засудженому та прокурору.

Суддя Рівненського міського суду ОСОБА_6